Про бізнес та стратегію

Чи можна назвати компанію «Білагро» сімейним бізнесом у повному розумінні слова? Яку участь беруть у ньому члени родини Кордубанів?

Мій брат Віктор — засновник та генеральний директор компанії «Білагро», з ним разом працює і його дружина. Брат більше зорієнтований на переробку та виробництво молока, але, звісно, цікавиться всіма напрямами бізнесу. Саме Віктор займається загальною стратегією компанії.

Його діти також більше займаються переробкою та молочним комбінатом, а мої — рослинницьким господарством, фермою тощо. Однак, жодного примусу — кожен може обирати собі галузь до душі.

Як і коли була заснована компанія?

Усе почалося 2000 року з Білоцерківського молочного заводу. Саме тоді його очолив мій брат Віктор, який наразі обіймає посаду голови ради директорів ПП «БІАГР». Це був дуже непростий для українського агрокомплексу рік, і економічне становище молочного комбінату, м’яко кажучи, було далеко не найкращим. Але за кілька років Віктор навів лад, і я також підключився до процесу. Ми набули досвіду як керівники складного бізнесу, а завод позиціонував себе на теренах країни як стабільний виробник якісних молокопродуктів.

Тоді у нас і виникла ідея щільніше зайнятися рослинництвом. Тож компанія «Білагро» з’явилася трьома роками пізніше — у 2003-му.

Наскільки важко було розпочинати рослинницький напрям?  

Сільськогосподарське підприємство, що тоді належало заводу, перебувало у стані занепаду, багато полів заростали бур’янами. У мого брата, який мав агрономічну освіту, просто боліла душа через те, що земля не використовується як слід. Тож на сімейній нараді було вирішено посилити рослинницький напрям і привести все до ладу. Віктор одразу запропонував мені очолити наш новий проєкт. Так я і став керівником компанії «Білагро».

Наразі компанія багатопрофільна і напрями діяльності збалансовані. Які завдання довелося вирішувати першочергово на початку розвитку?

Основною метою на той час стало забезпечення нашого молокопереробного підприємства власною якісною сировиною. Але отримати висококласне молоко на переробку можна лише за дотримання стандартів якості по усьому ланцюгу — від поля та кормів для тварин.

Тому від початку акцент зробили на рослинництві — ця галузь тоді була більш прибуткова і саме у рослинництві можна було створити потрібний стартовий капітал для інвестування. Адже тваринницька галузь більш капіталоємна, і для виходу на серйозний рівень необхідні значні кошти. Тож потроху наводили лад — будували складські приміщення, відновлювали наявну техніку. Поступово розвивали і тваринництво, а вже з 2015 року інтенсивно почали інвестувати в цю галузь.

Сьогодні ми орієнтуємося на повністю закритий цикл виробництва і будуємо новий комбікормовий завод. Кінцева мета, як ви вже зрозуміли, — виробництво молочних продуктів.

У вас є неабиякий досвід у сільському господарстві. Наскільки ризикованим сьогодні є агробізнес, якщо порівнювати його з часом, коли ви починали діяльність?

Аграрний бізнес був і залишився, як я кажу, справжньою синусоїдою — ринок змінюється щодня. Якщо ти розпочинаєш бізнес на її підйомі, коли ціни на твою продукцію ростуть, то все буде гаразд. А якщо потрапив на час, коли ринок падає, — нічого не вийде. Наприклад, свого часу було дуже затребуване сухе молоко, усі вкладали у напрям кошти, а потім ціна обвалилася і чимало заводів збанкрутували. Або гречка: то вона і задарма нікому не була потрібна, потім кинулися закуповувати її у Китаї по 28 000 грн/т.

Господарства засіяли наступного сезону товарну гречку, а її почали брати по 4500 грн/т. Притому що тільки за насіння фермери заплатили по 16 000 грн/т. Нішеві культури, про які багато говорять, взагалі непередбачувані по ціні. Тут врятувати може лише широта асортименту — щось вистрелить, щось завжди буде у збитку…

А як виглядає ситуація у тваринництві? Воно більш стабільне чи навпаки?

