Початок

Я прийшов зі сфери IT, раніше працював програмістом, до того був професійним гравцем у комп’ютерні ігри. Їздив на змагання по всьому світі, а потім працював віддалено на індонезійському Балі та у Таїланді на острові Пхукет. Однак зрозумів, що хочу займатися чимось більш реалістичним. У підлітковому віці я був дещо відлюдкуватий, і мені захотілося живого спілкування з людьми.

Два роки тому я зайшов на сайт оголошень — хотів придбати рюкзак і побачив, що людина продає 5 кг равликів. Мене це зацікавило, і я поїхав на навчання на равликову ферму. Побачив, що це непроста справа і треба буквально копатися в землі. Після цього у мене навіть була триденна депресія — я не звик до сільської праці.

Але зацікавленість перемогла, і я зумів себе перебороти. До того ж звик завжди знаходити рішення у складних ситуаціях. Продав авто та мотоцикл, щоб отримати стартовий капітал, і зайшов у цю справу.

Інвестиції та окупність

Ми працюємо тут вже два роки. Спочатку ферма була у п’ять разів меншою. На старті вклали приблизно 70 000 євро, враховуючи обслуговування.

Два роки тому равликовий бізнес починали близько 230 осіб, а лишилася рівно половина. Чому комусь не вдається? Головне — це модель організації та фінансування. Хтось думає: у мене є гроші, я найму людей і вони все зроблять. Я знаю підприємців, у яких нічого не вийшло, бо найманим виконавцям було байдуже. Якщо самому у бізнесі не цікаво, то швидко перегоряєш, ефективність праці знижується.

Результати першого року у нас були не дуже вдалими, і цьому є причина. Равликовий бізнес тоді більше нагадував мильну бульбашку — всі вирощені початківцями равлики продавалися посередникам за низькою ціною, гарантованого вигідного збуту як такого не було.

Я зрозумів, що потрібно якось виходити зі становища. Рік тому ми полетіли до Барселони, знайшли покупців і вже за два місяці я знову був в Іспанії. Виявилося, що необхідні дозволи легше отримати в Європі, ніж в Україні. У нас дуже багато бюрократії. Цікаво, що дозвіл на вивіз продукції з України дає Брюссель.

Я спеціально вчив мову, домовлявся, і цього року ми вийшли на дуже гарні показники. Навіть встановили сонячні батареї, бо провести світло нам коштуватиме 500 000–600 000 грн.

Собівартість вирощування 1 кг равликів — 1 євро. Ціна ринку сильно відрізняється: від 2,5–3 євро, якщо продаєш перекупникам, до 8 євро,якщо реалізуєш напряму. Ми допомагаємо іншим виробникам — нашим партнерам продавати їхню продукцію за кордон. Багато людей на нас сподіваються, ми для них як рятівний круг.

На ранніх стадіях равликового бізнесу краще шукати інвесторів. Я вже зараз розумію, що мені потрібно було б 150 000 євро, зокрема аби одразу збудувати склад в Іспанії. Тим паче, що у цьому бізнесі інвестиції повертаються за рік.

Про ферму і збут

Наша равликова ферма складається з двох частин: поля і тепличного комплексу. Наразі на площі 1,5 га у нас розташовано 4500 дерев’яних щитів — на кожному виростає до 8 кг равликів. Равлики — нічні жителі, вдень вони ховаються у траві, під щитами, а вночі вилазять назовні.

На 1,5 га землі можна виростити до 50 т продукції на рік. Наша равликова ферма посідає в Україні за масштабами друге-третє місце. В Україні близько 350 таких господарств, однак більшість із них — це ферми площею 20–30 соток. Ферм, де равликів вирощують на площі понад 0,5 га,— не більше 50. І, нарешті, таких, як наша, — лише три-чотири.

Сезон стартує 1 березня і продовжується до збирання равликів у середині жовтня. З березня по початок червня працюють теплиці — вивантажуємо на столи маточне стадо (те, що зібрали в жовтні) та збираємо ікру. У квітні починаємо готувати поле до пересадки равликів: висіваємо траву, робимо огорожу і налагоджуємо зрошення, пересаджуємо туди малька. Це треба зробити до 5 червня, інакше равлик не встигне дорости і його буде невигідно вирощувати. З кінця серпня ми починаємо збирати равликів — включно до жовтня.

