Група аграрних компаній «Олстас-Льон» пройшла досить цікаву еволюцію від звичайного ТОВ з гуртової та роздрібної торгівлі продовольством і нафтопродуктами до інноваційного сільськогосподарського підприємства.
На відміну від більшості вихідців з буремних дев’яностих, у «Олстас» навчилися будь-який негаразд перетворювати на стимул для розвитку і перемогу. У Менському районі Чернігівської області, де розташовані угіддя компанії, вона стала зразком і прикладом для наслідування для інших фермерських господарств із застосування новітніх агрохімічних препаратів, впровадження інноваційних технологій і, врешті-решт, отримання гарних врожаїв.
На площі у 8500 га «Олстас-Льон» культивує пшеницю, кукурудзу, сою, ріпак. А ось льону, як логічно було б очікувати від підприємства з такою назвою, в активі компанії немає. Точніше — вже немає.
Про те, як це сталося і, звичайно, про багато іншого Landlord вів бесіду з генеральним директором групи «Олстас-Льон» Станіславом Котенком.

Льон, якого немає

Саме з історії трохи нелогічної назви групи аграрних компаній і починається розмова. Як розповідає Станіслав Котенко, підприємство було засноване ще у 1991 році, а назва утворена з простої комбінації двох імен засновників. «Тоді мало хто замислювався над такими «розумними речами», як брендинг, торговельний знак або щось подібне… До назв ставилися не дуже серйозно — такі були часи, компанії утворювалися, змінювалися, зникали. Але назва якось прижилася, стала відомою на ринку, і щось змінювати вже не хотілося», — пригадує Котенко.

«Олстас-Льон» співпрацює з провідними трейдерами вже близько 10 років

Починали, як і багато інших, з торгівлі промисловою та сільськогосподарською продукцією, продуктами харчування — ринок був порожній і готовий проковтнути будь-який товар. Трохи пізніше компанія перейшла на ринок нафтопродуктів — саме тоді й почали закладатися відносини із сільськогосподарськими підприємствами. «Олстас» працював з постачальниками дизпалива і бензину з країн Балтії, а ринком збуту стала серед інших і аграрна галузь.

Переломним можна вважати 2001 рік. «Ми придбали Сядринський льонозавод на Чернігівщині, який на той момент був у стані банкрутства, багато вклали у підприємство, зробили технічне переоснащення. Потім почали працювати з колгоспами (точніше з підприємствами, які утворилися на їх базі), — ділиться господар. — За часів Радянського Союзу сировину на завод здавали 74 колгоспи. А на початку 2000-х працювати на партнерських відносинах вже не було з ким. Ми надали господарствам ресурс для вирощування льону — насіння, пальне, добрива, але… виявилося, що половину грошей ми відразу «закопали».

Причина банальна — колишні колгоспи були не здатні забезпечити виконання необхідних технологій при вирощуванні льону, відповідно не було необхідної якості сировини, не витримувалися ані обсяги, ані строки постачання. Гроші та ресурс, які «Олстас» надавав господарствам, просто зникали. А між тим плани розвивати напрям у компанії були серйозні.

Тому «Олстас» і довелося починати працювати на землі, повністю змінювати спеціалізацію та вирощувати льон самотужки.

«Розпочинали зі 100–200 га, орендованих у тих же колишніх колгоспів, але вже за два-три роки у підприємства був земельний банк у 2000 га. Майже всю льонопродукцію експортували до Китаю, прибуток був гарний, зростала валютна виручка… Але ми швидко зрозуміли, що цей напрям не є перспективним, треба від нього відходити», — пригадує Котенко.

Річ у тім, що вирощування льону — переважно дуже важка ручна праця, яка потребує залучення багатьох робітників. За часів СРСР у кожному селі по хатах розподілялися ділянки льону — родина мала цей льон зібрати, винести з поля, розстелити для вилежування, вручну перевернути. Далі в’язалися снопи і льонотреста перевозилася на льонозавод. В Європі є комбайни для збирання та обертання льону, але вони малопродуктивні, розраховані на ділянки у 20–30 га, та аж ніяк не на тисячі гектарів. Тому льон у всьому світі (а тепер вже й в Україні) — нішева культура, ексклюзив з невеликими обсягами виробництва.