Тваринництво може бути збитковим передусім тому, що прямо залежить від цін на рослинницьку продукцію. Скажімо, протягом сезону ціни на зернову продукцію можуть зрости у два та більше разів. А закупівельні ціни на сире молоко на фермі у той самий період зростають буквально на декілька копійок. Та водночас не слід забувати, що колись рослинницька продукція не коштувала майже нічого, а тваринництво було в ціні та забезпечувало стабільні доходи. Тому, на мій погляд, потрібно вибудувати роботу підприємства за принципом самозабезпеченості — чим менше ти від когось залежиш, чим менше в тебе сторонніх постачальників, тим краще. Бо господарство у цілому стаєш більш конкурентоспроможним.

Чи пробували ви розвивати альтернативні напрями агробізнесу?

Свого часу починали вирощувати овочі, але полишили цю справу. Теоретично там можна непогано заробити, але врожай треба швидко зібрати та потім десь зберігати. Такі проєкти краще здійснювати у кооперації. Те саме і з ягідництвом — посадити кущі та виростити ягоди нескладно. Але хто їх буде збирати, якщо село вимирає? До того ж культури споживання ягід у нас практично немає. Якщо ж ти напряму залежний від експорту, то тобі руки викручують.

Був час, коли дешевше було в Польщі купити олію та розфасувати, ніж в нас вирощувати і переробляти соняшник. Це неприпустимо, бо якщо ми не захищаємо свій ринок, то не буде ані податків, ані продукції, ані робочих місць… На один трактор, який обробляє сотні гектарів, потрібно лише двоє осіб, зате тваринництво дає десятки й сотні робочих місць. Ось його і потрібно підтримувати першим, як і переробку та виробництво продуктів харчування.

Чи буде компанія брати участь у ринку землі, який цього року почав відкриватися?

Наша стратегія після запровадження купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення проста: діємо залежно від ситуації. Я прихильник того, щоб у держави була земля, яку ми змогли б взяти в оренду. Якщо цього не буде, нам доведеться викуповувати її, бо земля — основний засіб виробництва та економічна безпека підприємства. Поки у тебе є власний шматок землі, то є й майбутнє.

То як можна сформулювати загальну стратегію компанії «Білагро»?

Вона залишається в нас у родині спільною та незмінною. Все, що вирощено на наших полях, має бути перероблено для використання у тваринницькому комплексі. У свою чергу продукцію тваринництва ми маємо переробити на своїх підприємствах і реалізувати кінцевому споживачу. Якщо це вдасться повною мірою зробити нам або нашим дітям, то «Білагро» стане надстійкою до усіх криз структурою — адже продукти харчування завжди залишатимуться затребуваними. Тож наша робота і наша компанія мають майбутнє.

Про техніку та молоді кадри

Ви назвали багато профілів діяльності «Білагро», які потребують належної технічної бази. Як вона організована у компанії?

Ми дуже компактно розмістили в одному місці всі технічні відділи господарства, необхідні споруди, потужності для зберігання зерна та олійних, ферму тощо. Усе це розташоване на території лише 8 га, тут знайшлося місце і для адміністративної будівлі, і навіть для їдальні для працівників — це дуже зручно.

На початку своєї історії у «Білагро», за вашими словами, відновлювали застарілу техніку. Із чого наразі складається парк техніки компанії?

В усіх видах операцій та усіх видах обробітку ґрунту та посівів, тобто там, де механізми можуть використовуватися майже цілодобово, ми віддаємо перевагу американській техніці. Це не забаганка, а необхідність — адже один трактор потужністю 330–350 к.с. повністю закриває потребу в операціях на площі близько 1000 га.

Тут потрібне поєднання високої продуктивності та надійності. Основу нашого парку техніки становлять машини та агрегати John Deere, які обслуговуються напряму офіційним дилером. Ми, як і будь-яке інше велике господарство, маємо і власні можливості з ремонту, але самостійно проводимо такі операції виключно для пострадянської техніки, яка ще залишилася у «Білагро».

У господарстві використовуються десятки одиниць самохідної техніки, інше польове обладнання, є ремонтна база. Як вирішуєте проблему з кадрами?

Ми розуміємо, що майбутнє нашого підприємства залежить від молодих перспективних працівників, тому приділяємо багато уваги цьому питанню і намагаємося всіляко підтримувати нові кадри. Взагалі стараємося залучати на підприємство молодь, постійно співпрацюємо з різними інститутами, де випускають інженерів-механіків.

Чи вдається, на вашу думку, підприємству повноцінно розвивати свою інфраструктуру?

