ОГЛЯД РИНКУ    26 серпня 2018 10:03

Драйверами українського рослинництва стануть кукурудза та соняшник


Озимі пшениця та ячмінь залишаються і залишаться у найближчому майбутньому важливими агрокультурами. А ось у сівозміну ярих життя вносить суттєві корективи. За загальним переконанням селекціонерів, традиційний для України «кошик» ярих культур невдовзі буде базуватися на кукурудзі та соняшнику. Всім іншим культурам буде фактично відведена роль попередників для посівів двох драйверів вітчизняного рослинництва.

До цього рішення підштовхують як кліматичні зміни, так і попит саме на ці культури, який переважно формується на експортному ринку.

Зміна обставин

Кліматичні умови, що сформувалися в Україні за останні 10 років, майже ідеально підходять як для вирощування кукурудзи, так і для культивації соняшника. Наприклад, кукурудза як теплолюбна культура починає проростати і вегетувати за температури у 10–12 °С, а температура вище 30 °С їй не зашкодить. Натомість зашкодить висівання у холодний перезволожений ґрунт і весняні заморозки. Але такі умови зараз виникають лише раз на п’ять-шість років і мають локальний характер. Крім того, кукурудза у період вегетації потребує запасів продуктивної вологи в орному шарі на рівні 20–40 мм, що ускладнює її культивацію у частині південних і східних областей. Переконливою перевагою є сталий попит на зерно кукурудзи на зовнішньому ринку. Зокрема, цього маркетингового року на експорт буде відправлено понад 70% всього врожаю культури.

Південний регіон має сприятливі умови для висівання соняшника, який більш теплолюбний, ніж кукурудза, і менш вимогливий щодо кількості продуктивної вологи у ґрунті. Україна вже виробляє 32% насіння соняшника у світі та є світовим лідером за поставками соняшникової олії. За даними Держстату, у 2017-му виробництво нерафінованої соняшникової олії становило 5,2 млн т і зросло у порівнянні з попереднім роком на 17%. А за підрахунками профільної асоціації «Укроліяпром», минулорічне виробництво було навіть більшим — на рівні 6 млн т. Внутрішнє споживання соняшникової олії зараз становить лише 450 000–500 000 т, все інше йде на експорт, який має стійку тенденцію до зростання.

В Україні стрімко збільшується виробництво високоолеїнового соняшника, з вмістом олеїнової кислоти омега-3 в олії понад 85% і водночас низьким вмістом лінолевої кислоти омега-6. Пропонуються навіть гібриди, олія з який може містити понад 90% олеїнової кислоти. У розвинених країнах олію з високоолеїнового соняшника розглядають як здорову альтернативу пальмовій, і попит на бутильовану олію з високим вмістом омега-3 постійно зростає. Збільшення виробництва саме такої продукції дозволить Україні зберегти позицію світового постачальника соняшникової олії №1 і розширити географію експорту.

Степова зона

Як зазначає регіональний представник компанії «Юг Агролідер» Володимир Манойленко, кліматичні зміни за останнє десятиріччя в Україні разючі. Компанія починала працювати на ринку 10 років тому по двох напрямах — насіння сербських гібридів соняшника і кукурудзи. «Ще п’ять-шість років тому ми навіть уявити не могли, що в нас будуть покупці селекційного матеріалу соняшника у Вінницькій і Тернопільській областях. Адже майже всі посіви цієї культури були розташовані у Південному і Східному регіоні України, — ділиться Манойленко. — Зараз та ж Вінниччина за своїми кліматичними умовами вже наблизилася до Півдня». До того ж цей регіон якнайкраще підходить для культивації високоолеїнових сортів культури, що стимулює господарства включати соняшник у сівозміну, додає він.

Хоча все це дуже умовно. Наприклад, у компанії Dow Seeds вже успішно адаптували гібриди високоолеїнового соняшника до умов Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей. Щоправда, як свідчать дані компанії, один і той самий гібрид в умовах, наприклад, Вінницької області показав у 2017 році врожайність у 1,5 раза вищу, ніж у Херсонській, — 49,9 ц/га проти 31,4 ц/га.