«Ми залучали все менше і менше людей для роботи з льоном у полі, кількість працездатного населення у селах швидко зменшувалася, люди відмовлялися від важкої праці. Ті підприємства, які попри все вирішили залишитися у галузі, здебільшого погано закінчили. «Олстас-Льон» поступово перейшов на вирощування традиційних культур. А згадка про льон у назві компанії так і залишилася», — посміхається Котенко.

Як сформувати нову команду

У 2003 році, як пригадує генеральний директор «Олстас-Льон», придбали господарство, в якому було до 1000 голів великої рогатої худоби. За два роки вдалося вийти на непогані результати по тваринництву — мали близько 6000 л молока на корову, але, провоювавши три роки, вирішили ферму продавати. Це був 2006 рік, коли влада з метою збереження поголів’я активно втручалася у господарську діяльність аграрних підприємств. Щоб продати непродуктивну корову, потрібне було негласне погодження голови РДА. Різні представники влади, а в одному із районів навіть колишній секретар райкому КПРС, намагалися безцеремонно «керувати» бізнесом. У той час рослинництво в Україні йшло вгору, земельний банк «Олстас» поступово зріс до 8500 га, з’явилися власні виробничі бази з обслуговування техніки та підготовки насіння…

Але й тут були свої підводні камені. Спочатку керівництво «Олстас» пішло традиційним шляхом і найняло фахівців з великим досвідом роботи — директорів підрозділів, агрономів, механіків тощо.

Група починала аграрний бізнес з вирощування льону на площі до 200 га. Зараз у «Олстас» 8500 га орної землі, де вирощують пшеницю, кукурудзу, ріпак

«Це був важкий, переломний момент, коли взагалі постало запитання, чи буде існувати компанія. Я мало що у сільському господарстві розумів, але по підсумкових цифрах побачив тривожну картину — із семи основних культур шість збиткові, ніякої перспективи не було і близько, — пояснює господар. — Керівники і робітники — всі важко працювали, ніхто нічого не рахував, всі, хто міг, тягнули все, що під руку попадеться». Було прийняте рішення: систему треба ламати, звільняти старих управлінців, хоча це було і нелегко. Компанія набрала молодих людей, їх навчали вже на досвіді та технологіях провідних європейських аграрних компаній. Виставки, семінари, відвідування різних компаній, знайомства з провідними фахівцями галузі… І справи пішли вгору.

Зараз середній вік співробітників компанії до 40 років, і, як по секрету поділився господар, тільки один керівник має українську профільну освіту. «Ми декілька років намагалися залучити керівників з аграрною освітою та досвідом роботи, але з цього нічого доброго не виходило — перевчити таких керівників, донести до них, як треба ставитися до роботи, не вийшло, — розповідає Котенко. — Такі люди приходили в «Олстас-Льон» та більше року не затримувалися — адже тут треба багато працювати, не можна на роботі пити горілку, красти».

До речі, сам Котенко освіту здобув у Ніжинському педагогічному інституті. Він прямо говорить про слабку роботу аграрних вишів, більше того — «Олстас-Льон» активно співпрацює з місцевими аграрними навчальними закладами. Це і зустрічі фахівців компанії з викладачами та студентами, проходження останніми навчальної практики прямо в полі. Більша частина студентів, що проходили практику на підприємстві, залишаються тут на постійну роботу.

Вік співробітників у компанії переважно до 40 років, і тільки один керівник має українську профільну освіту

«За рік-два ми створили нову команду. Від нас пішли ті, хто не бажав або не міг з якоїсь причини гарно працювати. Надійно та важко. Щоденно. У три зміни. А як інакше можна добитися успіху? Який ще є шлях до швидкого розвитку підприємства, можливості придбання сучасної техніки, будівництва нових виробничих потужностей, підтримки соціальної сфери села?» — наголошує господар. Зараз прийшла зовсім нова генерація людей, яким цікаво заробляти, цікаво працювати у гарній компанії, відчувати себе частиною злагодженого механізму. Для їх професійного зростання вже є база: супутниковий моніторинг техніки та виконання робіт, електронний документообіг, сучасна техніка та технології, а головне — зовсім інше ставлення до працівників і як наслідок — їх ставлення до роботи та до свого життя.

