Підприємство «Дмитрівка» базується в однойменному селі, розташованому у Березанському районі Миколаївської області. Щоб туди доїхати, доведеться подолати десятки кілометрів по-справжньому неозорих та випалених сонцем степів. Вологи у ґрунті у вересні практично немає.

Як наголошує герой нашої розповіді, керівник господарства «Дмитрівка» Віктор Шипов, «у Київській області зараз такі кліматичні умови, які були 25 років тому в Миколаївській. А у нас тепер, мабуть, вже пустеля».

Родинна справа

Дійсно, аби вирощувати тут — за постійних суховіїв та дефіциту вологи, потрібно мати водночас наполегливість, терплячість та розуміння того, що ти робиш. Себто треба мати чітке уявлення, на що витрачаєш кошти.

У господарстві «Дмитрівка» не бракує ні того, ні іншого. Віктор Шипов узявся до самостійного агробізнесу ще на початку 2000-х разом з родичами — спочатку братом (тепер покійним), а пізніше — із сином та племінником.

«Взялися підіймати колишній колгосп із 1,4 млн гривень боргу… Ще 200 000 гривень «висіло» на підприємстві у вигляді заборгованості працівникам. І геть усе бур’янами поросло — роби що хочеш! У нас тоді своїх справних потужних тракторів вже не було, то наймані «Кіровці» ховалися між бур’янами у полі. Уявляєте? Чіпляли до них дискові борони «Фрегат» — і вперед!» — пригадує Віктор Шипов перші роки роботи новоствореного підприємства.

«Дмитрівка» — господарство сімейне. Окрім братів Шипових до агробізнесу долучилися й їхні сини. У нашій розмові активну участь бере головний агроном підприємства — Сергій Шипов, племінник Віктора Миколайовича.

«Починали ми, як усі: спочатку працювали тією технікою, яка була, і використовували ті засоби захисту рослин та міндобрива, які вдавалося придбати. Однак вже за три-чотири роки почали придивлятися до сучасних технологій. Це стосується і парку техніки, і систем захисту рослин, і загалом інноваційних підходів у рослинництві», — розповідає пан Сергій.

Він із гордістю додає, що його прадід (тобто дід Віктора Миколайовича) тримав свого часу 15 корів і був, як тоді казали, куркулем. Ця хазяйновитість та працьовитість, вочевидь, передавалася від покоління до покоління. Вже батько Віктора Шипова працював директором елеватора, а згодом — керівником механізованого загону. Тому не дивно, що обидва сини, Микола та Віктор, пішли до аграрних вишів. Микола Миколайович — до Білоцерківського аграрного, а Віктор Миколайович — до Одеського.

Якщо розповідати про сучасне господарство «Дмитрівка», треба говорити насамперед про родину, дуже дружну родину. Спочатку підприємство очолював старший брат, Микола Миколайович, а після того, як його не стало, — Віктор Миколайович, який до цього працював головою господарства у сусідньому селі.

На початку 2000-х років, після закінчення аграрного університету, до справи активно пристав Сергій Шипов, який став головним агрономом. А згодом до родинної команди приєднався і син Віктора Миколайовича, який до того працював юристом, — став заступником директора «Дмитрівки». Щоправда, дружина пана Віктора працює економістом, а донька оселилася у Миколаєві, та господар не переймається — у кожного свій шлях до успіху.

І жартома додає: «Мені колись батько наказував, мовляв, навіщо тобі це село, іди працюй кухарем, станеш директором ресторану! Однак життя склалося саме таким чином, і я не шкодую. Вкрай важливо, що ми всі разом і працюємо над спільною справою. Адже вирощуємо ми дуже і дуже «непростий хліб». Інколи буває таке, що ми на ногах у полі ще вдосвіта, а додому повертаємося об одинадцятій ночі. Проте ми спільно робимо свою, потрібну людям справу».

Чи вдається знаходити час для себе? Тут наш співрозмовник лише розводить руками: буває, але нечасто…

Іноді керівникові «Дмитрівки» щастить знайти годинку, аби повудити рибу у ставочку (до речі, знайти ставок у цих краях вельми непросте завдання). Було колись ще одне хобі — полювання. Та від такого відпочинку Віктор Шипов давно відмовився. Каже, що зрозумів: йому просто шкода стріляти в зайців. Тож і покинув цю розвагу.