На переконання фахівців компанії «Юг Агролідер», уся територія південніше Кіровоградської області для висівання кукурудзи зараз вже малопридатна — температурний режим дозволяє вирощувати високопродуктивні гібриди з великим показником ФАО, але рослинам просто не вистачить вологи для вегетації. Виходом може бути зрошення, але при цьому собівартість швидко зростає за рахунок витрат на електроенергію, дизельне пальне і воду. Тут, на думку Манойленка, є сенс висівати силосну кукурудзу в обмежених кількостях. Тому культурами — локомотивами степової зони остаточно стають озима пшениця і соняшник. Врожайність пшениці у південних областях зараз найнижча в Україні, але вона необхідна для дотримання стандартів сівозміни як культура-попередник для соняшника в тому числі.

Ще одним перспективним напрямом для Півдня може бути озимий горох, який краще за інші культури відповідає вимогам попередника для соняшника. Горох залишає у ґрунті багато азоту, що дає аграріям непогану економію на азотних добривах, і взагалі є дуже «ощадливим» для ґрунту. Культура стресостійка до морозів (навіть без снігового покриву) і посух. Єдиною умовою є те, що гороху до настання холодів треба зайти у фазу кущення (до 8–10 см). Після чого горох здатен без наслідків перенести морози до –30 °С, чого у степовій зоні зараз просто не буває. Збір проводиться у червні, приблизно за два тижні до озимої пшениці та ячменю, що дає сільгоспвиробникам непогану фору у часі й можливість раціонально розподілити навантаження на співробітників і техніку.

Фуражний горох користується стійким попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. В Україні його переважно купують птахоферми і господарства з розведення аквакультури, а найбільшими закордонними покупцями є Туреччина, Індія та Пакистан.

Звісно, горох можна висівати і на півночі країни. Але, по-перше, тут вибір культур-попередників набагато більший. По-друге, горох дуже чутливий до ділянок, де навесні скупчується вода. Якщо у південних областях такого вже майже не зустрінеш, то на Поліссі після танення снігу це розповсюджене явище.

Лісостеп та Північна Україна

Якщо висівання кукурудзи у степовій зоні — досить ризикована справа, то у лісостепу і на Поліссі ця культура стає основною поряд з озимою пшеницею. За словами Манойленка, в існуючих агрокліматичних умовах працювати з гібридами кукурудзи, які мають ФАО нижче 220–300, вже немає сенсу. Якщо ФАО вище, теж можуть виникнути проблеми — треба висівати південніше, в районах з більшою сумою активних температур. Але чим південніше буде ділянка, тим більшим стає ризик нестачі продуктивної вологи у ґрунті.

Крім того, треба враховувати ще й густоту посіву. Загущувати посів має сенс там, де вистачає вологи (або на ділянках під зрошенням). Оскільки більшість території України вже стала посушливою, велика густота посіву можлива лише в окремих районах на півночі країни. Вже в умовах лісостепу посіви треба навпаки зріджувати, щоб рослинам вистачило вологи. Для забезпечення високого валового збору, треба гратися саме з ФАО і підбирати гібриди з більш високим показником.

Але є ще один показник кукурудзи, який виявився важливим для адаптації гібридів до українських умов. Як розповіли в «Юг Арголідер», компанія працювала з ранньостиглими і середньостиглими гібридами і стикнулася з несподіванкою — низькою вологовіддачею культури. Зерно після збору мало надлишкову вологість і потребувало досушування, що призводило до додаткових витрат сільгоспвиробників (стандартною для зерна кукурудзи вважається вологість 14–18%). Сіяти культуру на півдні теж не було сенсу — рослинам бракувало вологи для вегетації. Тому цього року у компанії вирішили тимчасово припинити працювати з кукурудзою, поки сербські партнери (Інститут рільництва і овочівництва NS Seme) не виведуть гібриди для українських умов з високою вологовіддачею.

У Dow Seeds також звертають увагу на цю характеристику та пропонують гібриди з відповідною вологовіддачею.

