ОГЛЯД РИНКУ    31 липня 2018 09:02

Скільки можна заробити на вирощуванні енергетичних культур


В Україні близько 4 млн га малородючих земель сільгосппризначення. Вони розпайовані, але вести на них традиційне сільське господарство не вигідно. Більшість із цих площ якнайліпше підходять для вирощування енергетичних культур — верби, тополі, міскантусу, світчграсу та інших. Їх культивування активно розвивається у Європі: для фермерів це прибутковий бізнес і покращення стану земель, для місцевих громад — плата за оренду, створення нових робочих місць, для країни — енергонезалежність, покращення екологічного стану. Прогнозується, що до 2020 року площа земель у ЄС, доступних для вирощування енергокультур, зросте до 20,5 млн га, а до 2030-го — до 26,2 млн га.

В Україні галузь із вирощування енергетичних сільгоспкультур перебуває в зародковому стані — енергокультурами засаджено близько 4000 га маргінальних земель. Здебільшого це енергетична верба, тополя та міскантус, які дають середню щорічну урожайність 20 т/га. Потенціал галузі колосальний, вона здатна збільшитися у 250 разів. За розрахунками науковців, з 1 млн га можна зібрати 11,5 млн т врожаю енергокультур, що здатні замістити 5,5 млрд куб. м природного газу. Потенційно енергетичні культури в країні можуть замістити близько 20 млрд куб. м природного газу, або дві треті потреб країни в газопостачанні.

Культурна спадщина

Для отримання біомаси сьогодні широко використовуються близько 20 видів швидкорослих культур. Найрозповсюдженіші в Україні — верба, тополя, міскантус, світчграс, просо. Отримана біомаса, перероблена на щепу, паливні гранули, брикети чи пелети, використовується для виробництва теплової та електричної енергії. Вихід енергії з різних культур суттєво відрізняється: цукрове сорго — 128 Гкал/га, міскантус — 81 Гкал/га, енергетична верба — 65 Гкал/га, світчграс — 61 Гкал/га. Отримувати енергію, а значить, додаткові кошти, можна і з різних сільгоспкультур. Так, при вирощуванні 1 т зерна ячменю отримують від 1,5 т соломи, якщо це кукурудза — до 2,4 т стеблин, які можна використовувати для опалювання своїх приміщень або продавати. При спалювання 1 т соломи виділяється близько 3 МВт теплової енергії, а це означає заміну 333 куб. м газу.

З 1 га цукрового сорго можна зібрати до 30 т сухої біомаси, яка використовується для виробництва етанолу, бутанолу та біогазу. Віджату біомасу переробляють на брикети та пелети. Світовий лідер з імпорту цукрового сорго — Китай, який закуповує його і для кормів, і для виробництва біоетанолу. Сорго не надто примхлива до вологи культура, може давати високі врожаї і в степовій, і в лісостеповій зоні країни, на забруднених землях. Перспективний енергоносій — гірчиця, яку все частіше починають додавати у змішане біопаливо. Обробка гірчиці не вимагає значних зусиль, рослина добре проростає навіть за низьких температур. В її придбанні насамперед зацікавлені США, Німеччина, Непал, Франція та Польща. Для масового вирощування гірчиці Україна має серйозну перевагу —зручне географічне розташування.

Конопляна сировина — теж цінне енергетичне паливо. За теплоутворюючими якостями пелети з конопель займають місце між кам’яним вугіллям та деревиною. До того ж, коноплі — швидко відновлювальна сировина. Вирощування і переробка рослини на енергетичне паливо не потребують використання спеціальних технологій.

Слушні поради

Серед усіх областей України найбільше придатних земель для вирощування енергетичних культур у Житомирській та Чернігівській областях. Є вони й на Волині та Львівщині, Херсонщині та Одещині. Організувати успішну справу з вирощування енергетичних культур краще не далі 100 км від їх споживачів, котелень, ТЕС, опалюваних комунальних закладів. Фермер, який вирощує енергокультури, також може заробляти на продажі саджанців.