Вже багато років «Олстас» проводить благодійні акції для сільських дітей. З усіх сіл, де працює компанія, щороку школярі різного віку на комфортних автобусах вирушають до обласного центру, розповідає господар. «Для своїх дітей ми орендуємо приміщення театру, замовляємо новорічну виставу, дітлахи отримують подарунки. Хай це невеличка цеглинка у вихованні наступного покоління, але кожен з нас повинен зробити внесок у загальну справу. Тільки так ми зможемо сподіватися на краще життя в майбутньому», — переконаний він.

Котенко із захопленням розповідає про свою команду. «Перший заступник генерального директора, Олеся Єфименко — наш головний агроном і «захисник». Прийшла в компанію 21-річною студенткою факультету кібернетики, — ділиться він. — За минулі 15 років вона багато працювала і вчилася, в тому числі й за кордоном, багато разів була у США та Німеччині. І таких прикладів чимало».

Нещодавно до компанії приїздив один із провідних агрономів-науковців Німеччини. Команда фахівців «Олстас-Льон» весь день була з ним у полі — дивилися, аналізували, сперечалися, відбирали зразки рослин. «Усі аналізи будуть робитися у Німеччині. А потім отримаємо рекомендації. З Німеччини. На жаль, поки що так. Але ми вже маємо свою лабораторію, наші фахівці дуже швидко опановують сучасні підходи до рослинництва — системи захисту та живлення, основи діагностики хвороб та методи лікування рослин, застосування найсучасніших препаратів, мікроелементів тощо. Це така цікава гра — чим більше ти дізнаєшся, тим ширші обрії стають перед тобою», — ділиться Котенко.

На його думку, це велике щастя — мати улюблену справу, просто працювати із задоволенням, але при цьому отримувати гідні гроші. Важливий сам принцип — співробітник повинен приходити на роботу не відбувати години, а займатися тим, що йому насправді подобається.

Його кредо у цьому питанні можна сформулювати так: «Ти маєш займатися улюбленою справою та заробляти на цьому гроші. Тобі не треба прикидатися або грати якусь роль, пригнічувати себе. Ти просто повинен займатися своєю справою, виконувати свою роботу і бачити її результати».

Технічне переозброєння

Поступово, коли формувалася нова команда, крок за кроком почалося і технологічне зростання групи «Олстас-Льон».

У 2003–2005 роках «Олстас» придбав і провів модернізацію Корюківського ХПП, а у 2013-му розпочалося будівництво нового сучасного елеватора у місті Мена Чернігівської області. Елеватор оснащений новітнім обладнанням відомих європейських та американських виробників, що дає можливість приймання, доробки, відвантаження 1500 т зерна на добу. Зараз на елеваторі продовжується будівництво другої лінії із приймання-доробки, сушіння зерна.

У результаті потужність зберігання буде становити близько 80 000 т зерна, що, за словами Котенка, не тільки задовольнить потреби господарства, але й дозволить надавати якісні послуги по доробці, формуванню, відвантаженню крупнотоварних партій зерна.

Свою зацікавленість у власних елеваторних потужностях підприємець пояснив дуже просто. Провідні зернотрейдери вже мають у портах зернові термінали, їх кількість постійно зростає. Зростає і конкуренція за гарантовано якісне зерно. Тим часом термінальний комплекс при відвантаженні на кораблі 2–3 млн т зерна на рік повинен мати багато власних або партнерських лінійних елеваторів у різних регіонах країни. Повинні бути створені економічно обґрунтовані ланцюги логістики зерна від виробника до порту. Тільки так можна забезпечити безперебійне навантаження багатотонних суден та безумовне виконання контрактів.

Досвід, який фахівці «Олстас» збирають у різних країнах, інтегрується у процес вибірково, виходячи з умов господарства

«Олстас-Льон» вже понад 10 років співпрацює з провідними зернотрейдерами, як міжнародними, так і національними. Майже 100% продукції відвантажує саме на експорт.

