Новини / Техніка     12 лютого 2019 13:37

Україна входить у трійку країн-лідерів з імпорту техніки LEMKEN – Артем Калашнік

Компанія «Лемкен-Україна» налаштована на розвиток інноваційних напрямів і готується до виводу на ринок нових агрегатів для обробітку ґрунту.

Незважаючи на відносно невдалий для ринку сільськогосподарської техніки 2018 рік, у компанії «ЛЕМКЕН» націлені на подальший розвиток і вирішення протягом 2019-го декількох стратегічних завдань: від розвитку дилерської мережі до кардинального оновлення портфеля агрегатів — лідерів продажів.

Про плани компанії, завдання, які доведеться вирішувати, і тренди українського аграрного ринку — генеральний директор «ЛЕМКЕН-Україна» Артем Калашнік.

Восени 2018-го багато компаній-постачальників відмічали падіння ринку нової техніки у порівнянні з попереднім роком на 20–30%. Чи спостерігалася така динаміка у «ЛЕМКЕН»?

Ми оцінюємо підсумки минулого року двояко. З одного боку, якщо взяти імпорт техніки з німецького заводу, який здійснювали наші дилери, то у нас обсяг у порівнянні з 2017-м зріс до 3%.

Але ми відстежували загальну інформацію по ринку, отримували сигнали, що не всі наші партнери розпродалися, як було у 2016–2017 роках. Тому ми зібрали для виробника статистику по залишках техніки на складах дилерів. У новий рік вони заходять із завищеними обсягами, що вплине на показники продажів. При цьому наші найбільші дилери оцінюють рік як досить вдалий, хоча деякі компанії навпаки з початку року зменшили імпорт. Загальний висновок, який я можу дати: залишки на складах більші, ніж середні, тобто продажі дещо впали.

Якщо порівняти минулорічні продажі з 2012–2013 роками — як змінилася картина?

Тут треба зважати на те, що 2018-й взагалі був складним для агроринку — падіння врожайності пізніх культур у 2017 році, потім дуже непрості умови посівної–2018. Це призвело до того, що ми майже всю весну пропустили і весняні агрегати, які наші дилери завозили, не розпродалися — близько 50% залишилося на складах. Загалом, якщо порівнювати ці періоди, продажі значно зросли. Наприклад, у порівнянні з періодом до 2015 року добре розвинувся напрям стерньових культиваторів, ротаційних борон, культиваторів для передпосівного обробітку.

За обсягами продажів по різних групах товару «ЛЕМКЕН» займає гарні ринкові позиції. Наприклад, за останні три роки нам вдалося суттєво наростити частку ринку за рахунок тих же плугів.

Ми отримуємо статистику з Німеччини — там працює асоціація, яка збирає показники усіх виробників з Європи та аналізує експорт по країнах. Потім в одному списку видні позиції кожного. За останні два роки ми продаємо приблизно по 350 навісних плугів. А LEMKEN взагалі виробляє їх близько 1000 на рік.

Тобто третина пішла до України?

Так, ми стали найбільшим імпортером плугів, уже другий рік поспіль.

Давайте спробуємо оцінити, так би мовити, здоров’я ринку. Продажі впали, але чи не знизився попит на новітні розробки? Що цікавило ваших покупців минулого року?

Загалом попит на новинки та інновації не зменшився, і це дуже добре. Ми це відчули по нашій новій сівалці Azurit, яка пройшла презентації у 32 локаціях і брала участь у всіх основних виставках. Ми часто чули, що це цікава машина, якщо порівнювати з продуктами конкурентів. Клієнт відчуває, що йому треба підвищувати врожайність, якість саме за рахунок інновацій.

У плані запиту на новітню техніку ринок був здоровий, було відчутно, що він розвивався. А ось у плані попиту він був дуже не здоровий, не було стабільності.

Наші стабільні позиції, наш успіх у продажах пов’язаний з тим, що 65% продукції у нас становить техніка, що традиційно продається в середині року. Наскільки нам відомо, бренди, які орієнтувалися на початок року з тими ж сівалками, отримали найбільше просідання.

