ОГЛЯД РИНКУ     3 місяці тому,   Landlord

Драйверами українського рослинництва стануть кукурудза та соняшник


Озимі пшениця та ячмінь залишаються і залишаться у найближчому майбутньому важливими агрокультурами. А ось у сівозміну ярих життя вносить суттєві корективи. За загальним переконанням селекціонерів, традиційний для України «кошик» ярих культур невдовзі буде базуватися на кукурудзі та соняшнику. Всім іншим культурам буде фактично відведена роль попередників для посівів двох драйверів вітчизняного рослинництва.

До цього рішення підштовхують як кліматичні зміни, так і попит саме на ці культури, який переважно формується на експортному ринку.

Зміна обставин

Кліматичні умови, що сформувалися в Україні за останні 10 років, майже ідеально підходять як для вирощування кукурудзи, так і для культивації соняшника. Наприклад, кукурудза як теплолюбна культура починає проростати і вегетувати за температури у 10–12 °С, а температура вище 30 °С їй не зашкодить. Натомість зашкодить висівання у холодний перезволожений ґрунт і весняні заморозки. Але такі умови зараз виникають лише раз на п’ять-шість років і мають локальний характер. Крім того, кукурудза у період вегетації потребує запасів продуктивної вологи в орному шарі на рівні 20–40 мм, що ускладнює її культивацію у частині південних і східних областей. Переконливою перевагою є сталий попит на зерно кукурудзи на зовнішньому ринку. Зокрема, цього маркетингового року на експорт буде відправлено понад 70% всього врожаю культури.

Південний регіон має сприятливі умови для висівання соняшника, який більш теплолюбний, ніж кукурудза, і менш вимогливий щодо кількості продуктивної вологи у ґрунті. Україна вже виробляє 32% насіння соняшника у світі та є світовим лідером за поставками соняшникової олії. За даними Держстату, у 2017-му виробництво нерафінованої соняшникової олії становило 5,2 млн т і зросло у порівнянні з попереднім роком на 17%. А за підрахунками профільної асоціації «Укроліяпром», минулорічне виробництво було навіть більшим — на рівні 6 млн т. Внутрішнє споживання соняшникової олії зараз становить лише 450 000–500 000 т, все інше йде на експорт, який має стійку тенденцію до зростання.

В Україні стрімко збільшується виробництво високоолеїнового соняшника, з вмістом олеїнової кислоти омега-3 в олії понад 85% і водночас низьким вмістом лінолевої кислоти омега-6. Пропонуються навіть гібриди, олія з який може містити понад 90% олеїнової кислоти. У розвинених країнах олію з високоолеїнового соняшника розглядають як здорову альтернативу пальмовій, і попит на бутильовану олію з високим вмістом омега-3 постійно зростає. Збільшення виробництва саме такої продукції дозволить Україні зберегти позицію світового постачальника соняшникової олії №1 і розширити географію експорту.

Степова зона

Як зазначає регіональний представник компанії «Юг Агролідер» Володимир Манойленко, кліматичні зміни за останнє десятиріччя в Україні разючі. Компанія починала працювати на ринку 10 років тому по двох напрямах — насіння сербських гібридів соняшника і кукурудзи. «Ще п’ять-шість років тому ми навіть уявити не могли, що в нас будуть покупці селекційного матеріалу соняшника у Вінницькій і Тернопільській областях. Адже майже всі посіви цієї культури були розташовані у Південному і Східному регіоні України, — ділиться Манойленко. — Зараз та ж Вінниччина за своїми кліматичними умовами вже наблизилася до Півдня». До того ж цей регіон якнайкраще підходить для культивації високоолеїнових сортів культури, що стимулює господарства включати соняшник у сівозміну, додає він.

Хоча все це дуже умовно. Наприклад, у компанії Dow Seeds вже успішно адаптували гібриди високоолеїнового соняшника до умов Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей. Щоправда, як свідчать дані компанії, один і той самий гібрид в умовах, наприклад, Вінницької області показав у 2017 році врожайність у 1,5 раза вищу, ніж у Херсонській, — 49,9 ц/га проти 31,4 ц/га.

