ОГЛЯД РИНКУ    29 липня 2018 14:13

Український агросектор забезпечить країну і продовольством, і енергією


За даними Біоенергетичної асоціації України, відходи вітчизняного агросектора щорічно становлять до 100 млн т. З них близько 60 млн т може використовуватися для виробництва твердого біопалива. І ці обсяги постійно зростають відповідно до збільшення валового збору агрокультур. Стеблини і бадилля, качани, лушпиння соняшника тощо за умови належної підготовки можуть використовуватися як паливо навіть на металургійних комбінатах. Додатково можна отримувати 11,5 млн т твердого біопалива за рахунок культивації енергетичних культур та 1,6 млрд куб. м біогазу з відходів тваринництва. За словами голови правління Біоенергетичної асоціації України Георгія Гелетухи, сьогодні половина відходів рослинництва використовується для виробництва біопалива.

Завдяки використанню відходів рослинництва і тваринництва Україна здатна замістити мільярди кубометрів газу, що дозволяє економити великі кошти, причому у валюті. Наприклад, за даними Держстату, у 2017 році Україна імпортувала природного газу на $3,8 млрд. Вже зараз за рахунок біопалива (включаючи деревину) загалом заміщується близько 3,5 млрд куб. м газу. Якщо виходити з цін на природний газ для промислових споживачів і бюджетної сфери, ці 3,5 млрд куб. м коштували б споживачам приблизно 30 млрд гривень. Протягом найближчих чотирьох років тільки за рахунок біомаси і біогазу аграрного по-ходження можна буде замісити близько 5,3 млрд куб. м природного газу. Агросектор здатен не тільки заробляти валюту, а й суттєво з вигодою для себе скорочувати її витрати.

Тверда біомаса

Найбільш затребуване серед усіх видів твердої біомаси лушпиння соняшника, що пояснюється його високою температурою горіння, низькою вологістю і відносно простим процесом підготовки (лушпиння подрібнюється у пил, який і подається до топки). Лушпиння використовує металургійний комбінат «АрселорМіттал Кривий Ріг», повністю на лушпинні працюють ТЕЦ «Кропивницького ОЕЗ» і ТЕЦ компанії «Єврогейл». Але потенціал лушпиння як біопалива практично вичерпаний —використовується майже 95% доступної сировини.

Найбільш поширеним і масовим видом твердого біопалива, окрім, звичайно, деревини, в Україні є солома. Проте для звичайних твердопаливних котлів вона не підходить. Для її використання потрібні спеціальні котли, кількість яких в Україні можна перерахувати на пальцях. Так, «солом’яний» котел потужністю 1 МВт встановлений у модернізованій котельні в Миргороді. Котельня у місті Оріхові Запорізької області використовує суміш подрібненої соломи і лушпиння соняшника. Поки ці приклади поодинокі — інвестори віддають перевагу більш універсальним котлам для деревини. Щоправда, обмеження не стосуються брикетів із соломи, які можуть спалюватися у будь-яких котлах і печах. Обсяг ринку паливних брикетів з біомаси в Україні загалом можна оцінити приблизно у 500 000 т на рік, з яких на солом’яні припадає близько 100 000 т. За прогнозами вже у 2020-му брикетів із соломи буде вироблятися до 300 000 т.

Хоча слово «ринок» стосовно півсотні виробників солом’яних брикетів та їх клієнтів вживати, мабуть, зарано. Достатньо глянути на розбіг цін на цю продукцію — 1700–2750 грн/т залежно від регіону.

Виробництво брикетів із соломи впровадив кооператив у селі Кінські Роздори Запорізької області. Завод був збудований і запущений у 2016 році, витрати становили близько 750 000 гривень при виході готової продукції до 300 кг/год. Поки головні споживачі — 50 членів кооперативу, але розглядається питання розширення виробництва для виходу на ринок.

