Інтерв’ю    27 жовтня 2018 14:06

Які переваги має малий бізнес в агросекторі


Єгор Скляров, співзасновник і фінансовий директор фермерського господарства «Сейм-Агро», що на Сумщині, попри молодий вік вже має шестирічний досвід роботи в аграрній сфері. Компанія спеціалізується на рослинництві й обробляє 2300 га землі — невелику за українськими стандартами площу — і належить до групи малих і середніх фермерських господарств.

Відрізняє підприємство постать одного з керівників — Скляров закінчив КНУ імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Міжнародна економіка» й отримав ступінь MSc in Banking and International Finance в Leeds University Business School (Велика Британія). Тому і не дивно, що на своїй посаді він відповідає за питання стратегічного розвитку, фінансовий та операцій менеджмент і запроваджує нові підходи в управління фермерським господарством.

З ОСВІТОЮ НА КШТАЛТ ВАШОЇ ФАХІВЦІ ЗАЗВИЧАЙ ОБІЙМАЮТЬ ТОП-ПОСАДИ ВЕЛИКИХ КОРПОРАЦІЙ. ЧОМУ ВИ ВИРІШИЛИ ПОВЕРНУТИСЯ У СІМЕЙНУ СПРАВУ І СТАТИ ФЕРМЕРОМ?

Маючи фінансову освіту, я дивлюся на це як на інвестицію. І агросектор в цілому, і, навіть farming відносно невеликої площі, як у «Сейм-Агро», може приносити суттєві доходи. Крім того, робота на власному підприємстві дає високий ступінь свободи у прийнятті рішень, на відміну від посад у великих компаніях. Можливо, останнє і зіграло свою роль. Я не бачу себе у складі корпоративної структури зі складною ієрархією та розгалуженою підзвітністю. Тому при прийнятті рішення у мене були як монетарні, так і немонетарні стимули. Але мені важко визначити, які з них стали вирішальними.

ТОБТО ВАС МОЖНА ВВАЖАТИ ВИНЯТКОМ ІЗ ЗАГАЛЬНОГО ПРАВИЛА?

Є стереотип про українського фермера як дуже консервативну людину, про те, що серед малих і середніх фермерів немає молоді. Це зовсім не так — у колі моїх знайомих багато молодих людей, які отримали освіту МВА і знайшли себе на сімейних фермах. Інша річ, що тут склалася ситуація «не було б щастя…». На жаль, Україна у XXI столітті перетворилася на аграрну державу, і аграрний сектор найбільш прибутковий. Можливо, за інших умов молодь і шукала б себе в інших сферах, але спрацював монетарний фактор, і в українському агросекторі вже є цілий прошарок сучасних передових менеджерів, які досконально розуміють ринкові процеси.

ЯКІ ЩЕ СТЕРЕОТИПИ ЩОДО ФЕРМЕРІВ НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ ДІЙСНОСТІ?

Давайте почнемо з такого дещо провокаційного запитання: чи має розмір значення? Адже дискусія про саму модель сільськогосподарського бізнесу в Україні постійно триває. Наприклад, що треба брати за приклад: європейську практику, де середній розмір ферми становить 3 га, чи, навпаки, аргентинську модель із величезними латифундіями?

Хочу послатися на результати ґрунтовного дослідження, яке проводили фахівці Київської школи економіки. Протягом 17 років вони відстежували діяльність аграрних господарств усіх типів та розмірів в Україні. Дослідження переконливо доводить: розмір господарства не має значення, важлива не кількість гектарів, а те, як ви управляєте процесами. Тобто який дохід ви отримуєте з одного гектара.

ЧОМУ ВИ ВВАЖАЄТЕ, ЩО ЦІ РЕЗУЛЬТАТИ МАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ?

В Україні приблизно 70% усіх земель обробляється незалежними аграрними компаніями, що не входять до складу вертикально інтегрованих холдингів. Але якщо порівняти їх діяльність із фермерами Канади, яка має приблизно однакові з Україною умови за кількістю земель, рівнем опадів тощо, виходить шокуюча картина. Додана вартість, якої досягають канадські фермери, у 15 разів вища, ніж аналогічний показник вітчизняних фермерських господарств. І це притому, що середній розмір канадської ферми вчетверо менший, ніж у нас. В Україні меридіанний розмір — близько 2000 га ріллі, у Канаді — 500 га.

Цей приклад доводить, що ми маємо величезний потенціал для розвитку саме сегмента малого та середнього фермерства. Тому треба дивитися на те, які переваги мають малі та середні фермерські господарства.

ВИ ВВАЖАЄТЕ, ЩО МАЛІ СІЛЬГОСППІДПРИЄМСТВА МАЮТЬ ПЕВНІ ПЕРЕВАГИ?

Першу перевагу можна назвати модним зараз словом agility — адаптивність, або маневреність. Агросектор перебуває під постійним впливом погодних умов і надзвичайно динамічний. Малі підприємства природно більш адаптовані до швидких змін. Друга перевага — більшість фермерських господарств мають управління, яке сконцентроване у засновників. Це, на противагу великим господарствам, дає можливість прийняття стратегічних рішень у режимі 24/7, не втрачаючи ані дорогоцінного часу на погодження, ані коштів на утримання управлінського апарату. Іншими словами, малі підприємства більш гнучкі у пошуку відповіді на виклики та не мають проблем з агентуванням — людина або дуже обмежене коли осіб, які приймають рішення, і є відповідальними за його втілення Не треба чекати, поки рішення буде ухвалене, ресурси для цього будуть спущені адміністративною вертикаллю. Перевага малих і середніх сільгосппідприємств — execution, тобто швидкість виконання рішень, або, в широкому розумінні, дієвість управління.

