Про реалізовані проєкти та нові ринки

Від нашої останньої зустрічі минуло півтора року. Яким цей період був для вас, що змінилося у компанії? 

Зі мною особисто, дякувати богу, нічого не трапилося — незважаючи на ті потрясіння, що переживає весь світ. Маю на увазі пандемію, локдауни, що торкнулися майже кожної родини.

Ми загалом м’яко пройшли цей період і особливо не поміняли спосіб нашої роботи, досягли тих цілей, що хотіли реалізувати тут, на українському ринку. Зокрема, збудували адекватну інфраструктуру, щоб спокійно реалізувати проєкти, які у нас були, та почали потроху працювати в деяких інших, суміжних сферах для забезпечення у бізнесі більш комплексного підходу. Це дає нам вищий ступінь стабільності та захищеності, і ми маємо можливість бути привабливішими для наших клієнтів.

Можливо, є кейси, які б ви хотіли особливо відзначити? З тих, що реалізовані протягом останніх півтора-двох років?

На недавньому елеваторному форумі йшлося, що затребуваний обсяг нових потужностей для зберігання в Україні становить 10 млн т, з яких за рік вводиться в експлуатацію близько 2 млн. Тобто залишається перспектива роботи у цій галузі щонайменше ще на п’ять-сім років. За п’ять років, що ми присутні на ринку, Convex стабільно будує потужності на 200 000–220 000 т зберігання, тож наша частка – 10% ринку. І вона для нас абсолютно комфортна. Чи буде вона більшою — я не знаю, але ми будемо прагнути до того, щоб вона не стала меншою. Якщо говорити про якісні показники, то ми зараз стали вимогливіші та уважніші до вибору проєктів — нас цікавлять складні та сучасні об’єкти. Іноді ми просто відмовляємо клієнтам, якщо розуміємо, що цей проєкт буде «один з ряду».

У липні цього року ми здаємо ще один такий об’єкт — «стотисячник» у Сумській області. На наступний рік заплановано кілька масштабних проєктів, поки триває виготовлення обладнання і скоро почнеться монтаж. Але, як я казав, ми зараз змінили вектор у виборі клієнтів та орієнтуємося на тих партнерів, які мислять системно та ставлять перед собою чіткі цілі розвитку власного бізнесу. Ми намагаємося таких людей переконувати, що будемо корисними в реалізації їхніх планів.

Раніше ви працювали у Білорусі, Україні, Середній Азії… Чи додалися нові ринки і який з них наразі у фокусі компанії?

Географія нашої присутності однозначно не скоротилася. Як і раніше, ми реалізуємо проєкти на пострадянському просторі — в Україні, Білорусі, РФ, Казахстані. Додався ще Узбекистан, є тепер декілька невеликих проєктів у Молдові.

Крім того, після чотирирічної паузи, коли ми активно зайнялися Україною, ми повертаємося на Африканський континент — є програма по Єгипту, поновлюються переговори з низкою центральноафриканських країн, де ми розглядаємо проєкти виробництва кормів для рибної галузі, переробки та зберігання овочів і фруктів. Але тут важливо розрахувати власні ресурси, насамперед людські. Будь-який бізнес ефективний, коли всі ресурси збалансовані й навантаження на підрозділи є прорахованим та рівномірним. Тому ми і були змушені трохи скоротити нашу активність на далеких ринках — дуже багато сил і коштів вкладено у відповідну інфраструктуру на українському ринку, нарощена капіталізація дочірнього підприємства, створена дієва команда. Ми можемо прямо зараз без особливих зусиль подвоїти, навіть потроїти обсяги з будівництва елеваторів в Україні, знайти відповідні контракти. Але для цього буде потрібна інша інфраструктура, яка вимагатиме інвестицій.

Про нові напрями

Ще під час нашої минулої зустрічі ви казали, що насправді спеціалізація на елеваторах, яку має компанія в Україні, склалася ситуативно, під потреби ринку. Чи планує Convex розвиватися в інших напрямах?