У тому ж 2016 році брикетувальну лінію для соломи потужністю 5 т за зміну встановило господарство «Світанок» у селі Непедівка на Вінниччині. Інвестиції сягнули 5,6 млн гривень, продукцію збувають бюджетні заклади району.

Ще одна брикетувальна лінія у Вінницький області запрацювала у селі Обухів на базі фермерського господарства «Вищеольчедаївське» у липні 2017-го. Брикетами вона забезпечує об’єкти соціальної сфери у декількох районах області. Окупаються такі лінії вже протягом року-двох експлуатації.

Рідка сировина

В Україні налічується близько 20 біогазових установок (БГУ), які умовно можна віднести до «аграрних» — тобто встановлених або на агропідприємствах, або на підприємствах харчової та переробної промисловості. Власне, «паливом» для біогазового реактора може бути будь-яка волога біомаса, здатна до зброджування.

Але найкращий вихід біогазу дають реактори, «заряджені» тваринними відходами зі свиноферм, корівників, птахівників у суміші з силосом або відходами переробки спиртових, пивних, цукрових заводів тощо. Наприклад, БГУ потужністю 1,1 МВт електроенергії, що працює на фермі великої рогатої худоби «Української молочної компанії», за добу переробляє близько 400 т гною. За словами представників «Зорг Біогаз Україна», які встановлювали станцію, вона була введена в експлуатацію у 2009 році і вже окупилася.

Вигода від встановлення БГУ очевидна. Підприємство може виробляти електроенергію та продавати її за «зеленим» тарифом (зараз — 0,12 євро за 1 кВт). Крім того, БГУ може забезпечувати газом та/або електроенергією виробничі потре-би самого власника.

Проте встановлений розмір «зеленого» тарифу забезпечує швидку окупність лише проектів великої потужності (від 2 МВт). Установки малої потужності (100–200 кВт) будуть повертати інвестиції до 10 років. Також важливе питання наявності у господарства достатньої кількості рідкої та твердої біомаси. Для забезпечення повного завантаження БГУ на 100 кВт достатньо мати поголів’я великої рогатої худоби у 1000 голів або свинокомплекс на 5500 голів. Розрахунки показують, що малопотужні установки можуть функціонувати виключно на тваринних відходах. Починаючи з потужності у 1 МВт треба додавати ще й силос. Наприклад, для БГУ потужністю 5 МВт вимоги такі: гній від 6700 голів великої рогатої худоби (або 33 000 голів свиней) з обов’язковим додаванням у біогазовий реактор силосу, якого на рік потрібно 93 500 т.

При цьому високий і сам поріг входження в такі проекти. БГУ на 5 МВт обійдеться у 1600–1800 євро за 1 кВт потужності, а невеликі установки у 100–200 кВт — у 5500–6500 євро за 1 кВт.

Традиційні нетрадиційні

Донедавна головним напрямом інвестування аграріїв у відновлювальні джерела енергії були сонячні станції та панелі.

У 2015–2016 роках країною прокотилася хвиля встановлення сонячних панелей різної потужності фермерськими господарствами, які за два роки інвестували ей напрям до 1,3 млрд євро.

Ще у 2012-му в Україні була лише одна фермерська сонячна електростанція у господарстві «Омельяненко» на Кіровоградщині. Потужність станції становила 1,3 МВт, інвестиції — 26,9 млн гривень, окупився проект за чотири роки. Наразі, за приблизними підрахунками експертів, в українських селах вже понад 2000 сонячних електростанцій потужністю від 100 кВт до 1,5 МВт.

У фермерському господарстві «Омельяненко» у 2014 році була додатково встановлена сонячна станція на 90 кВт з автоматизованою системою стеження за сонцем. А у 2015-му правління господарства стало, можливо, найпершою в Україні сільською офісною будівлею, яка опалюється за допомогою теплових насосів на сонячній енергії.

