ОГЛЯД РИНКУ     7 місяців тому

Що таке українські інноваційні агростартапи і що насправді потрібно аграріям


У компанії «Колос» кілька років тому фактичні витрати палива на 30% перевищували планові. Аби вирішити цю проблему, директор замовив встановлення датчиків руху на техніку. Через тиждень виявилося, що всі КамАЗи їздять чітко за своїми маршрутами, а витрати палива не скорочуються. Справа була в тому, що водії повстановлювали у паливні баки системи, які дозволяють зливати солярку в каністри, розташовані у кузові, прямо під час руху. І лише звільнення співробітників, а також одночасне використання датчиків рівня і витрати палива дозволило компанії позбутися надмірних витрат.

Правильний мотив

Відтоді GPS-трекери стали більш досконалими. Системи контролю палива, дрони, супутниковий моніторинг полів, мобільні додатки, здатні визначати хвороби рослин і давати рекомендації щодо внесення добрив і засобів захисту рослин, аграрії почали використовувати доволі часто. Та, звичайно, не всі. В Україні тільки кожне десяте господарство активно впроваджує технологічні новинки. Господарі інших або не готові протистояти опору персоналу, який пручається змінам, або до кінця не вірять в ефективність гаджетів та сучасних технологій, або не готові витрачати на них гроші – незважаючи на те що вартість системи контролю витрат палива і моніторингу руху транспорту для однієї сільгоспмашини не перевищує $400 і окупається за одну посівну.

Однак, перед впровадженням господарствам необхідно чітко розуміти: навіщо це потрібно, що робити з отриманими даними, а головне – який реальний зиск вони матимуть. Директор із виробництва компанії «Агрорегіон», що обробляє 35 000 га в Чернігівській області, Володимир Кравцов згадує, як став використовувати дрони. У 2014-му на одному з полів «Агрорегіону» подекуди не зійшов соняшник. Агроном сказав, що доведеться пересівати 30 га. На запитання керівника про те, звідки взялася ця цифра, він тільки знизував плечима. «Я тоді виліз на високовольтну вишку з фотоапаратом, щоб побачити усе поле, – ділиться Кравцов. – Сидячи нагорі зрозумів: час купувати дрон».

З того часу в компанії почали регулярно моніторити стан посівів із повітря. На фотографіях було видно, в який бік їхала сівалка, де розганялася, де гальмувала, куди не доїхала і не досіяла, де на поле було внесено більше добрив, а куди вони не потрапили взагалі через неправильно налаштований розкидач. Використовуючи цю інформацію, компанія поступово обладнала сівалки датчиками висіву і системами відключення секцій, а трактори – автопілотами, придбала нові розкидачі для добрив. Цього року, оперуючи даними, отриманими у тому числі з дронів, «Агрорегіон» планує активно використовувати технологію диференційованого посіву та диференційовано-го внесення добрив.

За останні роки виробництво і використання дронів стало цілою індустрією, досягненнями якої вже нікого не здивуєш. А чим можна здивувати? Що сьогодні являють собою інноваційні агростартапи? Кому і навіщо вони потрібні?

Стартапи чи ні?

Реальних агростартапів не так вже й багато у порівнянні з аграрними інвестпроектами. Останніх на інвестиційних платформах типу Startup.Network більше п’яти з половиною сотень. Тільки що нового в ідеї вирощування ягід або трюфелів, розведенні креветок, сомів, устриць, експорті в Європу овочів або фруктів? Принципово – нічого, це напрями нішевого агробізнесу.

А ось у будівництві барабанних теплиць фішка є. Це справжнє технологічне ноу-хау. За словами Олександра Сороки, засновника інвестиційної платформи для учасників венчурного ринку Startup.Network, члена правління Української асоціації венчурного бізнесу, в Україні всього близько двох десятків агростартапів, що пропонують дійсно інноваційні рішення.

Коли мова заходить про стартапи, експерти не в останню чергу згадують про Kray Technologies. Їх дрони дозволяють вносити пестициди і добрива, можуть обприскувати 54 га на годину і до 500 га на добу. При цьому аналогічні моделі конкурентів обприскують максимум 11 га на годину.

За словами виконавчого директора Kray Technologies Андрія Дашкієва, продукт на 90% складається з комплектуючих, розроблених фахівцями компанії. Призначений він для фермерів, які обробляють до 2000 га землі, та покликаний у п’ять разів скоротити витрати на повітряне внесення засобів захисту рослин та зменшити споживання хімікатів.

Просувати свої дрони компанія збирається, зокрема, у США та Канаді, де більше мільйона ферм із земельним банком до 2000 га. Та звичайно ж, в Україні. Восени 2017 року між Kray Technologies і Chernovetskyi Investment Group був укладений договір про інвестиції. У 2018-му в Києві планується запустити серійне виробництво дронів-обприскувачів.