Колись дуже давно, ще під час моєї дипломатичної кар’єри, ми з дружиною відвідали концерт відомого симфонічного оркестру, диригентом було запрошено славетного американського скрипаля Ієгуді Менухіна. Навіть я, людина далека від класичної музики, був вражений рівнем виконання. Перед початком другого відділення маестро звернувся до залу: «Я підготував для вас невеличкий жарт. Поки ми репетирували, готувалися, я зрозумів, що багато з вас цікавляться джазом…»  На авансцену вийшли п’ять-сім музикантів і блискуче виконали дуже складну джазову композицію. Я у захваті, зал — в оваціях, а маестро продовжив: «Знаєте, в чому різниця між тим, що ми виконали зараз, і другою симфонією Дворжака, що була наприкінці першого відділення? Для того щоб зіграти симфонію, ми репетирували тиждень, а цю композицію «зібрали» для вас за п’ять хвилин». Ось так і для нашої компанії. Елеватори для нас — це джаз, а ми прагнемо зіграти справжню симфонію.

Так, ми класно робимо елеватори, є конструкторське бюро, наш технолог вранці приїздить на об’єкт, а вже ввечері видає готову схему. Ми не боїмося великих обсягів, складних замовлень, але ж у нас вже є досвід у переробці, нас цікавить усе, що пов’язано з екологією, утилізацією відходів… Це і є для нас серйозна музика.

В Україні ви вже почали рухатися у напрямку того, щоб «зіграти симфонію»?

Так сталося, що з незалежних від нас причин у нашому портфелі останнім часом трохи просіла Білорусь — ми продовжуємо реалізовувати там проєкти з глибокої переробки зерна, деревообробки, але такої масштабної роботи, як п’ять-шість років тому, вже немає. Водночас Convex нарощує присутність в Україні, і не тільки в елеваторному бізнесі.

Останніми роками були успішні проєкти у переробній галузі — ми модернізували декілька олійноекстракційних заводів. Підписані контракти на масштабну модернізації ще двох — йдеться про інвестиції у 20–25 млн євро на кожен об’єкт. Також у нашому активі вже реалізований проєкт у галузі глибокої переробки фруктів у Західній Україні, і ще один ми будемо робити.

Наразі, до речі, я веду переговори з ректором Одеської національної академії харчових технологій професором Богданом Єгоровим, доктором технічних наук, членом-кореспондентом НААН України, лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки, і просто чудовою людиною та нашим добрим другом. Ми хочемо застосувати нашу білоруську практику співпраці з навчальними закладами. Збираємося виділити кілька іменних стипендій для старшокурсників цього навчального закладу, щоб можна було готувати висококласних профільних фахівців для компанії.

Про глибоку переробку та нішеві продукти

Розкажіть більш розгорнуто про глибоку переробку — різні компанії по-різному трактують цю назву. Наскільки переробка має бути глибокою для вас?

Зазвичай під глибокою переробкою мають на увазі створення кінцевого продукту, що може бути використаний як готовий продукт харчування або як інгредієнт для харчопрому. Для себе під глибокою переробкою визначаємо створення закінченого продукту, який використовується у тваринництві — корм, добавки тощо. Також сюди ми відносимо виробництво продукту, який використовується в індустрії, фармацевтиці. Наприклад, зробити із зерна борошно — це проста переробка, а не глибока. На українському ринку, скажімо, великих зернотрейдерів глибока переробка мало цікавить, а ось буквально кожен другий з безпосередніх виробників зерна думає або говорить про цей напрям. При цьому ми не ставимо за мету реалізацію якихось мегапроєктів, адже за мірками і Німеччини, і України Convex — це середня компанія. У нас є багаторічний досвід партнерства з Amandus Kahl, яка від початку орієнтувала свої технології на нішеві продукти. Вибір не випадковий — нішевих товарів виробляється небагато, не потрібні суперпотужності, але такі продукти мають дуже гарну додану вартість. Тому насамперед у переробці ми шукаємо тих партнерів, які хочуть себе спробувати в ніші.

По які продукти йдеться для України та яка може бути вартість такого проєкту?

Наприклад, в Україні зростає люпин, вирощують горох та спельту — не у величезних кількостях, як пшеницю та кукурудзу, але їх переробка дає гарний прибуток. Вартість проєкту може стартувати з 300 000–500 000 євро і доходити до 5 млн євро — за ці кошти можна побудувати сучасний переробний завод.

