ОГЛЯД РИНКУ    26 серпня 2018 10:03

Драйверами українського рослинництва стануть кукурудза та соняшник


Озимі пшениця та ячмінь залишаються і залишаться у найближчому майбутньому важливими агрокультурами. А ось у сівозміну ярих життя вносить суттєві корективи. За загальним переконанням селекціонерів, традиційний для України «кошик» ярих культур невдовзі буде базуватися на кукурудзі та соняшнику. Всім іншим культурам буде фактично відведена роль попередників для посівів двох драйверів вітчизняного рослинництва.

До цього рішення підштовхують як кліматичні зміни, так і попит саме на ці культури, який переважно формується на експортному ринку.

Зміна обставин

Кліматичні умови, що сформувалися в Україні за останні 10 років, майже ідеально підходять як для вирощування кукурудзи, так і для культивації соняшника. Наприклад, кукурудза як теплолюбна культура починає проростати і вегетувати за температури у 10–12 °С, а температура вище 30 °С їй не зашкодить. Натомість зашкодить висівання у холодний перезволожений ґрунт і весняні заморозки. Але такі умови зараз виникають лише раз на п’ять-шість років і мають локальний характер. Крім того, кукурудза у період вегетації потребує запасів продуктивної вологи в орному шарі на рівні 20–40 мм, що ускладнює її культивацію у частині південних і східних областей. Переконливою перевагою є сталий попит на зерно кукурудзи на зовнішньому ринку. Зокрема, цього маркетингового року на експорт буде відправлено понад 70% всього врожаю культури.

Південний регіон має сприятливі умови для висівання соняшника, який більш теплолюбний, ніж кукурудза, і менш вимогливий щодо кількості продуктивної вологи у ґрунті. Україна вже виробляє 32% насіння соняшника у світі та є світовим лідером за поставками соняшникової олії. За даними Держстату, у 2017-му виробництво нерафінованої соняшникової олії становило 5,2 млн т і зросло у порівнянні з попереднім роком на 17%. А за підрахунками профільної асоціації «Укроліяпром», минулорічне виробництво було навіть більшим — на рівні 6 млн т. Внутрішнє споживання соняшникової олії зараз становить лише 450 000–500 000 т, все інше йде на експорт, який має стійку тенденцію до зростання.

В Україні стрімко збільшується виробництво високоолеїнового соняшника, з вмістом олеїнової кислоти омега-3 в олії понад 85% і водночас низьким вмістом лінолевої кислоти омега-6. Пропонуються навіть гібриди, олія з який може містити понад 90% олеїнової кислоти. У розвинених країнах олію з високоолеїнового соняшника розглядають як здорову альтернативу пальмовій, і попит на бутильовану олію з високим вмістом омега-3 постійно зростає. Збільшення виробництва саме такої продукції дозволить Україні зберегти позицію світового постачальника соняшникової олії №1 і розширити географію експорту.

Степова зона

Як зазначає регіональний представник компанії «Юг Агролідер» Володимир Манойленко, кліматичні зміни за останнє десятиріччя в Україні разючі. Компанія починала працювати на ринку 10 років тому по двох напрямах — насіння сербських гібридів соняшника і кукурудзи. «Ще п’ять-шість років тому ми навіть уявити не могли, що в нас будуть покупці селекційного матеріалу соняшника у Вінницькій і Тернопільській областях. Адже майже всі посіви цієї культури були розташовані у Південному і Східному регіоні України, — ділиться Манойленко. — Зараз та ж Вінниччина за своїми кліматичними умовами вже наблизилася до Півдня». До того ж цей регіон якнайкраще підходить для культивації високоолеїнових сортів культури, що стимулює господарства включати соняшник у сівозміну, додає він.

Хоча все це дуже умовно. Наприклад, у компанії Dow Seeds вже успішно адаптували гібриди високоолеїнового соняшника до умов Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей. Щоправда, як свідчать дані компанії, один і той самий гібрид в умовах, наприклад, Вінницької області показав у 2017 році врожайність у 1,5 раза вищу, ніж у Херсонській, — 49,9 ц/га проти 31,4 ц/га.

На переконання фахівців компанії «Юг Агролідер», уся територія південніше Кіровоградської області для висівання кукурудзи зараз вже малопридатна — температурний режим дозволяє вирощувати високопродуктивні гібриди з великим показником ФАО, але рослинам просто не вистачить вологи для вегетації. Виходом може бути зрошення, але при цьому собівартість швидко зростає за рахунок витрат на електроенергію, дизельне пальне і воду. Тут, на думку Манойленка, є сенс висівати силосну кукурудзу в обмежених кількостях. Тому культурами — локомотивами степової зони остаточно стають озима пшениця і соняшник. Врожайність пшениці у південних областях зараз найнижча в Україні, але вона необхідна для дотримання стандартів сівозміни як культура-попередник для соняшника в тому числі.