«З багатьма ми працюємо без форс-мажорів по вісім-десять років, після розширення наш елеватор стане 71-м чи 75-м маршрутним елеватором в Україні — не так важливо, яким. Важливо, що ми зможемо на промисловій основі приймати збіжжя прямо з поля, формувати крупнотоварні партії зерна та оперативно доставляти їх до порту чи до українського переробника», — пояснює Котенко.

Застосування сучасних агротехнологій

Дуже цікаво у підприємстві вирішують питання впровадження сучасних технологій — досвід, який фахівці збирають у різних країнах, інтегрується у процес вибірково, виходячи з умов господарства.

На погляд Котенка, можна виділити три глобальні системи бачення сільського господарства та аграрного бізнесу в цілому: північноамериканську (США і Канада), південноамериканську (Бразилія та Аргентина) і, нарешті, європейську. Азіатські системи для України занадто екзотичні.

Північноамериканський спосіб з технологіями нульового обробітку ґрунту (No-Till, Strip-Till, Mini-Till) дуже простий і доходний. Дві-три людини великими механізмами обробляють одну-дві тисячі гектарів — великі культиватори, обприскувачі, комбайни й мінімальна кількість операцій та застосування ГМО рослин. Врожаї отримують відносно невеликі, але й витрати майже «нульові».

У Південній Америці інші ґрунти, 1000 мм опадів (що майже вдвічі більше, ніж у нас), інша система господарювання. Дрібні фермери, землевласники поступилися крупним холдингам. No-Till, величезні площі, можливість отримувати по два врожаї за сезон.

Європа — це перш за все фермерство. Сімейне землекористування і державна підтримка людей, що живуть та працюють на землі. Не допомога у вирощуванні зерна чи утриманні корів, як намагаються зробити наші керманичі — у Європі насамперед регулюють прибуток фермерів. Щоб аграрії мали можливість будувати нові комфортні домівки, заможно жити, купувати нову техніку — не тільки більш продуктивну, але й екологічну.

«Україна поки що стоїть на перепутті. Яким шляхом йти? Чи надалі отримувати половину бюджету від експорту зерна та олії (подальший розвиток холдингів), чи сфокусуватися на забезпеченні гарного заможного життя людей, що працюють на землі, їх сімей (акцент на державну підтримку саме фермерів та середніх агровиробників)? — розмірковує підприємець. — Для України більш близькою, на мій погляд, є європейська модель агробізнесу. У нас багато людей проживає у сільській місцевості, є кому працювати на землі. Наші землі при належній роботі дають гарні врожаї».

«Україна на перепутті. Чи і далі наповнювати бюджет з експорту зерна та олії, чи забезпечити заможне життя людей, що працюють на землі?»

Cьогодні на підприємстві застосовуються різні аграрні технології. «Маємо напрацювання у використанні сівозмін, як економічно доцільних, так і ґрунтозахисних. Під ріпак застосовуємо традиційний обробіток ґрунту — оранку. Мінімальний обробіток ґрунту за п’ять-шість років впровадження був заміненій на більш глибокий — багато бур’янів, шкідників. Strip-Till використовуємо для диференційованого внесення добрив під кукурудзу — просто розкидати їх по полю, як колись, задорого і малоефективно», — пояснює Котенко.

Посів сої, пшениці, ріпака виконується сівалкою Strip-Till Horsch Focus, яка дозволяє вносити добрива під рядок на глибину 15–25 см.

В «Олстас» вже 10 років впроваджуються окремі елементи точного землеробства. Приблизно у 2008-му почали із системи паралельного водіння. За рік-два була впроваджена RTK станція, на культиваторах Orthman Strip-Till, сівалках, обприскувачах були встановлені автопілоти з точністю проходів у 2,5 см. Потім прийшла черга дронів, впровадження супутникових систем контролю руху автотранспорту та аграрної техніки, електронних карт полів, врожайності тощо.