Тобто нішеві проєкти під силу малому та середньому бізнесу. Мене, до речі, це приваблює чи не найсильніше — саме серед таких бізнесменів в Україні є міцні та відповідальні власники. Тому зараз ми ведемо переговори з низкою українських компаній, які орієнтовані саме на нішеві культури, і хочемо знайти своє місце в їхній глибокій переробці.

Але наскільки велика ніша таких культур у цілому?

Дуже велика, на сотні мільйонів євро інвестицій у переробку. Але хочу зауважити, що правильно вибудуваний бізнес — це той бізнес, який йде від споживача, від збуту. Спочатку шукаєш, куди ти будеш збувати продукт, а потім, у зворотному напрямку, будуєш ланцюг до ресурсів — логістики, виробництва і, нарешті, вирощування культур. Наприклад, спельтове борошно, спельтові пластівці дуже цінуються в Німеччині. Корисне харчування — це тренд, який приростає не у відсотках, а в разах. Якщо зайдете до хлібної лавки у провінційному німецькому містечку, там хліб зі спельти коштує 4 євро, а пшеничний — 2,5 євро. Зараз ми говоримо і про більш екзотичні речі — виробництво продуктів для спортивного харчування, яке може бути дуже успішним на українській сировинній базі. Крім того, ведемо переговори про те, щоб виробляти деякі компоненти, які можуть успішно продаватися для лакофарбової та хімічної промисловості…

Про молочний напрям

У попередній розмові ви говорили, що дуже цікавим, на ваш погляд, є напрям розвитку переробки молока. Чи змінилися плани?

Це ще один напрям, на який ми уважно дивимося — у нас є позитивний досвід співпраці з іншими інжиніринговими компаніями (що працюють на інших «ділянках» таких проєктів) в інших країнах. Скажімо, ми реалізували проєкт в одній із країн СНД, де відповідали за виробництво кормів (комбікормовий завод та інфраструктура) — елеваторні господарства тощо. А інженерне бюро з Любека — за проєктування, будівництво і комплектацію поголів’я молочнотоварної ферми. Керівники партнера мені тоді розповіли, що в них були спроби попрацювати в Україні, але через незнання ситуації у країні та інших нюансів це не вийшло. Та є одна ключова деталь — у Німеччині наразі настільки підвищилися екологічні вимоги, що побудувати нову ферму практично неможливо, і ці обмеження будуть тільки посилюватися. Якщо 10–15 років тому там був бум молочного будівництва, то зараз — стагнація та спад. А є ціла структура, є компанії, що мають досвід, знання і сучасні технології та хочуть далі розвиватися.

Тому ми підписали рамкові угоди про те, що будемо разом виходити на український ринок. Зараз у рамках такої угоди активно ведуться переговори, плануємо провести семінар напівзакритого типу і запросити 10–15 фермерів, які в Україні професійно розвивають виробництво молока. Також покличемо по одному-два керівники господарств з різних регіонів, що цікавляться можливостями напряму.

Коли ви плануєте робити цей семінар?

Десь у другій половині серпня — на початку вересня. Перша зустріч буде здебільшого з метою познайомитися, обмінятися думками, і залежно від результатів будемо будувати стратегію. Ми не шукаємо швидких рішень і можливості швидко заробити, граємо вдовгу. Підберемо компанію, з якою ми будемо сюди виходити, і підключимо наші можливості залучити різні фінансові інструменти та програми фінансування. Ми вважаємо себе фахівцями в комбікормовій промисловості, а ці речі існують поруч із безпосередньо молочним виробництвом. Крім того, якщо говорити про європейське тваринництво, молочнотоварна ферма — це не просто виробництво молока, а комплекс, поєднаний з виробництвом біогазу, електричної та теплової енергії.