Рентабельно створити вертикально інтегрований бізнес: організувати переробку на пелети та брикети. Або орендувати котельні та, оснастивши їх сучасними котлами, які працюють на біопаливі, забезпечувати власною сировиною та продавати теплову та електричну енергію. Один з яскравих прикладів створення такого кластера — будівництво трьох біопаливних котелень у селищі Іваничі на Волині, що чотири роки тому зробила агроенергетична компанія Salix Energy спільно з «Аванті-Девелопмент». Це дозволило повністю відключити від газу комунальні підприємства селища населенням близько 7000 осіб. Для забезпечення котелень паливом достатньо 150 га вербових плантацій.

Не менш важливо для фермера — правильно вибрати культуру, яку влаштує тамтешній ґрунт і клімат, не нехтувати агрономічними заходами з підготовки ґрунтів і обробки від бур’янів, не економити на придбанні високопродуктивних саджанців і забезпечити плантаціям ретельний догляд. Оскільки перший урожай верба та міскантус дають на третій рік, починати можна з малих площ, поступово збільшувати їх, засаджуючи своїм посадковим матеріалом. Не варто поспішати з придбанням спеціалізованої техніки, бо більшість робіт можна виконати традиційними машинами, які є у кожного аграрія. Але головне — бути готовим до довгих інвестицій. Основні витрати припадають на роки посадки. Період окупності настає в енергетичної верби лише при зборі другого врожаю, тобто на шостий рік після саджання, у міскантуса — на третій-четвертий. Зате збирати урожай з однієї плантації можна мінімум 25 років, витрачаючи лише на збір. Жодна з цих культур не потребує досушування, а склади для її зберігання — особливих вимог і витрат.

Позитивні зрушення

Після підвищення цін на газ кількість котелень на відновлюваних джерелах енергії зростає в геометричній прогресії. На ринку виникає дефіцит сировини. Інтерес до галузі надзвичайно високий. Підтвердження — велика кількість проектів, які вже реалізуються або розробляються як малими фермерами, так і агрохолдингами, сільськими громадами за підтримки міжнародних фондів у рамках різноманітних програм.

У місті Борщів Тернопільської області створюють норвезько-український центр біоенергетики та управління місцевими енергоресурсами. У рамках проекту передбачається, зокрема, закладання розсадників енергетичних культур і організація спеціалізованих господарств з їх вирощуванні. На Полтавщині планують розвивати сферу енергетичних куль-тур, використавши кошти, які у 2018-му надійдуть до обласного бюджету у вигляді ренти за розробку місцевих газових родовищ.

В Іванкові на Київщині компанія «Укртепло» будує ТЕС, яка працюватиме на паливній трісці, — три котли загальною потужністю 18 МВт. ТЕС запустять до осені поточного року, і вона потребуватиме стабільних поставок сировини. Цьогоріч у Жмеринському районі Винницької області висадили 3500 саджанців енергетичної верби для виробництва біопалива для власного використання. Ініціатором стала Северинівська об’єднана територіальна громада, яка аргументує своє рішення тим, що верба дає у 14 разів більший вихід деревини на гектар у рік, ніж традиційні лісові насадження.

Навесні компанія «Сварог Вест Груп» зібрала перший урожай міскантусу. Також на Житомирщині агрохолдинг планує вирощувати енергетичну вербу: зараз проводять зустрічі з представниками місцевих громад, що можуть надати ділянки, з інвесторами, які планують займатися вирощуванням енергетичних рослин. На Київщині компанія Grain Alliance («Баришівська зернова компанія») планує вирощувати вербу та експортувати до Швеції й вже провела зустріч із представниками шведської компанії Henriksson Salix AB (HSAB) — виробника обладнання для посадки та збору урожаю енерговерби.

