— Кажуть, що один з міністрів агрополітики тікав від вас коридорами…

— Ні, це байки, мене просто перестали пускати до приміщення міністерства, це було…

Так починається розмова з Іриною Паламар, головою Асоціації тваринників України, що згуртувала навколо себе цілу галузь у 3500 вітчизняних виробників молока та м’яса, та віце-президентом AVAGroup. Вона належить до категорії людей, які звикли вирішувати проблеми. Неотримання виробниками дотацій, невиплати компенсацій та сотні інших питань — Ірина Паламар береться за все і досягає результату. Її не цікавлять відмовки.

Вона сидить у міністерських приймальнях, заходить до поважних кабінетів, ставить гострі та незручні запитання. Вона домагається відповідей у тих, хто займає «високе» крісло. Вона діє і виконує свою місію.

То хто ж така Ірина Паламар?

ЯК Я СТАЛА АГРАРІЄМ

Як пригадує Ірина, ще зростаючи у селі на Вінниччині, років із шести вона твердо знала, що неодмінно буде головою колгоспу, як тато. Олександр Паламар був головою колгоспу-мільйонера ще часів СРСР, а маленька Ірина дуже пишалася батьком та його успіхами. Саме він і прищепив дівчинці закоханість у рідне село, рідну землю, вчив бути чесною і справедливою. Власним прикладом він демонстрував, як це — цілеспрямовано йти до своєї мети, не боятися перешкод. І жодних змов із власним сумлінням. Тоді досягнеш успіху.

Саме завдячуючи прикладу батька Паламар і стала тією, ким є сьогодні: вона — віце-президент великої компанії в галузі надання комплексних послуг для тваринництва, а також очолює Асоціацію тваринників України.

А «школу життя», як каже сама Ірина Паламар, вона пройшла у Вінницькому аграрному університеті.

«Я б назвала цей заклад еталоном корупції на всіх рівнях — від викладачів до ректорату. Це обурливо і просто жахливо, коли студентів насильно примушують платити хабарі, а хто не хоче цього робити — має великі проблеми. І я обіцяю, що рано чи пізно в мене дійдуть руки до цієї корумпованої системи в альма матер…» — каже пані Ірина.

Та і зараз продовжує навчатися — працює над кандидатською дисертацією на тему Feedproduction economy при аспірантурі НУБіП. «Це була мрія мого батька, щоб я там навчалася», — ділиться Ірина Паламар.

Нещодавно закінчила Українську академію корпоративного управління (UCGA), яка навчає сучасним міжнародним стандартам корпоративного управління в Україні.

«Викладачі академії — висококваліфіковані професори з найкращих бізнес-шкіл світу. Завдяки ним я познайомилася з провідними світовими методиками управління, розробленими на платформах таких шанованих міжнародних навчальних закладів, як INSEAD (французька бізнес-школа та дослідний інститут), Stanford Graduate Schoolof Business, Гарвардський університет. Якщо ми хочемо йти в ногу з часом, то маємо застосовувати в Україні механізми міжнародної практики», — доповнює пані Паламар.

Чому вививодили людей під Кабінет Міністрів?

«Проти кишенькових схем МінАПК. На утримання цієї структури держава виділяє бюджет у розмірі 3 млрд грн щороку тільки фонду заробітної платні. І при цьому ми спостерігаємо у тваринництві падіння поголів’я на 7–8% на рік.

А ціле міністерство працює практично лише на одного олігарха — вважаю, що це як мінімум несправедливо. Акція протесту була не моєю ініціативою, а відчайдушним кроком виробників, які об’єдналися, аби їх почув уряд».

Про особисте

Цікаво, що у Ірини Паламар неможливо провести чітке розмежування особистого і бізнесу, родини і роботи. Спільно з чоловіком займатися однією справою — це взагалі тема для окремої історії, яка починалася з того, що вони винаймали будинки поруч.

На той час Ірина вже мала власний бізнес у сфері нерухомості, але, як каже вона, «чоловік фактично перетягнув мене в аграрну галузь». Втім, і вмовляти, судячи з дитинства та освіти, довго йому не довелося. «Вибір я зробила повністю свідомо, адже розуміла, що ця галузь більш масштабна, ніж та, в якій я прагнула реалізуватися раніше. І ані на мить не пошкодувала. Адже працювати разом — це не важко, а, навпаки, дуже ефективно! Коли чоловік сильний у чомусь одному, а я — в іншому і ми доповнюємо одне одного, то таке поєднання викликає просто приголомшливий ефект», — розповідає Ірина Паламар.