Міцний «середняк»

Господарство «Дмитрівка» працює вже майже два десятиріччя. Але, як згадує пан Віктор, для того щоб вийти на сучасний технологічний рівень, придбати імпортну техніку та перейти на застосування засобів захисту рослин та добрив відомих виробників, знадобилося пройти нелегкий шлях довжиною у десяток років. Не було якогось раптового прориву, шаленої інвестиції — ні: родина Шипових важкою працею, крок за кроком розвивала виробництво і зрештою досягла статусу провідного агропідприємства у регіоні.

Такі господарства, як «Дмитрівка», заведено називати міцними «середняками», хоча слово «середняк» тут підходить лише до розміру оброблюваних площ — понад 3000 га. За усіма іншими показниками господарство є безумовним лідером — і за врожайністю основних сільгоспкультур, зокрема ячменю, і за ефективністю впровадження інноваційних рішень.

«У сівозміні у нас декілька культур. Це озимі пшениця та ячмінь, ріпак, соняшник, горох. Є і пари. Наразі ми взяли курс на вирощування переважно озимих культур. За тих кліматичних умов, які складаються у нашому регіоні, ярі культури вирощувати дедалі більш ризиковано. Натомість нам вдалося напрацювати власні технології вирощування таких культур, як озимий ячмінь», — пояснює Віктор Шипов.

У господарстві успішно практикується шестипільна сівозміна: озима пшениця, горох, знову озима пшениця, соняшник, озимий ячмінь, озимий ріпак і знову озима пшениця. Також приблизно 5% земельного банку щороку тримається під парами. Хоча пан Віктор вважає, що цього замало і оптимально було б кожного року давати перепочити 10–12% площі.

Що більш за все «виснажує» господаря — це дуже жорсткі кліматичні умови, що склалися на Миколаївщині останніми роками. «З вологою у цій місцевості жарти дуже погані», — додає задумливо він.

Тим більш дивними виглядають результати діяльності господарства. Нинішній сезон «Дмитрівка», враховуючи майже повну відсутність опадів, може сміливо зарахувати собі в актив.

Тут змолотили «на коло» по 22 ц/га соняшника, 40 ц/га озимої пшениці, 25 ц/га гороху і навіть під 24 ц/га озимого ріпака.

Найбільше порадував ячмінь — врожайність культури у господарстві сягнула 52 ц/га. І, як каже Віктор Шипов, якби хоча б трохи дощу на поля — було б і більше.

Харчування для культури

З огляду на те що середня врожайність ячменю в Україні цьогоріч становила 33–35 ц/га, починаємо розпитувати, в чому секрет господарства.

«Справа у розумному застосуванні сучасних технологій. Сьогодні на гектар озимих зернових ми даємо в середньому 100 кг азоту у діючій речовині. При цьому розбиваємо внесення на декілька прийомів, залежно від фази розвитку рослин. На багатьох полях зроблені аналізи ґрунтів, що дало нам глибше розуміння процесу управління мінеральним живленням рослин. Скажімо, наші ґрунти перенасичені калієм, але він перебуває здебільшого у недоступній формі. Ми ж у свою чергу переконалися, що внесення фунгіцидів є набагато ефективнішим за повноцінного забезпечення посівів цим елементом», — починає розповідати керівник господарства «Дмитрівка».

Відповідно, під озимий ячмінь тут вносять по 30 кг діючої речовини фосфору і калію на 1 га (це приблизно 150 кг нітроамофоски на гектар). При цьому орієнтуються на застосування максимально доступних для кореневої системи рослин добрив, з огляду на дефіцит вологи у ґрунті.

Аналогічно продумано вносяться і мікроелементи — до другого міжвузля. Також регулюється ріст самого колоска, аби там сформувалася висока маса зернин. Загалом, якщо очікується врожайність ячменю на рівні 50 ц/га і вище, то двічі використовуються регулятори росту, зокрема перед виходом прапорцевого листка. Завдяки цьому таке явище, як полеглі посіви, на полях господарства практично відсутнє.