Текст: Михайло Дикаленко

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

2 години тому

Варю каву підлеглим та активно підтримую спорт в регіоні – Євген Дудка про важливість корпоративної складової

Корпоративна етика та повага до кожного працівника – головні складові в розвикту компанії. Саме таких принципів дотримується засновник групи компаній «Вілія» Євген Дудка. Власник одного з найбільших агрохолдингів Волині не цурається готувати своїм топ-менеджерам каву та щедро винагороджувати працівників за сумлінну працю.

Такі постулати Євген Дудка озвучив у рамках проекту «Унікальний ругіон». Зокрема, власник групи компаній «Вілія» та керуючий компанії «Волинь-Зерно-Продукт» відзначив, що серце колективу не може битися без здорового корпоративного духу, побудованого на взаємоповазі та відчуття довіри.

«Існує таке поняття, як корпоративний дух, і його потрібно підтримувати. Так, нещодавно особисто супроводжував порибалити до Норвегії працівників, які в нашій компанії вже понад 10 років, серед них були і водії, і вантажники. Добре мати і спільні традиції. Наприклад, на Новий рік ми купуємо ялинку у горщику, а потім садимо біля офісу. Щире запитання «Як справи у твоєї дитини?» додає працівнику впевненості в тому, що компанія його цінує і поважає як людину та особистість, а не розглядає тільки як гвинтик у великому виробничому механізмі. Або, наприклад, я завжди приїжджаю до офісу на 15 хвилин раніше та роблю топ-менеджерам каву. Такі прості речі дуже підтримують дух. Працівники мають відчувати себе захищеними. У житті бувають різні кризові ситуації, і людина має знати, що є компанія, на яку він може покластися. Наші співробітники впевнені, що у разі проблеми вони отримають захист та підтримку» – підкреслив управлінець.

Читайте: Побудова агробізнесу за принципами НАТО від Євгена Дудки

Крім того, Євген Дудка додав, що на його підприємстві майже удвічі вищі зарплати, ніж середні по регіону. Також його господарство є лідером з виплати орендної плати за земельні паї та приймає активну участь у соціальних проектах:

Кількість працівників по групі підприємств налічує 1300 осіб із середнім рівнем заробітної плати 14 700 гривень, у той час як на Волині, якщо не помиляюся, середній рівень — 8700 гривень на місяць. Тобто передусім ми соціально відповідальні стосовно наших співробітників.

Більше того, ми серед лідерів на ринку з виплати орендної плати за земельні паї; маємо низку соціальних проектів — виплати стипендій відмінникам у школах, підтримка сільського спорту, долучаємося до культурного виховання молоді.

Відзначимо, раніше Євген Дудка розповів, чому однією з головних цілей його компанії «Вілія» є об’єднання фермерів у кооперативи, і які дивіденди вони від цього отримають.

Думки   

3 години тому

За обслуговування 30 локомотивів General Electric Укрзалізниця заплатить 900 млн грн

Укрзалізниця через систему ProZorro оголосила тендер на надання послуг із сервісного обслуговування 30 локомотивів General Electric та пов’язаних із цим послуг. Передбачувана вартість робіт – 895,25 млн грн.

Про це повідомляє БізнесЦензор.

Аукціон проведуть 25 червня. Переможець тендеру до кінця 2027 р. має здійснювати сервісне обслуговування 30 магістральних вантажних тепловозів серії ТЕ33АС і надавати пов’язані з цим послуги.

Читайте: Nestle повністю викупила виробника соусів Торчин

Тендерні пропозиції можна подавати до 20 травня. Претендувати на участь у тендері може компанія, яка здатна підтвердити, що вона є виробником обладнання, основних запасних частин і матеріалів для виконання робіт із сервісного обслуговування магістральних вантажних тепловозів серії ТЕ33АС і пов’язаних із цим послуг, або має право на їх поставку, надане виробником локомотивів.

Для участі в тендері потрібно подати документ, виданий виробником General Electric, який підтверджує можливість надавати авторизовані послуги з сервісного обслуговування тепловозів ТЕ33АС і користування технічною, нормативною, методичною документацією на локомотив.

Як повідомляв Landlord, на Крюківському вагонобудівному заводі завершили доукомплектацію перших 30 локомотивів General Electric, які перевозитимуть вантажі в Україні.