Наразі у подружжя дві донечки. Є, як жартує співрозмовниця, ще одна «дитинка» — AVA Group. Бізнесом, як пояснює вона, керує чоловік, а сама Ірина Паламар поринула у громадську діяльність: «…бо успішність бізнесу і добробут громадян — це нерозривні речі».

Бізнес

«Я можу з гордістю сказати, що AVA Group — це унікальна компанія на ринку кормовиробництва України, бо те, що ми пропонуємо своїм партнерам, сьогодні не робить ніхто», — розповідає пані Ірина.

Сучасний тваринницький бізнес вимагає кардинально нових підходів до роботи над економічною ефективністю. «Прийти до клієнта просто з прайсом продуктів — це вже давно нецікаво. Пропонувати певну технологію годування — теж, по суті, вчорашній день. Сьогодні ми спілкуємося з власником бізнесу з точки зору фінансового моделювання. Ми приходимо до партнера з так званим портфелем пропозицій, де прораховані варіанти, якою буде економічна ефективність господарства на певному проміжку часу, за умови застосування тих чи інших технологій, які також розробляємо для клієнта ми», — пояснює Ірина Паламар.

Спершу проводиться аудит ферми, тобто всебічне вивчення ситуації по господарству в динаміці, в розрізі певних періодів: збір економічно-технічних показників підприємства, аналіз виробничої динаміки та чинників, що на неї впливають.

Далі фахівці складають варіанти фінансової моделі ведення бізнесу за умови застосування тих чи інших технологій, є і власна спеціальна програма, де закладені формули для швидкого обчислення (прогнозування) економічних показників, яких досягне господарство. Потім — супровід ферми для можливості контролювати результати, що досягаються завдяки застосуванню запропонованої технології.

Також компанія розробили діджитал-платформу, на якій автоматично збирається повна інформація про кожну тварину, що вирощується у комплексі. Завдяки діджиталізації облік повністю звільнений від будь-якого негативного впливу людського фактору. Тобто необ’єктивності, якою іноді грішать деякі менеджери, покладено край.

На виході інвестор бачить реальну картину справ у своєму господарстві прямо зі смартфону.

Управління

Родинні бізнеси в усьому світі є своєрідним явищем, і першою рекомендацією представників успішних династій є необхідність створення незалежних наглядових рад. Існує навіть жартівливий крилатий вираз з цього приводу: «бо невідомо, коли власник збожеволіє».

Звісно, це лише жарт, але, як розповіла пані Паламар, у певний час «бізнес досяг тієї точки, де вже суб’єктивне прийняття рішень власником не завжди йде на користь бізнесу. Власник починає замислюватися, що потрібен колегіальний орган ухвалення рішень — незалежна рада директорів, яка вирішує, куди компанія рухається, які є ризики та як досягти певної мети».

Наразі в AVA Group сформована потужна команда, яка забезпечує та підтримує лідерство на ринку.

«Я гадаю, нам вдалося. Я розумію, що для досягнення успіху потрібно зібрати навколо себе найкращих фахівців. Максимально сильних, професійних, настільки крутих, наскільки тобі дозволяє фінансова можливість, — розповідає Ірина. — І зробити так, аби ці люди відчували себе єдиним організмом, що працює на загальну мету.

Ми рухаємося у напрямку автоматизації та діджиталізації усіх процесів, за якими майбутнє. Незабаром штучний інтелект у багатьох сферах замінить людський, і ми маємо йти у ногу з часом».

А ще на черзі в AVA Group — вихід на світові ринки. У компанії вже провели низку перемовин із представниками бізнесу за кордоном, зокрема з країн африканського континенту.

Ірину Паламар також цікавить і фондовий ринок. Саме тому вона активно купує акції. «Добре, що на ринок вийшла така компанія, як Freedom Finance, з якою цікаво та комфортно працювати», — каже вона.

У мріях віце-президента AVA Group — аби українські компанії вийшли на той рівень, щоб могли собі дозволити вийти на IPO будь-якої фондової біржі, чи то в Лондоні, чи Нью-Йорку, чи Гонконзі, і залучати кошти в економіку країни.

Асоціація

Та найбільш відома Ірина Олександрівна як лідер потужної галузевої асоціації. Традиційно вважається, що аграрна галузь — це поле, на якому грають здебільшого чоловіки. Занурення в цю сферу вражаюче жіночної та вишуканої Ірини Паламар йшло поступово.