Початкові розрахунки

Поки в нашій державі лише 2,5% спожитої енергії від її загального обсягу одержується з біомаси, тоді як у Західній Європі — близько 12%, а в низці скандинавських країн — від 17% до 40%. В Україні майже відсутні, за деяким винятком, технічні, технологічні, особливо економічні обґрунтування для вирощування біоенергетичної сировини. Тому не дивно, що окремі господарники без достатніх попередніх економічних розрахунків будують великі заводи з переробки біомаси, які потім не здатні забезпечити сировиною. «У даній справі багато аматорства, невдалих технічних рішень, недостатньо попередніх техніко- економічних розрахунків», — каже доцент Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіП) Анатолій Фурса. «Технології, що нині використовуються в Україні при вирощуванні біоенергетичних культур, вимагають суттєвого доопрацювання з погляду повної заміни ручної праці на таких процесах, як саджання, збирання біосировини й інших, а також вимагають удосконалення вітчизняних засобів механізації, залучення іноземної техніки», — зазначає кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, завідувач лабораторії Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН Володимир Бондар. Водночас низка підприємств, які вдумливо ставляться до техніко-економічних проектів із біоенергетики, успішно працюють, особливо з виготовлення та реалізації пелет із біосировини. Такі фірми не тільки забезпечують потреби внутрішніх споживачів у біопаливі, а й експортують його за кордон.

За словами Бондаря, в Україні на маргінальних землях можна одержувати значні обсяги біомаси біоенергетичних культур. Загальний потенціал біомаси, доступний для біоенергетики, зараз використовується лише на 11,6%.

В інституті дослідили економіку вирощування та переробки основних для України біоенергетичних куль-тур: міскантусу, енергетичної верби, світчграсу, цукрового сорго, деревних рештків, лушпиння соняшника, соломи зернових. Так, вирощування і збирання однорічних біоенергетичних культур (цукрового сорго, світчграсу) обходиться значно дешевше, ніж багаторічних (енергетичної верби, міскантусу), що пов’язано зі значними витратами при закладанні плантацій останніх і протягом вегетації у перші три роки. Так, якщо на 1 га світчграсу потрібно витратити 9800 гривень, цукрового сорго — 14 862 гривні й одержати врожай уже в перший рік — відповідно 15 і 90 т/га, то на 1 га енергетичної верби у перші три роки вегетації слід витратити 37 100 гривень та одержати за цей період лише 22 т сировини; зате надалі верба може давати 24 т сировини за собівартістю всього 165 грн/т. Відповідно, для закладання плантацій міскантусу за перші три роки необхідно витратити 39 700 грн/га й одержати врожай за цей період 58 т/га, зате в наступні за ними роки витрати становитимуть по 3524 грн/га, а врожайність — 33,4 т/га.

НУБіП розрахував і економічну ефективність переробки вирощеної сировини на пелети на прикладі двох діючих підприємств потужністю 1,2 і 5 т/год. З урахуванням усіх статей витрат при переробці різних видів сировини на пелети собівартість виготовлення пелет на обох заводах виявилася практично однаковою. Найдешевший вид пелет вони отримують при переробці деревних решток — відповідно 1195 і 1172 грн/т, міскантусу — 1050 та 922 грн/т, енергетичної верби — 1152 та 1043 грн/т. У цілому собівартість виготовлення пелет на цих заводах дає можливість вести в Україні їх високоефективне виробництво, враховуючи досить високу ціну на них на світовому ринку біопалива — $150 за тонну.

ТЕКСТ: ЛАРИСА СТЕПАНУШКО

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

2 години тому

Варю каву підлеглим та активно підтримую спорт в регіоні – Євген Дудка про важливість корпоративної складової

Корпоративна етика та повага до кожного працівника – головні складові в розвикту компанії. Саме таких принципів дотримується засновник групи компаній «Вілія» Євген Дудка. Власник одного з найбільших агрохолдингів Волині не цурається готувати своїм топ-менеджерам каву та щедро винагороджувати працівників за сумлінну працю.

