Історія фермера Віктора Поплавського тільки-но починається — його підприємство почало працювати всього три місяці тому. Але господар налаштований вже за рік стати обласним лідером у свинарській галузі та не розуміє, чому скотарство вважається нерентабельним напрямом сільськогосподарської діяльності. Молодому господарству доводиться важко: бракує досвідчених фахівців, землі та коштів. Поки, зрозуміло, немає сталих зав’язків із громадою й місцевою владою. Вдосталь лише оптимізму і впевненості у своїх силах. А це вже чимало для досягнення успіху.
КЛЮЧ НА СТАРТ
Новеньке господарство «АГРО-ПЕК» ми обрали для початку нашої експедиції з еволюції успіху сільгосппідприємств не випадково. Починати бізнес завжди дуже важко. Особливо тоді, коли не купуєш і розвиваєш вже існуюче господарство, бодай і занедбане, а стартуєш з нуля, з повністю порожнього місця. Маючи в активі лише бажання і бачення, якою повинна стати твоя справа.
Тому ми і направляємося до села Пекарщина Черняхівського району на Житомирщині. І якщо вже в подорожі не чекає серйозне бездоріжжя, а погода радує ще теплим осіннім сонцем, то зручніше за все час в дорозі проводити не в позашляховику або пікапі, а в мінівені. Хай не великому, але з повноцінними сімома посадковими місцями. І наш вибір припав якраз на таку новинку українського ринку — Peugeot Rifter. Водночас нам було цікаво почути, як оцінять українські аграрії нове авто від концерну Groupe PSA.
Оскільки Rifter потребує тільки висококласного палива, дорогою вирішуємо питання, де саме заправити авто. Ми вже неодноразово чули схвальні відгуки про дизель Nano, і тому вибір припадає на заправку SOCAR, яка помітна на трасі своїми неоновими кольорами.
Втім, назвати АЗК SOCAR «заправкою» навіть язик не повертається — це комплекси, які можна віднести до преміумкласу, де окрім, звісно, палива пропонується широкий спектр товарів та послуг. Де ще вас зустрінуть співробітники у білосніжних сорочках з краватками-метеликами, які принесуть каву чи обрану страву? Або запропонують справжню чайну церемонію?
І якщо ви бачили один АЗК SOCAR, то вважайте, що бачили їх усі. За роки роботи на українському ринку компанія не пішла на жоден компроміс на догоду кон’юнктурі ринку — нові АЗС виглядають так само дорого, стильно, незвично, продовжують дивувати дизайном, інноваціями, сервісом.
Ми п’ємо каву та із задоволенням розглядаємо оригінальне оформлення інтер’єру — орнамент на колонах, килими на стіні, історії нафтовидобутку на Каспії…
Тож після досить тривалої зупинки вирушаємо до героя нашої розповіді — фермера Віктора Поплавського.
ПРО НАВЧАННЯ
Хоча, як вже було сказано, «АГРО-ПЕК» (по назві села, де розташоване підприємство) і з’явилося тільки у 2019 році та не має ніякої історії, його господаря «новеньким» у аграрному бізнесі назвати аж ніяк не можна.
«Ця історія почалася вже дуже давно, — розповідає пан Віктор. — Я родом із села і до сільської праці звик змалку: батьки привчили і в полі працювати, і тварин доглядати. Тут неподалік, у селі Іванків, закінчив школу і подався до Житомирської аграрної академії, яку зараз перейменували на університет. Тож і за походженням, і за фахом я аграрій».
Пану Віктору пощастило: саме коли він навчався у виші, була започаткована програма обміну, завдяки якій українські студенти могли проходити практику за кордоном, у європейських країнах. Так пан Поплавський потрапив до Данії, де й пропрацював півтора року на свинофермі. У господарстві було 250 свиноматок і 200 га землі для вирощування кормів.
«Я працював на фермі з данським менеджером, як його називали, і більше нікого не було. Так я й збагнув, що таке правильна організація процесів — в Україні на таку ферму найняли б з десяток людей. А потім, майже не затримуючись на батьківщині, полетів на заробітки до Австралії, до Мельбурна — часи були важкі, треба було заробляти на життя», — пригадує Віктор Поплавський.
