Директор господарства «Фортуна» на Тернопільщині Ольга Фрич після здобуття економічної освіти планувала оселитися і працювати у Києві. Та доля розпорядилася інакше — хвороба батька, засновника господарства, змусила пані Ольгу повернутися до рідного села й опановувати аграрну діяльність.
Це її розповідь.
Про господарство
Ми обробляємо близько 6000 га землі, у сівозміні — кукурудза, соняшник, цукрові буряки та озимий ріпак. Минулого року у нас було 700 га цукрових буряків, нині ж лише 200 га — ціни на цукор немає. Одна з ключових культур — озима пшениця, у середньому збираємо понад 7 т/га. Є поля, на яких ми вирощували до 10 т/га. Однак цього року склалися дуже несприятливі погодні умови для озимих культур, тому поки не знаємо, якою буде врожайність.
Два роки тому ми збудували власний елеватор, де зберігаємо своє зерно. Раніше мали склади в іншому селі й логістика перевезення зерна була невигідною. Також розвиваємо тваринницьку галузь — свинокомплекс. Постійно поновлюємо селекцію та завозимо свиней з Великої Британії.
Засновник господарства — мій тато Ігор Васильович. Ще за радянських часів він працював агрономом у колгоспі, добре себе зарекомендував і згодом його обрали головою колгоспу. Коли почалася приватизація, люди довірили батькові свої паї. Він завжди ставився до роботи дуже ґрунтовно, тому в господарстві тоді та зараз підтримується лад.
Рік за роком всі зароблені кошти вкладалися у виробництво — розвиток був на першому місці. Ми були ще малими і думали: як це, наш тато директор фірми, а ми маємо випрошувати, щоб нам щось купили… Вже пізніше зрозуміли, що все, чого ми досягли, — його заслуга. Для мене тато — великий авторитет, він поставив господарство на ноги. Я також надзвичайно вдячна мамі за величезну підтримку, яку вона мені надає. Її приклад, її любов надихають мене і додають сил.
Я навчалася в Києві в Торговельно-економічному університеті. Планувала жити у столиці, утім одного разу поговорили з татом, порадилися з чоловіком і вирішили повернутися. Тоді у тата почалися проблеми зі здоров’ям: цукровий діабет, інфаркт, інсульт… Тож мусили лишитися тут.
Мій чоловік Богдан працював раніше у правоохоронних органах і опановував аграрну науку буквально з нуля. Сьогодні він постійно перебуває в полях, слідкує за посівами. Однак батько все контролює, він усе знає, усьому нас вчить, може прорахувати алгоритм дії на декілька кроків наперед.
Я переймаю від нього натхнення і любов до землі. Мені подобається і тваринництво, і рослинництво. Спершу душа більше лежала до тваринництва, і коли батько думав закривати цей напрям через фактично відсутність прибутку, я переконала його лишити. Ми зрозуміли, що тваринництво потребує якісного переоснащення, розпочали реконструкцію маточного приміщення, а згодом й інших споруд. Тепер у нас встановлене обладнання провідних світових виробників і ми вийшли на новий серйозний рівень.
Про співпрацю
Сільське господарство — дуже складна галузь. Потрібно мати справу не просто з продавцем, а з компанією, яка готова будь-якої миті відреагувати на твої потреби. Ми потребуємо багато препаратів, добрив і насіння, тому консультаційні послуги та агрономічна підтримка для нас дуже важливі. Як каже тато: «Якщо купуєш техніку без сервісного обслуговування, то вона нічого не варта».
Відносно недавно ми почали співпрацювати з компанією «Ерідон», яка запропонувала нам оптимальні умови придбання продукції. Не менш важливо те, як працюють менеджери «Ерідон» — часто телефонують, привозять нові препарати, оглядають поля, дають поради. Звісно, рішення за керівником господарства, але люди, які багато років працюють з насінням і препаратами та бувають на різних підприємствах, завжди мають більше інформації. Ми переконалися в тому, що в компанії «Ерідон» працюють професіонали, які допоможуть вирішити складні агрономічні завдання.
Так, у нас виникла істотна проблема зі станом сходів озимої пшениці, що постраждали від нестачі вологи восени та взимку. Відповідно, ми мали слабкі сходи та низьку густоту посівів. За рекомендацією фахівців «Ерідон» ми внесли по 0,5 л/га препарату Міллерплекс, щоб розкущити рослини. Препарат спрацював на відмінно, почалося активне галуження, і ми отримали по 5–6 млн колосків/га на озимій пшениці.