Такі постулати Євген Дудка озвучив у рамках проекту «Унікальний ругіон». Зокрема, власник групи компаній «Вілія» та керуючий компанії «Волинь-Зерно-Продукт» відзначив, що серце колективу не може битися без здорового корпоративного духу, побудованого на взаємоповазі та відчуття довіри.

«Існує таке поняття, як корпоративний дух, і його потрібно підтримувати. Так, нещодавно особисто супроводжував порибалити до Норвегії працівників, які в нашій компанії вже понад 10 років, серед них були і водії, і вантажники. Добре мати і спільні традиції. Наприклад, на Новий рік ми купуємо ялинку у горщику, а потім садимо біля офісу. Щире запитання «Як справи у твоєї дитини?» додає працівнику впевненості в тому, що компанія його цінує і поважає як людину та особистість, а не розглядає тільки як гвинтик у великому виробничому механізмі. Або, наприклад, я завжди приїжджаю до офісу на 15 хвилин раніше та роблю топ-менеджерам каву. Такі прості речі дуже підтримують дух. Працівники мають відчувати себе захищеними. У житті бувають різні кризові ситуації, і людина має знати, що є компанія, на яку він може покластися. Наші співробітники впевнені, що у разі проблеми вони отримають захист та підтримку» – підкреслив управлінець.

Читайте: Побудова агробізнесу за принципами НАТО від Євгена Дудки

Крім того, Євген Дудка додав, що на його підприємстві майже удвічі вищі зарплати, ніж середні по регіону. Також його господарство є лідером з виплати орендної плати за земельні паї та приймає активну участь у соціальних проектах:

Кількість працівників по групі підприємств налічує 1300 осіб із середнім рівнем заробітної плати 14 700 гривень, у той час як на Волині, якщо не помиляюся, середній рівень — 8700 гривень на місяць. Тобто передусім ми соціально відповідальні стосовно наших співробітників.

Більше того, ми серед лідерів на ринку з виплати орендної плати за земельні паї; маємо низку соціальних проектів — виплати стипендій відмінникам у школах, підтримка сільського спорту, долучаємося до культурного виховання молоді.

Відзначимо, раніше Євген Дудка розповів, чому однією з головних цілей його компанії «Вілія» є об’єднання фермерів у кооперативи, і які дивіденди вони від цього отримають.

Думки   

3 години тому

За обслуговування 30 локомотивів General Electric Укрзалізниця заплатить 900 млн грн

Укрзалізниця через систему ProZorro оголосила тендер на надання послуг із сервісного обслуговування 30 локомотивів General Electric та пов’язаних із цим послуг. Передбачувана вартість робіт – 895,25 млн грн.

Про це повідомляє БізнесЦензор.

Аукціон проведуть 25 червня. Переможець тендеру до кінця 2027 р. має здійснювати сервісне обслуговування 30 магістральних вантажних тепловозів серії ТЕ33АС і надавати пов’язані з цим послуги.

Читайте: Nestle повністю викупила виробника соусів Торчин

Тендерні пропозиції можна подавати до 20 травня. Претендувати на участь у тендері може компанія, яка здатна підтвердити, що вона є виробником обладнання, основних запасних частин і матеріалів для виконання робіт із сервісного обслуговування магістральних вантажних тепловозів серії ТЕ33АС і пов’язаних із цим послуг, або має право на їх поставку, надане виробником локомотивів.

Для участі в тендері потрібно подати документ, виданий виробником General Electric, який підтверджує можливість надавати авторизовані послуги з сервісного обслуговування тепловозів ТЕ33АС і користування технічною, нормативною, методичною документацією на локомотив.

Як повідомляв Landlord, на Крюківському вагонобудівному заводі завершили доукомплектацію перших 30 локомотивів General Electric, які перевозитимуть вантажі в Україні.

Логістика   

19 години тому

У торговельній війні США та Китаю вже виграла українська кукурудза

Фуражна кукурудза з України успішно замінила американську на ринку Китаю. Підвищилися шанси й для українських експортерів ячменю. Про такі тенденції агроринку на тлі протистояння двох потужних економік світу розповів Рено Квач, директор, Dongling Grain&Oil (Китай).

