У Сербії держава не надає фінансову допомогу молодим фермерам, як у більшості країн Європи, й тому багато молоді залишають родючі землі й переїжджають до міст. Від цього дуже страждає розвиток агросектора, оскільки, як відомо, молоді люди приносять у галузь нові технології, що дає їй поштовх для подальшого розвитку й конкурентоспроможності на світовому ринку. У Сербії бути молодим фермером дуже складно, але наш співрозмовник довів, що стати успішним аграрієм можливо навіть без державної підтримки.

Більшість його однолітків залишила села й виїхала до Белграда, а він вирішив продовжити справу прадіда й стати фермером. 23-річний Мілош мешкає в місті Борча, що за 20 хвилин їзди від столиці, та працює на 480 га землі, де вирощує кукурудзу, соняшник, пшеницю та сою. Пан Мілош розповідає, що його дід і батько займалися сільським господарством. Він продовжує їх справу та вірить, що діти також будуть займатися цим.

– Я люблю сільське господарство. Для мене не важко вставати рано й працювати в полі цілий день, — каже фермер.

Серед його знайомих він єдиний, хто займається агробізнесом, — люди не готові присвячувати праці стільки часу.

– Чим більше в мене землі, тим вищі прибутки, але менше вільного часу, — констатує пан Петров.

Він упевнений, що зробив правильний вибір, залишившись працювати на фермі, бо робота в полі приносить йому велике задоволення.

Щоби мати гарну врожайність, фермер дотримується технологій вирощування культур і перед обробітком ґрунту для висіву обов’язково робить його аналіз, аби знати, які добрива й куди слід вносити.

– Я завжди дотримуюся технологій, це дає мені впевненість, що отримаю ту врожайність, на яку розраховую. Щоб бути успішним у бізнесі, потрібно все планувати, передбачувати, де можуть виникнути ризики, й намагатися зменшити цей вплив, — переконує пан Петров.

Він стверджує, що дуже залежить від погодних умов, відтак, коли випадає дощ, іде в поле орати навіть о 12 ночі й працює до сьомої ранку.

– Я бізнесмен, і не можу втрачати час, від якого залежить мій прибуток. Одного разу я був з друзями в кафе й опівночі розпочався дощ. Вони пішли додому спати, а я поїхав на поле, — згадує фермер.

Аби мати стабільно гарну врожайність і не залежати від погодних умов, фермер використовує гібридне зерно та якісні засоби захисту рослин. Минулий рік видався посушливим та спекотним, але якісне зерно й дотримання агротехнологій забезпечили фермеру врожайність кукурудзи 14 т/га, пшениці — 6 т/га, соняшника — 3,2 т/га, сої — 3,5 т/га. Фермери, які не використовували гібридні сорти насіння та не провели всіх агротехнічних заходів, отримали врожай соняшника на рівні 2 т/га, що дуже вдарило по їх кишенях.

Низька врожайність ярих культур через посушливу весну й спекотне літо призвела до зростання закупівельних цін на кукурудзу, соняшник, сою. Але, незважаючи на це, фермери, які не отримали достатньої врожайності, мали значні збитки, на відміну від пана Петрова, який продав пшеницю за 132 євро/т, соняшник — 240 євро/т, сою — 330 євро/т, отримавши гарний прибуток.

Пан Мілош, як і більшість молодих людей, слідкує за технологічними новинками. Він розповів про сучасну технологію датчиків контролю вологості та хвороб рослин. Коли падає допустима вологість або на рослинах почали розвиватися хвороби, датчик подає фермеру сигнал, на якому полі та які агротехнологічні заходи потрібно провести, щоб зберегти врожайність. Фермер хоче встановити цю систему датчиків у себе на полях, бо така технологія дозволить збільшити врожайність на 40%.

– Я завжди впроваджую щось нове й цікаве. Мені подобається спілкуватися з людьми, вчитися, обмінюватися досвідом, особливо зі старшими фермерами — вони завжди мають слушні поради, — каже пан Петров.

В автопарку фермера чотири трактори та два комбайни, а минулого року він взяв у банку кредит і придбав ще один потужний трактор для обробітку ґрунту. За його словами, ця інвестиція окупиться вже за рік. До речі, Ощадбанк надає можливість українським фермерам отримати кредит на придбання сучасної техніки у компаній-партнерів під 0,1% річних.

Незважаючи на те що пан Мілош працює на фермі по 12 годин на добу, щовечора він ходить до тренажерної зали, аби тримати себе у формі.

– Уявіть, що ви в полі й вам потрібно замінити шину на тракторі, а у вас немає сили, — усміхається фермер.

Як і більшість сербських аграріїв, він прагне, щоб країна якомога швидше стала частиною ЄС.

– Що спокушає у Європейському Союзі, то це політика підтримки фермерів, особливо молодих, — зазначив він.

Сербська держава фінансово не дуже заохочує місцевих аграріїв, але минулого року 10 провідних підприємств уперше змогли скористатися програмою IPARD від ЄС і отримати 10 000 євро на оновлення автопарку. Однак ці кошти можуть отримати тільки ті фермери, які займаються вирощуванням овочів, фруктів або тваринництвом. У такий спосіб держава стимулює розвиток саме цих галузей, а щодо інших напрямів, то там кожен мусить шукати фінансування самотужки.

У майбутнє пан Мілош дивиться зі стриманим оптимізмом і планує розширення ферми та придбання ще одного сучасного трактора для обробітку ґрунту. Окремо він наголошує на тому, що поступальний рух Сербії, зокрема у плані зближення з ЄС, поступово викорінює велике зло тамтешньої економіки, що добре знайоме українцям, — йдеться, звісно, про корупцію. Сербський аграрій періодично стикається з неприємними моментами, які утруднюють його і без того складну працю, втім, він сповнений рішучості продовжувати справу свого життя. Наразі все, чого він прагне від рідної держави, — більшої підтримки. Усе інше він зробить сам.