Нещодавно у мене була зустріч в адміністрації Чернігівської області з першою заступницею губернатора, яка розповіла, що область хоче запровадити реформи, орієнтовані на самозабезпечення енергією малих міст, поліпшення екології, утилізації відходів тощо. Це якраз і є концепція розвитку малих міст Німеччини, яка вже реалізована і на якій ми розуміємося — якщо будується молочнотоварна ферма, то поруч є біогазова установка, що виробляє зелену електроенергію, продає її в загальну мережу, і є тепло, яке направляється на опалення будинків, школи, дитячого садка, лікарні, муніципальних установ. Тому ми серйозно думаємо в цьому напрямку, хочемо підійти комплексно, але ж не можна осягнути неосяжне. Проєктування будівництва елеваторів, комбікормових заводів тощо залишиться у нашій компанії, ми його будемо розвивати і робити ще більш професійним, а інші питання вирішуватимуть наші партнери.

Кого ви бачите замовником виконання такого комплексу? Який портрет клієнта по молочнотоварній фермі в Україні?

Це не має особливого значення — тут можуть бути як досвідчені у молочному виробництві компанії, так і новачки. З досвідченими компаніями інколи складніше працювати — в них вже є своє бачення, свій досвід, і зламати це доволі важко. Наведу приклад: ми зараз реалізуємо елеваторний проєкт для одного з підприємств Тернопільської області. Я запропонував зробити онлайн-конференцію (тоді якраз всі були в «червоній» зоні). Був і альтернативний проєкт, який створили наші німецькі партнери. Планували вкластися у 40–45 хвилин, а конференція тривала понад три години — фахівці нашого українського партнера та фахівці з німецької сторони сперечалися, які вентилятори ставити, які жалюзі, які поїлки та годівниці для корів потрібні та для чого… Наскільки я знаю, обидві сторони наразі переглядають підходи. Саме онлайн-конференція і наштовхнула нас на думку про те, що, перш ніж йти в цей бізнес, треба скликати напівзакриту вечірку для людей з різних світів, з різними підходами та різними поглядами, щоб вони подискутували і домовилися про напрям руху. Але ми можемо це робити, і в нас є дійсно вагомий аргумент — фінансовий ресурс. Ми можемо залучити дешеві іноземні кредитні ресурси. Це цікаво всім.

Про свинокомплекс і перенесення виробництва з ЄС

Якщо вже йдеться про тваринництво — чи розглядаєте ви проєкти, пов’язані з будівництвом та інфраструктурою свинарського комплексу?

Скажу відверто: свинарство — це не наша тема, хоча як компанія-інтегратор ми беремо участь у таких проєктах. Зараз ведемо переговори з двома нашими клієнтами, яким вже побудували елеватори, про те, що візьмемо на себе роль контрактора і залучимо фінансування для будівництва свинокомплексів.

Хоча тут є одна цікава деталь — наразі в ЄС чекають на вибори у Бундестаг ФРН 26 вересня 2021 року, який обере канцлера Німеччини. Лідер опозиційної Партії зелених — Анналена Бербок — має непогані шанси на перемогу. Втім, за будь-яких результатів із зеленими політичними партіями доводиться рахуватися всім політикам та урядам. Навіть в Україні вже ведуться розмови про введення акцизного податку на споживання м’яса, оскільки воно пов’язане зі створенням великих виробничих комплексів і погано впливає на екологію. А в Європі це загальний тренд, тваринництво у цілому, а свинарство особливо, перебуває під постійним тиском обмежень і заборон. Це стає для європейських аграріїв дуже коштовним «задоволенням».

Ви хочете сказати, що європейські тваринницькі компанії наразі зацікавлені в тому, щоб перенести безпосередньо виробництво до інших країн?

Так, це для них, можливо, єдиний вихід. Адже попит на м’ясо, і зокрема на свинину, буде тільки зростати, особливо після епідемії АЧС, що прокотилася світом. Ми постійно спілкуємося з однією з компаній, що зацікавлена перенести виробництво до регіонів, які, з одного боку, ще не мають суворих екологічних обмежень, з іншого — наближені до головних споживачів (ЄС, Південно-Східна Азія та, звісно, КНР).

Власне, варіантів країн, що мають ресурс для збільшення вирощування свиней, не так і багато — Україна, РФ, а також, як не дивно, Північний Казахстан. Казахстан взагалі пішов у плані стимулювання сільського господарства далі за всі інші країни пострадянського простору — птахівництво, наприклад, там розвивається семимильними кроками.