Доповідаючи на конференції «Зерно Причерномор’я», Рено Квач детально проаналізував вплив торговельної війни між США та Китаєм на економіку обох країн. На його думку, обидві країни втрачають від цього протистояння, і тому слід шукати шлях перемовин і скасовувати імпортні мита.

Втім, Рено Квач зазначає, що імпорт американської агросировини для Китаю має не вельми суттєве значення, його можна замінити імпортом з інших країн, що на даний час і відбувається. Шанси відкриваються для України, зокрема.

– Українська кукурудза успішно замінила американську. По пшениці ми імпортуємо всього 11%. На тлі величезного внутрішнього ринку це несуттєво, — заявив Рено Квач.

Проте Китай відчуває залежність від американської сої, сорго і ячменю, хоча у  2018 році й скоротив ці види американського імпорту майже наполовину. Сою вже доправляють до Китаю з Бразилії.

Імпорт фуражного ячменю Китай готовий наростити з України, зазначив Рено Квач.

Читайте: Торговельна війна США vs Китай: коли закінчиться і чому Трамп уже програв – Рено Квач

Не суттєво залежить Китай від США і в імпорті м’яса. Водночас, китайський експерт зазначає, що втрата США такого ринку експорту аграрної продукції, як Китай, негативно позначиться на економіці штатів.

Рено Квач, однак, сподівається на відновлення торговельних стосунків обох країн, якщо не завадять політичні причини.

– Обом сторонам варто дійти угоди, консенсусу у відносинах, – каже він.

Він визнає, що Китай через імпортні мита США на промислові товари вже відчуває суттєвий негативний вплив на економіку, і він може погіршитися з зв’язку з втратою ринку. Так, США ввели мита у квітні 2018 року. До листопада 2018 року валюта Китаю впала на 10% до долара США. Рено Квач зазначає, що Китай був змушений «дзеркально» відповідати на введення мит з боку штатів.

Як повідомляв раніше LandLord, у березні намітилася розрядка у торговельній війні США та Китаю. Так, Китай купив 1,5 млн т американської сої. Країни ведуть перемовини щодо скасування мит.

Політика   

18 квітня 2019 11:24

Урожай зернових в Україні складе 65 млн т. Експорт – 46 млн т

Такі прогнози озвучив Сергій Феофілов, генеральний директор «УкрАгроКонсалт». За його словами, найближчим часом слід очікувати підвищення інвестиційної привабливості агросектору України.

Про тенденції розвитку аграрного сектору України та світу Сергій Феофілов розповів, виступаючи на 16-й міжнародній конференції «Зерно Причорномор’я». Він підкреслив, що міжнародні експерти та фінансові інституції теж оптимістичні в своїх прогнозах щодо розвитку України та зростання її валового продукту. Прогноз «УкрАгроКонсалт» на урожай: 65 млн т, на експорт – 45-46 млн т.

– Ці амбіційні плани з виробництва основані на високій конкурентоспроможності зерна та олійних культур з України. Вірогідне значне підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору України. Швидше за все, це відбудеться наприкінці 2019 року або на початку 2020 року, – прогнозує гендиректор «УкрАгроКонсалт».

Читайте: Кількість весняних опадів найменша за останні 15 років. Як позначиться це на врожайності зернових

Разом із тим, він говорить про ризики та виклики для виробників агропродукції у світі. Один із ризиків – політична нестабільність. Проте експерт вважає, що для України цей ризик є короткостроковими, більшу роль відіграють економічні ризики. Передусім, пов’язані з розвитком глобальної економіки.

– Уповільнення росту глобальної економіки – головний виклик для аграрного сектору, – підкреслює Сергій Феофілов.

Він розповів про сценарії адаптації для виробників та експортерів. Політичне регулювання ринку, на думку експерта, є дуже суперечливим.

