ПРО БІЗНЕС ТА ЗЕМЛЮ

Розкажіть, будь ласка, про господарство, яким ви керуєте.

Ми обробляємо приблизно 2300 га, вирощуємо пшеницю, ячмінь, соняшник та кукурудзу. Крім того, є свиноферма на 3000 голів, а також сонячна електростанція потужністю 1 МВт. Усі поля розташовані в межах одного села. Наш регіон швидше належить до зони з недостатнім зволоженням, але ми робимо все, щоб мати змогу нормально працювати, впроваджуючи сучасні технології.

Як організоване управління компанією?

Я займаюся фермерством вже 21 рік. Я справжній син свого батька, який і донині обробляє землю. Як і він, я свого часу брав скрізь ініціативу на себе та через це іноді не мав змоги чогось вимагати від керівника підрозділу. Коли щось не вийшло, він міг цілком справедливо мені відповісти: «Усе робили, як ви казали. Які претензії?»

Тому сьогодні працюємо від бізнес-плану. Є технологічні карти, певна кількість робіт тощо. Планування на цілий рік відбувається один раз, якраз тоді можна все ретельно обговорити. Але якщо ми вже підписали річний план, то можливі лише ситуативні зміни. Свого часу я стикнувся з тим, що практично не міг керувати процесом, оскільки мене було багато. Я відійшов назад, ми десь рік пристосовувалися, і зараз все добре.

Як виявилося, це дуже ефективний підхід. Навіть якщо я приїхав на об’єкт і там нікого немає, я все одно знаю, що все працює. Я не питаю, де агроном, де інженер — робота робиться. Буває, бачуся з керівниками підрозділів раз на три дні. Стараємося одне одному не заважати у процесі. Але однаково здійснюю оперативний контроль. І якщо раптом відбувається з кимось робота на підвищених тонах, то це не тому, що я хочу знайти винного, — я прагну викорінити проблему, щоб такого більше не траплялося. Всі знають, куди бігти.

Зараз я вже можу сказати, що певною мірою кайфую під час робочого процесу: кілька годин провів в офісі, годину постріляв на стенді, а тоді проїхався, оглянув поля. Коли їду на 10 днів на змагання, можу зателефонувати агрономові лише один-два рази — навіть у жнива. Він надсилає інформацію про врожайність, і якщо цифри радують, то я йому заважати не буду.

Як ви працюєте з кадрами?

Мій батько наразі має 5000 га в обробітку, і я сьогодні працюю так, як він мене колись вчив. Питання кадрів — наше, і ми маємо їх виховувати, але це можливо тільки тоді, коли вони реалізовують свою думку. Про кадри можна говорити багато, бо в Україні вважається: якщо агроном не п’є і вчасно приходить на роботу, то це вже спеціаліст! А для нас цього замало — людина має бути справжнім професіоналом. Поки ми взимку відпочиваємо, наш агроном відвідує курси, лекції, слухає рекомендації виробників, фахівців та ділиться з нами отриманими знаннями.

Так, ми навіть регулярно проводимо навчання механізаторів та водіїв і детально пояснюємо все до дрібниць — наприклад, як потрібно заїжджати в поле трактором, чому саме так, а не інакше та яка в цьому логіка. Якщо цього не робити, будуть постійні історії на кшталт тих, що механізатори плуг розірвали, бо йшли не по прямій, а по дузі на краю поля.

Фінансова мотивація теж має місце?

Звісно! У нас 70 робітників у господарстві, а фонд оплати праці становить 15 млн гривень плюс премії. Цього року маємо гарний врожай, тож, гадаю, ще 3–4 млн гривень додамо.

Як ви можете прокоментувати процеси, що відбуваються наразі довкола ринку землі?

Люди у нас активні, декілька осіб вже вирішили забрати свої паї та самостійно господарювати. Я цьому тільки радий, бо свого часу також пішов цим шляхом. І попри великі страхи поки проблем я не бачу. У нас були збори пайовиків, і продати свою землю висловили бажання лише декілька з них — наприклад, родини, які мають по три-чотири паї та планують придбання житла. Люди усвідомлюють ціну землі та переваги співпраці з орендарем, з яким склалися багаторічні стосунки.