В Україні є сировинна база і треба створювати інфраструктуру — зокрема, подумати про альянси з великими європейськими м’ясопереробниками, які вже відчувають дефіцит сировини.

Про унікальну торгову пропозицію та виробництво

Ви вже розповіли про інжинірингову частину діяльності компанії, можливості реалізації різних видів проєктів, загальну стратегію… То якою є ваша унікальна торгова пропозиція? Як її можна сформулювати?

Так, ми організуємо й реалізуємо цілий ланцюг операцій. Але вгорі цього ланцюга я ставлю головне питання, з якого випливають усі інші. Ми не є представниками, дилерами, дистриб’юторами якогось окремого чи окремих брендів та виробників, Convex — це клієнтоорієнтована компанія. Ми орієнтовані на клієнта, на його ідею, на його філософію розвитку, потреби, і ми намагаємося забезпечити реалізацію задумів з належною якістю, в оптимальні терміни та з оптимальною вартістю. Якщо бачення клієнтом проєкту не збігається з нашим — ми вступаємо в дискусію, намагаючись його переконати, аргументуючи свою точку зору. Але якщо нам не вдається переконати клієнта, то ми відмовляємося від замовлення. Це головний концепт, виходячи з цього утворюється і внутрішня структура нашої компанії.

Від чистого інжинірингу ми з цього року вже офіційно перейшли у виробництво — бо на власному досвіді переконалися, що немає жодного виробника, який міг би оптимально адаптувати своє обладнання до завдань клієнта. Тому цього року запускаємо експериментальне виробництво, де зможемо виготовляти нестандартні елементи для елеваторів — транспортне обладнання, устаткування для чистки та  сушіння продуктів. Будемо брати обладнання інших виробників і вже за нашими кресленнями допрацьовувати та впроваджувати його в елеваторі системи. Виробництво ми плануємо розмістити в одній із країн ЄС — для того щоб зберегти можливість залучення дешевого фінансування для проєктів, що нам замовляють.

Крім того, у вас є постійні партнери, як ви казали. В яких випадках і кого ви запрошуєте до партнерства?

Зрозуміло, що ми не можемо бути кращими в усіх сферах бізнесу. У нас є ніша — це елеватори та комбікормові заводи, ми їх будуємо 21 рік і вважаємо себе професійно підготовленими в цій галузі. У випадку з молочними або свинарськими комплексами, про які ми говорили, ми звернемося до таких самих професіоналів, у нас є кілька партнерів і у сфері біогазу, що не тільки будують, а й експлуатують самі біогазові установки.

Крім того, оскільки проєктів багато, ми не можемо все це робити від а до я виключно своїми силами. Наприклад, на українському ринку ми працюємо з будівельними компаніями, які спеціалізуються на підготовці фундаментів, монтажу тощо — вони це роблять кожен день, плюс вони адаптовані до українського законодавства (є ліцензія, дозвіл, допуски). Треба зважати і на те, що Україна — велика держава і не вигідно створювати будівельні компанії в усіх регіонах. Бувають випадки, коли у замовника є будівельні компанії на субпідряді. Але за собою ми залишаємо авторський нагляд, бо трапляються ситуації, коли підрядник припускається помилок і ми призупиняємо монтаж до їх виправлення.

І, відповідно, ви берете на себе постпроєктний сервіс?

Так, у нас створено підприємство, в яке вже інвестовано близько 1 млн євро — є 12 інженерів високої кваліфікації, власний транспортний парк, склад запасних частин. Ба більше, обладнання деяких наших партнерів працює в Україні вже по 10–15 років і встановлювалося до приходу нашої компанії. Тож ми поступово беремо на обслуговування й усі ці об’єкти. Якраз перед сезоном зробили сервісне обслуговування на п’яти-шести таких об’єктах — привели все до ладу, дали рекомендації щодо експлуатації та будемо супроводжувати ці проєкти. Це потрібно клієнту, він не відчуває себе покинутим, і це цікаво нам, тому що це престиж марки і додаткова реклама нашому бізнесу. Думаю, якщо ці клієнти захочуть будувати щось нове — вони вже будуть знати, що є люди, які партнерів не кидають…

Про можливості залучення фінансування

Між тим, одна з основних переваг і складова вашої УТП — це можливість залучення довгих дешевих фінансових ресурсів. Що було задіяне у вже реалізованих проєктах та які нові фінансові інструменти ви, можливо, плануєте запровадити?