Наприкінці минулого року «ЛЕМКЕН» презентувала дві системи: чергові моделі rubin і diamant. Яка їхня подальша доля?

Це буде найбільшим викликом для нас у 2019-му — з початку року завод не приймає замовлення на попередні моделі цих агрегатів. А саме вони і забезпечували нам 70% обігу. Можливо, ми будемо мати деякий спад продажів, адже представлятимемо новинки, які суттєво дорожчі за попередні моделі.

Ми вже збирали інформацію не тільки від клієнтів, але і від дилерів. Саме дилери розповідають, що нова дискова борона Rubin достатньо цікава. У Diamant змінилося небагато: є технічні покращення конструкції, зручності регулювання, а нова система Onland дозволяє працювати з більш потужними тракторами шириною до 4 м.

Ми неодноразово чули від фермерів, що так звані системи нульового обробітку ґрунту не прижилися в україні. У чому може бути причина та як це відображається на попиті на техніку?

Тут є багато різних факторів. У першу чергу причиною є те, що в Україні великі рослинні залишки. На полі це приводить до збільшення популяції гризунів, які шкодять врожайності. Інший момент технології No-Till (або технологій зменшення обробітку Mini-Till і Strip-till) полягає у збільшенні використання агрохімії, яка сьогодні має досить високу частку у формуванні собівартості продукту.

Тенденцію, про яку ви говорите, ми бачимо на прикладі тих же плугів. Як правило, найбільшими експериментаторами технологій No-Till та інших були невеликі господарства до 500–1000 га. Зараз ми відмічаємо значне збільшення попиту на навісні плуги, розраховані саме на такі господарства. У порівнянні з 2013-м, коли цих плугів продавалося лише 50, зараз попит зріс до 200 на рік.

Те саме стосується і продажів дискових борон у 4–4,5 м, які розраховані на трактори у 200–250 к. с. Іншими словами, традиційні методи обробітку ґрунту в Україні економічно більш виправдані.

Тобто до нових систем обробітку ґрунту треба підходити дуже обережно?

Така технологія потребує дуже довгого переходу. Деякі експерти говорять про десятки років, у нас мало хто проходив усі етапи.

Одного разу я приїхав до господаря у Харківській області, який використовував систему No-Till. У його господарстві було три агрегати: комбайн, сівалка та обприскувач. Він похвалив нашу техніку, але зазначив, що в нього вона «не лягає» до способів обробітку ґрунту — адже вся наша лінійка так чи інакше перетинається з класичним способом обробітку.

Пройшло два роки, і у цього господаря вже є плуг LEMKEN, яким він дуже задоволений. І такий випадок відмови від No-Till не поодинокий. В Україні взагалі зараз збільшується продаж плугів, не тільки у нас, а й у наших основних конкурентів.

Які у компанії «ЛЕМКЕН» стратегічні завдання на 2019 рік?

По-перше, це подальший розвиток дилерської мережі, удосконалення стратегії її роботи. Основні регіони, яким ми хочемо приділити увагу, — Схід та Південь. На Півдні у нас зараз з’явився новий офіційний дилер, молода команда. На Сході ми сподіваємося на розвиток вже існуючих дилерів. Тут складно працювати, оскільки в регіоні завжди найбільш відчутні відгуки будь-якої кризи.

По-друге, стратегічним завданням ми бачимо успішне виведення на ринок нових моделей техніки, також прагнемо правильно провести технічний супровід як новітніх розробок, так і тих машин, які дилери вже замовили, навчити сервісну команду дилерів і обов’язково провести максимум демонстрацій нових агрегатів. Запланований демотур із сівалкою Azurit, очікується поява нового агрегату Solitair 12 SW (посівний бункер під Azurit), плануємо також ввести в експлуатацію та провести демонстрацію сівалки Solitair 25.

Крім того, минулого року LEMKEN оголосила про купівлю нового заводу в Нідерландах з виробництва міжрядних культиваторів. Ми віримо, що попит на них в Україні буде подібний до Європи. Якщо в Європі попит зумовлений зростанням органічних методів землеробства та законодавчими обмеженнями, то в Україні застосування міжрядних культиваторів дозволить господарствам економити на агро­хімії. Ми вже замовили першу одиницю цієї техніки, проведемо з нею демотур і, можливо, протягом цього року будемо формувати перші замовлення.