Чи потребує сьогодні ваше господарство інвестицій та в які напрями?

Ми б зараз легко освоїли 10 млн євро, тим паче, що у мене підростають помічники — старший син Микола вже проходить у господарстві практику. Можна сказати, що в мене вже не одна пара рук, а дві, й невдовзі додасться третя — середній син також активно включається у роботу. Передусім вклав би гроші у розширення свинокомплексу, сонячну енергетику, а найбільше — у зберігання. Адже ми з кожним роком навчаємося вирощувати дедалі вищі врожаї, а зберігання лишається на тому самому рівні.

Чому на початку сезону збирання врожаю стрімко падає ціна? Бо в людей немає де його зберігати і вони змушені за копійки продавати зерно з-під комбайна. Трейдери, звісно, хочуть заробити і максимально спускають пропозицію ціни. Тож ми запланували нарощення потужностей зі зберігання на 9000 т.

Про тваринництво, рентабельність та приріст ваги

Наскільки рентабельний тваринницький бізнес у вашій компанії?

Рослинництво — це виростив врожай і продав, переробки у нас немає. Але тваринники беруть готовий комбікорм, тому ми завозимо на комбікормовий завод зерно, і ферма його купує. Тут дуже багато тонкощів. Так, коли ціна на зерно становила 6700–6800 грн/т, то комбікорм доходив до 12 000 грн/т.  За таких умов потрібно, щоб мінімальна ціна за свинину була 46 грн/кг.

Але потрібно рахувати ще й інші статті витрат. Так, рослинництво «купує» у ферми 9000 т перегною щороку, і ми вносимо його по 30 т/га. Така кількість еквівалентна по 60 д.р. азоту, фосфору та калію, не враховуючи мікроелементів. Якщо це перевести в NPK, то обсяг елементів живлення дорівнює 500–600 кг/га складних мінеральних добрив. Поле цим прибутком не ділиться з фермою, і це впливає на рентабельність.

Тобто тут є свої дуже тонкі економічні нюанси та ризики?

У нас здійснюється онлайн-моніторинг процесів на фермі. Завдяки спеціальній програмі я в будь-який момент бачу, що там робиться. Існує тонка грань, і на фермі річний прибуток можна втратити буквально за тиждень. Ферма помилок не пробачає, потрібна гарантована стабільність. Від народження поросяти до здачі минає 165 днів. За цей час свиноматка має пройти вже другий опорос.

Якщо з якихось причин перше покоління лишилося через 165 днів на фермі, це спричиняє відчутні збитки. Звичайно, я мало втручаюся у процеси, що відбуваються на свинокомплексі, — це зона відповідальності спеціалістів. Але якщо там поголів’я незаплановано зростає чи немає продажів — я відразу їду на ферму. Або, наприклад, технолог десь помилився — і все, втрачаєш річний прибуток.

Як, на вашу думку, оптимізувати роботу на свинофермі?

Передусім потрібно розуміти, що там працюють висококваліфіковані спеціалісти, і в доволі шкідливих умовах, незважаючи на сучасні технології. Тому людям потрібно гарно платити за таку роботу, і ці гроші лягають на всю ферму. Що більше поголів’я, то вищою буде рентабельність свинокомплексу. Сюди ж додаються високі витрати на електроенергію, воду тощо. Так, ми зараз маємо 260 свиноматок, а треба було б 600–700. Тому чим далі скорочується поголів’я, тим більше відчуваються загальні витрати.

Але щоб наростити поголів’я, необхідні великі інвестиції, оскільки все потрібно розширювати: пологове приміщення, сараї тощо. Ми порахували, що краще побудувати нову ферму поруч, ніж реконструювати те, що є. Багато чого впирається в землю. Так, свого часу ми поїхали на бізнес-форум, де французи та данці пропонували проєкти з гарантованим фінансуванням під 7000 свиноматок. Ми були тільки за, але перепоною стала потреба в землі — необхідно було виділити під цей проєкт 50 га, і на той час це була велика проблема. А у нас ферма займає лише 6 га.

Про сонячну енергетику, мегавати та окупність

Чому було прийнято рішення зайнятися таким доволі нетрадиційним для аграріїв видом бізнесу?