«Я багато їздила світом, брала участь у міжнародних бізнес-заходах, де представляла Україну. Наприклад, у 2014-му виступила з доповіддю в Гонконзі. Була разом із представниками уряду на бізнес-форумах у Канаді, США, Франції, спілкувалася з очільниками міністерств агрополітики різних країн, послами, чиновниками вищого рангу. Це постійно укріплювало мене в позиції, що Україна не має іншого шляху, як бути прогресивною державою», — згадує пані Ірина.

Фактично Асоціація стала своєрідною відповіддю на виклики, з якими зустрівся весь тваринницький бізнес. Адже ринок, на якому працювала компанія, був абсолютно не структурований, мав багато дрібних виробників, комплекси великої рогатої худоби господарства розглядали більше як соціальний проєкт. А комунікація між бізнесом та владою була взагалі відсутня.

«Ідея створення такої асоціації виникла у нас разом із виробниками», — продовжує Ірина Паламар.

З моменту свого заснування Асоціація тваринників України поринула у вир найбільш гострих проблем вітчизняного тваринництва. Один із найскладніших та найуспішніших напрямів роботи команди Асоціації — налагодження експорту тваринницької продукції українських виробників та пошук нових ринків.

«Саме ми були ініціаторами відкриття експорту яловичини до Туреччини. Я зустрічалася з торговим радником Туреччини, вела перемовини із представниками бізнесу, надавала їм необхідну інформацію щодо експортних можливостей України», — згадує вона. Також Асоціація активно підтримує експорт великої рогатої худоби до Узбекистану, її команда доклала неабияких зусиль і до відкриття експорту яловичини до Саудівської Аравії, а також розпочала процес відкриття експорту української свинини до Китаю.

«Ми були ініціаторами того, аби наші свинарі мали змогу реалізувати свою продукцію за кордон навіть в умовах локальних спалахів африканської чуми свиней. Я звернулася з цим питанням до Держпродспоживслужби, і вони розпочали підготовчий процес до відкриття ринку Китаю. Сьогодні це дуже перспективний напрям для вітчизняних свинарів: через епізоотичну ситуацію більшість імпортерів, на жаль, відмовилися від нашої свинини. Але, оскільки в Китаї також фіксується АЧС і поголів’я масово вирізається, на внутрішньому ринку сформувався шалений дефіцит свинини. Отже, наші господарства можуть мати гарний ринок збуту», — пояснює пані Паламар.

Вашу кандидатуру розглядали на пост міністра агрополітики. Чому не затвердили?

«Бо я не згідна з поглядами нової влади на реформування ринку землі. І я не готова продавати землю іноземцям!».

Кажуть, що самі свинарі лобіювали чорний імпорт свинини з Польщі. Що ви про це думаєте?

«Я в цьому впевнена. Деяким виробникам вигідніше завезти дешеву свинину з Європи, ніж переробляти власну, через проблеми з утилізацією відходів».

Чому відомі асоціації з вами не об’єднуються?

«Це не так. Насправді, ми зараз об’єднуємося з усіма найбільшими асоціаціями, які мають у своїх лавах значну кількість виробників».

Залучення інвестицій

«Я народилася і виросла в селі, і мені боляче спостерігати, як село вимирає, а люди масово виїжджають за кордон у пошуках роботи і кращого життя. За часи незалежності країни з карти зникло понад 500 сіл…» — із жалем говорить пані Ірина.

Тому у 2016 році в Асоціації було ініційовано створення Всеукраїнського аграрного кооперативу з виробництва молока. «На жаль, виробництво молока та м’яса — чи не єдиний шлях для селян заробити бодай якісь гроші. Але реалізувати вигідно свою продукцію вони не можуть, бо переробні заводи не укладають договори з фізичними особами. Тож люди вимушені здавати молоко перекупникові за безцінь», — описує ситуацію пані Паламар. А об’єднавшись у кооператив за підтримки Асоціації, власники домогосподарств отримали змогу реалізувати молоко саме переробнику, і ціна на молочну сировину у цьому регіоні відразу зросла на 20%. Також Асоціація тваринників України ініціювала створення кооперативу з відгодівлі бичків «Бики Черкащини». Завдяки йому власники корів зможуть вирощувати бичків на централізованому відгодівельному комплексі, обладнаному сучасним устаткуванням, із застосовуванням прогресивних технологій. Це вигідно: існує можливість подальшої реалізації продукції на закордонних ринках. Адже наша яловичина користується шаленим попитом у країнах Близького Сходу.