Розвиток виробничої інфраструктури — це те, чим ми живемо. Навіть попри значне збільшення цін на будівельні матеріали та послуги ми не збавляємо обертів, бо розуміємо: це довгі інвестиції. Скажімо, виробничий цикл у рослинництві фактично займає лише чотири місяці — у травні посіяли, у вересні зібрали врожай. З інфраструктурою інша ситуація — це гра вдовгу. Тому ми створили свою відмінну базу для розвитку. Наприклад, у нас є вся необхідна власна будівельна техніка та постійні кваліфіковані працівники. Сама наявність такої технічної бази у свою чергу спонукає до розвитку — адже ми зібрали таку професійну команду, і потрібно її завантажувати роботою, аби не втратити колектив.

Про зберігання та комбікормовий завод

Які потужності для зберігання зерна створені в компанії?

Ми створили власний сучасний комплекс потужністю 85 000 т одночасного зберігання. Металеві силоси встановили американського та італійського виробництва, а зерноочисне обладнання — Хорольського механічного заводу.

Чи надає компанія послуги зі зберігання зерна стороннім замовникам?

Ні, ми працюємо винятково із власним зерном, а елеватор повністю завантажений. Крім того, намагаємося ніколи не закуповувати зерно в інших агровиробників. На елеваторі функціонує сертифікована лабораторія, яка відповідає усім виробничим стандартам — ми зацікавлені у стабільній високій якості всіх видів продукції та можливості простежити весь ланцюг виробництва від посіву до переробки. Адже, як я вже казав, наша кінцева мета — запуск нового комбікормового заводу, і все зерно має бути згодоване нашим тваринам.

Чи займається «Білагро» трейдингом зерна?

Наша компанія безпосередньо не експортує вирощену продукцію, однак ми тісно працюємо з перевіреними партнерами, які це роблять. У самостійному експорті поки що не бачимо сенсу: ми виростили продукцію гарної якості, і нам дають за неї гарну ціну — усі задоволені. Але головний напрям діяльності та завдання комплексу — підготувати якісні корми для власної тваринницької бази.

Про ферму та будівництво

Яке дійне стадо сьогодні утримується в компанії?

Починали ми з поголів’я лише у 80 дійних корів. Це, до речі, добре ілюструє мої слова про те, що і завод, і господарство у 2000 році були майже у повному занепаді. Наразі маємо вже 1200 дійних корів, а разом із шлейфом загальне стадо ВРХ становить 2800–3000 голів. Але для нас цього вже замало — у найближчих планах компанії закладено збільшення дійного стада до 1900–1920 корів. Ми інвестували, зокрема, в генетику і маємо гарних тварин, але для них потрібні відповідні умови. Брали українську чорно-рябу і покращували її гольштинською породою, використовуючи канадську та американську сперму.

Скільки молока виробляється на фермі компанії?

Щодня ми виробляємо 25 т молока, а середній надій на корову становить 25–27 л. Як я вже казав, нарощуємо поголів’я та покращуємо умови утримання худоби, аби вийти на 57–60 т на день, підвищивши надої до 35 л з корови. Наразі на наших фермах ще бракує комфорту утримання, і ми над цим працюємо.

Поки маємо дві «ялинки» для доїння на 16 голів кожна. У перспективі хочемо перейти на утримання телят у будиночках.

Взагалі ж виживе той, хто перероблятиме більше молока за добу. Мінімально потрібно 500 т переробки на місяць, а молокозаводи закриваються через зменшення поголів’я. Раніше в кожному дворі була корова — зараз я не встигаю в магазин молоко завозити.

Ферма на 1200 корів досить велика за українськими мірками. То який бізнес-підхід у тваринницькій галузі щодо поголів’я найбільш перспективний?

Гадаю, що в Україні з потужним рослинництвом розвиватиметься передусім американський тип тваринницьких комплексів та створюватимуться мегаферми на 5000–10 000 голів із максимальною автоматизацією. Адже у селах просто немає кому працювати! Ферми на 500 голів, які зараз переважають за кількістю, фактично є хобі, а не серйозним бізнесом.

Таке дійне поголів’я, зокрема, тримають із міркувань розвитку соціальної сфери та створення робочих місць. Індустріальне виробництво у молочному тваринництві починається, мабуть, із 2000–3000 дійних корів. Саме на ці цифри ми й орієнтуємося для початку.