Хоча хлопця й тягнуло до тваринницького напряму, в Австралії довелося рік працювати у рослинництві. Та ця школа, як виявилося, стала у пригоді.
«Повернувся я до України, і коли вже збирався летіти назад до Зеленого континенту, знайомі у Житомирі запропонували мені роботу у тій самій Данії, вже менеджером, бо практику я мав. Потрібно було поїхати до Стрия на Львівщині для співбесіди з представником данської компанії», — розповідає аграрій.
ПРО ПРОФЕСІЮ
І, можливо, якби не ця поїздка, «АГРО-ПЕК» ніколи і не з’явився б — зустріч у Стрию вирішила долю пана Віктора. Датчанин був менеджером компанії «Галичина-Захід», яка тільки починала працювати в Україні.
У результаті співбесіди пану Поплавському запропонували роботу у Стрию, де базувалося виробництво. Ось так у 2007-му він потрапив до команди «Галичини», де і пропрацював наступні 11 років.
«Починали ми з 70 га землі та невеликого поголів’я свиней. А коли я йшов з компанії минулого року, оброблялося вже 6500 га, а поголів’я налічувало 100 000 свиней. Звільнявся я з посади заступника директора з питань рослинництва, і у мене у підпорядкуванні було 54 працівники. У «Галичині» я здобув великий досвід роботи з новітньою технікою. Тільки з’являлася якась новинка на ринку — сівалка чи культиватор, вони одразу були у нас. Завдяки цьому у три попередні роки компанія отримувала найкращі врожаї у Львівській області. Сіяли буквально все, хоча перевага була за кормовими культурами — кукурудзою, пшеницею тощо», — перелічує фермер.
За його словами, великий плюс регіону — достатня кількість опадів. Зараз всі, хто придивляються до землі, шукають ділянки ближче до Західної України.
Вже після звільнення пана Віктора з компанії «Галичина-Захід» в українське свинарство прийшла біда — стрімко поширилася епідемія АЧС і підприємства почали просто «лягати».
«Я навіть не уявляю, що відчувають люди. Справа не у збитках, є страховки… Але удар дуже сильний, співчуваю колегам. Зараз на підприємствах галузі проводиться дезінфекція, будуть відновлювати поголів’я. Дороги у них назад немає», — каже підприємець.
ВЛАСНА СПРАВА
Своє рішення піти з керівної посади великої компанії Віктор Поплавський пояснив просто: «За 11 років мені вже стало нецікаво просто працювати на найманій посаді, я відчував, що можу створити свою справу — є величезний досвід, розуміння. Я досяг тієї точки, коли йдеш на роботу і не відчуваєш задоволення — система налагоджена, починаєш розуміти, що ти вже не здатен зробити щось більше. Я вирішив: моя місія у компанії завершена, і вдячний керівництву і колегам за те, що зрозуміли мене. Ми зберегли дружні стосунки». Хоча зізнається: тоді думав, що буде легше — на початках було важкувато.
Вибір виду діяльності був простий — про розведення свиней пан Віктор знає, мабуть, усе. А регіон порекомендував знайомий. Як пояснює господар, у Західній Україні працюють великі тваринницькі підприємства, а на Житомирщині (за наявності потужних переробників) є брак пропозиції свинини. Наприклад, житомирський м’ясокомбінат купує сировину і на Харківщині, і у Львівській області.
Три місяці у пана Поплавського пішло на те, щоб знайти і придбати будівлю — нею став занедбаний корівник площею 1700 кв. м, який не відповідав санітарним та екологічним нормам. Тому потрібно було робити повну реконструкцію, міняти дах… Потім був період вибору та встановлення обладнання — адже господар одразу вирішив робити повністю автоматизовану ферму, яку обслуговують усього два співробітники.