Тут, за словами господаря, треба зважати, що точне землеробство — 
це «дуже об’ємний термін». Повний комплекс включає від 20–30 різних вимірів і систем і до безкінечності. З кожним роком застосування IT в аграрному виробництві зростає, з’являються нові, більш продуктивні та зручні для аграрного виробництва програми та новації, і відслідковувати їх появу на ринку важко. «У нашій компанії з усього «точного» набору запозичили найнеобхідніше, що дозволило як підвищити продуктивність праці трактористів, операторів обприскувачів, так і осучаснити управлінський та бухгалтерський облік, організувати якісну роботу управлінців всіх рівнів у групах з використанням сучасних гаджетів, програм», — розповідає Котенко. Переважна більшість документообігу оцифрована, роботи, заробітна платня, рух матеріального ресурсу обліковуються автоматично, вплив так званого людського фактору зведено до мінімуму.

Електронні карти полів, облік паїв, вегетації та продуктивності, кислотності та забезпечення макро- і мікроелементами, обсягу щодобово виконаних робіт кожним агрегатом, оператором, швидкості, якості посіву сівалок, десикації, вологості та врожайності збіжжя при жнивах — це далеко не повний перелік інструментарію сучасного аграрія.

«Ми прибуткові, вважаємо свою компанію успішною. Щорічно у розвиток виробництва інвестуємо близько $1,5–2 млн… Будівництво нових об’єктів, підрядні підприємства, вибір та придбання нового обладнання для елеватора, інженерні комунікації, соціально-побутова сфера, вибір стратегії розвитку аграрного виробництва компанії, складання локальних планів придбання відповідної техніки та впровадження новітніх агротехнологій, удосконалення діючих процесів, фінансово-економічний аналіз та планування, об’єднання всіх перерахованих ланок в єдиний ланцюг невпинного розвитку підприємства — це наша щоденна робота! Мені дуже приємно, що своєю роботою, своїм розумом, енергією ми рухаємо прогрес у нашій країні!» — підкреслює Котенко.

Відповідальність

«Тут немає чим пишатися, це вимушені заходи», — відрізає господар, коли мова заходить про корпоративну соціальну відповідальність. У «Олстас-Льон» багато соціальних проектів — від ремонтів дитячих садочків і шкіл, облаштування доріг до цільової допомоги людям похилого віку. Та все це, за словами Котенка, вимушений захід — окрім таких підприємств, як «Олстас», фермерів, більше це зробити у селі просто нікому.

«Зараз створюються громади — це чудово. Та чого насамперед бракує в селі — це кваліфікації управлінців, почуття порядності, гідності. Щойно людина отримує доступ до мінімальної «годівнички», починає хитрувати і красти. Наразі в селах з’явилися непогані бюджети, можна було б багато зробити… — переконаний Котенко. Та із жалем розповідає: — Я ходив до дитячого садочка, медичного пункту дивився їх газові котли, яким вже понад 50 років. У нас зерносушарка споживає менше газу, ніж їх котельні. І газ для соціальної сфери села чомусь дорожчий, ніж купуємо ми. Але ніхто цього не рахує, це нікому не потрібно — бюджетні кошти, «нічиї». А хто на цьому насправді заробляє — зовсім інша історія».

І трохи про особисте

Взагалі, за словами Котенка, його вибір сфери діяльності не був випадковим: сільське господарство на Чернігівщині — дуже перспективна галузь. Особливо перспективна, враховуючи неминучу зміну клімату, проблеми з вологою. «Ми живемо й працюємо на гарній землі, і треба просто добре та з розумом ставитися до роботи та життя. Все в нас буде добре», — резюмував наприкінці бесіди генеральний директор групи «Олстас-Льон» Станіслав Котенко.  

Точний вимір

Як прагнення до нового дозволяє «Олстас-Льон» випереджати у технологічному розвитку більшість господарств України

ОЛЕКСАНДР КОРОГОД,
ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА З РОСЛИНИЦТВА

Точне землеробство в Україні, як правило, починається і закінчується на тому, що людина купує собі монітор для роботи із супутниковими знімками. 95% користувачів на цьому і зупиняється.

