Стороння людина, заїхавши до Кочубіївки поблизу Умані та до сусідніх сіл, що творять громаду, буде вельми здивована. І здивована приємно, надто коли відвідає місцеву школу, дитсадок та побуває на сільських стадіонах. Як здивувалися і ми, коли побачили яскравий прообраз того, яким має бути сучасне українське село. І головне — яким воно вже є та яким його бачить керівник фермерського господарства «Агрофірма «Базис» Володимир Осадчий.
ПРО ПОЧАТОК
«Агрофірма «Базис» цілковито відповідає своїй назві. Господарство міцно стоїть на ногах, обробляючи трохи більше 4000 га землі. У сприятливі роки показники врожайності тут близькі до рекордних — до 10–12 т/га кукурудзи, 4 т/га соняшника тощо. Цьому сприяє не лише родюча уманська земля. Керівник підприємства Володимир Осадчий завдяки фундаментальному і водночас неординарному підходу до справи встигає розвивати і власне аграрний напрям, й інфраструктуру усіх навколишніх сіл.
«Я хлопець сільський і виріс у сусідньому районі. Змалку допомагав батькам по господарству, а пізніше — працював у колгоспі. Після того як закінчив профтехучилище у Буках та відслужив в армії, вступив до Уманського сільгоспінституту, на економічний факультет», — розповідає він.
Цікаво, що Володимир Олексійович навчання та роботу поєднував із виступами на сцені, зокрема читанням гуморесок. Не оминав нагоди і розіграти когось з однокурсників. Він пригадує, як колись розіграв увесь інститут — сказав, що виграв у лотерею 10 000 радянських карбованців. Хлопця навіть ректор вітав!
Після навчання довелося пану Володимиру попрацювати і бухгалтером, і економістом у радгоспі — причому в одній іпостасі.
«Приходжу я на роботу, а там — величезні ферми на 800 корів, доярки між собою сваряться, хоч тікай… Я кажу: я економіст, а не бухгалтер. Мені ж відповідають, що гарний економіст повинен добре знати бухгалтерію. Пізніше ці знання мені дуже згодилися», — сміється Володимир Осадчий.
Початок роздержавлення колгоспних земель, який припав на період 1995–2000 років, для більшості господарств був дуже болючим. Нові ринкові реалії, занедбана інфраструктура, іржава техніка, борги — усе це було дійсно непросто.
Натомість пану Осадчому було трохи легше, тому що він господарював хазяйновито і в радянські часи, і в 1990х роках, і, звісно, продовжує дотепер.
ПРО РОЗВИТОК
Ми не здивувалися, що у господарстві сьогодні активно практикується класична 10пільна сівозміна, яка супроводжується регулярним внесенням органічних добрив (на фермі тримають понад 300 дійних корів). Річ у тім, що ніхто нічого кращого для поля досі не вигадав і не вигадає. Тут вирощується кукурудза зернова і силосна, озима пшениця, озимий та ярий ячмінь, горох, соя, люцерна, соняшник, озимий та ярий ріпак і цукрові буряки.
У господарстві зберегли усе найкраще із традиційного землеробства та поєднують його із сучасними технологіями. Це непросто, однак дає свій результат. «Щось вивчили на власному досвіді, а щось — разом з агрономами-консультантами, — ділиться Володимир Осадчий. — Перш за все маю на увазі «Ерідон». Хоча наша співпраця із цією компанією є значно глибшою. Наприклад, я замовив 30 т сульфату амонію, та мені не треба шукати машини, його перевантажувати… Ці добрива лежать на складі «Ерідон», і я можу їх забрати саме тоді, коли вони мені будуть потрібні». Такий зручний підхід «Ерідон» пропонує і в інших напрямах співпраці, додає підприємець. «За потреби вони завжди підуть назустріч: зроблять знижку, почекають із платежем тощо. Я так само їм довіряю, і для мене це найкращий партнер», — наголошує він.