«А якщо говорити про соняшник, то це питання ми повністю закриваємо морфорегулятором-фунгіцидом Архітект™. Ми його вносимо зазвичай у нормі 1 л на гектар у суху погоду, або ж по 1,2 л на гектар, якщо нам пощастило і був дощ. Розрахунок тут простий: 100 г препарату на один листок. До речі, ми пробували різні фунгіциди на соняшнику, але не знайшли нічого кращого за Архітект™», — підключається до розмови Сергій Шипов.

Без стресів та промахів

Загалом ефективний захист рослин належить до беззаперечних пріоритетів у технології господарства «Дмитрівка». Адже за наявності постійних стресових умов агроном повинен усунути ті негативні чинники, які здатні посилити проблему.

«Весни, у класичному розумінні цього сезону, останніми роками я вже й згадати не можу. Одразу після зими починається стрімке підвищення температури і волога випаровується буквально на очах. Тому маємо бути винахідливими та враховувати усі можливі нюанси в роботі. У цьому плані нам допомагає співпраця з агрономічними консультантами наших партнерів, таких як BASF. Ми спільно напрацьовуємо технології, спільно тестуємо препарати і закладаємо демонстраційні ділянки. Це дає змогу впевнено приймати рішення на наступний сезон», — розповідає керівник підприємства «Дмитрівка» Віктор Шипов.

Це тим більш важливо з огляду на багаторічний досвід вирощування сільгоспкультур у господарстві за не завжди сприятливих умов. Як пояснює Сергій Шипов, підприємство, як і більшість аграрних компаній України, починало з використання дешевих китайських засобів захисту рослин — тоді ціни на такі генерики у порівнянні з оригінальними препаратами були істотно нижчими. «Зараз вони ж майже зрівнялися, хоча річ тут не в ціні. У китайців дуже жорсткі гербіциди, які негативно впливають на культурні рослини, вганяючи їх у стрес. У результаті їх використання свого часу ми в полі лише осоти порозводили… А фунгіциди-генерики — це «щось». У мене склалося враження, що вони… взагалі не діють! Просто гроші на вітер. Натомість ми поступово вдосконалювали технологію та випробовували більш досконалі рішення. Таким чином ми налагодили співпрацю із компанією BASF. Розпочалася вона у 2013 році з невеличких партій препаратів на пробу. Ми ніколи нічого не робимо зопалу, поклавшись винятково на запевнення продавців. Абсолютно все перевіряємо у себе на полях і лише тоді приймаємо рішення про широке застосування. Сьогодні ми використовуємо 70% препаратів саме цього німецького виробника», — стверджує Сергій Шипов.

Ефективність препаратів BASF та їх регулярне застосування на різних культурах, різних полях та за різних погодних умов дали змогу напрацювати в господарстві «Дмитрівка» низку технологічних рішень для підвищення рентабельності вирощування сільгоспкультур.

«Наприклад, ми на власному досвіді переконалися, що фунгіцид Абакус® краще застосовувати за наявності достатньої кількості вологи та відносно високої температури навесні. У цьому випадку він нам давав по 6–7 ц прибавки до врожайності з гектара. А от за посушливих умов оптимально вносити Рекс® Дуо. Взагалі, на мою думку, у BASF найкращі на ринку фунгіциди та протруйники — Систіва®, Іншур® Перформ, Кінто® Дуо. Дуже гарно себе показує і гербіцид для контролю однорічних дводольних бур’янів на багатьох культурах Базагран®», — розповідає Сергій Шипов.

Плюс 7 центнерів зерна

Як визнає головний агроном підприємства «Дмитрівка», він дуже любить розповідати історію про свій перший досвід застосування протруйника Систіва®.

«Насіння ячменю ми обробляємо препаратом Систіва® вже два роки. Якщо коротко описати, чому саме ним, то скажу так: один раз обробив — і не маєш потім клопотів із хворобами взагалі. Колись ми взяли на пробу велику каністру цього препарату. Я використав її на найгіршому полі, де нічого не хотіло рости… Там і ерозія, і суховії, і інші проблеми. Думаю, подивлюся, чи дасть це хоч що-небудь… Приїхали туди раз подивилися, другий, третій — ячмінь аж до землі хилиться під вагою зерна. Зібрали ми врожай і побачили, що додатково отримали по 6–7 ц зерна з гектара. Тепер весь масив озимого ячменю, 500 га, ми обробляємо цим продуктом у поєднанні із препаратом Іншур® Перформ. Формула проста: 1 л Систіва® плюс
0,5 л Іншур® Перформ. До речі, завдяки Іншур® Перформ ми забули, що таке сажкові хвороби», — ділиться пан Сергій.