Вітрова енергетика менш поширена в українських аграрних господарствах. Але перспективи в аграрному секторі у неї є. Принаймні вітрові установки можуть стати у пригоді власникам зрошувальних систем — для підйому води з артезіанських свердловин і живлення самої системи. За інформацією Української вітроенергетичної асоціації, поки у сільській місцевості поширені лише індивідуальні вітряки домогосподарств. Законом встановлено максимальну потужність таких генераторів до 30 кВт, але найбільш поширені побутові вітрові установки 1–2 кВт, що використовують як резервні джерела живлення окремих житлових будівель.

Затюканий напрям

Валовий збір кукурудзи у 2018 році прогнозується на рівні близько 30 млн т, що мінімум на 14% вище показника 2017-го. І ці обсяги будуть постійно нарощуватися: за два останні роки площі під кукурудзою зросли на 200 000 га, зараз кукурудзу на зерно засівають на понад 4,5 млн га угідь.

Це примушує уважніше придивитися до ще одного джерела енергетичної біомаси — стеблин кукурудзи. У порівнянні з соломою вони мають низку переваг. За своїми характеристиками кукурудзяні стеблини близькі до деревини і мають більшу теплоту згоряння. Кліматичні умови України дозволяють витримувати їх на повітряному висушуванні — прямо на полі, без затрат енергії. Крім того, вони підходять до будь-якого твердопаливного котла.

В Європі вони вже стали досить традицій-ним джерелом енергії. Ціна на цю сировину у США становить приблизно $50/т, на європейському ринку — 40 євро/т.

На вітчизняному ринку, з одного боку, існує надлишок пропозиції тюкованої соломи, яка для більшості твердопаливних котлів не підходить. З іншого — є потенційний покупець тюкованих стеблин кукурудзи, але майже немає пропозиції. У Біоенергетичній асоціації України навели два приклади використання відходів кукурудзи у енергетичних цілях: котельня у Черкасах потужністю 4 МВт, яка перейшла з деревної тріски на стеблини та облущені качани кукурудзи, та один з елеваторів у Київської області, що почав використовувати стеблини кукурудзи у зерносушарці замість природного газу. Але в обох випадках йдеться про нетюковані стеблини: відходи доставляються насипом з полів, розташованих поруч із покупцем. Економічно доцільно доставляти таку сировину не більш як за 15 км. Пресовані та тюковані стебла кукурудзи можна возити і за 100 км.

Проте у більшості аграрних господарств навіть немає відповідної техніки для подрібнення та тюкування кукурудзяного стебла. Насамперед це стосується мульчувачів та прес-підбирачів. Такі навісні пристрої в Україні зараз можна придбати у дилерів лише за окремим замовлення, бо немає постійного попиту. Наприклад, за інформацією дилера сільськогосподарської техніки компанії «А-Тера», у Волинській області лише два господарства придбали спеціальні мульчувачі та прес-підбирачі для стеблин кукурудзи.

Інвестиції у придбання найсучасніших мульчувача і прес-підбирача, за розрахунками Біоенергетичної асоціації, становитимуть 198 500 євро. Окупність цих інвестицій залежить від того, на якій площі господарство висіває кукурудзу. У середньому з 1 га можна зібрати 3,5 т сухих стеблин, ціна на тюковані стебла кукурудзи зараз перевищує 33 євро  за 1 т.

ТЕКСТ: МИХАЙЛО ДИКАЛЕНКО

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

1 годину тому

Варю каву підлеглим та активно підтримую спорт в регіоні – Євген Дудка про важливість корпоративної складової

Корпоративна етика та повага до кожного працівника – головні складові в розвикту компанії. Саме таких принципів дотримується засновник групи компаній «Вілія» Євген Дудка. Власник одного з найбільших агрохолдингів Волині не цурається готувати своїм топ-менеджерам каву та щедро винагороджувати працівників за сумлінну працю.

Такі постулати Євген Дудка озвучив у рамках проекту «Унікальний ругіон». Зокрема, власник групи компаній «Вілія» та керуючий компанії «Волинь-Зерно-Продукт» відзначив, що серце колективу не може битися без здорового корпоративного духу, побудованого на взаємоповазі та відчуття довіри.

