Події / Високоолеїновий клуб / Рослинництво     04 грудня 2018 17:33

Високоолеїнова олія – це інвестиція в більш здоровий продукт – Руслан Денежко


У Києві 5 жовтня в готелі Intercontinental Kiev пройшов Високоолеїновий клуб у партнерстві Landlord з компанією Syngenta.

Одним з гостей Високоолеїнового клубу був директор із глобальних закупівель «PepsiСoУкраїна» Руслан Денежко. Пан Денежко розповів Landlord докладніше про те, що компанія PepsiCo готова збільшити використання високоолеїнової олії у виробництві снеків і розглядає Україну як важливого партнера у досягненні цієї мети.

Компанія PepsiCo — один з найбіль­ших виробників продуктів харчування і напоїв у світі з річним обсягом продажів близько $63 млрд. Повний асортимент гіганта наводити, мабуть, немає сенсу — достатньо лише сказати, що 22 бренди PepsiCo мають щорічні роздрібні продажі, які перевищують мільярд доларів США.

Один із ключових напрямів бізнесу компанії — Frito-Lay (закуски і сне­ки), що автоматично робить PepsiCo одним з найбільших світових промис­лових споживачів рослинної олії. Цей напрям PepsiCo розвиває і в Україні з ТМ «ХрусTeam».

Компанія відома своєю програмою ста­лого зростання, одним із принципів якої є зменшення кількості насичених жирів у продуктах харчування і скорочення ви­користання жирів взагалі у виробництві.

Майже ідеальним варіантом вирішення цього надскладного завдання є вико­ристання високоолеїнових рослинних олій, у тому числі й соняшникової. PepsiCo позиціонує Україну як одного з ключових постачальників високоолеїнової олії та має намір вибудову­вати разом з українськими аграріями і переробниками модель довгостро­кового співробітництва.

Чи використовує PepsiCo високоолеїнову соняшникову олію у своїх виробничих процесах?

На глобальному рівні компанія PepsiСo стала одним з провідних трансформа­торів високоолеїнових олій у кінце­вий продукт для наших споживачів. І, без сумніву, є одним з найбільших покупців якісних олій для свого снеко­вого бізнесу.

Високоолеїнова соняшникова олія важлива, але не єдина, яку використо­вує PepsiСo, — усе залежить від ринку, пропозиції на ньому різних олій та тра­дицій споживання в тій чи іншій країні.

Так, у Північній Америці до нашого портфеля входять кукурудзяна олія та високоолеїнова олія з каноли. На азійських ринках наша компанія надає перевагу використанню міксів різних олій — як суто високоолеїно­вих, так і без них. Багато залежить від смакових вподобань споживачів.

Чи можна сказати, що компанія PepsiCo вже здійснила перехід на використання високоолеїнових олій і досягла максимальних можливих для себе позначок?

Зараз ми ще перебуваємо у процесі переходу на більш корисні олії. Є за­гальний курс компанії («Відповідаль­но до мети»), який ми декларували нашим споживачам, про глобальне жирів у складі продукції. Наприклад, на нашому сайті розмі­щене офіційне зобов’язання PepsiСo досягти частки в 75% корисних олій у снеках (<1,1 г насиченого жиру на 100 ккал). Це наша загальна мета, але час та швидкість впровадження на всіх ринках різняться. Найбільш розвиненим у цьому плані є, як я вже казав, ринок ЄС та Північної Аме­рики — тут ми маємо найкращий портфель з огляду на використання високоолеїнових олій.

 

Така олія дає для виробника продуктів харчування якийсь економічний ефект?

Високоолеїнова олія — це інвестиція в більш здоровий продукт порівняно з багатьма іншими рослинними оліями. Причому це досягається без будь-якої втрати якості продукції.

Але, на моє переконання, проводити порівняння економічного ефекту від використання різних олій некоректно. Є зобов’язання PepsiСo, ми йдемо у більш здоровий портфель продукції та будемо дотримуватися цього курсу

Окрім чіпсів в якій ще продукції в Україні PepsiCo використовує високоолеїнову соняшникову олію?