Сонячну енергетику я бачу не як бізнес, а швидше як диференціал ризику. Раніше у нас було так: зібрали зерно і більшу частину мусили продавати, бо потрібні гроші на весняну посівну. Натомість, якщо потримати зерно до середини лютого, можна додатково заробити від 9 до 14 млн гривень.

Я підрахував, скільки ми втрачаємо за п’ять років на тому, що змушені продавати частину зерна відразу — цифри вражають. Тому виходить, що сонячна енергетика дає змогу заробити не лише власне на продажі згенерованої електроенергії, а й на різниці у ціні зерна. Вона дає нам необхідні кошти, що дозволяє притримати зерно і реалізувати його за вищою ціною.

Яка потужність сонячної станції сьогодні?

Нині вона становить 1 МВт, але плануємо додати ще стільки ж. Ми збиралися відразу вийти на потужність 2 МВт, однак не отримали відповідного фінансування від банків, тому почали з одного.

Яка окупність станції?

Приблизно два роки, якщо взяти до уваги підвищення тарифів на електроенергію та зростання цін на зерно. Фактично вкладений мільйон євро окуповується впродовж двох років.

Про рослинництво, сівозміну та врожайність

Які культури входять до вашої сівозміни?

Основні площі у нас відведені під кукурудзу, озиму пшеницю та соняшник — по 33% площ під кожну групу. Розглядаємо питання введення до сівозміни ще однієї культури, швидше за все, середньоранньої сої, аби вона виступила свого роду лікарем для полів і допомогла нам боротися з бур’янами.

Не слід забувати і про здатність сої сприяти накопиченню атмосферного азоту у ґрунті, що робить її чудовим попередником для інших культур. Раніше вирощували цукрові буряки, але припинили через повсюдне закриття цукрових заводів.

Це був для нас провальний проєкт, оскільки ми купували спеціалізовану техніку і мусили її збувати за копійки. Сенсу повертати на поле цукрові буряки я не бачу, бо найближчий завод розташований за 220 км від нас. За розрахунками, витрати на вирощування солодких коренів становили б 10 мільйонів, і стільки само вийшла би логістика.

Як підходите до вирощування сільгоспкультур?

Ми працюємо в зоні ризикованого землеробства. Можуть бути аномально високі температури влітку чи аномально низькі у травні, коли якраз буяє пшениця. Один пізній приморозок — і не буде ані врожаю, ані маси зерна, нічого. Тому стараємося застосовувати вологозберігаючі технології обробітку ґрунту, чітко контролювати бур’яни, хвороби, шкідників — тобто виключити негативний ефект від тих факторів, на які можна вплинути.

Яким видається врожай пшениці у нинішньому сезоні?

Щиро кажучи, результати радують — молотимо по 7 т/га. Для нашої зони це неймовірний результат. Та разом з тим я не захоплююся голими цифрами врожайності. Головне — реальна рентабельність вирощування. Можна отримати вищий прибуток на 5 т/га, ніж на 7 т/га, вклавши в гектар удвічі більше. Розігнати врожайність можна завдяки, скажімо, додатковій нормі азотних добрив, але це не завжди економічно виправдано.

Багато залежить і від вибору сорту. Наприклад, сорт озимої пшениці РЖТ Балетка, на мою думку, незамінний у наших умовах. Хай яка була погода, ми однаково отримаємо понад 6 т з гектара. Я пробував багато іншої пшениці — і української, і німецької, але повертаюся до RAGT.

Тобто ви прораховуєте кожну гривню, вкладену в поле?

Саме так, завдання агронома — все прорахувати і сказати: цього сезону ми можемо замахнутися на понад 60 центнерів, тому що є волога, чи, навпаки, — через посуху потрібно спрацювати по мінімуму, за мінімально можливих витрат отримати максимально можливий результат. Наприклад, минулого посушливого сезону кукурудза дала на гіршому фоні удвічі вищий врожай, ніж там, де ми її зарядили по максимуму.

 Яка технологія вирощування кукурудзи на полях вашої компанії?

Це глибоке рихлення як основна технологія обробітку ґрунту з вирівнюванням поля. Зазвичай вносимо з осені 150 кг/га NPK, а навесні — 130 кг/га карбаміду.

