ОГЛЯД РИНКУ    07 березня 2018 11:12

Модернізувати застарілий елеватор дешевше, ніж побудувати сучасний.


СУПЕР СТАРИЙ

В Україні на вторинному ринку елеваторів досить жваво. Тут можна придбати як сучасну «банку» віком один–п’ять років, так і працюючі чи напіврозвалені елеваторні потужності, збудовані ще нашими батьками чи дідами. Зазвичай такі об’єкти виставляють на продаж холдинги, які змінюють свою концепцію — наприклад, вирішують працювати лише в регіоні, де мають землю для обробітку, або ж віддають перевагу будівництву нових елеваторів, як компанія «Кернел» чи група «Агротрейд».

Але те, що одні вважають зайвим тягарем, інші вміють перетворити на курку, що несе золоті яйці. Так, один із власників мережі елеваторів робить ставку лише на старі елеватори підлогового зберігання. Перший об’єкт він придбав ще 13 років тому, зараз має вісім, які розташовані у різних регіонах країни. Усі елеватори реконструйовані та оснащені сучасними агрегатами та комплексами — сушарки, норії, здатні працювати за новими технологіями, можна придбати у виробників та імпортерів елеваторного обладнання. Сьогодні власник цих елеваторів надає послуги зі зберігання зерна сусіднім фермерам, при цьому прибутковість його бізнесу — одна з найвищих у сегменті. На наданні послуг зі зберігання його компанія заробляє близько $7 на тонні, що вдвічі більше, ніж в середньому по ринку. «Коли два роки тому ми купили елеватор у Полтавській області й оголосили, що співпрацюємо з усіма учасниками ринку, сільгоспвиробники були здивовані та раді, що можна комусь завозити збіжжя», — розповідає бізнесмен. У регіоні близько 30% земель розподілені між дрібними фермерами. Власних елеваторних потужностей фермерам не вистачає. Тому вони готові віддати власнику елеватора частину маржі, яку отримають від продажу зерна навесні за цінами на 10–12% вищими, ніж після збору врожаю.

Свою прихильність до раритетних елеваторів бізнесмен пояснює просто. Вартість будівництва сучасної «банки» становить $120–170 за тонну зберігання залежно від потужності кінцевого об’єкту, місця його розташування, наявності комунікацій, залізничної гілки тощо. У той же час старі елеватори — підлогового зберігання, залізо‑бетонні конструкції чи цегляні склади — колишні власники готові продавати по $50–70 за тонну зберігання, а старий елеватор у поганому стані — взагалі за ціною металу, з якого складаються його конструкції. І навіть з урахуванням «реанімаційних» робіт старі бетонні сховища обійшлися бізнесмену в два‑три рази дешевше, ніж якби він будував нові.

Ставку на елеваторні потужності, що були у використанні, зробив і Рафаель Гороян, власник групи компаній «Прометей». Починав бізнесмен із закупівлі зерна, але згодом зрозумів, що сама по собі торгівля не дає повноцінного прибутку. Тоді й придбав свій перший елеватор — у селі Лоцкине Баштанського району на Миколаївщині. Новий власник відремонтував елеватор, оснастив його зерносушаркою та зерноочисним комплексом, ділянкою вивантаження, електронними автомобільними вагами та системою механізації, поступово наростив обсяг максимального одноразового завантаження сховищ з 50 000 до 100 000 т.

То був перший позитивний досвід компанії. Із того часу географія роботи «Прометея» з постачальниками постійно розширювалася, як і перелік сільгоспкультур, які компанія закуповувала чи брала на зберігання у фермерів. За 16 років «Прометей» придбав 17 старих елеваторних комплексів у шести областях. Більшість із них дісталася Горояну за низькими цінами, оскільки попередні власники прагнули позбутися збиткового для них баласту. Модернізація складських потужностей і вдале управління дозволили скоротити щомісячну вартість обслуговування елеваторів до 100 000–300 000 гривень залежно від розміру елеватора та сезону. Це у два‑чотири рази менше, ніж витрачали попередні власники. Загальна накопичувальна ємність зерносховищ досягла 1 млн т.