Систіва® повністю захищає рослини від кореневих гнилей, листкових хвороб, плямистостей тощо, додає він. До того ж ячмінь має рівномірні сходи належної густоти, гарно кущиться та перезимовує. «У цій зоні фермери остерігаються сіяти озимий ячмінь, бо зазвичай культура погано перезимовує. Натомість наші посіви завжди в доброму стані», — каже головний агроном.

Загалом, як ми з’ясували зі слів керівника господарства і головного агронома, до початку застосування Систіва® у «Дмитрівці» збирали врожай ячменю по 30–35 ц, а з початком використання препарату стабільно вийшли на середню врожайність культури у 50–55 ц/га. На окремих полях вдається отримувати і по 70 ц/га.

«Самі бачите: цей рік через погодні умови не дуже задався по всіх культурах, однак по ячменю маємо дуже пристойний результат — 52 ц/га. Також істотно зросла натура зерна — до 640 г/л. Це набагато більше, ніж в середньому по району», — детально розповідає пан Сергій.

Втім, пригадує один трохи кумедний випадок «знайомства» у господарстві «Дмитрівка» з дією іншого препарату BASF — фунгіциду Адексар® СЕ Плюс.

«Якось обробляли ми одне з полів фунгіцидом Адексар® СЕ Плюс. І трохи не розрахували. Десь на 15 га препарату не вистачило. Спочатку думали щось вигадати, але строки вже проходили, і вирішили так цей клин і лишити. І ось збираємо ми врожай, і я бачу якісь дивні речі: спочатку все йде як слід, машини не встигають під’їжджати до комбайна. Аж тут комбайн зробив коло і… зупинився. Я до комбайнера: «В чому справа?» А він сам здивований відповідає: «Нічого не розумію, чи то зерна немає, чи з комбайном щось…» Став я придивлятися і зрозумів причину: виявляється, до того він збирав врожай на ділянках, де був внесений Адексар® СЕ Плюс, а коли зайшов на необроблену площу, то здивувався, наскільки разючою була різниця у врожайності, та вирішив, що щось трапилося з комбайном», — усміхаючись розповідає головний агроном.

Наввипередки з наукою

Втім, незважаючи на жорсткі кліматичні умови, у «Дмитрівці» здаватися просто так не збираються і намагаються пристосуватися до примх природи, не втрачаючи врожайності культур.

«Цього року закладаємо експеримент з вирощування… озимого соняшника. Будемо його сіяти ближче до зими, аби покласти насіння у вологий ґрунт і воно там пролежало до весни. Сподіваюся, що таким чином соняшник ефективно використає весняну вологу», — пояснює Віктор Шипов. Щоправда, у господарстві підходять до питання обережно — озимий соняшник висіють на ділянці у 2 га.

І цю обережність можна зрозуміти — адже експерименти щодо озимого соняшника лише почали проводитися науковими установами і чітких висновків наука ще на дала.

Взагалі, фахівці вважають, що генетичний потенціал соняшника поки розкритий тільки на 50%. Тому постійно проводять дослідження з його вирощування в більш ранні терміни, а також взимку. З огляду на постійну зміну кліматичних умов у бік потепління і той факт, що в перші періоди вегетації соняшник не вимогливий до тепла. Усі ці ризики до кінця передбачити практично неможливо, особливо якщо це стосується зони ризикованого землеробства.

Перші висновки, які зробили вчені, такі: є загроза вимерзання посівів, особливо за умови частих перепадів температури. Навіть коли соняшник переживе зиму, навесні його можуть пригнічувати бур’яни, оскільки на початкових етапах вегетації соняшник зростає повільно. Вразливіший він і до хвороб. У такому випадку важливо, щоб застосований гібрид соняшника був стійким до певних видів гербіцидів.

У господарстві «Дмитрівка» це чудово розуміють і вже підібрали з арсеналу BASF дієвий гербіцид Євро-Лайтнінг®, який вважають найкращою відповіддю на загрозу весняних бур’янів.