Логістика   

19 години тому

У торговельній війні США та Китаю вже виграла українська кукурудза

Фуражна кукурудза з України успішно замінила американську на ринку Китаю. Підвищилися шанси й для українських експортерів ячменю. Про такі тенденції агроринку на тлі протистояння двох потужних економік світу розповів Рено Квач, директор, Dongling Grain&Oil (Китай).

Доповідаючи на конференції «Зерно Причерномор’я», Рено Квач детально проаналізував вплив торговельної війни між США та Китаєм на економіку обох країн. На його думку, обидві країни втрачають від цього протистояння, і тому слід шукати шлях перемовин і скасовувати імпортні мита.

Втім, Рено Квач зазначає, що імпорт американської агросировини для Китаю має не вельми суттєве значення, його можна замінити імпортом з інших країн, що на даний час і відбувається. Шанси відкриваються для України, зокрема.

– Українська кукурудза успішно замінила американську. По пшениці ми імпортуємо всього 11%. На тлі величезного внутрішнього ринку це несуттєво, — заявив Рено Квач.

Проте Китай відчуває залежність від американської сої, сорго і ячменю, хоча у  2018 році й скоротив ці види американського імпорту майже наполовину. Сою вже доправляють до Китаю з Бразилії.

Імпорт фуражного ячменю Китай готовий наростити з України, зазначив Рено Квач.

Читайте: Торговельна війна США vs Китай: коли закінчиться і чому Трамп уже програв – Рено Квач

Не суттєво залежить Китай від США і в імпорті м’яса. Водночас, китайський експерт зазначає, що втрата США такого ринку експорту аграрної продукції, як Китай, негативно позначиться на економіці штатів.

Рено Квач, однак, сподівається на відновлення торговельних стосунків обох країн, якщо не завадять політичні причини.

– Обом сторонам варто дійти угоди, консенсусу у відносинах, – каже він.

Він визнає, що Китай через імпортні мита США на промислові товари вже відчуває суттєвий негативний вплив на економіку, і він може погіршитися з зв’язку з втратою ринку. Так, США ввели мита у квітні 2018 року. До листопада 2018 року валюта Китаю впала на 10% до долара США. Рено Квач зазначає, що Китай був змушений «дзеркально» відповідати на введення мит з боку штатів.

Як повідомляв раніше LandLord, у березні намітилася розрядка у торговельній війні США та Китаю. Так, Китай купив 1,5 млн т американської сої. Країни ведуть перемовини щодо скасування мит.

Політика   

18 квітня 2019 11:24

Урожай зернових в Україні складе 65 млн т. Експорт – 46 млн т

Такі прогнози озвучив Сергій Феофілов, генеральний директор «УкрАгроКонсалт». За його словами, найближчим часом слід очікувати підвищення інвестиційної привабливості агросектору України.

Про тенденції розвитку аграрного сектору України та світу Сергій Феофілов розповів, виступаючи на 16-й міжнародній конференції «Зерно Причорномор’я». Він підкреслив, що міжнародні експерти та фінансові інституції теж оптимістичні в своїх прогнозах щодо розвитку України та зростання її валового продукту. Прогноз «УкрАгроКонсалт» на урожай: 65 млн т, на експорт – 45-46 млн т.

– Ці амбіційні плани з виробництва основані на високій конкурентоспроможності зерна та олійних культур з України. Вірогідне значне підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору України. Швидше за все, це відбудеться наприкінці 2019 року або на початку 2020 року, – прогнозує гендиректор «УкрАгроКонсалт».

Читайте: Кількість весняних опадів найменша за останні 15 років. Як позначиться це на врожайності зернових

Разом із тим, він говорить про ризики та виклики для виробників агропродукції у світі. Один із ризиків – політична нестабільність. Проте експерт вважає, що для України цей ризик є короткостроковими, більшу роль відіграють економічні ризики. Передусім, пов’язані з розвитком глобальної економіки.

– Уповільнення росту глобальної економіки – головний виклик для аграрного сектору, – підкреслює Сергій Феофілов.

Він розповів про сценарії адаптації для виробників та експортерів. Політичне регулювання ринку, на думку експерта, є дуже суперечливим.