Тому на перший план виходять економічні важелі. Сергій Феофілов зупинився на застосуванні нових інструментів сільгоспвиробниками, а саме – спеціалізації на окремих культурах, які зумовлюють розвиток агросектору країни. Наприклад, в Україні найбільшими темпами зростають врожаї та експорт кукурудзи, у Бразилії – сої, у Росії – пшениці.

Як раніше повідомляв LandLord, у 2018 році в Україні зафіксовано рекордний урожай зернових – 70,1 млн тонн.

Рослинництво   

18 квітня 2019 09:44

Кооператив із кластером у 100 тис. га або як Вілія створює найпотужніше фермерське об’єднання України

Засновник одного з найбільших агрохолдингів Волині – групи компаній «Вілія» Євген Дудка – розповів про непросту історію побудови свого дітища та поділився планами розвитку компанії у найближчий час.

Зокрема, у спецпроекті «Унікальний регіон» Євген Дудка зазначив, що розвитком агробізнесу на Волині він почав займатися ще в 90-х, проте справжні обриси агрогіганта «Вілія» з’явилися на початку 2000-х, коли за шалені на той час $63 тис. було придбане підприємство для переробки зернових та за $18 тис. 5 га землі. Такі інвестиції дали суттєвий поштовх для подальшого розвитку підприємства й закріплення його в статусі одного з найсучасніших в регіоні.

«Якщо згадати історію розвитку нашого бізнесу, то він бере початок з торгівлі (що було характерним для більшості підприємств 1990-х років). Наступним щаблем зростання була давальницька переробка зернових та поява власного транспорту. А придбання у 2003 році першого підприємства за шалені на той час кошти — $63 000, і ще $18 000 за 5 га землі в межах міста, стало фактично стартом нашої виробничої діяльності. Ось тоді ми й почали займатися переробкою, яка є моєю улюбленою темою. Чим більша глибина переробки, тим стійкіша структура. Проте сьогодні борошномели переживають не найкращі часи».

На сьогодні керівництво господарства «Вілія» планує зафіксувати у власному обробітку 30 тис. га. землі та об’єднати навколо компанії фермерів із загальним земельним кластером у 100 тис. га. Усе це Євген Дудка планує зробити для створення кооперативів, аби вітчизняні фермери не боялися інвестувати гроші в загальну справу за для виходу агробізнесу на вищий щабель рентабельності та більш ефективної роботи.

Читайте: Бахматюк жорстко наїхав на Гонтарєву, назвавши її катом української економіки

«Наша стратегія — зафіксувати 30 000 га землі у власному обробітку, разом із тим розвиваючи нашу унікальну компетенцію — можливість надання повного комплексу ресурсу та послуг для потреб агровиробників, об’єднати навколо компанії агропідприємства та фермерів із загальним земельним масивом у 100 000 га. Наша компанія, таким чином, стає своєрідним інтегратором між глобальними компаніями-постачальниками, такими як Syngenta, та малими і середніми агровиробниками.

Наступний якісний крок — залучити фермерів, аграрників в об’єднання як акціонерів елеваторної, логістичної інфраструктури і вже практично трансформуватися в кооператив. Проте, потрібен певний час — ще п’ять-десять років  — для зміни ментальності людей та розвитку акціонерної культури, щоб вони були готові інвестувати власні гроші в загальну справу та віддати в управління комусь частину свого активу. Адже що може об’єднати людей? Або спільна небезпека, або спільна вигода. На сьогодні небезпека вже багатьох об’єднала. На Волині я був ініціатором заснування громадської спілки «СПАС» (Самоврядна перша аграрна спілка). У чому сенс? 15 основних виробників домовилися про досить прості речі. Перше — про політику добросусідства. Друге — ми зафіксували межі. Третє — принцип НАТО: напад на одного означає напад на всіх».

Нагадаємо, що в рамках спецпроекту «Унікальний регіон» Євген Дудка поділився секретами ефективної побудови корпоративної культури та пояснив, чому за фермерськими кооперативами стоїть майбутнє українського агросектору.

Кейси   

Показати ще