З усього портфеля LEMKEN, який ви представляєте сьогодні, який з агрегатів ви особисто вважаєте найпопулярнішим?

Те, що констатуємо ми, і те, що констатують колеги з інших компаній, — тренд на дискові борони, і взагалі на більш універсальні агрегати. Але тут можна згадати і зростання попиту на стерньові культиватори — наш дилер на заході України має гарні продажі протягом останніх кількох років. Продаж такої техніки йде паралельно з відмовою від дискових культиваторів. Навіть є випадки, коли клієнт після купівлі культиватора Karat або Kristall взагалі відмовляється від роботи з дисковою бороною. Тому найбільш перспективним агрегатом на найближчі роки для України є саме стерньовий культиватор.

За вашими словами, україна є одним зі стратегічних ринків для lemken. Наскільки компанія готова розробляти техніку саме для нашого ринку?

Вже кілька років ми входимо до першої трійки країн з імпорту техніки LEMKEN. Як продукт-менеджери, так і конструкторський відділ компанії все більше уваги приділяють попиту саме в Україні — комплектація агрегатів покращується і збагачується з кожним роком. Наприклад, обприскувачі, які ми поставляємо, можуть бути оснащені системою автоматичного відключення секції, системою автоматичного керування штангою. Такий самий агрегат для РФ буде значно простішим. Завод показує нам зацікавленість у нашому ринку, вивчає, як техніка працює в полі.

Я входжу до референдумних груп по деяких агрегатах — ми збираємося разом з конструкторами і показуємо їм ринок, намагаємося зробити щось цікаве саме для українських споживачів.

Текст: Михайло Дикаленко

Фото: Олександр Ларичкін

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

8 години тому

У торговельній війні США та Китаю вже виграла українська кукурудза

Фуражна кукурудза з України успішно замінила американську на ринку Китаю. Підвищилися шанси й для українських експортерів ячменю. Про такі тенденції агроринку на тлі протистояння двох потужних економік світу розповів Рено Квач, директор, Dongling Grain&Oil (Китай).

Доповідаючи на конференції «Зерно Причерномор’я», Рено Квач детально проаналізував вплив торговельної війни між США та Китаєм на економіку обох країн. На його думку, обидві країни втрачають від цього протистояння, і тому слід шукати шлях перемовин і скасовувати імпортні мита.

Втім, Рено Квач зазначає, що імпорт американської агросировини для Китаю має не вельми суттєве значення, його можна замінити імпортом з інших країн, що на даний час і відбувається. Шанси відкриваються для України, зокрема.

– Українська кукурудза успішно замінила американську. По пшениці ми імпортуємо всього 11%. На тлі величезного внутрішнього ринку це несуттєво, — заявив Рено Квач.

Проте Китай відчуває залежність від американської сої, сорго і ячменю, хоча у  2018 році й скоротив ці види американського імпорту майже наполовину. Сою вже доправляють до Китаю з Бразилії.

Імпорт фуражного ячменю Китай готовий наростити з України, зазначив Рено Квач.

Читайте: Торговельна війна США vs Китай: коли закінчиться і чому Трамп уже програв – Рено Квач

Не суттєво залежить Китай від США і в імпорті м’яса. Водночас, китайський експерт зазначає, що втрата США такого ринку експорту аграрної продукції, як Китай, негативно позначиться на економіці штатів.

Рено Квач, однак, сподівається на відновлення торговельних стосунків обох країн, якщо не завадять політичні причини.

– Обом сторонам варто дійти угоди, консенсусу у відносинах, – каже він.

Він визнає, що Китай через імпортні мита США на промислові товари вже відчуває суттєвий негативний вплив на економіку, і він може погіршитися з зв’язку з втратою ринку. Так, США ввели мита у квітні 2018 року. До листопада 2018 року валюта Китаю впала на 10% до долара США. Рено Квач зазначає, що Китай був змушений «дзеркально» відповідати на введення мит з боку штатів.

