Заснована: 1899 року Сідні Кідманом
Прибуток: $64 млн
Кількість працівників: 130
Головний офіс: Північна Аделаїда, Австралія
Виконавчий директор: Девід Ларкін
Дослідження феномена успішності сімейного бізнесу, який процвітає протягом десятків, а то й сотні років, цікавить багатьох. Але, як показує практика, універсального рецепту не існує — успішність сімейної справи створює низка факторів. Сімейні бізнеси частіше пов’язують компанію зі своїм прізвищем, а тому більш зосереджені на якості товару та підтримці клієнтів. Вони частіше за інші типи корпорацій реінвестують у власну справу, щоб увічнити багатство іншим поколінням, а тому більш зосереджені на отриманні прибутків у короткостроковому періоді. Вони працюють над лояльністю співробітників. У сімейних фірм легший контакт із керівництвом, а тому рішення ухвалюються досить швидко, що дає конкурентні переваги.
S. Kidman & Co Ltd вважається найбільшим агрохолдигом у світі із земельним банком у понад 8 млн га та вартістю майже $400 млн. Господарство спеціалізується на виробництві яловичини, маючи поголів’я у 185 000 корів. Агрогігант був заснований 1899-го австралійцем Сідні Кідманом, який за 34 роки правління побудував справжню бізнес-імперію з мільйонними статками. Його справа стала сімейним бізнесом, але нащадки не змогли зберегти компанію славетного засновника.
ЩО ЯВЛЯЄ СОБОЮ S. KIDMAN & CO У НАШ ЧАС
S. Kidman & Co Pty Ltd — один із найбільших виробників яловичини в Австралії зі стадом у 185 000 голів великої рогатої худоби. Компанія має пасторальну оренду (угода, в якій державна земля надається для випасу) площею близько 101 000 кв. км у чотирьох штатах: Квінсленді, Південній і Західній Австралії, а також у Північній території. На скотарських станціях Кідмана виробляють яловичину для експорту до Японії, США та Південно-Східної Азії. Сума експорту домашньої худоби компанії варіюється в межах $70 млн і займає 1,3% від загального експорту яловичини Австралією.
Наразі S. Kidman & Co все ще залишається найбільшим приватним землевласником країни, хоча у значно менших масштабах. У 2015 році всі угіддя було виставлено на продаж: ідеться про 10 станцій великої рогатої худоби загальною площею понад 100 000 кв. км (38 610 квадратних миль) зі стадом 155 000 голів, племінну ферму та завод з виготовлення кормів. За словами керуючого директора компанії Грега Кемпбелла, члени родини вирішили продати компанію, щоб капіталізувати поточний попит на якісні австралійські сільськогосподарські активи. Компанія була оцінена у $360 млн.
Того ж 2015-го був зафіксований прибуток у розмірі $62 млн від продажу худоби, що відобразилося на зростанні акцій на 10,71% порівняно з попереднім роком. Дві китайські компанії Genius Link Asset Management та Shanghai Pengxin зацікавилися пропозицією, але продаж був заблокований скарбником Австралії Скоттом Моррісоном, який процитував положення про національний інтерес у законі про іноземні інвестиції.
У жовтні 2016-го спільне підприємство Hancock Prospecting (67%)/Shanghai CRED (33%) подало заявку на придбання корпорації. У результаті 67% акцій S. Kidman & Co Pty Ltd приблизно за $360 млн перейшли під контроль компанії Hancock Prospecting, що належить найбагатшій жінці планети — Джині Райнхарт (її статок — $29 млрд). Hancock Prospecting є провідною австралійською корпорацією, основний напрям діяльності якої — гірничодобувний і сільськогосподарський бізнес. Дві найбільші станції «Анна Крік» та «Піке» придбала сусідня фермерська родина Вільямсів, що дозволило уникнути ризику володіння найбільшими станціями в Австралії китайськими компаніями. Генеральний директор Hancock Prospecting Гаррі Корте заявив: «Придбання компанії S. Kidman важливе для яловичого бізнесу Hancock. Це значний крок у досягненні стратегії та бачення місіс Райнхарт у галузі скотарства. Її досвід на станціях Пілбара, що страждали від посухи протягом багатьох років, а часом і повеней та бурхливих пожеж, змусив її оцінити мудрість підходу містера Кідмана до зменшення ризику. Нам треба й наділі розміщувати станції в різних географічних та кліматичних регіонах».
