Бразилія є четвертим найбільшим виробником продуктів харчування у світі після Китаю, Індії та Сполучених Штатів. Країна посідає третє місце за величиною землі під сільськогосподарське виробництво — після Китаю та США. За даними MapBiomas, близько 25% Бразилії розташовані в «корінних землях» (територіях, де історично селилося автохтонне населення) та заповідниках, що охороняються. Загалом під різні заповідники виділено 216 млн га, але ці захищені території розподілені нерівномірно: 90% розташовані в Амазонії, яка концентрує лише 10% сільськогосподарського виробництва країни. За межами Амазонки лише 5% території перебувають під охороною, і саме там 90% сільськогосподарського виробництва. Крім того, значна частина районів Амазонії, що охороняються, розташована у віддалених регіонах, які не придатні для аграрної діяльності. Величина територій, що охороняються, здається вражаючою, але вона не конкурує з агробізнесом.

Нині підприємницька позиція успішного бразильського фермера — зокрема, Лучано Лари, виходить за рамки придбання насіння, матеріалів та обладнання; вона включає зобов’язання щодо загальної продуктивності в цій галузі, зосереджуючись на підвищенні продуктивності та розумінні необхідності збереження навколишнього середовища. Незважаючи на труднощі, там зрозуміли, що прийняття належної агрономічної практики та інвестиції у технології й людські ресурси є запорукою конкурентоспроможного сільського господарства.

За даними бразильської консалтингової компанії IBHE, у І кварталі 2018 року ВВП збільшився на 0,4%, що було зумовлене зростанням на 1,4% аграрного сектора. На думку експертів, ці результати обумовлені декількома факторами:

– сприятливі кліматичні умови: у Бразилії можна збирати два врожаї на рік, а по деяких культурах — до трьох;

– водні умови: кількість води в більшій частині країни дуже велика;

– професіоналізм: виробники досягли високих рівнів технологій, що, наприклад, дозволило їм обігнати США у виробництві сої, й очікується, що те ж саме відбудеться і з кукурудзою;

– вигідне місце для експорту: Бразилія має кілька виходів на міжнародні шляхи розповсюдження товарів, що дозволяє їй легко виходити на зовнішній споживчий ринок, відтак, сьогодні її продукти надходять до 224 країн світу;

– велика площа вирощування: нині використовується близько 70 млн га оброблюваних земель, але існує можливість використання ще 40 млн га без шкоди для природи.

– Так, у нас величезний потенціал, уже багато зроблено. Однак маємо рухатися далі, бо, крім іншого, не забуваємо: населення нашої країни вже досягло позначки 200 млн чоловік і постійно зростає. Експорт — дуже добре, але й своє населення потрібно годувати, — ділиться думками пан Лара.

Господарство Лучано, що простягається приблизно на 4000 га, спеціалізується на тому, що й загалом увесь АПК Бразилії, — вирощування сої та кукурудзи. Перша культура займає 69% посівної площі, друга, відповідно — 31%.

Наявність природних ресурсів вкупі з державною політикою, техніко-науковими навичками та підприємництвом бразильських фермерів стали основою для всього сільськогосподарського розвитку країни.

Бразилія робить інвестиції в АПК у двох основних напрямах. Перший — це процеси стабільної інтенсифікації, з акцентом на виробництві двох культур на рік у одному й тому самому районі. Другий напрям — це секторний план пом’якшення й адаптації до зміни клімату для консолідації низьковуглецевої економіки в сільському господарстві. У другому випадку йдеться про так званий план ABC, що заохочує використання стійкіших технологій, таких як: відновлення деградованих пасовищ; інтеграція сільськогосподарських культур та тваринництва (ILPF); агролісомеліоративні системи, система не-обробітку ґрунту (SPD), біологічна азотна фіксація (BNF); посаджені ліси та обробка відходів тваринництва. Інші заходи також зміцнюють стійкість сільського середовища, а саме: Національна політика у сфері біобезпеки, Лісовий кодекс та Кадастр сільської екології.

Тобто у Бразилії на практиці доводять, що виробництво сільгоспкультур і збереження природи можливо поєднувати.