В Україні з 2013 року виробляються сухарики «ХрусTeam». Лінія розташо­вана у Миколаєві, у виробництві ми використовуємо інший вид корисних олій — рапсову. Тут технологія дещо відмінна від виробництва чіпсів, які проходять смаження. Для «ХрусTeam» застосовується розпилення олії, яка допомагає закріпити ароматичні та смакові добавки на продукті.

Читайте: Що потрібно Україні для лідерства на світовому ринку високоолеїнової олії

Фахівці стверджують, що, незважаючи на розвиненість високоолеїнового сегмента в ЄС, у цілому європейському ринку бракує власної високоолеїнової олії. Чи не розглядає PepsiСo Україну як постачальнка на свої європейські снекові заводи?

З наявного обсягу споживання високоолеїнової соняшникової олії в Європі, за моєю інформацією, щонайменше 25–30% має українське походження. PepsiСo отримує продукт за непрямими контрактами. Тобто у вигляді нерафінованої високоолеї­нова українська олія потрапляє на єв­ропейські переробні підприємства, в яких ми її й купуємо. Ми відстежуємо динаміку вирощування високоолеїно­вого соняшника у різних країнах світ у, маємо чітке уявлення про те, звідки заводи по рафінації отримують сиро­вину для переробки. Тому не можна говорити, маємо ми чи не маємо планів щодо інтеграції українських постачальників високоолеїнової олії у свої виробничі ланцюги — вони вже там присутні.

Саме тому протягом останнього року команда PepsiСo почала роботу з під­готовки укладання прямих контрактів з місцевими постачальниками, і ми сподіваємося на довгострокове взаємовигідне співробітництво. Ми пропонуємо переглянути алгоритми взаємовідносин і запровадити модель контрактів з фіксованими преміями, яка дасть можливість для розвитку сегмента.

Як це може працювати, яку саме модель ви пропонуєте?

На даний момент ми перебуваємо у процесі розробки цієї моделі та обго­ворення деталей з усіма учасниками.

Почнемо з попиту як кінцевої ланки — промислового споживача, великого по­купця олії. PepsiСo, наприклад, контр­актує певні обсяги високоолеїнової олії з компанією, яка проводить її кінцеву рафінацію. Такі тендери проводяться восени, і угоди укладаються щонай­менше на рік. Маючи такий контракт, переробник (рафінатор) отримує замовлення на олію майбутнього вро­жаю з фіксованою премією та починає працювати з наступною ланкою — пер­винним переробником високоолеїно­вого соняшника, так званими краше­рами. Далі крашери укладають угоди із сільгоспвиробниками на постачання соняшника майбутнього врожаю.

Особливістю ринку України є те, що первинний переробник, або крашер, і рафінатор — одна й та сама компанія, що спрощує укладання угод.

Залежно від цін та обсягів таких фор­вардних контрактів фермери заздале­гідь отримують інформацію про розмір власної премії та планують площі під високоолеїновий соняшник.

І, нарешті, залежно від запланованих площ фермери виходять із замовленнями насіння гібридів високоолеїнового соняшника до його поста­чальників.

Така модель накладає на учасників досить складні зобов’язання…

Так, всім доводиться докласти зусиль задля досягнення загального успіху. Наприклад, споживачі та постачальники насіння повинні погодитися з рівнем премії на соняшник і олію, забезпечити посадковий матеріал і знайти оптималь­ні схеми переробки. Фермери, крашери і рафінатори — дотримуватися рівня премій і виконувати зобов’язання з продажу соняшника і високоолеїнової олії відповідно до укладених угод. Але ми й пропонуємо шукати формулу, яка влаштує всіх учасників і буде вигідною всім ланкам.

Текст: Михайло Дикаленко

Фото: Олександр Ларичкін

 

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

1 годину тому

Варю каву підлеглим та активно підтримую спорт в регіоні – Євген Дудка про важливість корпоративної складової

Корпоративна етика та повага до кожного працівника – головні складові в розвикту компанії. Саме таких принципів дотримується засновник групи компаній «Вілія» Євген Дудка. Власник одного з найбільших агрохолдингів Волині не цурається готувати своїм топ-менеджерам каву та щедро винагороджувати працівників за сумлінну працю.