Для відгодівлі равликів висіваємо спеціальну траву — один із різновидів ріпака. Вона захищає равликів від сонця і містить багато білку. Особливих хворобу них немає, але з’являється мушка. Ми її посипаємо попелом, бо не маємо права використовувати хімікати — у нас органічне виробництво.

 

Добре, що місцеві мешканці нічого у нас не крадуть — равлики нікому не потрібні. Огорожу не хотіли робити, але минулого року на поле зайшли корови і все потоптали.

Після збирання промиваємо равликів на столах, очищаємо їм кишечник — і в холодильник. Цікаво, що у них є «дідівщина»: більший равлик відбере кращі шматки, хоча й рости йому вже не треба.

На мою думку, масштаб ферми — не головне. Мінімум, з якого можна починати,— 10 соток. Однак тут є підводні камені: ти запустився, все йде добре, за рік треба вже розширятися, а… немає куди. Тому дачна ділянка — не найкращий варіант. Нам також потрібно розширятися — планую додати 3–4 га.

Найважливіше те, куди ти реалізуєш продукцію. Ми налагодили пряме постачання равликів за кордон — до Іспанії. Так, я приблизно 7 місяців на рік проводжу в цій країні.

Кожен регіон споживання равликів має власні вподобання щодо розміру продукції. В Іспанії, наприклад, потрібні маленькі та середні особини — 5–6 г.

Україна споживає лише до 1,5% продукції, яку ми вирощуємо. Може, за кілька років буде до 20%, якщо люди ментально перезавантажаться. Тому нині наша головна мета — забезпечити ринок Іспанії. У Франції люди складніші — з ними важче домовлятися, іспанці набагато простіші та завжди дадуть відповідь на запитання.

Дуже важливо вчасно сформувати партію. Приїздить фура на 20 т — поїхала, друга — поїхала. В Україні ж дуже невелика переробка продукції. Ми готові налагодити її в Україні, якщо буде попит.

Основний продавець равликів у Європі — Польща, однак вона пропонує продукцію низької якості. Європейці натомість воліють купувати равликів в Україні, проте далеко не всі наші виробники мають відповідні документи. Я можу їм допомогти, викуповуючи їхню продукцію й акумулюючи великі обсяги товару. Іспанським покупцям це також вигідно. Краще купити в одного продавця 150 т равликів, ніж у десятьох — по 15 т.

Команда

Ми займаємося равликовою фермою разом із моїм партнером Ігорем. Ігор постійно перебуває тут, контролює усі процеси, він інженер і на основній роботі проєктує літаки. Добре, що в нашій команді працюють повні протилежності й ніхто не залазить на чужу територію, визнаючи кваліфікацію колег. Я, наприклад, завжди тільки раджу, а не наполягаю. Ми багато експериментуємо.

Наша постійна команда — сім осіб. Також наймаємо додаткових працівників у періоди пікового навантаження, коли потрібно викладати равликів і збирати продукцію.

Другий рік поспіль з нами працюють троє постійних найманих працівників. Немає такого, що хтось попрацював місяць і каже: я піду. Зарплатня — від 7000 до 10 000 гривень на місяць, є преміальні. Для села це гроші, однак людей цікавить не лише фінансовий фактор — їм приємно бачити розвиток справи.

Зараз ми досягли підвищення продуктивності роботи на 20%. Ситуації траплялися різні: як зі знаком мінус, так і плюс — набили свої ґулі, зрозуміли певні важливі моменти. Так, колись не погодували равликів на ніч і несподівано виявили, що ікри стало втричі більше. Також попервах втратили частину ікри в теплицях через перегрівання.

Минулого року бралися за кілька справ одночасно — і вирощували равликів, і будували. І в результаті з усім запізнювалися. Тому обов’язково потрібні додаткові руки. Не має бути так, що вранці я щити розставляю, а ввечері ікру збираю.

Про навчання

Молодь не дуже рветься в аграрний бізнес, особливо міська. Якщо ми бачимо, що людина дійсно цікавиться равликовим бізнесом, то обов’язково допоможемо. Регулярно проводимо дегустації разом із навчанням. У нас без перебільшення найкращий продукт в Україні. Щотижня приїжджають 3–4 особина навчання.

Я раджу початківцям знайти інвестора і партнера — не треба запускатися одному. Поруч має бути людина, яка вміє працювати руками. Оптимально працювати разом із батьками. Нам, наприклад, по теплиці порахували понад 70 000 гривень за монтажні та зварювальні роботи. Добре,що ми знайшли місцевого майстра, який нам все зробив за 5000.