Тобто для індустріального виробництва молока потрібні насамперед інвестиції у сучасну техніку?

Аби тваринництво стало прибутковим, у нього потрібно багато інвестувати. Але якщо ви маєте на увазі роботизацію — тут ситуація неоднозначна. Ми розглядали застосування роботів-доярів та зрештою відмовилися від цієї ідеї. Адже роботи не тільки працюють цілодобово — вони ще й виходять з ладу цілодобово. Крім того, подібне обладнання стрімко амортизується — ти його придбав, він себе і близько не встиг окупити, а вже треба міняти.

Тож який вихід із ситуації обрали у «Білагро»? 

Ми активно будуємо нову доїльну залу, де буде розміщена карусель для доїння корів DeLaval на 60 місць. Крім того, йде реконструкція ферми у цілому — перебудовуються старі приміщення і зводяться нові, для розміщення збільшеного поголів’я, яке ми запланували. Це буде вже не ферма, а повне підприємство з виробництва сирого молока, і я хочу, щоб ми його зробили найкращим у Полтавській області.

Про рослинництво та врожайність

Скільки землі в обробітку компанії та яку сівозміну ви практикуєте?

Загалом в обробітку у нас приблизно 12 000 га. У сівозміні — пшениця, жито, соняшник, кукурудза, тритікале, багаторічні трави тощо. Тобто всі культури, які використовуються для годівлі тварин. Намагаємося чітко дотримуватися всіх науково обґрунтованих агрономічних вимог та, звісно ж, особливу увагу звертаємо на якість посівного матеріалу.

У тому числі використовуючи селекцію RAGT?

Так, генетика та якість насіння RAGT мене приємно вражають, оскільки ми отримуємо стабільно високі результати, і це за відверто несприятливих умов вегетації для кукурудзи останніми роками. Маємо досвід у вирощуванні таких гібридів як РЖТ Гімалаяккс, РЖТ Макксалія та ін.

Цього року ми вивчаємо гібрид кукурудзи РЖТ Занетіккс, який посіяний на 300 га. Для наших площ 300 га —  це більше демоділянка. Показує себе гібрид просто відмінно. Попри посушливі умови, що були на наших полях цього літа, рослини перебувають у чудовому стані. У нашому регіоні всі гібриди RAGT, які ми висівали, зарекомендували себе дуже добре. І загалом площі під гібридами цього селекціонера стабільно зростають.

Ви згадали про посуху в місцині, де розташовані поля «Білагро». І це на фоні доволі вдалого зволоження у середньому по країні. Тобто негативний вплив кліматичних змін впродовж останніх років у рослинництві відчувається?

Так, отримувати високі стабільні врожаї стає дедалі складніше. Температура повітря влітку зростає до 39 °С, а на ґрунті при цьому може бути всі 60. За таких умов рослині потрібно по 4 л води на добу, тому виростити 30–33 ц/га соняшнику — вже значний результат.

Адже спека у фазі цвітіння — кошики не запліднюються, пекло у фазі наливу — натури зерна немає. Іноді вигідніше взагалі не збирати врожай, його потрібно возити, сушити, зберігати, і виходить прямий збиток.

Компанія не планує інвестувати у зрошення?

Клімат змінюється, і, гадаю, інвестиції в агросектор, зокрема у зрошення, зростатимуть із кожним роком. Ми також детально вивчаємо питання зрошення посівів. Але воно напряму пов’язане з власністю на землю — потрібно бути впевненим, що ми створюватимемо зрошувальну мережу не на чужій, а на своїй землі.

Про спортинг та родинне захоплення

Коли ви вперше взяли до рук рушницю для стендової стрільби по тарілках?

Я почав цікавитися спортингом ще у далекому 2010 році, коли дистриб’ютори RAGT запросили нас на перше змагання, що відбувалося у Києві. Згодом цей вид спорту почав набувати дедалі більшої популярності, однак піонером його впровадження в Україні виступила саме «РАЖТ Семенс-Україна».

А коли зрозуміли, що спортинг — це серйозно і надовго?