Батько-засновник і творець комерційного дива
Австралійська компанія була заснована в 1899 році Сідні Кідманом, який згодом небезпідставно отримав прізвисько «Король худоби», бо мав найбільшу площу пасторальної оренди в сучасній історії. В Австралії його ототожнюють не просто з найуспішнішим і найбільшим фермером світу, а також із людиною з великим серцем.
Сідні Кідман народився 9 травня 1857 року в Аделаїді (південна частина Австралії). Освіту здобув у приватній школі Норвуда. Першою роботою для нього стали склади в Аделаїді, де він за тиждень заробляв 3 шилінги. Цього цілком вистачило, аби придбати одноокого коня на прізвисько Циклоп та вирушити на пошуки рідних братів у штат Новий Південний Уельс.
У той час Австралія тільки почала досліджувати свою територію. По всій країні чоловіки, звані скотарями, вивозили стада великої рогатої худоби та овець у незатребувані райони для випасу. Те саме відбувалося й у південній частині Австралії. Скотарі, що привозили стада для продажу в Аделаїді, розповідали історії про життя ковбоїв, які дуже любив слухати молодий Сідні. Однієї ночі у віці 13 років він вирішує залишити рідну домівку. Серед причин були знущання п’яниці-вітчима, який постійно його бив. Після того, як йому виплатили заробітну плату за тиждень, Сідні вибрався з дому, осідлав Циклопа і поїхав вниз по окантованій деревами дорозі, що вела з міста. Маючи кілька шилінгів у кишені та план працювати на брата, він попрямував назустріч своїй долі. Подорож країною була виснажливою й небезпечною, але дала Сідні неймовірний життєвий досвід, який у подальшому вилився в грандіозну ідею — створити об’єкти нерухомості вздовж русл австралійських річок. Мандруючи, Сідні зустрічав аборигенів, які розповідали йому про погоду і про те, як влаштована країна.
Брат Сідні Джордж був шокований появою меншого брата. «І що я маю робити з тобою?» — таким було «привітання», яке зустрів Сідні. Джордж швидко відправив його на станцію німецького скотаря, яку доглядав. Помешкання Сідні складалося з місця в кінці землянки, яке він ділив з аборигеном на ім’я Біллі. Життя хлопця було наповнене калюжами, отруйними зміями та павуками, а навколо бігали зграї диких собак дінго. Разом із Біллі Сідні переганяв велику рогату худобу та коней через безплідні землі на продаж.
Працюючи з братами, хлопець уперше познайомився із фермерством, пасучи худобу в диких краях. Йому доводилося жити просто неба та постійно бути напоготові, адже скрізь чатували дикі звірі й смертоносні плазуни.
Він працював пастухом за 10 шилінгів на тиждень. Коли попросив підвищити зарплату, його звільнили. Пізніше він заявив: це найкраще, що траплялося з ним, оскільки змусило стати незалежним. Кідман більше ніколи не працював на когось.
Від бізнесмена-початківця до успішного аграрія
Будучи пастухом, Кідман намагався заощаджувати гроші, щоб відкрити власну справу. Згодом хлопець придбав декілька биків і на початку 1870-х відкрив м’ясну крамницю для вічно голодних шахтарів у містечку Кобара. Бізнес вийшов настільки успішним, що згодом Сідні разом із братами відкрили цілу мережу м’ясних крамниць у шахтарських містечках.
Протягом 1880-х Кідману довелося ухвалити дуже важливі рішення — зокрема, продаж частки в шахті Broken Hill. 1884-го Сідні став партнером із братом Саквілем, а за рік одружився. За його словами, ці два останні рішення були найкращими у його житті. У віці 21 року він успадкував 400 фунтів стерлінгів від діда, за що придбав коней та худобу, й успішно ними торгував. Минув рік, і за 40 фунтів стерлінгів Кідман придбав 1/14 частку рудника Broken Hill. Згодом продав її у 2,5 раза дорожче. Про цей продаж він шкодував усе своє життя, бо його частка могла приносити прибутки в рази більші. На той час у його компанії були контракти на яловичину в досить великих масштабах, і в 1887 році він вирішує придбати скотарську станцію «Туле Стейшин». Це була його перша власна скотарська станція. До 1890-х він розбудував другу лінію скотарських станцій, нанизаних по лінії Overland Telegraph від річки Фіцрой та річки Вікторія на півночі до станції Вільпена у хребтах Фліндерс поблизу Аделаїди.