«Річ тут навіть не у вовчку, з яким ми воліємо боротися, передусім висіваючи генетично стійкі гібриди. Просто за наших умов Євро-Лайтнінг® — це гарантія подолання проблеми бур’янів. Соняшник починає сходити за температури 12–13 °C. А от бур’янам достатньо 5 °C, аби почати лізти на поверхню. І поки ті сходи соняшника з’являться, то все поле буде засмічене. Євро-Лайтнінг® дасть змогу кардинально подолати проблему. До того ж його можна вносити до чотирьох пар листків на соняшнику», — пояснює Сергій Шипов.

Він сподівається, що експеримент буде вдалим, адже разом з ризиками озимина соняшника має низку переваг, окрім достатнього забезпечення вологою.

Такий спосіб культивування культури дозволяє збирати врожай на місяць раніше, що дає змогу своєчасно та якісно провести основний обробіток ґрунту. Створюються сприятливі умови для запилення і кращого наповнення насіння.

Є і прямий економічний ефект — виходити на ринок з пропозицією якісного насіння на місяць раніше від більшості виробників означає гарантувати собі найкращі ціни. І, до речі, на думку керівників господарства «Дмитрівка», традиційний ярий соняшник може зовсім зникнути з полів у регіоні — замало вологи. Згодом до цього прийдуть і всі їх сусіди. Тому вони і воліють бути першими.

Зазираючи у майбутнє

Якщо на початку у господарстві доводилося обходитися радянською технікою, то сьогодні в машинно-тракторному парку «Дмитрівки» можна проводити справжні екскурсії. Тут стоять три новітніх комбайни, два трактори провідних брендів, самохідний обприскувач американського виробництва, інноваційна ґрунтообробна техніка та багато іншого.

Відверто скажемо: аби придбати всю цю дорогу техніку у степовій зоні, необхідно вийти на по-справжньому високу рентабельність вирощування сільгоспкультур. Тому результати ефективності технологій вирощування, які застосовують у господарстві «Дмитрівка», помітно неозброєним оком.

«У нас працює понад 50 осіб. Раніше було ще більше, однак ми вже закрили тваринницький комплекс. Як можна займатися тваринництвом, якщо сьогодні в магазині літр води дорожчий за літр молока… Кожен рік ми мали не менш ніж півтора мільйона збитків на фермі. Втім, ми намагаємося закривати бодай ключові соціальні питання у селі. Зокрема, підтримуємо школу та дитсадок. Нас ніхто не змушує, однак розумію, що, окрім нас, цього нікому сьогодні робити», — каже керівник підприємства Віктор Шипов.

У господарстві до останнього трималися за тваринництво, як з огляду на його соціальну роль, так і на можливість мати більш різноманітну сівозміну та органічні добрива. Однак років п’ять тому довелося закрити цей напрям виробництва.

«Нормальне рентабельне тваринництво неможливе без вирощування силосної кукурудзи. А вона в наших кліматичних реаліях просто «горить»… Силос — це повноцінний білок для корів, вони без нього не дадуть бажаної продуктивності та якості молока. Люцерні також потрібно багато вологи, і вона в нас не витримує. Є певні проблеми і з вирощуванням еспарцету. Тому хотілося б, однак об’єктивно тваринницький напрям не є рентабельним», — пояснює Віктор Миколайович.

Які подальші плани розвитку у господарства «Дмитрівка»? Наші співрозмовники віджартовуються: мовляв, тут би із погодою та із ринком землі розібратися!.. До речі, до запланованого запровадження вільного обігу землі, як і більшість вітчизняних фермерів, Шипови ставляться обережно і вважають, що ця новація не на часі.

«По-перше, момент не дуже вдалий з огляду на низькі ціни на продукцію та посушливий рік. У фермерів банально немає коштів, аби придбати бодай частину землі. По-друге, ринок зовсім не врегульований, тому потрібно спочатку довести його до ладу. Я вважаю, що цивілізований ринок землі потрібен, однак не просто зараз, а за декілька років», — переконаний Віктор Миколайович.

Віктор та Сергій Шипови вважають, що нового подиху аграрному сектору України могли б надати державні кредити на створення переробних підприємств, аби не возити сировину за кордон, а принаймні її частину переробляти на місці.

А ми переконані, що у будь-якому випадку усі, навіть найсміливіші задуми у господарстві будуть втілені. Адже Шипови ретельні та наполегливі. Їм вдалося створити справжню економіку української пустелі.