Ще одним перспективним напрямом для Півдня може бути озимий горох, який краще за інші культури відповідає вимогам попередника для соняшника. Горох залишає у ґрунті багато азоту, що дає аграріям непогану економію на азотних добривах, і взагалі є дуже «ощадливим» для ґрунту. Культура стресостійка до морозів (навіть без снігового покриву) і посух. Єдиною умовою є те, що гороху до настання холодів треба зайти у фазу кущення (до 8–10 см). Після чого горох здатен без наслідків перенести морози до –30 °С, чого у степовій зоні зараз просто не буває. Збір проводиться у червні, приблизно за два тижні до озимої пшениці та ячменю, що дає сільгоспвиробникам непогану фору у часі й можливість раціонально розподілити навантаження на співробітників і техніку.

Фуражний горох користується стійким попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. В Україні його переважно купують птахоферми і господарства з розведення аквакультури, а найбільшими закордонними покупцями є Туреччина, Індія та Пакистан.

Звісно, горох можна висівати і на півночі країни. Але, по-перше, тут вибір культур-попередників набагато більший. По-друге, горох дуже чутливий до ділянок, де навесні скупчується вода. Якщо у південних областях такого вже майже не зустрінеш, то на Поліссі після танення снігу це розповсюджене явище.

Лісостеп та Північна Україна

Якщо висівання кукурудзи у степовій зоні — досить ризикована справа, то у лісостепу і на Поліссі ця культура стає основною поряд з озимою пшеницею. За словами Манойленка, в існуючих агрокліматичних умовах працювати з гібридами кукурудзи, які мають ФАО нижче 220–300, вже немає сенсу. Якщо ФАО вище, теж можуть виникнути проблеми — треба висівати південніше, в районах з більшою сумою активних температур. Але чим південніше буде ділянка, тим більшим стає ризик нестачі продуктивної вологи у ґрунті.

Крім того, треба враховувати ще й густоту посіву. Загущувати посів має сенс там, де вистачає вологи (або на ділянках під зрошенням). Оскільки більшість території України вже стала посушливою, велика густота посіву можлива лише в окремих районах на півночі країни. Вже в умовах лісостепу посіви треба навпаки зріджувати, щоб рослинам вистачило вологи. Для забезпечення високого валового збору, треба гратися саме з ФАО і підбирати гібриди з більш високим показником.

Але є ще один показник кукурудзи, який виявився важливим для адаптації гібридів до українських умов. Як розповіли в «Юг Арголідер», компанія працювала з ранньостиглими і середньостиглими гібридами і стикнулася з несподіванкою — низькою вологовіддачею культури. Зерно після збору мало надлишкову вологість і потребувало досушування, що призводило до додаткових витрат сільгоспвиробників (стандартною для зерна кукурудзи вважається вологість 14–18%). Сіяти культуру на півдні теж не було сенсу — рослинам бракувало вологи для вегетації. Тому цього року у компанії вирішили тимчасово припинити працювати з кукурудзою, поки сербські партнери (Інститут рільництва і овочівництва NS Seme) не виведуть гібриди для українських умов з високою вологовіддачею.

У Dow Seeds також звертають увагу на цю характеристику та пропонують гібриди з відповідною вологовіддачею.

Текст: Михайло Дикаленко

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

4 години тому

Аграрний парадокс: субсидії зменшують конкурентоспроможність фермерів

Хоча фермери вважають важливим механізм держпідтримки агросектора, проведене економічне дослідження показало, що насправді аграрна політика (пільги або тиск на ціни) та бюджетні субсидії зменшують конкурентоспроможність господарств на 10,8 та 4% відповідно.

Про це повідомляє biz.liga.net.

Фахівці Київської школи економіки Соломія Брик та Олег Нів’євський дослідили основні чинники, які впливають на конкурентоспроможність українського аграрія – як позитивно, так і негативно. Побудована за результатами їхнього аналізу діаграма унаочнює ефект 8 факторів впливу на розвиток агропідприємств.

До чинників, які зменшують конкурентоспроможність сільгоспвиробників, належать:

  • заробітна плата працівників,
  • аграрна політика у вигляді пільг,
  • державна підтримка через субсидії/дотації.