Такі постулати Євген Дудка озвучив у рамках проекту «Унікальний ругіон». Зокрема, власник групи компаній «Вілія» та керуючий компанії «Волинь-Зерно-Продукт» відзначив, що серце колективу не може битися без здорового корпоративного духу, побудованого на взаємоповазі та відчуття довіри.

«Існує таке поняття, як корпоративний дух, і його потрібно підтримувати. Так, нещодавно особисто супроводжував порибалити до Норвегії працівників, які в нашій компанії вже понад 10 років, серед них були і водії, і вантажники. Добре мати і спільні традиції. Наприклад, на Новий рік ми купуємо ялинку у горщику, а потім садимо біля офісу. Щире запитання «Як справи у твоєї дитини?» додає працівнику впевненості в тому, що компанія його цінує і поважає як людину та особистість, а не розглядає тільки як гвинтик у великому виробничому механізмі. Або, наприклад, я завжди приїжджаю до офісу на 15 хвилин раніше та роблю топ-менеджерам каву. Такі прості речі дуже підтримують дух. Працівники мають відчувати себе захищеними. У житті бувають різні кризові ситуації, і людина має знати, що є компанія, на яку він може покластися. Наші співробітники впевнені, що у разі проблеми вони отримають захист та підтримку» – підкреслив управлінець.

Читайте: Побудова агробізнесу за принципами НАТО від Євгена Дудки

Крім того, Євген Дудка додав, що на його підприємстві майже удвічі вищі зарплати, ніж середні по регіону. Також його господарство є лідером з виплати орендної плати за земельні паї та приймає активну участь у соціальних проектах:

Кількість працівників по групі підприємств налічує 1300 осіб із середнім рівнем заробітної плати 14 700 гривень, у той час як на Волині, якщо не помиляюся, середній рівень — 8700 гривень на місяць. Тобто передусім ми соціально відповідальні стосовно наших співробітників.

Більше того, ми серед лідерів на ринку з виплати орендної плати за земельні паї; маємо низку соціальних проектів — виплати стипендій відмінникам у школах, підтримка сільського спорту, долучаємося до культурного виховання молоді.

Відзначимо, раніше Євген Дудка розповів, чому однією з головних цілей його компанії «Вілія» є об’єднання фермерів у кооперативи, і які дивіденди вони від цього отримають.

Думки   

3 години тому

За обслуговування 30 локомотивів General Electric Укрзалізниця заплатить 900 млн грн

Укрзалізниця через систему ProZorro оголосила тендер на надання послуг із сервісного обслуговування 30 локомотивів General Electric та пов’язаних із цим послуг. Передбачувана вартість робіт – 895,25 млн грн.

Про це повідомляє БізнесЦензор.

Аукціон проведуть 25 червня. Переможець тендеру до кінця 2027 р. має здійснювати сервісне обслуговування 30 магістральних вантажних тепловозів серії ТЕ33АС і надавати пов’язані з цим послуги.

Читайте: Nestle повністю викупила виробника соусів Торчин

Тендерні пропозиції можна подавати до 20 травня. Претендувати на участь у тендері може компанія, яка здатна підтвердити, що вона є виробником обладнання, основних запасних частин і матеріалів для виконання робіт із сервісного обслуговування магістральних вантажних тепловозів серії ТЕ33АС і пов’язаних із цим послуг, або має право на їх поставку, надане виробником локомотивів.

Для участі в тендері потрібно подати документ, виданий виробником General Electric, який підтверджує можливість надавати авторизовані послуги з сервісного обслуговування тепловозів ТЕ33АС і користування технічною, нормативною, методичною документацією на локомотив.

Як повідомляв Landlord, на Крюківському вагонобудівному заводі завершили доукомплектацію перших 30 локомотивів General Electric, які перевозитимуть вантажі в Україні.