Щороку, аби потренуватися, я їздив по різних стендах всією країною. Колись приїхав в Кобеляки до Анатолія Близнюка, який, до речі, був чемпіоном України. Анатолій Федорович порадив мені збудувати власний стенд, мовляв, час вже переходити на вищий рівень. Він тоді пояснював: вид спорту не з дешевих, особливо в частині будівництва стендів, і потрібні люди, що мають фінансові можливості популяризувати спортинг. Але у нас на підприємстві на той час були свої проблеми, інші завдання, і чи то жартома, чи то серйозно я відповів: «Підростуть мої хлопці, тоді й побудую».

Але ж наразі ми перебуваємо саме на стенді, що побудували у «Білагро»…

Так, сини — Віталій та Владислав — підросли, приєдналися до мого захоплення, і займатися спортингом стало ще цікавіше. Тому я й збудував стенд для стрільби — спочатку тут був один поверх, а коли я побачив, що є вправи стрільби з другого поверху, то добудував і його. Вийшла дійсно чудова база. А для мене особисто найбільшою цінністю стало те, що мої діти поруч зі мною, і я хочу, щоб сини показали у спортингу значні результати, стали новими чемпіонами.

Сюди регулярно приїжджають і професійні спортсмени, допомагають порадами, і колеги з інших господарств, що поділяють моє захоплення. Звісно, і компанія РАЖТ проводить тематичні демопокази та змагання поміж агрономами. Це дійсно надзвичайно цікаво — зустрітися, поділитися досвідом, обмінятися думками і про спорт, і про нашу роботу.

Яких результатів ви вже досягли?

Спортинг для мене — поки просто хобі. На превеликий жаль, через високу зайнятість я не маю змоги виділяти достатньо часу на тренування. А тут необхідна максимальна концентрація, адже тарілка не стоїть, а летить. Складно правильно налаштувати себе на змагання. Але попри брак часу намагаюся стріляти двічі на тиждень. Спортинг відкрив для мене нові можливості розвитку, тож і полишати його я не збираюся.

Про партнерство та мотивацію

Успіх у бізнесі багато в чому залежить від вчасного правильного вибору партнерів. Що для вас означають слова «партнер» та «довіра»?

Довіра — коли ти впевнений у своєму партнері на усі 100% і знаєш, що спина у тебе прикрита. Взагалі бізнес — це не одноособова справа, у тебе є постачальники, покупці тощо. І ці стосунки формуються не один рік. Відповідального партнера знайти складно, тому його потрібно берегти та підтримувати. Він завжди підставить плече, допоможе, повірить, прокредитує. Мені імпонує позиція RAGT, бо з ними у нас чудові партнерські стосунки як у бізнесі, так і під час відпочинку.

Що вас мотивує у житті та роботі?

Я побував у багатьох країнах світу, і мене мотивує перш все те, що хочеться довести: ми, наша країна, наш народ — нічим не гірші, і зробити так, щоб Україна посідала почесне місце у світі.

Сьогодні світ відкритий і люди відкриті, можна перейняти досвід, застосувати його та отримати результат. Хотілося б, щоб так і відбувалося.

Чого б ви хотіли досягти у роботі?

Кожна людина прагне, щоб її справа була продовжена. Коли щось створюєш і буквально все своє життя вкладаєш у довгострокову перспективу, хочеться, щоб діти продовжили і зберегли все, започатковане нами.

Яке головне правило успіху від Юрія Кордубана?

Головне в агробізнесі — не переоцінити свої можливості. А правило успіху, яким я керуюся, звучить так: коли ти реально оцінюєш свої можливості та виважено підходиш до всього, кінцевий результат буде позитивним.

Якою ви бачите свою компанію через декілька років?

Мені б хотілося, щоб і через п’ять чи 20 років наше агропідприємство жило та розвивалося, та головне — було економічно незалежним. І хотілося б, щоб ми стали найкращими, оскільки я вважаю: якщо щось робити, то робити як слід. Взагалі основна мета розвитку нашого підприємства — те, що ми виростили в полі, переробити на корми для тваринництва, тоді продукцію тваринництва переробити на власних потужностях та реалізувати кінцевому споживачу.

Якщо це вдасться нам чи нашим дітям, компанія буде являти собою стійку та незалежну структуру, що гідно протистоятиме всім викликам на ринку.

Дуже добре, що у нас сімейний бізнес і нас пов’язують родинні зв’язки, існує поняття честі сім’ї тощо. Старший брат все акумулює та стежить, щоб у родині підтримувалися традиції.