Як повідомляв раніше LandLord, у березні намітилася розрядка у торговельній війні США та Китаю. Так, Китай купив 1,5 млн т американської сої. Країни ведуть перемовини щодо скасування мит.

Політика   

14 години тому

Урожай зернових в Україні складе 65 млн т. Експорт – 46 млн т

Такі прогнози озвучив Сергій Феофілов, генеральний директор «УкрАгроКонсалт». За його словами, найближчим часом слід очікувати підвищення інвестиційної привабливості агросектору України.

Про тенденції розвитку аграрного сектору України та світу Сергій Феофілов розповів, виступаючи на 16-й міжнародній конференції «Зерно Причорномор’я». Він підкреслив, що міжнародні експерти та фінансові інституції теж оптимістичні в своїх прогнозах щодо розвитку України та зростання її валового продукту. Прогноз «УкрАгроКонсалт» на урожай: 65 млн т, на експорт – 45-46 млн т.

– Ці амбіційні плани з виробництва основані на високій конкурентоспроможності зерна та олійних культур з України. Вірогідне значне підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору України. Швидше за все, це відбудеться наприкінці 2019 року або на початку 2020 року, – прогнозує гендиректор «УкрАгроКонсалт».

Читайте: Кількість весняних опадів найменша за останні 15 років. Як позначиться це на врожайності зернових

Разом із тим, він говорить про ризики та виклики для виробників агропродукції у світі. Один із ризиків – політична нестабільність. Проте експерт вважає, що для України цей ризик є короткостроковими, більшу роль відіграють економічні ризики. Передусім, пов’язані з розвитком глобальної економіки.

– Уповільнення росту глобальної економіки – головний виклик для аграрного сектору, – підкреслює Сергій Феофілов.

Він розповів про сценарії адаптації для виробників та експортерів. Політичне регулювання ринку, на думку експерта, є дуже суперечливим.

Тому на перший план виходять економічні важелі. Сергій Феофілов зупинився на застосуванні нових інструментів сільгоспвиробниками, а саме – спеціалізації на окремих культурах, які зумовлюють розвиток агросектору країни. Наприклад, в Україні найбільшими темпами зростають врожаї та експорт кукурудзи, у Бразилії – сої, у Росії – пшениці.

Як раніше повідомляв LandLord, у 2018 році в Україні зафіксовано рекордний урожай зернових – 70,1 млн тонн.

Рослинництво   

16 години тому

Кооператив із кластером у 100 тис. га або як Вілія створює найпотужніше фермерське об’єднання України

Засновник одного з найбільших агрохолдингів Волині – групи компаній «Вілія» Євген Дудка – розповів про непросту історію побудови свого дітища та поділився планами розвитку компанії у найближчий час.

Зокрема, у спецпроекті «Унікальний регіон» Євген Дудка зазначив, що розвитком агробізнесу на Волині він почав займатися ще в 90-х, проте справжні обриси агрогіганта «Вілія» з’явилися на початку 2000-х, коли за шалені на той час $63 тис. було придбане підприємство для переробки зернових та за $18 тис. 5 га землі. Такі інвестиції дали суттєвий поштовх для подальшого розвитку підприємства й закріплення його в статусі одного з найсучасніших в регіоні.

«Якщо згадати історію розвитку нашого бізнесу, то він бере початок з торгівлі (що було характерним для більшості підприємств 1990-х років). Наступним щаблем зростання була давальницька переробка зернових та поява власного транспорту. А придбання у 2003 році першого підприємства за шалені на той час кошти — $63 000, і ще $18 000 за 5 га землі в межах міста, стало фактично стартом нашої виробничої діяльності. Ось тоді ми й почали займатися переробкою, яка є моєю улюбленою темою. Чим більша глибина переробки, тим стійкіша структура. Проте сьогодні борошномели переживають не найкращі часи».

