«У Німеччині дуже популярне телевізійне шоу «Фермер шукає жінку», через яке у більшості людей склалося хибне враження про працю аграріїв. Реальність інша», — зауважує пан Мартін.

Нині бути фермером досить складно, особливо коли ти не успадкував ферму, а заснував її сам. «Мені не пощастило успадкувати ферму», — каже пан Штефан. Його батьки жили в селі, але не працювали на землі, мама була вчителькою, батько — лікарем. Але в ті часи, коли Мартін ще навчався у школі, обов’язковою була літня робота в колгоспі, й він допомагав збирати врожаї та працював на тракторі.

«Мені тоді було дуже весело мати таку відповідальність. До цього я керував лише мопедом», — усміхається німець.

Після школи він вступив до університету, де вивчав селекцію рослин та економіку сільського господарства. Після закінчення університету поїхав до Туреччини.

Там один із його знайомих порадив повернутися додому й стати фермером, оскільки це дуже перспективна галузь — кількість людей постійно зростає й усі потребують їжі.

«Після поїздки до Туреччини у нас із друзями виникла романтична ідея — купити ферму і працювати на себе», — пригадує пан Мартін.

Він повернувся до рідного села, придбав невеличке господарство й почав працювати. Німець глибоко переконаний: фермер повинен завжди бути напоготові, як пес, у якого можуть вистрелити й робити те, що добре виходить. Тоді в кінцевому підсумку отримаєш все, що хотів, а вкладені гроші не підуть намарно.

Мартін працює на площі 500 га, де вирощує пшеницю, канолу та ячмінь.

«Кілька полів — мої, це все, що я зміг придбати. Якби я не зайнявся цим, інші б це зробили, і тоді я не зміг би обробляти землю», — зауважує фермер.

Але він побоюється, що протягом наступних кількох років може втратити частину полів, які орендує, — оренда стає все дорожчою, оскільки у країні спостерігається тенденція до зростання великих господарств.

«Це спіраль. Чим більше у вас грошей, тим швидше ви розвиваєтеся і тим швидше росте ваш прибуток», — додає пан Мартін.

Незважаючи на всі труднощі, він дуже любить свою роботу, свободу самому вирішувати, як вести бізнес. Йому подобається ходити по полях та усвідомлювати відповідальність своєї професії. Але, як переконаний німець, у фермера мають бути міцні нерви, головним чином через величезні коливання цін. У 2009 році ціни на зерно були дуже високими й за тонну пшениці можна було отримати від 250 до 300 євро. Зараз всього 140 євро.

Крім того, ціни на зерно, які встановлюють біржі, залежать від врожайності, тому на дохід фермера значно впливає погода. Влітку максимальні температури стають все вищими й частішими, що породжує тривалі періоди посухи. Пан Мартін ще отримує гарні врожаї, але якщо сухі періоди будуть довшими, то врожайність впаде, й він побоюється, що через це може збанкрутувати. Саме тому дбає про свій ґрунт, аби міг зберігати більше води.

Також він дотримується технології прямого посіву. Після збору врожаю він лишає на полі залишки культури, це формує мульчу й ґрунт знову оживає, утворює гумус, ерозія припиняється.

«Як фермер я маю велику відповідальність. Я хочу залишити ґрунт родючішим, аніж він був до мене, навіть якщо земля мені не належить. Це важливо для людства, саме тому про нього треба піклуватися», — запевняє пан Мартін.

На запитання, наскільки сприятливі в Німеччині умови, щоб займатися сільським господарством, пан Штефан відповів: якщо брати ринок у цілому, то займатися сільським господарством вигідно, кількість людей збільшується, їх потрібно годувати й ціни на продукцію будуть зростати. Але якщо ти молодий і не успадкував ферму, в тебе небагато грошей, то почати працювати на землі вкрай складно.

«Зараз земля занадто дорога. Навіть, якщо ви отримаєте кредит на купівлю землі, навряд чи зможете оплатити його протягом життя. Молоді люди, що вивчають сільське господарство сьогодні, переважно є працівниками великих господарств», — говорить пан Мартін.

За його словами, землю у великих масштабах купують все більше несільськогосподарських гравців, зазвичай банкіри або фонди. Вони роблять це з економічної точки зору, щоб вкласти гроші, бо знають, що вартість землі продовжуватиме зростати.

Великі фермерства мають по 1000–5000 га землі, сучасну техніку та можливість реалізовувати складні сівозміни й методи вирощування з мінімальними людськими ресурсами. Саме зростання великих агрофірм призводить до зменшення земель у невеликих фермерств та ускладнює їм умови ведення бізнесу.

«У нашому селі працює три невеликі фермерства, й наша земля з кожним роком зменшується», — каже пан Штефан.

Попри труднощі, він не планує відмовлятися від роботи на землі, адже саме це приносить йому задоволення й забезпечує фінансову незалежність.