Для «Олстас-Льон» точне землеробство — більш широке поняття. Це і системи Cropio, і власний дрон для зйомки 4К-відео і фото полів, і літак Parrot для моніторингу стану посівів за допомогою NDVI… І, звісно, парк сучасної техніки, який дозволяє оперативно використовувати всі отримані дані для своєчасного обробітку культур.

Яка структура сівозміни була у 2018-му та яку ви запланували на цей рік?

Ці два роки по посівах у нас суттєво відрізняються. Минулого року було 1000 га озимого ріпака, 1500 га озимої пшениці, приблизно 1000 га ярого ріпака та ярої пшениці. Ще 2000 га відвели під сою, а решту — під кукурудзу.

Але через малу кількість опадів у квітні-травні врожайність і, відповідно, рентабельність ярих культур суттєво знизилися, тому ми вирішили відмовитися від ранніх ярих та засіяли ці площі кукурудзою.

Чому обрали саме ці культури?

Найбільший відсоток у сівозміні займає кукурудза. Це культура, яка дає стабільну врожайність із року в рік. Крім того, наявність власного елеватора з потужною зерносушаркою, достатньої кількості техніки для вирощування і збирання та відшліфована технологія роблять кукурудзу доволі рентабельною культурою. Все це дозволяє вирощувати її на великих площах. Решта культур мають досить непросту технологію вирощування і потребують достатньої кількості знань, досвіду, ретельного підбору посівного матеріалу та виключно якісного ресурсу для їх культивації. По цих культурах неможливо вибрати одну єдину технологію й повторювати її з року в рік. Кожного року є нові питання та складнощі, на які потрібно дуже оперативно відреагувати та вирішити, щоб на кожному етапі вирощування не допустити ані найменшого відсотку втрати врожаю. І соя, і пшениця, і ріпак вимагають багато уваги, знань і потребують значних витрат на вирощування, але якщо ти навчився їх культивувати, то матимеш гарну рентабельність. Дуже нам допомагають у цьому новітні розробки та якісні препарати компанії BASF, комплексні добрива Yara, а особливо добрива німецьких виробників K+S та мікродобрива Lebosol. Це невидимі помічники у досягненні успіху. Зі зміною клімату та дедалі складнішими погодними умовами для вирощування ми повинні бути більш професійними. Тільки так можна досягти успіху. Ми вибираємо високомаржинальні культури, які можливо вирощувати на великих площах.

Чому не соняшник?

Соняшником ми займалися, але відмовилися від нього. Якщо в розрахунку рентабельності соняшника враховувати не тільки вигоду «одного дня», то не такий вже він і цікавий. Той, хто правильно рахує гроші з огляду на майбутнє, розуміє, що після соняшника на озиму пшеницю, наприклад, потрібно внести на 100 кг/га добрив більше, ніж після озимого ріпака. Крім того, дуже складно і дорого боротися з падалицею соняшника. Посходовий гербіцид на озимій пшениці проти падалиці — це не тільки додаткове витрачання коштів, а ще і зниження врожайності пшениці, порівняно з тією, на якій був тільки ґрунтовий «марафон» з осені. Зрештою, отримали на соняшнику — втратили на тій культурі, що буде рости після нього. І причому втратили не на один рік, а щонайменше три-чотири, бо падалиця соняшника зберігається у ґрунті та проростає за сприятливих умов до 10 років поспіль. Такий «заробіток» нам просто не цікавий.

«Вища ціна не означає більших витрат. У прайсі препарати можуть коштувати дорожче, але рахувати треба не у прайсі, а на полі»

А те, що зараз є певні проблеми з цінами на кукурудзу, вас не лякає?

Так, ціна на кукурудзу сьогодні не найкраща, були часи коли вона доходила до $280. Але змінилися і гібриди, і технології, середня врожайність стала набагато вищою, тож рентабельність не суттєво знизилася. Крім того, ми підписуємо контракти на кукурудзу заздалегідь, чим досить добре нівелюємо цінові ризики.

Які були результати по пшениці торік у порівнянні з іншими господарствами у вашому регіоні?