Протягом 1890-х, під час Великої депресії на продаж виставилися станції по всій країні, окрім західної частини Австралії, де депресія відчувалася трохи менше. Саме в цей період Сідні з братом придбали більшість своїх станцій: «Коурі Стейшин», «Оуен Спрінгз», «Альтон Даунс», «Аннандейл», «Каріапунді», «Клейтон», «Хаддон Даунз», «Нор-Вест Маунтін», «Панді Панді», «Роузберт» і «Тікалара».
Поступово Кідман розширював володіння, поки вони не дотягнулися до Квінсленду та Нового Південного Уельсу. Сідні разом із братами не шукали землі біля узбережжя чи в районах з достатньою кількістю опадів, бо вони коштували досить дорого. Їх цікавили напівзасушливі землі у віддалених районах країни. Сідні усвідомив, що земля, де випадає мало дощу, все одно може бути прибутковою — там, де поблизу є річки.
У Квінсленді після мусонних дощів річки виходили з берегів, створюючи великі заплави. Ці землі швидко відновлювалися, і на них виростала гарна трава для пасовища. Сідні прагнув придбати такі землі та з’єднати їх у величезному ланцюзі станцій — від затоки Карпентарія на південь через західний Квінсленд до Брокен-Гілл і далі в Південну Австралію до Аделаїди. За його планом, ланцюг живитимуть річки Купер-Крік, Джорджина та Даямантіна, які навіть без паводків мали достатню кількість постійних місць води.
Загалом Кідман розробив два ланцюги станцій. Перший пролягав від річок Фіцрой та Вікторія до хребтів Мак-Доннелл у Північній території (Північ — Південь). Другий — від району Однадатта Південної Австралії до хребтів Фліндерс (Центр — Південь). Аби зробити їх стійкими до посухи, Сідні й реформував систему розміщення станцій, проєктуючи їх біля води.
Таким чином Кідмани поступово нарощували земельний банк, і через 32 роки Сідні перетворився на найбільшого землевласника планети. У його власності опинилося 68 скотарських станцій із загальною площею 280 000 кв. км.
Користуючись досвідом та спостереженнями, він побудував велику мережу з’єднаних станцій, що тягнулися від затоки Карпентарія та річки Фіцрой у Західній Австралії аж до Південної Австралії поблизу хребтів Фліндерс, а також через Новий Південний Уельс. Побудова станцій вздовж водоймищ дозволяла йому вирощувати та відгодовувати худобу на віддалених станціях на півночі та доставляти її до ринків на півдні. Доступ до води дозволяв забезпечувати худобу гарним кормом та водою, щоб продавати її у чудовому стані. Ідея побудови станцій вздовж водних магістралей, детальне знання особливостей природи країни, які він отримав від аборигенів під час подорожі в дитинстві, феноменальна пам’ять, енергія та невелика армія відданих працівників дозволили створити успішну модель бізнесу. Він переправляв худобу зі сприятливих для вирощування регіонів у міста, що постраждали від посухи або повені — ціна на м’ясо там була найвищою. За що багато хто засуджував його: мовляв, він наживається на біді інших.
Розташування станцій вздовж річок дозволило Кідману протистояти депресії 1890-х та великій посусі 1902-го.
1899 року помирає його брат Саквіль, відтак Сідні бере на себе все управління бізнесом. За рік він купує станцію «Вікторія Рівер Даун», але згодом продає її через велику посуху в регіоні.
У 1900–1903 роках бізнес Кідманів дуже постраждав від посухи: було втрачено понад 70 000 голів великої рогатої худоби та закрито кілька станцій. Але, незважаючи на складні часи, Сідні все-таки зумів придбати для зростаючої родини ще кілька станцій і навіть великий будинок у Капунді.
1916-го Кідман придбав ще декілька станцій — «Янканнія», «Тиндара» та «Лейк Елдер».