«Існує таке поняття, як корпоративний дух, і його потрібно підтримувати. Так, нещодавно особисто супроводжував порибалити до Норвегії працівників, які в нашій компанії вже понад 10 років, серед них були і водії, і вантажники. Добре мати і спільні традиції. Наприклад, на Новий рік ми купуємо ялинку у горщику, а потім садимо біля офісу. Щире запитання «Як справи у твоєї дитини?» додає працівнику впевненості в тому, що компанія його цінує і поважає як людину та особистість, а не розглядає тільки як гвинтик у великому виробничому механізмі. Або, наприклад, я завжди приїжджаю до офісу на 15 хвилин раніше та роблю топ-менеджерам каву. Такі прості речі дуже підтримують дух. Працівники мають відчувати себе захищеними. У житті бувають різні кризові ситуації, і людина має знати, що є компанія, на яку він може покластися. Наші співробітники впевнені, що у разі проблеми вони отримають захист та підтримку» – підкреслив управлінець.

Читайте: Побудова агробізнесу за принципами НАТО від Євгена Дудки

Крім того, Євген Дудка додав, що на його підприємстві майже удвічі вищі зарплати, ніж середні по регіону. Також його господарство є лідером з виплати орендної плати за земельні паї та приймає активну участь у соціальних проектах:

Кількість працівників по групі підприємств налічує 1300 осіб із середнім рівнем заробітної плати 14 700 гривень, у той час як на Волині, якщо не помиляюся, середній рівень — 8700 гривень на місяць. Тобто передусім ми соціально відповідальні стосовно наших співробітників.

Більше того, ми серед лідерів на ринку з виплати орендної плати за земельні паї; маємо низку соціальних проектів — виплати стипендій відмінникам у школах, підтримка сільського спорту, долучаємося до культурного виховання молоді.

Відзначимо, раніше Євген Дудка розповів, чому однією з головних цілей його компанії «Вілія» є об’єднання фермерів у кооперативи, і які дивіденди вони від цього отримають.

Думки   

2 години тому

За обслуговування 30 локомотивів General Electric Укрзалізниця заплатить 900 млн грн

Укрзалізниця через систему ProZorro оголосила тендер на надання послуг із сервісного обслуговування 30 локомотивів General Electric та пов’язаних із цим послуг. Передбачувана вартість робіт – 895,25 млн грн.

Про це повідомляє БізнесЦензор.

Аукціон проведуть 25 червня. Переможець тендеру до кінця 2027 р. має здійснювати сервісне обслуговування 30 магістральних вантажних тепловозів серії ТЕ33АС і надавати пов’язані з цим послуги.

Читайте: Nestle повністю викупила виробника соусів Торчин

Тендерні пропозиції можна подавати до 20 травня. Претендувати на участь у тендері може компанія, яка здатна підтвердити, що вона є виробником обладнання, основних запасних частин і матеріалів для виконання робіт із сервісного обслуговування магістральних вантажних тепловозів серії ТЕ33АС і пов’язаних із цим послуг, або має право на їх поставку, надане виробником локомотивів.

Для участі в тендері потрібно подати документ, виданий виробником General Electric, який підтверджує можливість надавати авторизовані послуги з сервісного обслуговування тепловозів ТЕ33АС і користування технічною, нормативною, методичною документацією на локомотив.

Як повідомляв Landlord, на Крюківському вагонобудівному заводі завершили доукомплектацію перших 30 локомотивів General Electric, які перевозитимуть вантажі в Україні.

Логістика   

18 години тому

У торговельній війні США та Китаю вже виграла українська кукурудза

Фуражна кукурудза з України успішно замінила американську на ринку Китаю. Підвищилися шанси й для українських експортерів ячменю. Про такі тенденції агроринку на тлі протистояння двох потужних економік світу розповів Рено Квач, директор, Dongling Grain&Oil (Китай).