Але головне те, що Гороян вибудував нову систему елеваторного бізнесу, пропонуючи сільгоспвиробникам комплексний сервіс. Будувати свою систему він почав з того, що крок за кроком зв’язував фермерів, які не хотіли мати клопіт із доставкою свого збіжжя на елеватор чи в порт, та покупців, яким потрібно було вчасно заповнити трюми зерном. «Елеваторний бізнес може існувати успішно тільки за умови, що у цього ланцюжка потужні усі ланки — торгівля, логістика, зберігання, недороге фінансування. На кожному етапі ми зберігаємо невелику маржу, а в комплексі отримуємо прибуток», — розповідає Гороян.

Внутрішні покупці компанії налагоджують контакти з сільгосп виробниками, особливо з дрібними та середніми фермерами, домовляються про закупку зерна. Далі до фермера направляється автомобіль, обладнаний міні‑лабораторією, щоб провести експрес‑аналіз зерна. Від результатів цієї перевірки залежить, на який елеватор зерно краще відвезти, вартість логістичного плеча та кінцева ціна зерна. Фермер може прослідкувати за проведенням аналізу продукції, об’єктивно оцінити якість свого товару і розрахувати власну виручку. Інформацію про закупівельні ціни можна дізнатися як у працівника компанії, так і на її сайті. Після узгодження ціни зерно перевантажується у транспорт «Прометея» і перевозиться на один з елеваторів компанії. Усі етапи супроводжує менеджер. Таким чином вибудовується чітка система поставок сільгосппродукції від виробника до крупних експортерів сировини і переробних підприємств.

Як зазначає Гороян, останніми роками тема спекуляції — коли закупляли зерно в розпал сезону збору врожаю дешевше, а продавали на піку ціни — вже не актуальна. Зараз старт соняшника і зернових починається і закінчується приблизно в одну ціну. Але з’явилася інша тема: прибуток елеваторного бізнесу напряму залежить від завантаженості, оборотності елеваторів, об’єму: компанія купує великі обсяги і великі обсяги відвантажує. А отже, успіх залежить від кожного учасника ланцюжка: від того, який сервіс покупець компанії надасть фермеру і як швидко зможе максимально завантажити елеватор, як чітко спрацює лаборант, а працівник елеватора на основні його висновків допрацює зерно та збереже, наскільки вчасно зерно буде транспортоване.

Як підкреслює керівник «Прометею», для великого бізнесу дуже важливий облік — товару, маржі. На своєму підприємстві Гороян, за його словами, створив ідеальну систему обліку, аналізуючи кожен із сегментів бізнес‑процесу окремо. Так, кожен елеватор і автопарк розглядаються як окремі структури, вираховується їх прибуток, аби відділити прибутковий елеватор від неприбуткового. Такий саме підхід до кожного трейдера, і навіть до кожної автівки. У компанії діє система рейтингу та існує конкуренція, всередині компанії проводяться тендери при продажі та закупівлі. «Цю систему я вибудував сам. Елеваторний бізнес — дуже складний, аби збудувати його, ми йшли понад 20 років, — каже Гороян. — Але ця система дозволяє маленьким бізнесам всередині компанії існувати автономно».

ТЕКСТ: ЛАРИСА СТЕПАНУШКО

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

56 хв. тому

Озброєному IT фермеру – субсидії не потрібні. Доведено в Бразилії

Бразилія є четвертим найбільшим виробником продуктів харчування у світі. Унікальність агробізнесу в цій країні полягає в тому, що тутешні фермери зовсім не залежать від держсубсидій та протекціонізму. У своєму розвитку вони спираються на цифрові технології.

Landlord спільно з АТ «Ощадбанк» реалізує медіапроект «Як живе іноземний фермер», завдяки якому ви зможете дізнатися про закордонний досвід ведення ефективного бізнесу.

Лучано Лара – успішний бразильський фермер, який на власному досвіді переконався, що запорукою конкурентоспроможного сільського господарства є інвестиції в технології й людські ресурси. І сьогодні Бразилія – це країна, де кожен четвертий безпілотник працює на агросектор.