– До 2030 року ми можемо стати найбільшим у світі виробником продуктів харчування і в той же час бути країною з величезною збереженою територією, найбільшим у світі тропічним лісом. Для цього ми повинні цінувати наше виробництво, покращувати імідж країни на міжнародній арені та інвестувати в диверсифікацію виробничих систем, у зміцнення ланцюгів цінності, у здійсненність платіжних стратегій для екологічних послуг та професійної підготовки. Ми можемо і повинні пояснити наслідки вирубування лісів, зупинити незаконну окупацію державних земель, захистити території, що охороняються, та поглибити продуктивність, — переконаний пан Лара.

Повторимося, що наразі у бразильському АПК виокремлюються дві культури: соя та кукурудза. Вони становлять 82,8% загального обсягу виробництва зерна у країні, а за даними Conab, виробництво сої в 2017/2018 роках перевищило на 6,1% показники попереднього року, досягнувши 102,4 млн т. Для кукурудзи (1-ї та 2-ї культур) очікується 82,3 млн т, що є невеликим зменшенням у порівнянні з 2014 роком. Не дивно, що для цих двох культур, які є флагманом бразильського сільського господарства, біотехнологія доступніша. Один із напрямів — генна модифікація. Без захисту, що мають генетично модифіковані соя та кукурудза, виробники не змогли би вберегти ці культури від численних комах і паразитів.

Хоча технологія є незаперечним союзником, дуже важливо визнати заслуги фермерів, які правильно обробляють трансгенні культури, що знешкоджують інсектицидні білки, також відомі як Bt. Стале використання цієї технології залежить від реалізації програми ефективної боротьби зі стійкістю комах. Посадка колоній шкідників (вирощування частини ділянки з не-Bt-рослинами для підтримки прийнятної популяції комах) є основним інструментом боротьби з ними.

– Для того щоб зберегти відмінну продуктивність бразильського сільського господарства, особливо врожаю сої, кукурудзи та бавовнику, ми повинні визнати виробника, який знає про технічні рекомендації та стимулює програми її розвитку. Розгортання агробізнесу успішне тільки тоді, коли весь виробничий ланцюг залучений до практики, спрямованої на покращення технології. Ця стратегія має важливе значення, оскільки розвиток насіння з новими характеристиками не йде в ногу з викликами поля, — вважає пан Лара.

Сільське господарство, що тепер розуміється як агробізнес, може подолати проблему стабільності життєздатності без щедрих субсидованих кредитів. Доведено у Бразилії. Країна, мабуть, не має аналогів у світі, бо тутешні агровиробники зовсім не залежать від державних субсидій та протекціонізму. Її конкурентоспроможність походить від технологій, підприємництва та величезного потенціалу Серрадо й інших регіонів.

– На відміну від Бразилії, український фермер може скористатися державними програмами й отримати субсидію в розмірі до 80% вартості насіння вітчизняного виробництва, придбати техніку в кредит під 1% річних», — повідомила Гіль Олена Федорівна – Начальник управління розробки та підтримки продуктів АТ «Ощадбанк». «Ми бачимо важливість стимулювання розвитку саме аграрного бізнесу. Українська продукція конкурентоспроможна на світовому ринку й, безумовно, є рушієм розвитку української економіки. А щоб колесо агробізнесу крутилося швидше, державний банк активно реалізує програми підтримки, — додала Олена Федорівна.

Різні державні й приватні дослідницькі організації Бразилії стали потужним джерелом інновацій та підвищення продуктивності.  Від 1975 року площа територій під зерно у Бразилії збільшилася вдвічі, а виробництво зросло в чотири рази. Ціна на продукти харчування знизилася на 80% у реальному вимірі. Бразилія нині є однією з п’яти найбільших виробників 36 товарів і першою з експорту сої, цукру, кави, курятини, м’яса та апельсинового соку. Агробізнес є інтенсивним користувачем цифрових технологій і супутників. Близько 25% бразильських безпілотників працюють на місцевий АПК.

– Агропромисловість моєї країни все ще стикається з багатьма труднощами: недостатньою логістикою, хаотичною податковою системою, обмеженнями на аутсорсинг та витратами через аграрну політику попередніх урядів. Подолання всього цього є суттєвою проблемою. Однак цю проблему цілком реально усунути, — резюмував пан Лара.