 У степовій зоні кукурудзу вирощувати непросто…

За останнє двадцятиліття у нас було лише три відверто невдалих роки для вирощування цієї культури — як, наприклад, минулий сезон, коли ми мусили списувати врожай на значних площах. Так, у нас не кукурудзяний регіон, але треба вчитися. Зокрема за рахунок правильного вибору гібридів.

Як ви вирішуєте це завдання?

Кукурудза у нас займає площу 680 га. Зокрема, вирощуємо два гібриди селекції RAGT — РЖТ Занетіккс та РЖТ Дубліккс. Намагаємося, щоб у нас було 10% ранніх посівів, 10% — пізніших, а все інше щоб встигло вчасно дозріти. Ідея тут проста — отримати вчасно врожай, причому високий врожай, без потреби досушувати зерно. Якщо вдається виростити 9–10 т/га без досушування, то рентабельність сягає 100%.

Як ви обираєте гібриди кукурудзи?

Насамперед за тим, наскільки вони підходять для вирощування у нашому регіоні. Щороку висіваємо від 30 до 40 нових гібридів на ділянках по 5 га і придивляємося до них. Для нас важливий не сам бренд, а те, як себе реально показує той чи інший гібрид. Тому вже багато років поспіль вирощуємо гібриди кукурудзи RAGT.

Яку врожайність вони демонструють?

Якщо все нормально із вологою, то отримуємо понад 100 ц/га без досушування. В один із років ми отримали рекордну урожайність в господарстві саме на гібриді РЖТ Джукксін – понад 120 ц/га. При чому така врожайність була отримана за мінімального агрофону – буквально по 150 NPK та 200 кг азотних добрив у фізичній масі, а зерно зняли сухим і без доробки поклали його на зберігання.

Тож гібриди кукурудзи RAGT дійсно посухостійкі, мають швидку вологовіддачу, демонструють швидкий стартовий розвиток кореневої системи і повністю нам підходять.

Цьогоріч попри певні проблеми з погодою я би виставив їм 4,8 бала по розвитку за 5-бальною шкалою. Та взагалі мені дуже приємно мати справу з компанією RAGT — це той випадок, коли ти цілковито довіряєш партнерам, ми розуміємо одне одного з півслова. Це стосується і робочих, і неформальних моментів. Так і потрібно працювати!

Які фактичні цифри рентабельності у рослинництві ви вважаєте достатніми для того, щоб розвиватися?

Усе залежить від року і від того, наскільки ефективно ви спрацюєте, виходячи з конкретних умов. Обов’язково потрібен аналіз ґрунту та фітосанітарної ситуації на полі. Як я вже казав, були такі роки, що я не був радий врожайності пшениці 7 т/га, де прибуток становив 300 євро, а був радий 50 ц/га із прибутковістю 500 євро.

Багато залежить від цін на зерно. Ячмінь був по 7000 гривень за тонну, а зараз телефонують і дають лише 5200… Та менше ніж 350 євро з гектара не має бути, інакше про розвиток господарства і мови немає.

Про спортинг та захоплення життя

Як ви прийшли у спортинг?

Займаюся цією справою вже майже вісім років. Усе почалося з мисливських змагань: якось у нас на стенді встановили ручні машинки для викидання мішеней, у які потрібно було влучити. Я тоді виграв і вирішив спробувати спортинг. Ми взяли участь у кількох турнірах у Миколаєві та забрали всі призи, які лишень були. Надалі ж усе пішло дуже легко.

Чи маєте якийсь розряд у спортингу?

Так, сьогодні вже маю звання майстра спорту міжнародного класу. Після першого змагання став кандидатом у майстри спорту, через чотири роки — майстром спорту, а тоді за пів року в Італії — майстром спорту міжнародного класу.

Що потрібно, аби досягти такого рівня: більше таланту чи тренувань?

Мабуть, і те і інше. Усе починається з мисливства, коли людина отримує певні навички. А потім — тривалі постійні тренування. За один рік я відстрілюю від 40 000 до 50 000 набоїв. Фактично потрібно тренуватися щодня. Вистріляєш по 50 000 набоїв впродовж чотирьох років і будеш вибивати по 180 із 200 мішеней. Коли у мене є вільна година від роботи, я обов’язково приїжджаю до себе на стенд і стріляю.