Доповідаючи на конференції «Зерно Причерномор’я», Рено Квач детально проаналізував вплив торговельної війни між США та Китаєм на економіку обох країн. На його думку, обидві країни втрачають від цього протистояння, і тому слід шукати шлях перемовин і скасовувати імпортні мита.

Втім, Рено Квач зазначає, що імпорт американської агросировини для Китаю має не вельми суттєве значення, його можна замінити імпортом з інших країн, що на даний час і відбувається. Шанси відкриваються для України, зокрема.

– Українська кукурудза успішно замінила американську. По пшениці ми імпортуємо всього 11%. На тлі величезного внутрішнього ринку це несуттєво, — заявив Рено Квач.

Проте Китай відчуває залежність від американської сої, сорго і ячменю, хоча у  2018 році й скоротив ці види американського імпорту майже наполовину. Сою вже доправляють до Китаю з Бразилії.

Імпорт фуражного ячменю Китай готовий наростити з України, зазначив Рено Квач.

Читайте: Торговельна війна США vs Китай: коли закінчиться і чому Трамп уже програв – Рено Квач

Не суттєво залежить Китай від США і в імпорті м’яса. Водночас, китайський експерт зазначає, що втрата США такого ринку експорту аграрної продукції, як Китай, негативно позначиться на економіці штатів.

Рено Квач, однак, сподівається на відновлення торговельних стосунків обох країн, якщо не завадять політичні причини.

– Обом сторонам варто дійти угоди, консенсусу у відносинах, – каже він.

Він визнає, що Китай через імпортні мита США на промислові товари вже відчуває суттєвий негативний вплив на економіку, і він може погіршитися з зв’язку з втратою ринку. Так, США ввели мита у квітні 2018 року. До листопада 2018 року валюта Китаю впала на 10% до долара США. Рено Квач зазначає, що Китай був змушений «дзеркально» відповідати на введення мит з боку штатів.

Як повідомляв раніше LandLord, у березні намітилася розрядка у торговельній війні США та Китаю. Так, Китай купив 1,5 млн т американської сої. Країни ведуть перемовини щодо скасування мит.

Політика   

24 години тому

Урожай зернових в Україні складе 65 млн т. Експорт – 46 млн т

Такі прогнози озвучив Сергій Феофілов, генеральний директор «УкрАгроКонсалт». За його словами, найближчим часом слід очікувати підвищення інвестиційної привабливості агросектору України.

Про тенденції розвитку аграрного сектору України та світу Сергій Феофілов розповів, виступаючи на 16-й міжнародній конференції «Зерно Причорномор’я». Він підкреслив, що міжнародні експерти та фінансові інституції теж оптимістичні в своїх прогнозах щодо розвитку України та зростання її валового продукту. Прогноз «УкрАгроКонсалт» на урожай: 65 млн т, на експорт – 45-46 млн т.

– Ці амбіційні плани з виробництва основані на високій конкурентоспроможності зерна та олійних культур з України. Вірогідне значне підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору України. Швидше за все, це відбудеться наприкінці 2019 року або на початку 2020 року, – прогнозує гендиректор «УкрАгроКонсалт».

Читайте: Кількість весняних опадів найменша за останні 15 років. Як позначиться це на врожайності зернових

Разом із тим, він говорить про ризики та виклики для виробників агропродукції у світі. Один із ризиків – політична нестабільність. Проте експерт вважає, що для України цей ризик є короткостроковими, більшу роль відіграють економічні ризики. Передусім, пов’язані з розвитком глобальної економіки.

– Уповільнення росту глобальної економіки – головний виклик для аграрного сектору, – підкреслює Сергій Феофілов.

Він розповів про сценарії адаптації для виробників та експортерів. Політичне регулювання ринку, на думку експерта, є дуже суперечливим.