Люди, що об’єдналися в кооператив та разом відгодовують цих бичків, наразі зможуть укладати договори і з експортерами як юридична особа.

«Я впевнена, що в кооперації зашита формула успіху України як заможної держави. І я відчуваю в собі покликання стати своєрідним драйвером відродження кооперативного руху в Україні, очолити його, підтримувати на всіх державних рівнях», — ділиться голова Асоціації тваринників.

Про проблеми

І знову треба казати «але»… У бізнесі Ірина Паламар досягла успіху, сформувала і консолідувала тваринників у рамках Асоціації, залучила міжнародних донорів, запустила комерційні проєкти.

Але подальшій розвиток стримується питаннями, які виходять за межі просто бізнес-проблем.

Під час роботи з різноманітними тваринницькими господарствами — від великих підприємств до ОСГ — Ірина Паламар мала нагоду ознайомитися з усіма головними проблеми галузі. Поступово у неї склалася повна картина причин складного становища вітчизняного тваринництва.

«Їх, звичайно, ціла низка, але головна — відсутність ефективної державної політики щодо підтримки галузі, відсутність бачення стратегії та дієвих механізмів вирішення проблем сьогодення», — стверджує пані Ірина.

Так, у 2017 році у тваринників відібрали повернення податку на додану вартість, яке надавало їм можливості витрачати кошти на розвиток. Заміна повернення ПДВ держдотацією виявилася неефективною. Фактично державну підтримку отримали лічені агрохолдинги, тоді як вся Україна — а це більше 10 000 дрібних і середніх підприємств — дістала облизня через неефективний механізм розподілу держдопомоги.

Вкрай гостро стоїть ситуація з утилізацію відходів тваринницьких підприємств. В Україні лише 12 ветсанзаводів, половина з яких працює не на повну потужність. Тваринні рештки, які можуть бути інфіковані небезпечними хворобами, просто викидаються на сміттєзвалищах чи в лісопосадках. «Уявляєте, яка це небезпека для епізоотичної ситуації в Україні? Наближається екологічне лихо! І при цьому держава вже п’ять років поспіль не виділяє жодної копійки на реконструкцію цих утильзаводів, даючи натомість гроші зерновикам», — обурюється Ірина Паламар.

Складна епізоотична ситуація у свою чергу породжує проблеми для свинарської галузі. Через відсутність ефективної державної програми щодо боротьби з АЧС свинарі вимушені вирізати поголів’я тисячами.

Ще одна проблема — неконтрольована контрабанда свинини з країн Західної Європи, що спричинила падіння закупівельних цін на живець свиней для внутрішнього виробника. «Ми неодноразово порушували це питання в органах влади, зверталися до голови уряду, на галузевих заходах, у ЗМІ. Просто б’ємо на сполох! Після наших звернень ситуація з контролем на кордонах щодо контрабанди свинини дещо поліпшилася, але проблема не зникла», — доповнює пані Ірина.

Питань безліч. А їх вирішення у встановлений спосіб давалося Ірині Паламар із величезними труднощами. Були моменти, коли міністри агрополітики вже боялися брати слухавку, якщо бачили, що телефонує наполеглива очільниця Асоціації, намагалися відмовити їй у доступі до міністерської будівлі. Спроба занурення в існуючу систему дала до образливого небагато: Ірина Паламар нетривалий час побула помічницею міністра аграрної політики та залишила пост, коли переконалася, що це повністю «не робоча тема». І зараз Ірина Паламар вже розуміє, що для вирішення глобальних питань треба занурюватися у політику і самотужки формувати порядок денний вирішення проблем галузі.

Про похід у політику

Та йдеться не про обрання народною депутаткою, а про формування власної політичної сили.

Як пояснила пані Паламар, в її оточенні багато людей, які кажуть про необхідність формування політичної сили, — це експерти, науковці, бізнесмени, інші патріотично налаштовані люди з державницькою позицією, з розумінням викликів, які відбуваються у країні та світі, і того, яку позицію займає Україна в геополітичному плані. Вони розуміють, що треба створювати свої політичні сили з приходом до роботи нового уряду.

«У вітчизняного тваринництва немає представництва у нашій владі. Тому якщо галузь дійсно хоче займатися конкурентним, сучасним бізнесом, то час уже братися за справу серйозно та створювати свої політичні важелі. Я вірю, що за нами майбутнє. Ми — це вже нове покоління, спосіб мислення якого дуже відрізняється від «старої» влади, вихідців із радянських часів, які звикли тільки красти з бюджету. Я думаю, що наш час ще настане і на країну чекають глобальні зміни», — впевнена майбутня політикиня.