Тому на перший план виходять економічні важелі. Сергій Феофілов зупинився на застосуванні нових інструментів сільгоспвиробниками, а саме – спеціалізації на окремих культурах, які зумовлюють розвиток агросектору країни. Наприклад, в Україні найбільшими темпами зростають врожаї та експорт кукурудзи, у Бразилії – сої, у Росії – пшениці.

Як раніше повідомляв LandLord, у 2018 році в Україні зафіксовано рекордний урожай зернових – 70,1 млн тонн.

Рослинництво   

18 квітня 2019 09:44

Кооператив із кластером у 100 тис. га або як Вілія створює найпотужніше фермерське об’єднання України

Засновник одного з найбільших агрохолдингів Волині – групи компаній «Вілія» Євген Дудка – розповів про непросту історію побудови свого дітища та поділився планами розвитку компанії у найближчий час.

Зокрема, у спецпроекті «Унікальний регіон» Євген Дудка зазначив, що розвитком агробізнесу на Волині він почав займатися ще в 90-х, проте справжні обриси агрогіганта «Вілія» з’явилися на початку 2000-х, коли за шалені на той час $63 тис. було придбане підприємство для переробки зернових та за $18 тис. 5 га землі. Такі інвестиції дали суттєвий поштовх для подальшого розвитку підприємства й закріплення його в статусі одного з найсучасніших в регіоні.

«Якщо згадати історію розвитку нашого бізнесу, то він бере початок з торгівлі (що було характерним для більшості підприємств 1990-х років). Наступним щаблем зростання була давальницька переробка зернових та поява власного транспорту. А придбання у 2003 році першого підприємства за шалені на той час кошти — $63 000, і ще $18 000 за 5 га землі в межах міста, стало фактично стартом нашої виробничої діяльності. Ось тоді ми й почали займатися переробкою, яка є моєю улюбленою темою. Чим більша глибина переробки, тим стійкіша структура. Проте сьогодні борошномели переживають не найкращі часи».

На сьогодні керівництво господарства «Вілія» планує зафіксувати у власному обробітку 30 тис. га. землі та об’єднати навколо компанії фермерів із загальним земельним кластером у 100 тис. га. Усе це Євген Дудка планує зробити для створення кооперативів, аби вітчизняні фермери не боялися інвестувати гроші в загальну справу за для виходу агробізнесу на вищий щабель рентабельності та більш ефективної роботи.

Читайте: Бахматюк жорстко наїхав на Гонтарєву, назвавши її катом української економіки

«Наша стратегія — зафіксувати 30 000 га землі у власному обробітку, разом із тим розвиваючи нашу унікальну компетенцію — можливість надання повного комплексу ресурсу та послуг для потреб агровиробників, об’єднати навколо компанії агропідприємства та фермерів із загальним земельним масивом у 100 000 га. Наша компанія, таким чином, стає своєрідним інтегратором між глобальними компаніями-постачальниками, такими як Syngenta, та малими і середніми агровиробниками.

Наступний якісний крок — залучити фермерів, аграрників в об’єднання як акціонерів елеваторної, логістичної інфраструктури і вже практично трансформуватися в кооператив. Проте, потрібен певний час — ще п’ять-десять років  — для зміни ментальності людей та розвитку акціонерної культури, щоб вони були готові інвестувати власні гроші в загальну справу та віддати в управління комусь частину свого активу. Адже що може об’єднати людей? Або спільна небезпека, або спільна вигода. На сьогодні небезпека вже багатьох об’єднала. На Волині я був ініціатором заснування громадської спілки «СПАС» (Самоврядна перша аграрна спілка). У чому сенс? 15 основних виробників домовилися про досить прості речі. Перше — про політику добросусідства. Друге — ми зафіксували межі. Третє — принцип НАТО: напад на одного означає напад на всіх».

Нагадаємо, що в рамках спецпроекту «Унікальний регіон» Євген Дудка поділився секретами ефективної побудови корпоративної культури та пояснив, чому за фермерськими кооперативами стоїть майбутнє українського агросектору.

Кейси   

Показати ще