В Україні компанія присутня вже п’ять років, але активно працювати ми почали десь чотири роки тому. За цей час ми допомогли клієнтам залучити близько 100–120 млн євро кредитних ресурсів німецьких банків під реалізацію різних проєктів нашої спрямованості. Тут ми маємо три основних механізми, найпростіший з яких — оперативне фінансування для невеликих проєктів. Їх у нас досить багато — з обсягом фінансування від 5–7 млн ​​євро. Як правило, у таких випадках ми пропонуємо кредит постачальника, де ми залучаємо кредитні ресурси для себе, і клієнт отримує від нас товар (обладнання) з розстрочкою до п’яти-шести років.

З позаминулого року ми також впровадили у практику та реалізуємо корпоративні кредити безпосередньо від німецьких банків напряму для клієнтів. Абсолютним лідером у цьому плані є «Епіцентр», компанія, що динамічно розвивається, багатоцільова, з прекрасною економікою, з прекрасним менеджментом саме у фінансовому блоці. Вона відповідає кращим європейським стандартам щодо ведення обліку, прогнозування та аналізу своєї діяльності. Хоча вони не єдині — таку лінію ми реалізували з однією з компаній Львівської області. Це проєкти з фінансуванням вже від 20 млн євро і більше. Хоча тут все умовно — якщо ми бачимо цікавий проєкт, але треба залучити лише 10 млн євро, то будемо переконувати наші банки-партнери надати такий кредит. Обсяги проєктів мають велике значення, але важливішу роль відіграє саме фінансовий стан позичальника або компанії-партнера і фінансовий менеджмент. Саме на це дивляться західні банки — якщо у компанії професійно організований фінансовий менеджмент, шанси на залучення такого кредитора істотно зростають.

Це, напевне, одна з основних точок зростання для наших підприємств. Більшість компаній просто не готові до таких вимог…

Коли ми починали вести тут бізнес, то наші процентні ставки та умови були надпривабливими для клієнтів. Вони і зараз залишаються значно нижчими за середній ринковий рівень — ми по своїх проєктах пропонуємо фінансування до 4% річних, а мінімальний відсоток — 0%.

Європа у цілому, і зокрема Німеччина, велику увагу приділяє своєму експорту і надає експортерам велику підтримку. І, звичайно, інструментарій, який можна застосовувати, дуже широкий. Так, потрібно пройти якісь етапи розвитку, адаптувати свою банківську, фінансову систему, пристосуватися до європейських стандартів… Але ж воно того варте — у Європі можна залучити стільки грошей, що потім будувати, будувати і будувати.

Я нещодавно познайомився з одним українським підприємцем, який на власних коштах побудував мегабізнес, знайшов ринки збуту і зараз нарощує там свою присутність. А якщо цій людині дати кредит під 1% річних на 10 років? Уявіть, як він може розвинутися — це ж робочі місця, податки, супутня інфраструктура.

Хоча, треба визнати, що і українські банки не стоять на місці, особливо українські банки з іноземним капіталом. Вони зараз дуже активно нарощують портфель і, власне кажучи, використовують ті самі механізми, що і ми. З тією різницею, що ми залучаємо фінанси безпосередньо за кордоном, а вони «пропускають» через себе.  Тому інструменти, які використовуємо ми, більш лояльні для позичальника.