Не лише бізнесмен, а й філантроп
Під час Першої світової війни Кідман усіляко підтримував австралійські війська, надаючи їм шерсть, м’ясо, коней, машини швидкої допомоги й навіть літаки-винищувачі. У 1920-му Сідні подарував армії 1000 фунтів стерлінгів та половину акцій однієї зі своїх найуспішніших станцій. Крім того, він гарантував збереження робочих місць службовцям, які пішли на фронт, й усіляко допомагав сім’ям загиблих військових. За це в 1921 році Кідмана посвятили в лицарі.
Взагалі Сідні був філантропом. Зокрема, витрачав багато коштів на побудову шкіл в Австралії. Й навіть віддав один зі своїх маєтків у Капунді для навчального закладу.
Дружиною Сідні була шкільна вчителька Ізабель Браун Райт, на якій він одружився 30 червня 1885 року. Вони мали три доньки та сина. Кідман був високий (183 см), мав гарну статуру, володів привітною манерою та легкою усмішкою. Він легко заводив друзів. Міг спати будь-де в будь-якому положенні. Ніколи не вживав алкоголю чи тютюну і не матюкався. Його вважали скнарою, але насправді він був щедрим роботодавцем і благодійником. Його репутація скнари виросла з ненависті до марнотратства.
Запорукою його успішності була більше торгівля, ніж розведення худоби. Він просто орендував пасовища й шукав вигідні ринки збуту, а не розвивав їх. Ще однією менеджерською особливістю Сідні було те, що він намагався наймати найкращих працівників у галузі. Й не шкодував платити їм гідну зарплатню.
У похилому віці він страждав від глухоти та ревматизму, але в іншому залишався енергійним. Аж до смерті, яка настала 2 вересня 1935-го в Аделаїді у віці 78 років. Він похований на громадському кладовищі Мітхем. Свій маєток, який оцінювався у 300 000 фунтів стерлінгів, Кідман залишив сім’ї, а більшість статків передав благодійним організаціям.
ХРОНОЛОГІЯ БІЗНЕСУ РОДИНИ КІДМАН
Народився Сідні Кідман
Заснована S. Kidman & Co Pty Ltd
Кардинальне розширення бізнесу, придбання скотарських станцій «Янканнія», «Тиндара» та «Лейк Елдер»
Сідні Кідман стає найбільшим землевласником планети: 68 скотарських станцій із загальною площею 280 000 кв. км
Сідні Кідмана було посвячено у лицарі
Смерть Сідні Кідмана, справу очолив Волтер Кідман, син
У родині Кідман народжується акторка, співачка, продюсерка і посол доброї волі ЮНІСЕФ Ніколь Кідман
Компанія перейшла у власність Джона Аєрса-старшого, онука Сідні
Компанію очолив Джон Аєрс-молодший
Зафіксований прибуток становив $62 млн. Розпочато процедуру продажу компанії
S. Kidman & Co Pty Ltd продано новим власникам. Сума угоди — $365 млн
Династії трапляються різні…
На жаль, спадкоємці Сідні не змогли розвинути його успіх повною мірою.
Після смерті Кідмана агроімперію очолив його син Волтер. Незадовго після відходу Сідні почалося послаблення його бізнесу. Головною причиною став розкол у сім’ї та відмова засновника агроімперії віддати скотарські станції у Новому Південному Уельсі на потреби армії. Якраз тоді закінчувався термін оренди цих земель, і відповідна комісія розділила їх на маленькі шматки, що було неефективним кроком; згодом вони перестали бути прибутковими.
1970-го компанія перейшла у власність онука Сідні — Джона Аєрса-старшого, якого в 1981 році змінив інший онук — Джон Аєрс-молодший. Спадкоємці великого Сідні виявилися куди менш успішними бізнесменами й мало не втратили господарство знаменитого пращура. Однак корпорації S. Kidman & Co Pty Ltd вдалося утриматися на плаву, й наразі вона залишається провідною агрокомпанією у світі з вирощування великої рогатої худоби.
Частина акції належить відомій голлівудській акторці Ніколь Кідман, яка є праправнучкою Сідні Кідмана, втім, сама Ніколь уникає коментувати цей бік свого життя.