І тільки в серпні 2019 року на нову ферму «АГРО-ПЕК» завезли перших 70 свиноматок, з який 30 вже запліднили. Процес, як кажуть, пішов.
Усього ж Віктор Поплавський запланував через п’ять місяців мати 175 свиноматок з Данії — порід Йоркшир, Дюрок і Ландрас. З ними він працював і безпосередньо в Данії, і в Стрию.
Плани у нього наполеонівські — вже за рік вийти на товарне виробництво і довести загальне поголів’я до 5000 свиней. Щоправда, у це, за оцінками господаря, треба вкласти ще 7–8 млн гривень на додачу до вже витрачених 15 млн (тобто загальні інвестиції будуть становити 25 млн гривень).
І епідемія АЧС новому підприємству не заважає — задіяні найжорсткіші карантинні заходи, пан Поплавський навіть придбав для робітників мобільне житло з усіма зручностями (щоб могли п’ять днів на тиждень, на час карантину, і працювати, і жити безпосередньо на ізольованій фермі).
Власне, епідемія, як не дивно, стала навіть у пригоді, хоча і з сумних причин. «Радіти тут немає чому. Епідемія «поклала» цілу галузь, мої друзі зі слізьми розповідають, як довелося вирізати багаторічну справу своїх рук. Але про мою ферму і плани знають — я вже зустрічаюся з майбутніми покупцями», — розповідає Віктор Поплавський.
NANO ДИЗЕЛЬ ВІД SOCAR
Як вже було сказано, мінівен Peugeot Rifter потребує тільки якісного дизеля. Ми заїхали на SOCAR, тому що не раз чули від аграріїв позитивні відгуки про паливо, яке реалізує саме ця компанія. Азербайджанський бренд з’явився в Україні в 2011 році, а наразі мережа білих АЗК SOCAR преміумкласу налічує 60 станцій. Тут можна не тільки заправити авто, а й підкріпитися і випити кави, почистити взуття, скористатися послугами хімчистки, безкоштовного душа, банкомата, підзарядити мобільний телефон і багато іншого. Такий собі невеликий і затишний торговельно-розважальний комплекс при дорозі, місце, де вже традиційно проводять бізнес-зустрічі та призначають побачення.
Тут ми познайомилися з двома марками дизелю: ДТ Nano і ДТ Nano Extro, які входять до фірмової лінійки SOCAR. Як розповіли на АЗК, у мережі реалізують тільки продукцію концерну ORLEN. Ця компанія добре відома у країнах ЄС, де діють жорсткі вимоги до якості палива. Дизель від ORLEN відповідає європейським стандартам «Євро-5» (європейський стандарт LST EN 590), забезпечує м’яку роботу двигуна, знижує витрату палива до 5%, підтримує тривалу експлуатацію автомобіля, оскільки захищає бензобак і паливну систему від корозії та забруднення. Звісно, що Nano відповідає і вимогам ДСТУ 7688-2015.
І, до речі, нова високоефективна сільгосптехніка західних виробників, яку зараз купують українські аграрії, також вимагає дизеля більш високої якості — це дозволяє продовжити терміни її експлуатації, зменшити простої через ремонт, особливо
в розпал робіт.
Більше про NANO: http://socar.com.ua/fuels/nano
ПРО АВТО
На фермі карантин — всередину заходити не можна. Тому ми пропонуємо пану Віктору проїхатися околицями та випробувати наш Peugeot Rifter. Пан Поплавський дуже зрадів цій пропозиції — виявилося, що він від самого початку нашого візиту уважно придивлявся до нового француза.
Тому він одразу ділиться першим враженням: «Дуже агресивний екстер’єр, у гарному розумінні слова. Люблю, коли машина так виглядає, аж настрій покращився». А порівнювати йому є з чим — автомобільний стаж Віктора Поплавського налічує вже 18 років, і за цей час у нього було багато авто — і вживаних, і нових. Тому він завжди вивчає всі новинки, які є на ринку.