Якби хтось складав рейтинг найфутуристичніших українських проектів, очолили б його, найімовірніше, барабанні теплиці «Адам» компанії «Алана-Еко». Тут поєднані технології гідропоніки, штучної гравітації з контрольованою подачею вуглекислого газу і спеціальним освітленням. Обертання барабана приводить до зміни напрямку сили тяжіння, у результаті у рослин блокуються рецептори відпочинку і прискорюються процеси росту. Усе це дозволяє втричі скоротити споживання ресурсів і терміни окупності в тепличному господарстві. Вирощувати в такий спосіб можна листовий салат, шпинат, кріп та іншу зелень, а також полуницю і навіть саджанці дерев.

Ці стартапи, так саме, як і проект із розробки сенсорів для експрес-діагностики безпеки продуктів харчування компанії BioSens, чи проект AgriEye, що дозволяє картувати поля за допомогою безпілотників, були представ-лені широкому загалу ще в 2016-му.

І за два роки перетворилися на повноцінний малий бізнес. За словами Юрія Петрука, голови Асоціації AgTech Ukraine, для появи нових наукоємних проектів знадобиться певний час.

Ідеї з новим смаком

Професор економіки в одному з київських вишів часто повторює своїм студентам: все вигадано до нас, користуйтеся цим. І стартапери користуються. Багато хто з них запозичує ідеї, модернізує їх і пропонує ринку більш цікаве втілення. Компанія «СкокАгро», наприклад, випустила щільноміри. На відміну від існуючих на ринку приладів вони дозволяють не тільки вимірювати щільність ґрунту, а й створювати карту щільності ґрунтів на пікових глибинах, робити інтерполяцію в середині поля за розподілом щільності. І все це з прив’язкою до GPS-координат.

Аеропонні вертикальні теплиці теж не вчора з’явилися. Але не втрачають популярності як серед стартаперів, так і серед інвесторів. Компанія Green Garden Group Вадима Цируля за два роки відпрацювала технологію виробництва цих теплиць. І вийшла на ринок не просто з металоконструкціями, а з бізнесом під ключ для «лінивих» господарів. Цируль пропонує повний спектр обслуговування: від спостереження за апаратурою, чистки фільтрів, поставки розсади до збуту готової продукції. Господареві лишається лише збирати врожай.

Природний відбір

За спостереженнями Сороки, тільки 1% стартапів проходять весь шлях від ідеї до успішного бізнес-проекту. Їх успіх за-лежить від того, наскільки сильна команда, наскільки гостро стоїть проблема, яку вона береться вирішувати. А також від того, наскільки добре технологічно виконане рішення, скільки на ринку конкурентів із подібними пропозиціями. «Буває, їх так багато, що і маржі немає, і інвестора знайти неможливо. Буває, все запустили, а потім команда розпалася. Або ж ринок підім’яла під себе велика корпорація, почала демпінгувати, витіснила конкурентів. У таких умовах першими гинуть маленькі стартапи», – підкреслює Сорока. Тим, хто впевнений у своїх ідеях, він радить їхати до Кремнієвої долини й піднімати інвестиції там. На його думку, найближчим часом будуть затребуваними проекти, пов’язані з віртуальною і доповненою реальністю (AR/VR), а також блокчейн-стартапи. Як зазначає Петрук, різні фонди та акселератори охоче продовжать інвестувати в технологічні агропроекти, зокрема, пов’язані з розробкою агророботів. Вони будуть затребувані і кінцевим споживачем. Не так давно директор з виробництва однієї компанії розповідав, що йому б не завадив робот, здатний виполювати бур’яни. Також привабливими будуть стартапи, пов’язані з інтеграцією і систематизацією даних.

На початку 2018 року були презентовані стартапи, орієнтовані на створення систем автоматизації та контролю виробництва, а також різного роду торгово-аналітичні платформи. Наскільки вони будуть затребуваними, покаже час.

Фермер Костянтин, що обробляє 2000 га в Донецькій області, вислухавши презентації кількох проек-тів торгових платформ, зауважив з іронією: «Як ми раніше без них жили? Краще б створили прилад для експрес-аналізу якості насіння. А то купуєш преміальне насіння, платиш за нього величезні гроші, а отримуєш непридатне для посіву сміття. А коли починаєш пред’являти претензії виробнику, чуєш у відповідь, що його лабораторія якість підтверджує!» Отже, з боку аграріїв є цілком конкретний запит на інновації з практичним застосуванням. Навряд чи вони будуть фінансувати їх створення. Але купувати і використовувати могли б.

ТЕКСТ: МАРИНА БРИКИМОВА

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!



Читайте також

Вас зацікавить