На сьогодні керівництво господарства «Вілія» планує зафіксувати у власному обробітку 30 тис. га. землі та об’єднати навколо компанії фермерів із загальним земельним кластером у 100 тис. га. Усе це Євген Дудка планує зробити для створення кооперативів, аби вітчизняні фермери не боялися інвестувати гроші в загальну справу за для виходу агробізнесу на вищий щабель рентабельності та більш ефективної роботи.

Читайте: Бахматюк жорстко наїхав на Гонтарєву, назвавши її катом української економіки

«Наша стратегія — зафіксувати 30 000 га землі у власному обробітку, разом із тим розвиваючи нашу унікальну компетенцію — можливість надання повного комплексу ресурсу та послуг для потреб агровиробників, об’єднати навколо компанії агропідприємства та фермерів із загальним земельним масивом у 100 000 га. Наша компанія, таким чином, стає своєрідним інтегратором між глобальними компаніями-постачальниками, такими як Syngenta, та малими і середніми агровиробниками.

Наступний якісний крок — залучити фермерів, аграрників в об’єднання як акціонерів елеваторної, логістичної інфраструктури і вже практично трансформуватися в кооператив. Проте, потрібен певний час — ще п’ять-десять років  — для зміни ментальності людей та розвитку акціонерної культури, щоб вони були готові інвестувати власні гроші в загальну справу та віддати в управління комусь частину свого активу. Адже що може об’єднати людей? Або спільна небезпека, або спільна вигода. На сьогодні небезпека вже багатьох об’єднала. На Волині я був ініціатором заснування громадської спілки «СПАС» (Самоврядна перша аграрна спілка). У чому сенс? 15 основних виробників домовилися про досить прості речі. Перше — про політику добросусідства. Друге — ми зафіксували межі. Третє — принцип НАТО: напад на одного означає напад на всіх».

Нагадаємо, що в рамках спецпроекту «Унікальний регіон» Євген Дудка поділився секретами ефективної побудови корпоративної культури та пояснив, чому за фермерськими кооперативами стоїть майбутнє українського агросектору.

Кейси   

17 квітня 2019 16:54

6 способів навчити дітей цінувати їжу й поважати фермерів, які її виробляють

821 млн людей на планеті гостро відчувають на собі проблему нестачі продовольства. Враховуючи актуальність боротьби з голодом у світі, варто навчити дітей поважати їжу і працю тих, хто її виробляє. Адже сільське господарство – це не просто робота, це мистецтво!

Про це повідомляє на своєму сайті ФАО.

Третина всього виробленого у світі продовольства втрачається або викидається у відходи. Одним із напрямків боротьби із голодом і нестачею води у світі ФАО вважає запобігання продовольчим втратам і псуванню харчової продукції. Це те, що може кожен, – не викидати їжу, не купувати зайвого, використовувати в готуванні залишки їжі. І цьому варто навчити своїх дітей.

Отже, пропонуємо 6 способів, як навчити дітей цінувати їжу і поважати світ, який стоїть за тим, що ми їмо.

Скорочуйте харчові відходи

Купуйте тільки ті продукти, які вам необхідні, навчіться любити непоказні фрукти й овочі, не виходьте за межі розумного у своїх порціях, розберіться з термінами придатності, правильно зберігайте продукти харчування, а нез’їдене перетворюйте на нові страви на завтра. Акцентуйте на цьому увагу дітей.

Підтримуйте місцевих виробників продовольства

Закуповуйте продукти на місцевих ринках і знайомтеся зі своїми фермерами. Ставши їхнім клієнтом, ви забезпечите їм визнання і повагу. Дайте зрозуміти дітям, що продукти харчування починають свій шлях на стіл із ферми.

Цінуйте майстерність виробника

Поясніть дітям, що сільське господарство – це не просто робота, це мистецтво. Поясніть дітям, що для виробництва продовольства потрібно дуже багато: насіння і ґрунт, вода і праця, захист і терпіння. Наприклад, для того щоб виростити один апельсин, потрібно 50 л води. Наші харчові переваги впливають на здоров’я планети і визначають майбутнє продовольства. Коли ми їмо, ми споживаємо природні ресурси і важку працю фермерів, бджіл і всіх тих, хто поклав їжу на нашу тарілку. Навчіть дітей цінувати їжу так, як би це був витвір мистецтва.