На переконання фахівців компанії «Юг Агролідер», уся територія південніше Кіровоградської області для висівання кукурудзи зараз вже малопридатна — температурний режим дозволяє вирощувати високопродуктивні гібриди з великим показником ФАО, але рослинам просто не вистачить вологи для вегетації. Виходом може бути зрошення, але при цьому собівартість швидко зростає за рахунок витрат на електроенергію, дизельне пальне і воду. Тут, на думку Манойленка, є сенс висівати силосну кукурудзу в обмежених кількостях. Тому культурами — локомотивами степової зони остаточно стають озима пшениця і соняшник. Врожайність пшениці у південних областях зараз найнижча в Україні, але вона необхідна для дотримання стандартів сівозміни як культура-попередник для соняшника в тому числі.

Ще одним перспективним напрямом для Півдня може бути озимий горох, який краще за інші культури відповідає вимогам попередника для соняшника. Горох залишає у ґрунті багато азоту, що дає аграріям непогану економію на азотних добривах, і взагалі є дуже «ощадливим» для ґрунту. Культура стресостійка до морозів (навіть без снігового покриву) і посух. Єдиною умовою є те, що гороху до настання холодів треба зайти у фазу кущення (до 8–10 см). Після чого горох здатен без наслідків перенести морози до –30 °С, чого у степовій зоні зараз просто не буває. Збір проводиться у червні, приблизно за два тижні до озимої пшениці та ячменю, що дає сільгоспвиробникам непогану фору у часі й можливість раціонально розподілити навантаження на співробітників і техніку.

Фуражний горох користується стійким попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. В Україні його переважно купують птахоферми і господарства з розведення аквакультури, а найбільшими закордонними покупцями є Туреччина, Індія та Пакистан.

Звісно, горох можна висівати і на півночі країни. Але, по-перше, тут вибір культур-попередників набагато більший. По-друге, горох дуже чутливий до ділянок, де навесні скупчується вода. Якщо у південних областях такого вже майже не зустрінеш, то на Поліссі після танення снігу це розповсюджене явище.

Лісостеп та Північна Україна

Якщо висівання кукурудзи у степовій зоні — досить ризикована справа, то у лісостепу і на Поліссі ця культура стає основною поряд з озимою пшеницею. За словами Манойленка, в існуючих агрокліматичних умовах працювати з гібридами кукурудзи, які мають ФАО нижче 220–300, вже немає сенсу. Якщо ФАО вище, теж можуть виникнути проблеми — треба висівати південніше, в районах з більшою сумою активних температур. Але чим південніше буде ділянка, тим більшим стає ризик нестачі продуктивної вологи у ґрунті.

Крім того, треба враховувати ще й густоту посіву. Загущувати посів має сенс там, де вистачає вологи (або на ділянках під зрошенням). Оскільки більшість території України вже стала посушливою, велика густота посіву можлива лише в окремих районах на півночі країни. Вже в умовах лісостепу посіви треба навпаки зріджувати, щоб рослинам вистачило вологи. Для забезпечення високого валового збору, треба гратися саме з ФАО і підбирати гібриди з більш високим показником.

Але є ще один показник кукурудзи, який виявився важливим для адаптації гібридів до українських умов. Як розповіли в «Юг Арголідер», компанія працювала з ранньостиглими і середньостиглими гібридами і стикнулася з несподіванкою — низькою вологовіддачею культури. Зерно після збору мало надлишкову вологість і потребувало досушування, що призводило до додаткових витрат сільгоспвиробників (стандартною для зерна кукурудзи вважається вологість 14–18%). Сіяти культуру на півдні теж не було сенсу — рослинам бракувало вологи для вегетації. Тому цього року у компанії вирішили тимчасово припинити працювати з кукурудзою, поки сербські партнери (Інститут рільництва і овочівництва NS Seme) не виведуть гібриди для українських умов з високою вологовіддачею.

У Dow Seeds також звертають увагу на цю характеристику та пропонують гібриди з відповідною вологовіддачею.

Текст: Михайло Дикаленко

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!



Читайте також

Вас зацікавить