Тому на перший план виходять економічні важелі. Сергій Феофілов зупинився на застосуванні нових інструментів сільгоспвиробниками, а саме – спеціалізації на окремих культурах, які зумовлюють розвиток агросектору країни. Наприклад, в Україні найбільшими темпами зростають врожаї та експорт кукурудзи, у Бразилії – сої, у Росії – пшениці.

Як раніше повідомляв LandLord, у 2018 році в Україні зафіксовано рекордний урожай зернових – 70,1 млн тонн.

Рослинництво   

18 квітня 2019 09:44

Кооператив із кластером у 100 тис. га або як Вілія створює найпотужніше фермерське об’єднання України

Засновник одного з найбільших агрохолдингів Волині – групи компаній «Вілія» Євген Дудка – розповів про непросту історію побудови свого дітища та поділився планами розвитку компанії у найближчий час.

Зокрема, у спецпроекті «Унікальний регіон» Євген Дудка зазначив, що розвитком агробізнесу на Волині він почав займатися ще в 90-х, проте справжні обриси агрогіганта «Вілія» з’явилися на початку 2000-х, коли за шалені на той час $63 тис. було придбане підприємство для переробки зернових та за $18 тис. 5 га землі. Такі інвестиції дали суттєвий поштовх для подальшого розвитку підприємства й закріплення його в статусі одного з найсучасніших в регіоні.

«Якщо згадати історію розвитку нашого бізнесу, то він бере початок з торгівлі (що було характерним для більшості підприємств 1990-х років). Наступним щаблем зростання була давальницька переробка зернових та поява власного транспорту. А придбання у 2003 році першого підприємства за шалені на той час кошти — $63 000, і ще $18 000 за 5 га землі в межах міста, стало фактично стартом нашої виробничої діяльності. Ось тоді ми й почали займатися переробкою, яка є моєю улюбленою темою. Чим більша глибина переробки, тим стійкіша структура. Проте сьогодні борошномели переживають не найкращі часи».

На сьогодні керівництво господарства «Вілія» планує зафіксувати у власному обробітку 30 тис. га. землі та об’єднати навколо компанії фермерів із загальним земельним кластером у 100 тис. га. Усе це Євген Дудка планує зробити для створення кооперативів, аби вітчизняні фермери не боялися інвестувати гроші в загальну справу за для виходу агробізнесу на вищий щабель рентабельності та більш ефективної роботи.

Читайте: Бахматюк жорстко наїхав на Гонтарєву, назвавши її катом української економіки

«Наша стратегія — зафіксувати 30 000 га землі у власному обробітку, разом із тим розвиваючи нашу унікальну компетенцію — можливість надання повного комплексу ресурсу та послуг для потреб агровиробників, об’єднати навколо компанії агропідприємства та фермерів із загальним земельним масивом у 100 000 га. Наша компанія, таким чином, стає своєрідним інтегратором між глобальними компаніями-постачальниками, такими як Syngenta, та малими і середніми агровиробниками.

Наступний якісний крок — залучити фермерів, аграрників в об’єднання як акціонерів елеваторної, логістичної інфраструктури і вже практично трансформуватися в кооператив. Проте, потрібен певний час — ще п’ять-десять років  — для зміни ментальності людей та розвитку акціонерної культури, щоб вони були готові інвестувати власні гроші в загальну справу та віддати в управління комусь частину свого активу. Адже що може об’єднати людей? Або спільна небезпека, або спільна вигода. На сьогодні небезпека вже багатьох об’єднала. На Волині я був ініціатором заснування громадської спілки «СПАС» (Самоврядна перша аграрна спілка). У чому сенс? 15 основних виробників домовилися про досить прості речі. Перше — про політику добросусідства. Друге — ми зафіксували межі. Третє — принцип НАТО: напад на одного означає напад на всіх».

Нагадаємо, що в рамках спецпроекту «Унікальний регіон» Євген Дудка поділився секретами ефективної побудови корпоративної культури та пояснив, чому за фермерськими кооперативами стоїть майбутнє українського агросектору.

Кейси   

Показати ще