Минулого року ми зібрали приблизно по 7 т/га озимої пшениці. Той рік був надто важкий через повну відсутність опадів у квітні-травні та високі температури. В середньому по регіону врожайність коливалася від 4 до 5 т з 1 га.

Коли почалася співпраця компанії з BASF і чому ви віддаєте перевагу їх препаратам?

Я працюю в «Олстас-Льон» шість років, і коли я прийшов, ми вже тісно співпрацювали з компанією BASF. Як каже наш головний експерт та розробник технологій вирощування Олеся Єфименко, «ми надто багато вкладаємо в гектар, щоб зекономити півдолара на засобі захисту рослин і мати ризик втрати врожаю, чи то через погану роботу препаратів, чи то промивання, чи сильну фітотоксичність». У сьогоднішніх, непростих умовах вирощування ми маємо чітко прогнозувати результат роботи засобів захисту рослин та добрив. І застосування препаратів та добрив німецької якості дає нам таку можливість. Ми всі добре знаємо фрази «made in Germanу» та «made in China». Купуєш якісне — отримаєш якісне. Добре підходить до цього крилатий вираз «що посієш — те й пожнеш»: що закопав, чим полив та чим підживив — такий врожай і отримав. Ми вважаємо, що BASF — найбільш прогресивна компанія в розробці нових, я би сказав, революційно нових продуктів. Такі продукти, як Систіва®, Адексар® СЕ Плюс та інші, — це просто величезний крок вперед і нові можливості, результати застосування яких ми вже оцінили на наших полях.

«В «Олстас» основний захист — це препарати BASF. Якщо ми хочемо бути успішними, то треба обирати лідера, вибір очевидний»

Для того щоб бути успішними та отримувати стабільно якісний і гарний врожай, ми обираємо лідера — вибір очевидний.

Незважаючи на те, що ціна може бути й вищою за інші препарати?

Саме так. Зрозумійте, що вища ціна не означає більших витрат. Рахувати треба не у прайсі, а на полі — якщо ми почнемо перераховувати на врожай, то препарати BASF дешевші, бо дають стабільно гарний і головне — прогнозований результат. Якщо ми внесли фунгіцид BASF, то можна спати спокійно, бо знаємо: він працює.

Які препарати BASF, якщо брати за минулий рік, ви б назвали основними у використанні?

По фунгіцидах я б назвав Піктор®, Абакус®, Адексар® СЕ Плюс та Осіріс® Стар. Серед усіх фунгіцидів взагалі я вважаю їх найкращими, а Карамба® Турбо на ріпаку, мені здається, взагалі бестселер в Україні. По гербіцидах для пшениці можна виділити Марафон®, для ріпака — Бутізан® 400. Інсектицид Фастак® — це наш незамінний помічник на всіх культурах.

Наприклад, на цьому полі (наша розмова продовжується на полі озимої пшениці. — Ред.) схема така: насіння було протруєне Систіва® + Іншур® Перформ, на поле вносився гербіцид Марафон® восени, а від шкідників — Фастак®, навесні для регуляції росту Медакс® Топ. Ця весна була дуже затяжна і холодна, тому знадобився Капало® в кущенні. За пізньої весни та інтенсивного розвитку у весняний період цей обробіток можна сміливо пропустити. Далі для захисту прапорцевого листа будемо обробляти Абакус®, на насіннєвих ділянках та інших полях пшениці Адексар® СЕ Плюс  і наостанок — Осіріс® Стар по колосу. Потім може бути ще десикація, час покаже, чи буде вона потрібна.

BASF презентувала два нових препарати: фунгіцид Адексар® СЕ Плюс і регулятор росту Медакс® Топ. Що можете сказати про них? Чи є вже досвід застосування?

Так, ми їх застосовували минулого року. З досвіду можу сказати, що Адексар® СЕ Плюс найкраще йде у комбінації з добре знайомим продуктом Систіва®, яким протруюється насіння. Така комбінація гарантує отримання сильних здорових рослин як восени, так і навесні.

Медакс® Топ — новий препарат поліпшеної дії. Він діє м’яко, у нього широке вікно для застосування.

Застосування цих нових препаратів дало нам минулого року щонайменше 0,5 т додаткового врожаю з гектара.