Секрет успіху полягає в тому, що вправний стрілець 95% усіх дій виконує на автоматі — тільки в такому разі можна досягнути успіху. Ти вже не думаєш, а стоїш там, де треба, й автоматично наводиш рушницю.

Скільки спортингістів сьогодні вже є в Україні?

У Федерації спортингу вже понад 400 стрільців. Інтерес до цього виду спорту дуже високий, тож я гадаю, що кількість зростатиме. Всі стрільці різні, але я помітив, що залежно від того, на якому стенді людина тренується, у неї є свій почерк. Можна говорити, що ми впритул підійшли до створення шкіл спортингу в Україні. З’являються люди, які навчатимуть нове покоління стрільців.

Ви одним із перших створили у себе в господарстві стенд для тренувань…

Це перший приватний стенд для спортингу в Україні. Починали з одного майданчика для стрільби, зараз їх чотири, і цього року додамо ще чотири відповідно до вимог національної федерації. Я створив його, щоб мати змогу безперешкодно тренуватися, а оскільки у нашому районі на той час вже було 30 стрільців, то сюди почали приїздити тренуватися інші. Ми підібрали таку чудову місцину для стенду, що всі гості їдуть звідси з чудовим настроєм. Ось ми розмовляємо, а поряд пташки співають.

Ви проводили тут турніри разом із компанією RAGT?

Так, у нас буде вже третій спільний турнір із RAGT — у перших двох турнірах взяли участь 60 та 70 учасників. Я щиро радий тому, що у нас із RAGT цілковито збігаються інтереси як у діловому плані, так і в інших сферах. Нам приємно, що наш партнер звертає значну увагу на розвиток спортингу в Україні, з’являються нові стенди, нові сильні учасники — тим цікавіше для мене змагатися.

Ну, змагатися з вами дуже непросто… Скажіть, будь ласка, результат у спортингу для вас має значення?

Куди б ми не їхали, навіть на міжнародні змагання, де беруть участь найкращі світові стрільці, ми все одно їдемо за результатом. За кордоном є осіб 30 з еліти світового спортингу, які нічим більше не займаються, окрім тренувань. Коли вони між собою змагаються, то боротьба фактично йде за одну ціль із двох сотень. Та я роблю все, щоб скласти конкуренцію цим монстрам. І це правильно.

Достатньо сказати, що в сотні кращих стрільців у світі є вже чотири чи п’ять українців. Якщо ще декілька років тому для того, щоб стати чемпіоном України, вистачило результату 168 влучань, то сьогодні це дуже посередній результат. Ми розвиваємося!

І підростає молодше покоління стрільців. Наприклад, ваші сини…

У мене троє синів. Молодший поки не стріляє — йому лише 10 років. А ось старший син Микола, якому 20 років, — майстер спорту. Я йому вже забороняю стріляти в категорії юніорів — нехай змагається з найкращими. Середній син Володя — кандидат у майстри спорту. Я їх до цього ніколи не змушував — самі попросилися стріляти.

Ну і, нарешті, обов’язково вас запитаємо: що спільного та відмінного у бізнесу та спортингу?

Багато в чому вони схожі. Головна відмінність — у бізнесі результат приходить наприкінці року, а у спортингу отримуєш задоволення відразу. Бачиш димок від розбитої мішені — і це чудово. Ейфорія триває цілий день. Натомість у бізнесі все відбувається поетапно.

Що вас мотивує до роботи?

Мотивують троє дітей, прекрасна родина і друзі. Будь-яка жива істота отримує задоволення, якщо досягає бажаного результату. А ще можливість передати свій досвід, свої вміння наступним поколінням. Намагаюся більше спілкуватися з батьком, він завжди може дати корисну пораду. Як кажуть, краще старого порада, аніж молодого робота.

Які ваші принципи вибору партнерів у бізнесі?

Взаємоповага — основа основ. Порядні люди закладають у взаємини не дохідність, а порядність. Тоді результат приходить сам собою.

Які правила успіху від Олега Макодзеби?

Не бійся великих витрат, а бійся малих прибутків. І якщо дав слово, то тримай!