Важливою частиною співпраці з компанією «Ерідон» підприємець називає проведення спільних демопосівів та випробувань сортів і гібридів, а також різних технологій мінерального живлення й захисту рослин.
NANO ДИЗЕЛЬ ВІД SOCAR
Як вже було сказано, мінівен Peugeot Rifter потребує тільки якісного дизеля. Ми заїхали на SOCAR, тому що не раз чули від аграріїв позитивні відгуки про паливо, яке реалізує саме ця компанія. Азербайджанський бренд з’явився в Україні в 2011 році, а наразі мережа білих АЗК SOCAR преміумкласу налічує 60 станцій. Тут можна не тільки заправити авто, а й підкріпитися і випити кави, почистити взуття, скористатися послугами хімчистки, безкоштовного душа, банкомата, підзарядити мобільний телефон і багато іншого. Такий собі невеликий і затишний торговельно-розважальний комплекс при дорозі, місце, де вже традиційно проводять бізнес-зустрічі та призначають побачення.
Тут ми познайомилися з двома марками дизелю: ДТ Nano і ДТ Nano Extro, які входять до фірмової лінійки SOCAR. Як розповіли на АЗК, у мережі реалізують тільки продукцію концерну ORLEN. Ця компанія добре відома у країнах ЄС, де діють жорсткі вимоги до якості палива. Дизель від ORLEN відповідає європейським стандартам «Євро-5» (європейський стандарт LST EN 590), забезпечує м’яку роботу двигуна, знижує витрату палива до 5%, підтримує тривалу експлуатацію автомобіля, оскільки захищає бензобак і паливну систему від корозії та забруднення. Звісно, що Nano відповідає і вимогам ДСТУ 7688-2015.
І, до речі, нова високоефективна сільгосптехніка західних виробників, яку зараз купують українські аграрії, також вимагає дизеля більш високої якості — це дозволяє продовжити терміни її експлуатації, зменшити простої через ремонт, особливо
в розпал робіт.
Більше про NANO: http://socar.com.ua/fuels/nano
ПРО АВТО
Ми сідаємо разом із господарем до новенького Peugeot Rifter. Володимир Олексійович поглядом знавця схвально оцінює семимісний просторий салон нової моделі європейського виробника.
«Peugeot — дуже зручні машини. В автопарку нашого господарства шість чи сім автомобілів цієї марки. Якщо для виїздів у поле потрібен гарний позашляховик, то такі машини, як Rifter, відмінно підходять для повсякденних поїздок. У нас активно використовуються Peugeot Partner. Це економічні, дуже зручні в управлінні та надійні автівки», — вважає Володимир Олексійович.
Ми намотуємо територією громади декілька десятків кілометрів. Фермер прислухається до двигуна та підвіски та резюмує: «Чудова машина! Можна спокійно їздити і по місту, і по селу. І наскільки я розумію, у неї дуже демократична ціна. Мені подобаються моделі Peugeot: вони оригінальні, продумані, комфортні, мають власний стиль і помірно споживають пальне».
ЗРУЧНЕ РІШЕННЯ PEUGEOT
На нашому ринку Peugeot Rifter пропонується у двох виконаннях: L1 і L2. Довжина і колісна база першого становить 4403 і 2785 мм, другого — 4753 і 2975 мм відповідно. В обох варіантах Rifter можна замовити в семимісному виконанні.
Наша машина в дорожчій комплектації Allure (є ще Access) має безліч опцій. Наприклад, двозонний клімат-контроль, передні крісла з підлокітниками… У високий центральний тунель з просторими відсіками можна заховати безліч речей, включаючи невелику сумку. А мультимедійна система з 8-дюймовим сенсорним дисплеєм дозволяє підключати смартфони за допомогою програм Android Auto або Apple CarPlay. Усі Rifter оснащені турбодизельними моторами. Більш прогресивний 1.5 BlueHDi розвиває потужність 130 к. с. і працює в парі з 8-швидкісним автоматом. Але на нашій машині встановлений перевірений часом 92-сильний двигун 1.6 HDi та 5-швидкісна механічна коробка передач.