І, до речі, він високої думки про марку Peugeot. «У нас на фірмі (у «Галичині») монтажники мали Peugeot Bipper 2008 року випуску. Проблем з ним ніколи не було. А вони їздили на ньому по всій Україні, будь-якими дорогами. Ходова, двигун — все надійне, легке у догляді. Коли я йшов з «Галичини», він ще бігав, мабуть, є і досі», — ділиться підприємець.
Поки кружляємо дорогами, Віктор Поплавський розповідає, що його мета у розвитку підприємства — вийти на повноцінне рослинництво. Є простий розрахунок: на одну свиноматку потрібно мати 1 га землі, адже корми — це 70% витрат при вирощуванні свиней. А поки що у пана Поплавського є лише 3 га — вся земля вже давно в оренді на 10 і більше років. «Я покладаю надії на відкриття ринку землі. Зараз діють програми компенсації по кредитах для фермерів — йде дуже велике здешевлення. Якщо можна буде під купівлю землі брати під розумний кредит, буду брати. Спочатку, щоб вийти на необхідні 175 га, потім — подивимося, може, підемо далі, у товарне рослинництво. Досвід у мене є», — розмірковує він.
І перериває розповідь про плани коментарями до авто: «Чудова машина, дуже м’яка, легко йде по ґрунтовці. Ну і торпедо — одразу відчуваєш французький шарм, дуже красиво, зручно зроблено. І добре, що тут невелике спортивне кермо — легко управляти і вся приладова панель перед очима, нічого не заважає…» Виходимо біля кукурудзяного поля і демонструємо пану Віктору можливості трансформації Rifter. Пан Поплавський — чоловік міцної статури, і його дивує, що він зручно влаштувався на додаткових пасажирських місцях у кузові авто. А коли він побачив, як легко ці крісла можна витягти із салону і перетворити машину на критий пікап, куди можна завантажити 700 кг, то одразу виніс вердикт: «Співвідношення ціна — якість, зручність, витрати палива — усе на висоті, машина і для фермерської роботи, і для поїздок з родиною».
У Віктора Поплавського двоє дітей: хлопчик чотирьох років і семирічна дівчинка. «Моя мрія — передусім щоб у родині всі були здорові. Щоб наша країна розвивалася і мої діти не думали, як колись я, їхати за кордон шукати роботу, щоб нам усім було комфортно жити в Україні», — ділиться наостанок господар. І запрошує нас у гості через рік, коли ферма буде повноцінно працювати.
ЗРУЧНЕ РІШЕННЯ PEUGEOT
На нашому ринку Peugeot Rifter пропонується у двох виконаннях: L1 і L2. Довжина і колісна база першого становить 4403 і 2785 мм, другого — 4753 і 2975 мм відповідно. В обох варіантах Rifter можна замовити в семимісному виконанні.
Наша машина в дорожчій комплектації Allure (є ще Access) має безліч опцій. Наприклад, двозонний клімат-контроль, передні крісла з підлокітниками… У високий центральний тунель з просторими відсіками можна заховати безліч речей, включаючи невелику сумку. А мультимедійна система з 8-дюймовим сенсорним дисплеєм дозволяє підключати смартфони за допомогою програм Android Auto або Apple CarPlay. Усі Rifter оснащені турбодизельними моторами. Більш прогресивний 1.5 BlueHDi розвиває потужність 130 к. с. і працює в парі з 8-швидкісним автоматом. Але на нашій машині встановлений перевірений часом 92-сильний двигун 1.6 HDi та 5-швидкісна механічна коробка передач.
І цього силового агрегату цілком достатньо для міської їзди. Тяги мотора на низьких і середніх оборотах достатньо. А ось на високих швидкостях сюди вже проситься шоста передача, й обгони на заміських трасах хочеться завершувати швидше. Втім, у тих місцях, де нам доводиться їхати, швидкість обмежують ями. У такій ситуації доводиться часто орудувати важелем, що дозволяє оцінити високу чіткість роботи механізму перемикання передач та еластичність мотора. Навіть у режимі різких розгонів і гальмувань авто споживає 6,5 л на 100 км.
Більше про Peugeot Rifter: www.peugeot.ua