Широкомасштабна агресія болюче вдарила по українському агросектору. Порушення логістики та блокування морських портів поставили питання не просто про уповільнення розвитку, а про саме виживання агрокомпаній.
Наш співрозмовник Руслан Скримський, керівник успішного багатопрофільного підприємства «Полонське ФГ «Колос» на Хмельниччині, поділився власними рецептами фінансової стабільності.
Господарство обробляє близько 3100 га землі та вирощує кукурудзу, соняшник, озимі пшеницю та ячмінь, озимий ріпак, сою та інші культури. Крім того, 12 працівників задіяно у вирощуванні бройлерів, а керівник невдовзі планує запустити ще й ферму елітних порід овець.
Про господарство у стані війни
Яким був початок повномасштабної війни для вашого господарства?
Ми всі — українці, й за таких екстремальних умов маємо діяти як одна родина. Тому ми буквально з першого дня сконцентрували зусилля на ключових моментах. По-перше, посилили охорону об’єктів інфраструктури в нашому господарстві — сховищ пального, зерносховищ, техніки тощо. По-друге, почали допомагати Збройним Силам України та людям. Це насамперед продуктова допомога, а також певне оснащення. Окрім цього, я особисто займаюся закупівлею та постачанням пікапів для наших військових.
Як ставляться працівники вашого господарства до нинішніх труднощів?
Люди дуже мобілізувались, і всі працюють на совість. Усі усвідомлюють повноту відповідальності нашої роботи, як і те, що є люди — на фронті чи в зоні бойових дій,— яким набагато важче ніж нам. Ми навіть стали витрачати менше пального. Механізатори почали дбайливіше ставитись до виконання польових завдань, намагаються працювати ефективніше. Це дуже важливо і свідчить про те, наскільки люди свідомі та прагнуть зробити все для перемоги.
Від яких планів на 2022 рік довелось відмовитись одразу?
Дякувати ЗСУ, наше господарство перебуває досить далеко від лінії фронту, тому маємо більш-менш прийнятні умови роботи. Відповідно, поки ми не відмовляємось від планів розвитку господарства в цьому сезоні, хоча певні проблеми є.
Все необхідне для посівної ми закупили ще восени. Така передбачливість дала нам можливість відсіятися практично без проблем
Ще на початку квітня нам мали привезти з Канади понад 1000 породистих овець. Для запуску ферми все готове, але через логістичні складнощі це питання поки не вирішено. Літаком привезти овець до України наразі неможливо. Утім, ми не відмовились від цього проекту і шукаємо спосіб його реалізації.
Чи відчули ви проблеми з сільгосптехнікою та комплектуючими для неї?
Певний час були проблеми з запасними частинами, однак наразі вони поступово вирішуються. Щодо техніки, то протягом останніх восьми років ми активно купували нові машини та агрегати. Було навіть таке, що брали нові трактори про всяк випадок, без нагальної потреби. Тож сьогодні маємо понад 80% парку нової справної техніки, на яку можна покластись та яка дає змогу ефективно працювати і своєчасно виконувати всі польові завдання.
Чимало господарств опинились у скрутному становищі через брак ресурсів для посівної, зокрема пального та міндобрив. Як вам вдалося подолати цю проблему?
Майже все необхідне для посівної ми закупили ще восени. Така передбачливість дала нам можливість відсіятися практично без проблем. У нас було все: пальне, міндобрива, насіння. Цього року завдяки підтримці нашого фінансового партнера ми лише докупили КАС. Тож наразі маємо ресурси для того, щоб нормально виростити врожай, зібрати його та провести осінню посівну.
Про партнерство з Ощадбанком
Тобто ви скористались кредитними коштами?
Так. Наразі, як ви знаєте, майже неможливо реалізувати зерно, яке лежить на складах ще з минулого року. Зокрема, у нас «зависло» понад 5000 тонн пшениці. Відповідно, з початком широкомасштабних бойових дій, коли ми почали витрачати кошти не лише на виробничі потреби, а й на підтримку ЗСУ, гроші просто танули. А нам потрібно було не тільки докупити міндобрива, але й платити зарплату працівникам, розраховуватися з власниками паїв тощо.