ІТ – наше все

Завдяки застосуванню ІТ, бразильським фермерам вдалося забезпечити стабільну життєздатність без щедрих субсидованих кредитів. Лучано Лара розповів, що тутешні агровиробники зовсім не залежать від державних субсидій та протекціонізму. Їх конкурентоспроможність походить від технологій, підприємництва та величезного потенціалу регіонів.

Читайте: Гройсман заговорив про ускладнення життя для бізнесу

Агробізнес країни є інтенсивним користувачем цифрових технологій і супутників. Близько 25% бразильських безпілотників працюють на місцевий АПК. Різні державні й приватні дослідницькі організації Бразилії стали потужним джерелом інновацій та підвищення продуктивності.

Результати вражають

Від 1975 р. площа територій під зерновими в Бразилії збільшилася вдвічі, а виробництво зросло в 4 рази. Ціна на продукти харчування знизилася на 80% у реальному вимірі. Бразилія нині є однією з п’яти найбільших виробників 36 товарів і першою з експорту сої, цукру, кави, курятини, м’яса та апельсинового соку.

Звісно, проблеми є, але фермерам вдається їх усувати:

«Агропромисловість моєї країни все ще стикається з багатьма труднощами: недостатньою логістикою, хаотичною податковою системою, обмеженнями на аутсорсинг та витратами через аграрну політику попередніх урядів. Подолання всього цього є суттєвою проблемою. Однак цю проблему цілком реально усунути», – резюмував пан Лара.

Нагадаємо, що в медіапроекті «Як живе іноземний фермер» ви знайдете унікальні кейси агробізнесу і дізнаєтеся про закордонний досвід ведення ефективного підприємництва у сільському господарстві.

Технології   

2 години тому

Зерновим кооперативам компенсують 70% за придбане обладнання

Міністерство працює над розширенням напрямів держпідтримки фермерів і розглядає можливість компенсувати 70% вартості за придбане обладнання зерновим кооперативам – заявив на 29-му з’їзді АФЗУ заступник Міністра аграрної політики та продовольства України Віктор Шеремета.

Про це повідомляє на своїй сторінці у Фейсбук Мінагрополітики.

19 червня відбувся 29-й з’їзд Асоціації фермерів і приватних землевласників України (АФЗУ), під час якого аграрії мали можливість поспілкуватися з керівниками Мінагрополітики і визначити спільні рішення для подальшого розвитку АПК.

Читайте: Гройсман заговорив про ускладнення життя для бізнесу

В. о. Міністра аграрної політики та продовольства України Ольга Трофімцева наголосила на важливості підтримки молоді в бажанні займатися фермерством, щоб запобігти міграції людей із сільських територій.

«Які б технології не були, про яку економіку ми б не говорили, без людини на селі нічого не буде», – наголосила Ольга Трофімцева.

Для підтримки фермерських господарств в Україні передбачена бюджетна програма загальною вартістю 800 млн грн, яка охоплює 7 напрямів. Також діє програма здешевлення кредитів, компенсації витрат на техніку та садивний матеріал, і, за словами Віктора Шеремети, у 2019 р. заявки на компенсацію відсотків за залученими кредитами подало вже 700 агропідприємців.

Наразі в Уряді розглядають можливості розширенням напрямів державної підтримки аграріїв.

«Планується включити до компенсації 70% за придбане обладнання зернові кооперативи», – заявив Віктор Шеремета.

Landlord раніше повідомляв про те, що аграріям України від грудня 2018 до березня 2019 р. компенсували 131 млн грн за придбану техніку.

Фінанси   

3 години тому

Трофімцева шукає спільну мову з фермерами

«Спілкування з фермерами – це завжди непросто», – поділилася Ольга Трофімцева своїми відчуттями після з’їзду Асоціації фермерів і приватних землевласників України. Але перед Мінагрополітики та АФЗУ стоять спільні виклики і завдання, тому знаходити спільну мову дуже важливо.

Про це написала на своїй сторінці у Фейсбук в. о. Міністра аграрної політики та продовольства України Ольга Трофімцева.