На жаль, нащадки великого комерсанта не були такими талановитими й працьовитими. Вони не зрозуміли важливий урок, який намагався їм дати Сідні, залишивши у спадок лише невелику частину своєї імперії. Цим вчинком він намагався донести: щоб досягти висот, потрібно наполегливо працювати й самому створювати свій капітал. Однак члени його родини пересварилися між собою за рештки спадку та різні стратегічні бачення розвитку, і в результаті бізнесом неможливо було управляти належним чином.
Усе працювало за інерцією, яку задав великий «Король худоби». У результаті на сьогодні лишилося лише 40% від колишньої імперії, хоча компанія продовжує входити до п’ятірки найбільших виробників яловичини Австралії. «Ми добре зробили, вирішивши продати компанію. Напевно, ми могли мати трохи більше, якби сім’я згуртувалася разом, але цього, на жаль, не сталося. Моя думка: старі сімейні компанії з низькою віддачею виживають лише у тому випадку, якщо вся родина «обертається» навколо бізнесу, а бізнес «обертається» навколо родини», — зауважив останній директор S. Kidman & Co Pty Ltd і правнук Сідні Абель Сміт.
Неспроможність нащадків продовжувати справу прадідів — доволі частий виклик, з яким стикаються сімейні бізнес-імперії. На це впливає безліч факторів: як відсутність підприємницького хисту, так і бажання присвятити себе іншій сфері, а не займатися справою пращурів. Абель намагався зберегти компанію в руках Кідманів, але, як він зізнався, не мав стратегії, яка б могла принести інвестиції більші, ніж могли отримати члени родини, які й були акціонерами.
За десятиліття родина Кідман настільки розрослася, що кількість акціонерів досягла більше 50 осіб, і компанією управляти стало досить складно. У кожного було своє бачення, й ніхто не бажав сприйняти думку іншого. Члени родини пересварилися, і єдиним виходом став продаж бізнесу, який відбувся у грудні 2016 року. Сума угоди становила $365 млн. Новим власником стала австралійська компанія Hancock Prospecting Pty Ltd & Shanghai CRED. «Я визнаю, що продаж приніс акціонерам більший прибуток, аніж я міг би досягти завдяки своєму плану. Я бажаю лише найкращого для нових власників. У них чудова компанія», — наголосив Абель, останній управляючий директор S. Kidman & Co Pty Ltd. «Джина Райнхарт — одназ найуспішніших ділових людей країни. З її капіталом та стратегічним баченням буде дуже цікаво спостерігати, як вона поведе бізнес», — підсумував він…
Комплекс Skyline Residences, який розташований у центрі столиці, є прикладом для вдалого інвестування коштів у комфортний і сучасний стиль життя.
Головною перевагою комплексу можна вважати максимальну безпеку мешканців і відокремлення території від вулиць і забудови поряд із ЖК.
Відомий американський девелопер Amstar Group з обігом інвестицій понад $2 млрд на рік сповна реалізував свій потенціал у Skyline. По всьому світу забудовник відомий нестандартними проєктами, і тому його київський комплекс вигідно відрізняється від іншого столичного житла такого класу.
Територія Skyline Residences, що перебуває під цілодобовою охороною, являє собою окрему екосистему із зеленими зонами, дитячим майданчиком і місцями релаксу на відкритому повітрі. Ще одна перевага — безпосередня близькість до місць активного відпочинку і занять спортом. За поганої погоди тренуватися можна у фітнес-клубі з надсучасним обладнанням, який є у комплексі.
До послуг тих, хто бажає просто провести вільний час у затишній обстановці, — лобі-зона, де можна випити ароматної кави, подивитися фільм або почитати книгу з бібліотеки, яка завжди до послуг мешканців.
А особливого шарму додає поєднання надсучасних технологій із традиційними матеріалами — склом, деревом, металом, каменем, що створює неперевершену атмосферу. Рішення, які втілені у проєкті фойє, клубної кімнати і простору загального користування на першому поверсі, розроблені іменитою Нью-Йоркською студією дизайну JFA.
Додайте до цього панорами старого міста, які відкриваються з вікон апартаментів на всіх поверхах, і, звісно, легку доступність до ділового центру міста Києва та зони урядових установ — і матимете змогу отримати перше уявлення про образ надсучасного і зручного для життя помешкання.