Логістика   

18 години тому

У торговельній війні США та Китаю вже виграла українська кукурудза

Фуражна кукурудза з України успішно замінила американську на ринку Китаю. Підвищилися шанси й для українських експортерів ячменю. Про такі тенденції агроринку на тлі протистояння двох потужних економік світу розповів Рено Квач, директор, Dongling Grain&Oil (Китай).

Доповідаючи на конференції «Зерно Причерномор’я», Рено Квач детально проаналізував вплив торговельної війни між США та Китаєм на економіку обох країн. На його думку, обидві країни втрачають від цього протистояння, і тому слід шукати шлях перемовин і скасовувати імпортні мита.

Втім, Рено Квач зазначає, що імпорт американської агросировини для Китаю має не вельми суттєве значення, його можна замінити імпортом з інших країн, що на даний час і відбувається. Шанси відкриваються для України, зокрема.

– Українська кукурудза успішно замінила американську. По пшениці ми імпортуємо всього 11%. На тлі величезного внутрішнього ринку це несуттєво, — заявив Рено Квач.

Проте Китай відчуває залежність від американської сої, сорго і ячменю, хоча у  2018 році й скоротив ці види американського імпорту майже наполовину. Сою вже доправляють до Китаю з Бразилії.

Імпорт фуражного ячменю Китай готовий наростити з України, зазначив Рено Квач.

Читайте: Торговельна війна США vs Китай: коли закінчиться і чому Трамп уже програв – Рено Квач

Не суттєво залежить Китай від США і в імпорті м’яса. Водночас, китайський експерт зазначає, що втрата США такого ринку експорту аграрної продукції, як Китай, негативно позначиться на економіці штатів.

Рено Квач, однак, сподівається на відновлення торговельних стосунків обох країн, якщо не завадять політичні причини.

– Обом сторонам варто дійти угоди, консенсусу у відносинах, – каже він.

Він визнає, що Китай через імпортні мита США на промислові товари вже відчуває суттєвий негативний вплив на економіку, і він може погіршитися з зв’язку з втратою ринку. Так, США ввели мита у квітні 2018 року. До листопада 2018 року валюта Китаю впала на 10% до долара США. Рено Квач зазначає, що Китай був змушений «дзеркально» відповідати на введення мит з боку штатів.

Як повідомляв раніше LandLord, у березні намітилася розрядка у торговельній війні США та Китаю. Так, Китай купив 1,5 млн т американської сої. Країни ведуть перемовини щодо скасування мит.

Політика   

18 квітня 2019 11:24

Урожай зернових в Україні складе 65 млн т. Експорт – 46 млн т

Такі прогнози озвучив Сергій Феофілов, генеральний директор «УкрАгроКонсалт». За його словами, найближчим часом слід очікувати підвищення інвестиційної привабливості агросектору України.

Про тенденції розвитку аграрного сектору України та світу Сергій Феофілов розповів, виступаючи на 16-й міжнародній конференції «Зерно Причорномор’я». Він підкреслив, що міжнародні експерти та фінансові інституції теж оптимістичні в своїх прогнозах щодо розвитку України та зростання її валового продукту. Прогноз «УкрАгроКонсалт» на урожай: 65 млн т, на експорт – 45-46 млн т.

– Ці амбіційні плани з виробництва основані на високій конкурентоспроможності зерна та олійних культур з України. Вірогідне значне підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору України. Швидше за все, це відбудеться наприкінці 2019 року або на початку 2020 року, – прогнозує гендиректор «УкрАгроКонсалт».

Читайте: Кількість весняних опадів найменша за останні 15 років. Як позначиться це на врожайності зернових

Разом із тим, він говорить про ризики та виклики для виробників агропродукції у світі. Один із ризиків – політична нестабільність. Проте експерт вважає, що для України цей ризик є короткостроковими, більшу роль відіграють економічні ризики. Передусім, пов’язані з розвитком глобальної економіки.

– Уповільнення росту глобальної економіки – головний виклик для аграрного сектору, – підкреслює Сергій Феофілов.

Він розповів про сценарії адаптації для виробників та експортерів. Політичне регулювання ринку, на думку експерта, є дуже суперечливим.