Втім, перші кроки у цьому напрямку вже є — Ірина Паламар активно залучилася до дискусії про ринок землі. На її переконання, відкривати його потрібно, але не бездумно. Перш за все треба створити необхідні передумови, аби захистити як державні інтереси, так і права власників паїв.

Треба уникнути спекуляцій, незаконного віджимання паїв за тіньовими схемами та зосередження всього земельного ресурсу у руках великих агрохолдингів.

Задля цього необхідно передусім провести інвентаризацію земель, яка дозволить детінізувати земельні угіддя України, у тому числі землі держпідприємств та установ; удосконалити механізм іпотеки землі, аби молоді фермери могли купувати паї у кредит під заставу землі, та здійснити низку інших законодавчих змін. І, головне, якщо вже дозволити продавати землю, то виключно громадянам України, а не юридичним особам. В інакшому випадку український народ стане повністю залежним від іноземного капіталу.

«Пріоритетне право викупу земельних паїв має бути в тих, хто зараз ними користується. Проблем багато. Дуже сподіваємося, що нова влада змінить політику щодо підтримки аграрної галузі, яка досі була вкрай неефективною. Асоціація вже надіслала низку своїх пропозицій до президента щодо підтримки кооперативів, боротьби з рейдерством, працюємо над іншими програмами», — резюмує вона.

Треба уникнути спекуляцій, незаконного віджимання паїв за тіньовими схемами та зосередження всього земельного ресурсу у руках великих агрохолдингів.

Задля цього необхідно передусім провести інвентаризацію земель, яка дозволить детінізувати земельні угіддя України, у тому числі землі держпідприємств та установ; удосконалити механізм іпотеки землі, аби молоді фермери могли купувати паї у кредит під заставу землі, та здійснити низку інших законодавчих змін.

«Пріоритетне право викупу земельних паїв має бути в тих, хто зараз ними користується. Проблем багато. Дуже сподіваємося, що нова влада змінить політику щодо підтримки аграрної галузі, яка досі була вкрай неефективною. Асоціація вже надіслала низку своїх пропозицій до президента щодо підтримки кооперативів, боротьби з рейдерством, працюємо над іншими програмами», — резюмує вона.

На вашу думку, чому в Україні допустили АЧС? Чи не було це сплановано?

«Африканська чума сьогодні є великими викликом для всього світу, тільки в Кита їблизько 40% свиноматок вирізали, потерпає від АЧС і Європа. Коли так звані реформатори знищували ветеринарну службу у 2014 році, я застерігала європейських представників, що це негативно вплине на біобезпеку в Європі — АЧС вийде з кордонів України. Адже ми були свого роду рубіконом, який стримував чуму. Тепер вони розуміють, що тоді припустилися великої помилки».

Про Офіс реформ

Для початку пані Ірина очолила громадську платформу «Офіс реформ IntelligеnceAGRO».

«Ідея створення платформи викликана необхідністю формування експертного об’єднання, яке б займалося розробкою пропозицій щодо реформування аграрної галузі. Вона включає найкращих експертів галузі, які мають наукові ступені з тих чи інших напрямів, величезний досвід», — пояснює вона.

Протягом кількох місяців Офіс розробив концепцію Програми щодо реформування аграрної галузі, яка була презентована президентові України Володимиру Зеленському під час українсько-турецького бізнес-форуму у Стамбулі.

«Наша команда і надалі має намір працювати над формуванням пакету реформ агросфери разом із представниками Офісу Президента. Вірю, що нам вдасться повністю знищити забюрократизований, застарілий механізм управління агросферою. Я хочу стати реформатором галузі нового покоління, маю для цього покликання, сили, знання і величезний досвід», — ділиться натхненням вона.

Замість післямови

Отже, пані Паламар, ключ на старт! Адже саме зараз український політикум переживає буремні часи. Сільськогосподарська галузь завмерла в очікуванні змін і реформ. Розформування міністерства аграрної політики, передача його функцій Мінекономрозвитку, анонсоване швидке відкриття ринку землі… Нові виклики ростуть як сніговий ком, але Ірині Паламар не звикати до труднощів. Вона з когорти людей, які вміють тримати удар, націлені на реформи і здатні грати у довгу гру на майбутнє.