Ви розповідали про програму 20/80, де фінансування може розширюватися…

Так, багато хто говорить про 20/80, хоча це може бути і співвідношення 15/85 або 30/70 — усе залежить від умов залучення грошей і того, хто їх залучає. Але це тільки одна і, напевно, не найбільша частина того масиву фінансових послуг, які існують на європейському ринку. Для цього в Німеччині створені кредитні інститути з державною участю, і її стовпом є Банк реконструкції та розвитку. Цей кредитний інститут був створений після Другої світової війни для відновлення економіки Німеччини, а потім він займався масштабним фінансуванням структурних проєктів у Європі. Для нас важливо те, що у банку існує підрозділ, який займається фінансовою підтримкою інвестиційної активності німецького бізнесу за межами ЄС. У них є дві програми, що вже використовуються в Україні. Перша програма — це великі кейси, проєкти від 30 млн євро. Кредити надаються на 10 і більше років під дуже низький відсоток. Наскільки я знаю, деякі великі корпорації в Україні вже отримали доступ до цієї програми. А для таких, як ми, цікавішою є програма «маленькі дії» — це вже кейси від 1 млн. Уявімо, що я хочу побудувати молочнотоварну ферму в Україні — звернутися до цього банку, зробити проєкт за визначеними критеріями. У цьому випадку я буду інвестувати умовно 20% капіталу в проєкт і можу залучити решту 80% на тривалий термін. Ось вам і ті самі 20/80. Та треба дивитися далі: молочну ферму я побудувати не зможу, тому що не відповідатиму одному простому, але дуже важливому критерію — професійна придатність для реалізації цього проєкту. Я ніколи не займався молоком. Але я можу залучити партнерів, що мають досвід та  відповідний рівень професіоналізму. Ось так це працює.

Загалом, як ми розуміємо, ви готові надавати інформацію щодо можливостей кредитування і сприяти його залученню?

Звичайно, це філософія нашого бізнесу — бути на стику двох світів, двох економік, двох бізнес-ідеологій. Ми намагаємося в цьому знаходити свою комфортну нішу.

Про менеджмент та плани

Минулого разу, півтора року тому, ви розповідали, що маєте намір відійти від операційного управління. Але коли ми до вас звертаємося, ви постійно на зустрічах. То план провалився? 

Так вийшло — бізнес став більшим, з’явилися нові плани, відкрилися нові горизонти. У нас сімейний бізнес, і я як людина, що його створила, перебуваю попереду — шукаю нові ніші, нові ринки, а команда вже «робить бізнес». Якщо ви у мене запитаєте, яку ціну ми встановили для клієнта або який відсоток по кредиту, — я не відповім. Я відповідаю за стратегію, за розвиток, і мені це цікаво робити. У нас добре структурований, організований бізнес, люди доповнюють одне одного, немає внутрішньої конкуренції, кожен знає свою справу. І моє поле — його представляти, тримати носа за вітром і вчасно знаходити стратегічні ніші, ті можливості, які нам відкриваються. Дуже важливо вчасно прийняти правильне рішення — заходити в проєкт, чи відмовитись. Бо інколи вирішальним стає не те, що ти міг зробити, а те, що ти не зробив.

І останнє традиційне запитання: якою ви бачите компанію через п’ять-десять років? Чи залишиться ключовим ринок України або все-таки ним стане Африка?

У наші бурхливі часи робити прогнози на п’ять-десять років — все одно що бога смикати за бороду. Я людина, яка завжди прагне до стабільності. Свого часу моя еміграція з Білорусі до Німеччини була частково пов’язана з тим, що мені хотілося реалізувати всі свої знання та досвід, який я отримав працюючи дипломатом, та створити сімейний бізнес. Бізнес можна було робити і в Україні, і в Росії, але я прагнув до стабільності, до захищеності й обрав Німеччину. Як показала новітня історія, це було правильним рішенням.

Хай як ми розвиваємося, хай куди ми рухаємося — основним критерієм буде сталість нашого бізнесу, нашого фінансового становища. Тому поки я біля керма, ми не будемо шукати себе в якихось венчурних проєктах або у країнах з дуже високим ризиком для інвестицій. І, напевне, не будемо далеко відходити від свого профілю з фокусом на аграрну сферу. Мені як етнічному українцю дуже комфортний саме український ринок. Я тут із задоволенням проводжу час, у мене тут дуже багато друзів у різних сферах.

Я намагаюся прищеплювати любов до України, до української культури, історії своїм дітям, які народилися не в Україні. Вони отримали освіту та подорослішали в інших країнах, але вони із задоволенням тут працюють, що мене дуже радує. Тому Україна однозначно залишиться у фокусі нашого бізнесу.