Найбільш впливовими факторами підвищення конкурентоспроможності агропідприємств виявилися:

  • запровадження ринку землі;
  • підвищення продуктивності сільгосппідприємств;
  • розвиток інфраструктури.

Пільговий парадокс

Розглянемо детальніше, чому податкові пільги мають нульовий ефект на конкурентоспроможність фермерів.

Держпідтримка агросектора в Україні реалізується за допомогою трьох інструментів:

  • податкові пільги (спецрежим ПДВ до 2017 р. та єдиний податок 4-ї групи),
  • цінова підтримка або тиск держави (за допомогою мит, квот та заборон на експорт/імпорт с/г продукції або невідшкодуванням ПДВ експортерам),
  • прямі субсидії та дотації.

Самі аграрії вважають, що спецрежим ПДВ для сільгоспвиробників, який діяв до 2017 р., був визначальним  фактором їх можливості конкурувати на ринку. Проте економічні розрахунки продемонстрували нульовий ефект від податкових пільг.

З одного боку, пільги зменшують витратну базу для підприємства, поліпшують їх інвестиційний потенціал та позитивно впливають  на продуктивність і, як результат, на конкурентноспроможність. Однак з другого боку, така підтримка може розхолоджувати менеджерів (оскільки є додатковий дохід від ПДВ) і знижувати ефективність їх роботи. Крім того, за менш жорстких бюджетних обмежень (через спецрежим ПДВ) виробники роблять невиважені й неефективні інвестиційні кроки.

Досвід інших країн, зокрема Швейцарії, де дуже високий рівень держпідтримки с.-г. галузі, підтверджує цю тезу: кількість тракторів у Швейцарії в розрахунку на 10 тис. га ріллі в 10 разів перевищує аналогічний показник у США.

Економісти зробили висновок, що результат впливу податкових пільг залежить від того, який з ефектів переважить: зменшення витрат за рахунок пільг чи неефективність роботи. В Україні ці два ефекти виявилися рівнозначними, що в результаті дало сукупний нульовий ефект на розвиток конкурентоспроможності агропідприємств.

Landlord раніше повідомляв про те, що заборона на продаж землі коштувала Україні у 2018 р. $22,5 млрд ВВП.

Аналітика   

7 години тому

Ціна мораторію: заборона на продаж землі коштувала Україні у 2018 році $22,5 млрд

Розрахунки економістів свідчать про те, що якби в Україні 18 років тому не ввели мораторій на продаж землі, сьогодні продуктивність у рослинництві могла б бути вдвічі вищою, і у 2018 році агросектор міг би забезпечити на 22,5 млрд більшу додану вартість у структурі українського ВВП.

Про це повідомляє Економічна правда.

Фахівці Київської школи економіки Ольга Галиця та Олег Нів’євський провели розрахунки, результати яких наочно демонструють, що мораторій на продаж земель сільгосппризначення є негативним чинником, який призвів до зниження можливостей українського агросектора і до втрат загального ВВП країни.

Промовисті цифри

У 2018 р. частка валової доданої вартості (ВДВ) сільського господарства у структурі ВВП України дорівнювала близько 10%, тоді як у 1990 р. – 24%.

Читайте: Таємниці часникового бізнесу: як і за скільки часу можна досягти рентабельності

За даними Світового банку, в Україні з її родючими ґрунтами ВДВ агросектора в рази нижча порівняно з країнами, що мають менш продуктивні землі:

Так, у 2016 р. цей показник становив:

  • у Франції –  $22 239 на 1 га,
  • США – $1414 на 1 га,
  • Бразилії – $1266 на 1 га,
  • Аргентині – $773 на 1 га,
  • Канаді – $604 на 1 га,
  • Росії – $527 на 1 га
  • Україні – $416 на 1 га.

Підхід до оцінювання впливу мораторію

Автори прагнули оцінити вплив на ВДВ безпосередньо мораторію, але при цьому враховували інші чинники,  які могли б зумовлювати зміни продуктивності в агросекторі:

  • пільгове оподаткування,
  • інтеграція із СОТ та ЄС,
  • макроекономічна ситуація,
  • вплив аграрної політики,
  • фінансова криза 2008 року,
  • анексія Криму,
  • індивідуальні особливості агрогосподарств,
  • зміни клімату,
  • кон’юнктура міжнародного ринку агропродукції.

Автори назвали цей підхід «дослідженням подій», відзначивши, що він не дає найточніших даних, проте є наразі єдино можливим.