Так само ми задоволені нинішнім станом посівів кукурудзи, під яку ми внесли при посіві від 100 до 120 кг/га гранульованих добрив Росаферт NPK 12-24-12 із сіркою. Навіть візуально помітно, що рослини на цих полях вищі та краще виглядають у порівнянні з тими, де вносилися традиційні добрива. Крім того, у травні тривалий час спостерігалися аномально низькі температури, і наша кукурудза, вважаю, відновилася також завдяки якісному забезпеченню рослин на старті основними елементами живлення.
Ми також переконалися в ефективності препарату Розалік (Zn, P, N, S), за допомогою якого можна миттєво ліквідувати дефіцит цинку на кукурудзі, що яскраво проявляється на листі. Також широко застосовуємо Розалік B для обробітку посівів соняшника та озимого ріпаку.
Один із найбільш позитивних моментів співпраці з «Ерідон» — детальні агрохімічні аналізи ґрунтів наших полів для визначення їх мінерального складу та родючості, проведені фахівцями компанії. Результати аналізів чітко збіглися з нашими даними, і ми й надалі працюватимемо з «Ерідон» у цьому напрямку. Тим паче, що спеціалісти компанії не просто роблять агрохімічні аналізи ґрунтів, а й надають супутні агрономічні рекомендації щодо покращення родючості полів.
Про теперішнє і майбутнє
Враховуючи, які зміни очікують аграрний сектор, хотілося б насамперед зберегти господарство. Адже ми всі вклали в цю справу багато коштів, сил і душевних переживань. Також плануємо і далі розвивати тваринництво, передусім свинокомплекс. Хотілося б займатися і великою рогатою худобою, але наш принцип — максимально все вдосконалити, щоб рухатися в ногу з часом. Земельний банк нарощувати не плануємо, натомість прагнемо підвищити ефективність роботи на тих площах, які є. Також будемо розширювати елеватор.
На першому місці у нас — сплата податків. Надходить кінець місяця — потрібно сплатити податки, відсотки за кредитом, зарплати. Якщо говорити про соціальну сферу та місцеву інфраструктуру, то намагаємося робити все, що потрібно для села. Підтримуємо церкви та школи, стежимо за станом доріг, доглядаємо цвинтарі. Так, до цвинтаря у нашому селі проклали водогін, збудували приміщення, найняли людей, що будуть доглядати територію.
Окремо хочу виділити такий важливий момент, як фасування зерна у мішках для людей. Це ініціатива мого батька. Раніше ніхто такого не робив. Ще дитиною він бачив, яких зусиль докладала мати, аби забрати зерно з колгоспу, і коли став керівником господарства, запровадив ініціативу, щоб зерно фасували у мішки та привозили під хату, а літнім людям ще й занесли куди потрібно. Люди зустрічали ці машини зі сльозами на очах.
Про відповідальність
Чи складно жінці бути керівником на аграрному підприємстві? Якщо людина відчуває відповідальність за свою справу, їй завжди буде непросто. Напевно складніше було тим, хто розпочинав бізнес: взяти кредити, закласти будинки в заставу… Сьогодні ти розумієш: скільки у тебе пайовиків, за яких ти відповідаєш, скільки працівників, що потрібно обов’язково зробити сьогодні, а що — завтра. Складніше тим жінкам, чиї чоловіки пішли на війну, а вони лишилися без жодної підтримки чи навіть без даху над головою. У мене є батько, є чоловік, який живе роботою, діти, що розуміють. Тож коли є ресурси і підтримка сім’ї, усе не так складно.
Нинішня молодь думає перш за все: скільки я буду заробляти? Я поставила би запитання інакше: чим я можу бути корисною? Людина має ставити собі мету — розвиватися, навчатися, бо найцінніше — це досвід.
Про авто
Взагалі я прихильник динамічної їзди, однак при цьому для мене важливо, щоб автомобіль був безпечним та зручним. У нашому господарстві чудово показали себе різні моделі Mitsubishi: Pajero Sport, Galant, L200. Усі ці машини відмінно підходять для різних потреб у сільському господарстві. Так, L200 — універсальний та надійний автомобіль для перевезень, ми користувалися ним близько п’яти років. Також чоловік був дуже задоволений Pajero Sport, коли кілька років їздив на ньому по полях.
Текст: Ігор Павлюк
Фото: Олександр Ларичкін