І цього силового агрегату цілком достатньо для міської їзди. Тяги мотора на низьких і середніх оборотах достатньо. А ось на високих швидкостях сюди вже проситься шоста передача, й обгони на заміських трасах хочеться завершувати швидше. Втім, у тих місцях, де нам доводиться їхати, швидкість обмежують ями. У такій ситуації доводиться часто орудувати важелем, що дозволяє оцінити високу чіткість роботи механізму перемикання передач та еластичність мотора. Навіть у режимі різких розгонів і гальмувань авто споживає 6,5 л на 100 км.
Більше про Peugeot Rifter: www.peugeot.ua
ПРО КСВ
Далі ми з господарем перемістилися до одного зі збудованих ним сільських стадіонів. Звичайно, словосполучення «сільський стадіон» викликає асоціацію із занедбаним вигоном з покривленими іржавими воротами. Однак на стадіоні у Кочубіївці цілком могла б виступати і команда з Вищої ліги України. Трохи збільшити кількість місць для сидіння — і готово.
Любов до футболу у Володимира Осадчого щира та ірраціональна, як і у всіх фанатів. Однак при цьому фермер не забуває про практичний бік справи. По-перше, потрібно створити належну інфраструктуру. По-друге — потурбуватися про те, аби сільські діти мали чим займатися після уроків, а дорослі — хотіли жити і працювати у селі.
«У нас під боком Умань, тому ми мусимо корелювати заробітну платню відповідно до тамтешніх показників. Соціальний фактор для нас є визначальним. Ми могли б, наприклад, давно закрити ферму, прибуток з якої практично нульовий. Однак на ній працюють десятки людей, вони мають роботу і тут живуть. Я хочу, аби рівень життя у нашій громаді був не нижчим, ніж у містах. У всіх відношеннях», — відверто каже пан Осадчий.
Ми приїздимо до шкільного подвір’я. На перший погляд це класична гарна сільська школа: із крислатими деревами на території, з ажурними парканчиками, годівничками та навіть кролячими клітками. Однак зайшовши всередину, усвідомлюєш, що такого ремонту приміщень не бачив і в столичних навчальних закладах. І такого спортзалу, де буцає м’яча шести та семирічна зміна гравців футбольного клубу «Базис», який утримує Володимир Осадчий.
Господарство «Базис» виконує роль фундаменту, на якому міцно тримається і наростає все нове та прогресивне. При цьому усі ланки проєкту взаємопов’язані. Вдосконалення технології вирощування, зростання врожайності сільгоспкультур, покращення інфраструктури — усе це безпосередньо сприяє соціальному розвитку регіону.
ПРО ЗЕМЛЮ
«Як я ставлюся до запровадження ринку землі? Передусім це поняття не є правильним у сучасних реаліях — слід вести мову про обіг землі. Щоб він був цивілізованим, потрібно провести велетенську підготовчу роботу із впорядкування ділянок, нормалізації нормативно-правової бази та багато іншого. Наразі я вважаю, що це рішення дуже поспішне. Потрібні обговорення із представниками аграрних кіл і розуміння того, що соціальна інфраструктура села сьогодні не може обійтися без малих та середніх господарств, які орендують паї», — вважає керівник підприємства.
Цьогоріч на Уманщині з дощами не склалося. Взагалі. Тим не менш на полях господарства «Базис» змолотили «на коло» по 6,5 т/га пшениці, 5,5 т/га ячменю та отримали більш-менш гарні показники по інших культурах. Помітно нижчі, аніж зазвичай, однак Володимир Осадчий не переймається із цього приводу: «Рік на рік не схожий. Я знаю, що ми рухаємося у правильному напрямку. Ми турбуємося про землю, у нас працюють розумні роботящі люди, ми застосовуємо найпрогресивніші технології та маємо надійних партнерів. Це найголовніше, з такою основою ми завжди втримаємося на ногах і продовжимо розвиток».