Landlord продовжує спільний із Fusion Gallery проєкт, присвячений зображенню аграрних тем у творах майстрів образотворчого мистецтва.

У цьому випуску ми презентуємо творчість художника Володимира Вучичевича-Сибірського, який народився у родині чорногорських дворян на українській Слобожанщині.

Володимир Дмитрович Вучичевич-Сибірський (1869–1919) — представник не дуже численної когорти художників, які ще за життя здобули собі славу.

Він був учнем знаменитого Іллі Рєпіна. У 1904 році з нагоди 60-ліття Рєпіна Володимир Дмитрович написав своєму вчителю листа, де були такі слова: «Користуюся нагодою, щоб наскільки це можливо виразити те незабутнє, що вселилося в мені з перших днів знайомства з Вами, яким я пишаюся. Ви перший підтримували в мені енергію до роботи, що так часто була схильна до розчарувань …»

Одним із наставників Володимира Дмитровича був засновник Київської рисувальної школи Микола Мурашко. У свою чергу відомий художник-пейзажист Іван Шишкін був вчителем Вучичевича під час його навчання в Імператорській академії мистецтв. За картину «Ранок у Гельголанді» Володимир Дмитрович здобув звання художника.

Вучичевич-Сибірський експонував свої твори вже з 1892 року. Разом з Віктором Васнецовим, Михайлом Нестеровим та Михайлом Врубелем Вучичевич був учасником Товариства пересувних виставок. Представляв свої роботи на виставках Товариства південноросійських художників (1895) в Одесі, в залах Імператорської академії мистецтв (1897, 1898), Санкт-Петербурзького товариства художників (1896, 1897), на Всеросійській промисловій та сільськогосподарській виставці в Нижньому Новгороді (1896), 1-й періодичній художній виставці Сибіру в Томську (1903) та інших. Мав власні виставки у Харкові, Кременчуці, Катеринославі, Бердичеві, Миколаєві, Херсоні, Полтаві, Пскові, Саратові, Читі, Красноярську, Іркутську, Томську (1906, 1912), Петрограді (1914), Москві, Барнаулі (1915).

У 1899 році Вучичевич подорожує на Урал, а вже через рік відправляється до Сибіру, де і залишається жити до кінця своїх днів. У Томській жіночій гімназії та духовній семінарії він викладав малювання, а також давав приватні уроки.

Привабливі пейзажі Сибіру надихали майстра. Він настільки був захоплений красою та силою природи, що з 1914 року став незмінно доповнювати своє прізвище — «Сибірський».

Серед його найвідоміших творів — «Сховався місяць за хмаринкою», «Самотня сосна», «Сосни на березі», «Зимова дорога в лісі», «Пейзаж з млином», «Озеро», «Пейзаж з деревом», «Весняна днинка», «Перший сніг», «Вечір на озері», «На річці Ока», «Річка Том», «Будинок Достоєвського в Кузнецьку», «Захід», «Ілюзія ночі», «Зруйнований барліг», «Ставок», «Осінній шум Байкалу», «Байкал спохмурнів», «Зима» тощо.

Володимира Вучичевича цікавили не тільки пейзажі, а й людське буття. З юних років він був вільнодумцем. Художник мав власні політичні переконання. Він брав активну участь у революційних подіях 1905 року, у той час він написав картину «Чорносотенний погром 1905 року в Томську».

Полотна Володимира Вучичевича зберігаються в картинних галереях, художніх музеях та приватних колекціях України та Росії. На жаль, багато робіт художника було втрачено.

ІВАН ШИШКІН
(1832–1898)

«Болото по Варшавській залізниці» із серії «60 офортів», 1886, офорт на шовку 47,5х17,5, раритет

Іван Шишкін — російський художник-пейзажист, живописець, рисувальник та гравер-аквафортист. Академік (1865), професор (1873), керівник пейзажної майстерні (1894–1895) Імператорської академії мистецтв. Один із засновників Товариства пересувних художніх виставок. Найсильніший пейзажист імперії, досконалий знавець рослинного світу. Іноді талант Шишкіна набагато яскравіше розкривається в одноколірних малюнках і офортах, ніж у реалістичних полотнах з багатьма фарбами. Офорти художника, виконані на шовку, є винятковими, унікальними зразками російської графіки. Іван Шишкін створив декілька серій офортів, які вийшли обмеженим накладом. Офорти на шовку виконувалися безпосередньо художником.

ВОЛОДИМИР ВУЧИЧЕВИЧ-СИБІРСЬКИЙ
(1869–1919)

«Перед грозою», 1899, полотно, олія, без рами 91х158

Полотно «Перед грозою» було написане Володимиром Вучичевичем в один із найбільш плідних періодів творчого життя. Саме в цей час природних краєвидів. Картина «Перед грозою» передає одне з найемоційніших літніх відчуттів — очікування грози, дедалі сильніші подихи вітру, запах дощу, хмари, що насуваються… Літня гроза — водночас грізна і прекрасна, напоїть поля, хоча може завдати суттєвої шкоди селянину. Зображення на полотні бентежить і викликає літні спогади, що особливо приємні взимку

МИКОЛА САМОКИШ
(1860–1944)

«Портрет альпійської породи», 1892, полотно, олія, без рами 90х65, з рамою 126х100

Микола Самокиш — український художник-баталіст, майстер анімалістичного жанру, графік. Академік живопису (1890) і дійсний член Імператорської академії мистецтв (1913), заслужений діяч мистецтв РРФСР (1937), лауреат Сталінської премії другого ступеня (1941). Володар п’яти срібних, великої та двох малих золотих медалей Академії мистецтв, срібної медалі Всесвітньої виставки в Парижі. Лауреат Першої премії графа С.Г. Строганова (1883). Його роботи представлені в багатьох музеях і колекціях України, Росії та Європи.

НИКАНОР ОНАЦЬКИЙ
(1874/75–1937)

«Вітряк», початок XX ст., полотно, олія, без рами 18х22, з рамою 40х45

Никанор Онацький — видатний український художник-пейзажист, краєзнавець, мистецтвознавець-дослідник 1910–1930-х років, засновник Сумського художнього музею (нині цьому музею присвоєно ім’я митця). Навчався Никанор Харитонович у Московському художньому училищі Строганова, Одеському художньому училищі. Був учнем Іллі Рєпіна у класі живопису та малюнка при Вищому художньому училищі при Імператорській академії мистецтв у Петербурзі. Перебував у лавах Асоціації художників Червоної України. У 1937 році за рішенням «трійки» НКВС Онацький був репресований та розстріляний, а його роботи тривалий час замовчувалися. Твори майстра зберігаються в державних та приватних колекціях України, Росії, в закордонних зібраннях США, Канади, Польщі, Чехії, Великої Британії та інших країн. Нині спадщина митця стає дедалі більш поцінованою