Тому на перший план виходять економічні важелі. Сергій Феофілов зупинився на застосуванні нових інструментів сільгоспвиробниками, а саме – спеціалізації на окремих культурах, які зумовлюють розвиток агросектору країни. Наприклад, в Україні найбільшими темпами зростають врожаї та експорт кукурудзи, у Бразилії – сої, у Росії – пшениці.

Як раніше повідомляв LandLord, у 2018 році в Україні зафіксовано рекордний урожай зернових – 70,1 млн тонн.

Рослинництво   

18 квітня 2019 09:44

Кооператив із кластером у 100 тис. га або як Вілія створює найпотужніше фермерське об’єднання України

Засновник одного з найбільших агрохолдингів Волині – групи компаній «Вілія» Євген Дудка – розповів про непросту історію побудови свого дітища та поділився планами розвитку компанії у найближчий час.

Зокрема, у спецпроекті «Унікальний регіон» Євген Дудка зазначив, що розвитком агробізнесу на Волині він почав займатися ще в 90-х, проте справжні обриси агрогіганта «Вілія» з’явилися на початку 2000-х, коли за шалені на той час $63 тис. було придбане підприємство для переробки зернових та за $18 тис. 5 га землі. Такі інвестиції дали суттєвий поштовх для подальшого розвитку підприємства й закріплення його в статусі одного з найсучасніших в регіоні.

«Якщо згадати історію розвитку нашого бізнесу, то він бере початок з торгівлі (що було характерним для більшості підприємств 1990-х років). Наступним щаблем зростання була давальницька переробка зернових та поява власного транспорту. А придбання у 2003 році першого підприємства за шалені на той час кошти — $63 000, і ще $18 000 за 5 га землі в межах міста, стало фактично стартом нашої виробничої діяльності. Ось тоді ми й почали займатися переробкою, яка є моєю улюбленою темою. Чим більша глибина переробки, тим стійкіша структура. Проте сьогодні борошномели переживають не найкращі часи».

На сьогодні керівництво господарства «Вілія» планує зафіксувати у власному обробітку 30 тис. га. землі та об’єднати навколо компанії фермерів із загальним земельним кластером у 100 тис. га. Усе це Євген Дудка планує зробити для створення кооперативів, аби вітчизняні фермери не боялися інвестувати гроші в загальну справу за для виходу агробізнесу на вищий щабель рентабельності та більш ефективної роботи.

Читайте: Бахматюк жорстко наїхав на Гонтарєву, назвавши її катом української економіки

«Наша стратегія — зафіксувати 30 000 га землі у власному обробітку, разом із тим розвиваючи нашу унікальну компетенцію — можливість надання повного комплексу ресурсу та послуг для потреб агровиробників, об’єднати навколо компанії агропідприємства та фермерів із загальним земельним масивом у 100 000 га. Наша компанія, таким чином, стає своєрідним інтегратором між глобальними компаніями-постачальниками, такими як Syngenta, та малими і середніми агровиробниками.

Наступний якісний крок — залучити фермерів, аграрників в об’єднання як акціонерів елеваторної, логістичної інфраструктури і вже практично трансформуватися в кооператив. Проте, потрібен певний час — ще п’ять-десять років  — для зміни ментальності людей та розвитку акціонерної культури, щоб вони були готові інвестувати власні гроші в загальну справу та віддати в управління комусь частину свого активу. Адже що може об’єднати людей? Або спільна небезпека, або спільна вигода. На сьогодні небезпека вже багатьох об’єднала. На Волині я був ініціатором заснування громадської спілки «СПАС» (Самоврядна перша аграрна спілка). У чому сенс? 15 основних виробників домовилися про досить прості речі. Перше — про політику добросусідства. Друге — ми зафіксували межі. Третє — принцип НАТО: напад на одного означає напад на всіх».

Нагадаємо, що в рамках спецпроекту «Унікальний регіон» Євген Дудка поділився секретами ефективної побудови корпоративної культури та пояснив, чому за фермерськими кооперативами стоїть майбутнє українського агросектору.

Кейси   

Показати ще