19 червня відбувся 29-й з’їзд Асоціації фермерів і приватних землевласників України (АФЗУ), під час якого аграрії мали можливість поспілкуватися з керівниками Мінагрополітики і обговорити ключові проблеми у розвитку фермерських господарств.

Одне з головних завдань, котрі мають спільно вирішувати АФЗУ та Мінагрополітики, – створення умов для утримання молоді в селі. Ольга Трофімцева відзначила необхідність підтримання молоді в бажанні займатися фермерством – допомогти їм стати конкурентоспроможними, високорентабельними, виходити зі своєю продукцією на зовнішні ринки.

«Молодь має залишатися в селі, і ми своїми скоординованими напрацюваннями маємо забезпечити для цього всі умови», – наголосила в. о. Міністра.

За її словами Ольги Трофімцевої, для реалізації цих завдань насамперед потрібна активна та конструктивна взаємодія.

Не завжди у спілкуванні з фермерами вдається досягти конструктивного діалогу – через емоції та суперечки. «Але розмовляти треба. І знаходити спільну мову теж. І спільні рішення. Я цього спілкування не боюсь», – написала Ольга Трофімцева.

Landlord раніше повідомляв про те, що розмір держпідтримки молодим фермерам планують збільшити до 48 тис. грн.

Політика   

20 години тому

Гройсман заговорив про ускладнення життя для бізнесу

Володимир Гройсман назвав «колосальною дурницею» необхідність оформлення малими господарствами ліцензій на зберігання пального. Прем'єр-міністр висловив сподівання, що Парламент встигне до 1 липня перенести терміни отримання відповідних ліцензій.

Про це повідомляє Економічна правда.

На засіданні Кабміну 19 червня Володимир Гройсман відзначив, що бізнес в Україні, насамперед малий, не готовий до встановлення ліцензування зберігання пального.

Читайте: Зберігання пального: чи треба фермерам реєструвати акцизні склади

На думку Володимира Гройсмана, зміни, внесені Законом України №2628-VIII, які вводяться в дію з 1 липня 2019 р. і які зобов’язують сільгоспвиробників оформлювати ліцензії на зберігання пального, покликані не полегшити, а «зробити важчим життя людей».

«Ми просили, щоб парламент переніс це, але поки що парламент займається іншими питаннями. Можливо, ми встигнемо до 1 липня ще раз попросити їх», – проінформував прем’єр.

Як повідомляв Landlord, фермерам загрожує півмільйона штрафу за відсутність ліцензії на зберігання пального.

Фінанси   

19 червня 2019 09:02

Зберігання пального: чи треба фермерам реєструвати акцизні склади

Мінагрополітики підтримує відтермінування реєстрації акцизних складів зі зберігання пального сільгоспвиробниками. На цьому наголосив заступник Міністра аграрної політики та продовольства Володимир Топчій під час розширеної наради в Міністерстві з представниками агропідприємств.

Про це повідомляє прес-служба Мінагрополітики.

Представники Мінагрополітики спільно з аграріями обговорили питання нововведень щодо зберігання пального сільгоспвиробниками. Нагальними проблемами для фермерів стали необхідність отримання ліцензії та реєстрації акцизних складів для зберігання пального, що потребує значних витрат коштів і часу.

Зазначені зміни передбачалися Законом України № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», який вступає в силу з 1 липня 2019 р.

Читайте: Аграрні кандидати: хто із представників агросектора має шанси пройти в парламент

Представники аграрних підприємств та об’єднань галузі висловили своє бачення цих положень та окреслили шляхи вирішення проблемних питань. Озвучені ними пропозиції будуть узагальнені та розглянуті для змін до Закону України № 2628.

Своєю чергою урядовці наголосили, що Мінагрополітики підтримує відтермінування реєстрації акцизних складів зі зберігання пального, оскільки воно використовується виключно для власних потреб.

Як повідомляв Landlord, фермерам загрожує півмільйона штрафу за відсутність ліцензії на зберігання пального.

Фінанси   

Показати ще