Отримані дані

Розрахунки та аналіз отриманих даних показали, що якби не було мораторію, щорічний темп зростання продуктивності в галузі рослинництва міг би бути на 6% вищим. Таким чином, якби 18 років тому в Україні не запровадили мораторій, то сьогодні продуктивність у рослинництві могла б бути вищою приблизно вдвічі.

Якби ринок землі був в Україні відкритий, то у 2018 р. агросектор міг би забезпечити близько $35,8 млрд ВДВ замість фактичних $13,3 млрд. Тож без мораторію ВВП України у 2018 р. міг би бути на на 17% (або на $22,5 млрд) більшим від фактичного рівня.

«Це і є ціна мораторію, яку сплачує вся Україна», – підводять підсумок економісти.

Landlord раніше повідомляв про те, що як вважає Джон Шморгун, міжнародні інвестори дуже чекають зняття мораторію на землю в Україні. 

Земля   

8 години тому

Економічні відносини між Україною та Аргентиною: міністр агроіндустрії провінції Буенос-Айресу назвав 3 сектори розвитку

Міністр агроіндустрії провінції Буенос-Айресу (Аргентина) Леонардо Хорхе Саркіс звернувся до аграрії України. За словами Хорхе Саркіса, незважаючи на те, що Україна й Аргентина хоч і є конкурентами на ринку зернових, проте нині країни мають об’єднатися заради спільної взаємовигоди та значного прогресу в  торговельно-економічних відносинах. І для цього, на думку чиновника, є всі можливості.

Відносини між Україною та Аргентиною звичайно можуть зростати і мають можливість для значного покращення. Варто зазначити, що Україна і Аргентина є виробниками схожих зернових культур.

Хотів би відмітити, що нещодавно я приймав участь у Міжнародному Конгресі виробників пшениці у Кордові (Аргентина) і можу сказати, що Буенос-Айрес є головним виробником цієї культури в країні, а саме 52-58% за кількістю і якістю.

У провінції Буенос-Айрес виробляється 40 мільйонів тонн зерна, включаючи сою, кукурудзу, пшеницю, ячмінь та соняшник.

З іншої сторони Україна за своїми кліматичними та сільгосподарськими характеристиками також є виробником зерна, а тому й нашим конкурентом, але світ потребує зерна, тому, мені здається, що робочі місця знайдуться для кожного.

Читайте: Перевірка харчових підприємств за новим законодавством: що змінилося ІНФОГРАФІКА

Що можна було б збільшити в економічних відносинах між Аргентиною та Україною? Я не сумніваюся, що це питання імпорту м’яса, яке могло б покращитись. Тема імпорту овочів також є предметом, яке потребує поліпшення. Щодо сільськогосподарської техніки, я впевнений, що допоки є конкуренція та буде поліпшуватись співвідношення, безумовно, матимемо більше можливостей для спільної торгівлі.

Через порт Баїя-Бланка експортується 25% зернових, а з Некочеа – ще 15%.

Відносини можуть значно поліпшуватись, особливо, враховуючи ініціативність аргентинських бізнесменів, а також значну підтримку від держави. У свою чергу, ми підтримуємо їх від провінційного уряду в реалізації економічних проектів та їх зближенні. Уряд провінції Буенос-Айрес має багато можливостей для імплементації слільних проектів з Україною, і я гадаю, що ми повинні збільшити і покращити нашу співпрацю.

Цікаві факти про провінцію Буенос-Айрес

Сьогодні провінція Буенос-Айрес представляє половину виробництва всієї країни:

  • Зерно 58%;
  • Борошно 72%;
  • Кукурудза 45%;
  • Соняшник 56%;
  • Соя 46%;
  • Поголів’я ВРХ 39%;
  • Овочівництво 39%;
  • Картопля 75%;
  • Риболовля 55%;
  • Молочні ферма 28,5%;
  • Свинарство 48%;
  • Бджільництво 55%;
  • Птахівництво 45%;
  • Вівчарство 45%.

Раніше Густаво Гробокопатель, один із найбільших виробників сільгосппродукції в Аргентині, розповів про свою бізнес-модель, яка приносить йому більше $1 млрд.

Текст: Леонардо Хорхе Саркіс, Міністр агроіндустрії провінції Буенос-Айресу (Аргентина)

Думки   

11 години тому

Перевірка харчових підприємств за новим законодавством: що змінилося ІНФОГРАФІКА

Процес планової перевірки харчових підприємств за новими правилами став більш відкритим і прозорим. Відтепер оператор ринку знає, до чого він має бути готовим у разі проведення контролю, а також має право знімати хід інспектування на камеру.