Переходьте на здоровіший, більш екологічно стійкіший раціон харчування

Наш організм працює за рахунок калорій і поживних речовин. Ми отримуємо енергію і підтримуємо здоров’я завдяки правильному харчуванню. Ми не звертаємо увагу на ту силу, яку їжа і харчування дають нашому організму. Необхідно пам’ятати, що їжа – це паливо. Занадто багато їжі, або занадто багато однієї і тієї ж їжі це може призвести до ожиріння, різних дефіцитів або захворювань, пов’язаних із раціоном харчування.

Розкажіть дітям, звідки береться їжа

Де ростуть ківі – на деревах чи кущах? Помідори – це фрукт чи овоч? Дізнавшись більше про продукти харчування, звідки вони беруться, коли настає їх сезон і що потрібно для їх виробництва, ми, разом з виявом поваги, розширюємо свої пізнання про те, що їмо.

Обговорюйте ці питання з дітьми і зі своїм оточенням

Віддаючи належне кожній страві, ми виявляємо повагу до фермерів, які виробили продукти, до, ресурсів, які на це потрібні були, і до людей, яким цього не дісталося. Повазі можна навчитися.

Завдяки цим правилам діти навчаться усвідомленому, здоровому і стійкому вибору харчових продуктів.

Landlord раніше повідомляв про те, що до 2025 року дві третини населення відчуватимуть нестачу води. ФАО вказує 4 напрямки для подолання кризи.

Агролайф   

17 квітня 2019 13:21

Кількість весняних опадів найменша за останні 15 років. Як позначиться це на врожайності зернових

За прогнозами, сумарні площі під зерновими культурами в Україні цього року дещо перевищать минулорічні, а стан перезимівлі озимих оцінюють як добрий. Проте оптимізм аграріїв щодо нового урожаю дещо зменшився внаслідок посушливої весни. Чи варто хвилюватися фермерам?

Про це розповіла, виступаючи на 16-й міжнародній конференції «Зерно Причорномор’я» експерт зернового ринку компанії «УкрАгроКонсалт» Єлизавета Малишко.

У новому сезоні аналітики прогнозують дещо нижчий експорт пшениці з Причорномор’я, ніж у сезоні 2018–2019. Це зумовлено тим, що за всіма оцінками, у 2019 р. виробництво зернових не досягне торішніх рекордних показників, а отже, і обсяги експорту з регіону скоротяться.

Читайте: Раптові неврожаї: прогноз швейцарського кліматолога для України

Останні кілька тижнів ринок обговорює проблему дефіциту вологи в південних областях України, який може негативно позначитися на врожайності зернових культур.

Щоб зрозуміти, наскільки серйозним є вплив браку опадів на майбутній урожай, аналітики компанії «УкрАгроКонсалт» проаналізували відхилення від тренду врожайності озимої пшениці, починаючи з 2006 року.

За словами Єлизавети Малишко, у січні – березні 2019 р. кількість опадів найменша за останні 15 років. Експерт навела дані, за два попередні роки з найбільшим дефіцитом вологи у ґрунті – за 2011 і 2014-й, відзначивши, що у 2014 р. урожайність була вищою за трендову, а в 2011-му – нижчою за трендову.

Тобто, як стверджують аналітики «УкрАгроКонсалт», брак опадів, який зараз спостерігається на початку року, не обов’язково позначиться на врожайності зернових.

«Треба дивитися на травневі опади, – пояснює Єлизавета Малишко. – Якщо в травні ми матимемо таку кількість опадів, як у 2011 році, то отримаємо урожайність, нижчу за трендову. Якщо опади будуть, як у 2014 році, то отримаємо урожайність, вищу за трендову».

Тобто, на думку експертів, треба уважно відслідковувати погодні умови в найближчі кілька тижнів, і тільки потім робити висновки.

Landlord раніше повідомляв про те, які перспективи України на глобальному ринку у 2019–2020 МР: на що можуть розраховувати країна в цілому й українські аграрії зокрема.

Фото на заставці: Володимир Мірненко

Новини   

Показати ще