Тож ми взяли черговий кредит в Ощадбанку* за програмою «5-7-9%» на 27 млн грн. Я невимовно вдячний нашим партнерам, оскільки це дало змогу закрити всі нагальні фінансові питання.
Як давно ви співпрацюєте з Ощадбанком?
Третій чи четвертий рік поспіль. Раніше ми працювали з іншим банком, але через певні проблеми вирішили взяти кредит у Ощадбанку. Нам дуже сподобалося ставлення співробітників відділення у Хмельницькому, намагання дійсно допомогти. Відтоді ми співпрацюємо з Ощадбанком та регулярно беремо кредити як на розвиток компанії, так і для того, щоб закривати поточні фінансові питання, — наприклад, позичаємо кошти на посівну чи виплати працівникам. Так, завдяки співпраці з Ощадбанком нам вдалось добудувати пташники, зерносховище, провести ремонт інфраструктури. Це дійсно допомагає розвитку бізнесу.
Наскільки швидко відбувається погодження кредиту?
Точно не скажу, оскільки ми ніколи не поспішали та поступово збирали необхідні документи. Але вимог небагато, і якщо ви дійсно хочете скористатись фінансуванням від Ощадбанку, то проблем не буде.
Ми взяли черговий кредит в Ощадбанку за програмою «5-7-9%» на 27 млн грн
Наведу свіжий приклад. Початок широкомасштабного вторгнення росії в Україну співпав з нашими планами взяти кредит, про який я казав. Ми хвилювались, що його не вдасться отримати. Утім, керівництво Ощаду швидко переформатувало роботу. Співробітники банку пішли нам назустріч та зробили все, щоб ми отримали фінансування.
Про перспективи
Про перспективи
Чи плануєте в цьому сезоні ще скористатись кредитуванням Ощадбанку?
Якщо буде реальна потреба, ми безумовно звернемось саме до Ощадбанку. Приємно працювати з партнером, готовим допомогти навіть у складні часи. Друзі та надійні партнери пізнаються якраз у таких критичних ситуаціях.
Повертаючись до проблеми блокування морських портів: чи бачите ви альтернативні шляхи реалізації запасів зерна?
Наразі ми вивчаємо всі можливі варіанти, зокрема тестуємо можливість перевезень пшениці до ЄС автомобільним транспортом. Також терміново розширюємо наявні потужності для зберігання зерна, пристосовуємо склади тощо. Можна спробувати і поліетиленові рукави, проте для цього потрібна спеціальна техніка, та й не всі сільгоспкультури можна в них зберігати. Для ранніх зернових та ріпаку, гадаю, місця у сховищах у нас вистачить, а далі вже потрібно щось кардинально вирішувати.
Чи змінювали ви структуру посівів, аби обмежити площі під тими культурами, що переважно йдуть на експорт?
Ні, вся сівозміна у нас чітко розрахована за багаторічними планами, тому ми від них не відступимо. Гадаю, що затребуваним і в Україні, і на зовнішніх ринках буде зерно всіх культур без винятку. Головне — знайти спосіб, як його реалізувати.
Цього року ми вперше посіяли 3 га капусти та 3 га столових буряків. Це суто соціальний проект, оскільки таким чином ми підстраховуємо продовольчі потреби мешканців нашого району. З огляду на тимчасову окупацію південних регіонів невідомо, якою буде ситуація з забезпеченням овочами. А в такий спосіб кожен фермер може трохи запобігти дефіциту.
Чи обмежили ви програми соціальної підтримки інфраструктури регіону?
Ми намагаємось максимально допомагати громаді. Це і ремонт шкіл та дитсадків, і певна адресна допомога. За можливості допомагатимемо й надалі. Так, планували придбати 1000 тонн асфальтної суміші, щоб відремонтувати дороги. Зараз цей намір довелось відкласти, та, думаю, цього року ми його все ж реалізуємо.