Про це повідомляє на своїй сторінці у Фейсбук проект ЄС «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні».

Спільно Українським центром європейської політики було розроблено інфографіку, що візуалізує зміни у процесі  перевірки представниками Держпродспоживслужби операторів ринку харчової продукції.

Читайте: Росія продовжила ембарго на продовольчі товари з України до 31 грудня 2020 року

Якщо раніше підприємства попереджали про перевірку за 10 днів і при цьому оператори ринку не знали, чого їм чекати від інспектора і до чого готуватися, оскільки той міг ставити підприємцям запитання на власний розсуд, то зараз ситуація різко змінилася у бік прозорості.

Хоча дату інспектування операторам ринку не повідомляють (попереджають за 3 дні лише в разі аудиту НАССР), проте підприємці тепер знають, скільки разів на рік їм чекати перевірку та які питання ставитиме інспектор (вони є у вільному доступі на сайті Держпродспоживслужби, і інспектор не може їх змінювати на власний розсуд). Також оператори ринку (як і інспектори) тепер мають право знімати процес перевірки на камеру.

Отже, коротко про те, як держава контролювала безпечність продуктів раніше, а як контролюватиме зараз:

Як повідомляв Landlord, Уряд затвердив періодичність планового контролю підприємств. Раніше він проводився раз на рік, тепер – раз на півроку. Окрім цього, підставою для візиту співробітників на підприємство може стати доручення Прем’єр-міністра та обґрунтована скарга споживача.

Політика   

24 червня 2019 14:42

Інвестори дуже чекають зняття мораторію на землю в Україні – Джон Шморгун

Для залучення потужних інвестицій в агросектор України потрібно зняти мораторій на землю і прийняти Інвестиційний кодекс. Таку думку одностайно висловлювали учасники круглого столу «Інвестиції в агробізнес. Що нового нам готує час змін».

Про це повідомляє ресурс InVenture.

На заході, організованому спільно компаніями AgroGeneration і AgroInsightex Co, піднімалися питання ефективного розвитку українського АПК, який неможливий без іноземних інвестицій. Водночас вразливість інвестиційного клімату є однією з головних причин того, що міжнародні інвестори вже 4 роки дисконтують Україну.

Читайте: Поля у США перетворилися на ставки. Великі території залишилися незасіяними

Відсутність кардинальних змін і реформ у Генпрокуратурі України призводить до непрозорості законодавства, що своєю чергою веде до скорочення інвестиційних потоків.

«Адже якщо немає прозорості в законодавстві, то про які інвестиції може йти мова?» – відзначив президент AgroGeneration Джон Шморгун.

За його словами, зараз інвестори чекають парламентських виборів і об’єднання парламентаріїв у більшість для посиленої роботи і змін в Україні.

При цьому друге питання, яке має бути невідкладно вирішене, – це земельне: зняття мораторію на продаж землі сільгосппризначення, тобто відкриття ринку землі.

«Необхідно зняти мораторій, і я сподіваюся, що це станеться. Інвестори цього дуже чекають», – наголосив президент Джон Шморгун.

Він також зазначив, що допомагати Україні впроваджувати реформи повинні західні фахівці, які сприятимуть зміні системи.

Про важливість формування нової інвестиційної політики та її подальшого законодавчого втілення говорили зокрема директор Департаменту ентнонаціональної безпеки Юрій Марченко та голова правління Міжнародної асоціації переробників сільгосппродукції Ольга Кулакова.

«Україні потрібна не просто розробка окремого закону, а саме створення та прийняття Інвестиційного кодексу, який дозволить максимально гармонізувати інвестиційне законодавство», – зазначила Ольга Кулакова.

Саме Інвестиційний кодекс допоможе Україні мінімізувати наявні сьогодні перешкоди для надходження інвестицій, такі як:

  • низька оцінка інвестиційної привабливості України;
  • відсутність чітких «правил гри» для інвесторів;
  • відсутність рівноправності інвесторів і держави;
  • корупція на всіх рівнях влади і відсутність дієвих механізмів захисту прав інвесторів.

Як повідомляв Landlord, Джон Шморгун вважає, що пережити кризу в Україні аграріям буде значно простіше, аніж іншій економіці. Джон Шморгун був пілотом ВМС США, а зараз керує одним з найбільших агрохолдингів країни із земельним банком 110 000 га.

Земля   

Показати ще