АЛЕ ЯК ЦИМИ ПЕРЕВАГАМИ СКОРИСТАТИСЯ? ЯКІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ?

На жаль, малі підприємства здебільшого розвиваються екстенсивно. Для наздоганяючого розвитку недостатньо використовуються сучасні добрива, засоби захисту рослин, насіння від світових брендів.

Навіть у придбанні нової техніки є проблеми. Багато фермерів купують обладнання, не розуміючи, яку віддачу вони з цього отримають. Це проблема — прагнення мати «свій трактор або комбайн», незважаючи на ефект від його використання. Водночас у світовій практиці розповсюджена передача частини операцій на аутсорсинг спеціалізованим компаніям з парком новітньої техніки, сервісом і фаховим персоналом. Це значно скорочує затрати господарств і підвищує якість обробітку ґрунту і збирання врожаю.

Важливим моментом є і post harvest — дуже широка сфера з невикористаним потенціалом. Це і те, яку продукцію та як ви продаєте, як ліквідуєте свої цінові чи погодні ризики.

Можна впровадити новітні технології, smart-рішення, почати використовувати супутникові карти, дрони, придбати обладнання або сучасні засоби захисту рослин. Значно складніше змінити mindset, менталітет, своє ставлення до всіх процесів. Це дійсно головна проблема українських малих та середніх фермерських господарств.

ЯК ЦЮ ПРОБЛЕМУ ВИРІШИЛИ ВИ? ЩО З ВАШОЇ ОСВІТИ ВЖЕ ПОЧАЛИ ВПРОВАДЖУВАТИ?

Насамперед я почав дивитися на агробізнес як на будь-який інший бізнес. Такого підходу, на жаль, поки бракує у вітчизняному агросекторі. Ми використовуємо бізнес-підходи в усій нашій діяльності. Починаючи із закупівель добрив, насіння, засобів захисту рослин не через особисті знайомства з якимись посередниками (як зазвичай відбувається в Україні), а шляхом проведення тендерів між постачальниками на зрозумілих прозорих умовах.

ДО РЕЧІ, ПРО МЕНТАЛІТЕТ. ЧАСТО ВІД ФЕРМЕРІВ ДОВОДИТЬСЯ ЧУТИ, ЩО ВОНИ ДУЖЕ МАЛІ ДЛЯ ЕКСПОРТУ ПРОДУКЦІЇ…

Це ще один стереотип, який важко здолати. Навіть ферма із земельним банком у 500 га може стабільно формувати експортні партії. Усі експортні контракти відомих трейдерів починаються від 500 т зерна. Партію у 500 т кукурудзи можна легко згенерувати, навіть маючи 50 га орної землі.

ВИ ПЛАНУЄТЕ РОЗВИВАТИ ІНШІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ?

Ми постійно перебуваємо у пошуку можливостей для розвитку. Розглядаємо різні нішеві культури, але ніколи не кидаємося у новий напрям стрімголов — експериментуємо на невеликих ділянках. Тренди змінюються, кон’юнктура таких ринків дуже нестабільна.

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

19 квітня 2019 16:31

Що імпортувала Україна в 2018 році: ТОП-5 агропродуктів (ІНФОГРАФІКА)

У 2018 році Україна імпортувала агропродукції на $5,5 млрд доларів, що на 17,4% більше, ніж торік. Найбільшим імпортером стала Польща, звідки було закуплено товарів на $556 млн.

Торік Україна достатньо активно вела зовнішню торгівлю. Так, у 2018-му було встановлено історичний рекорд з експорту агротоварів – $18,6 млрд. При цьому, найбільшим попит був на соняшникову олію, кукурудзу та пшеницю (57% від загального експорту). Головним ринком для вітчизняних аграріїв стали країни ЄС, які закупили продукції на $6,3 млрд.

Власне, найбільше ми й купували у ЄС – $2,7 млрд, зокрема, у Польщі, яка надала нам агропродукції на півмільярда доларів США (точніше на $556 млн. – Ред.). З азійського регіону імпорт склав $1,066 млрд, Латинської Америки – $409 млн доларів (7,5%), Африки – $292 млн (5,3%).

Так, згідно даним Державної служби статистики України, найбільше закупівлі припали на морожену рибу – $550 млн, насіння соняшнику – $258,3 млн, цитрусові – $216,3 млн, банани – $144,3 млн та шоколад – $132,6 млн.

Читайте: Новоствореному фермерському господарству: як отримати від держави 60 тис. грн субсидії

Landlord склав ТОП-5 найбільш затребуваних імпортних агропродуктів 2018 року. Відзначимо, що в даному рейтингу відсутні вироби із тютюну та алкоголю, яких Україна в загальному закупила на $906 млн.

Риба, ракоподібні і молюски $550 млн

  1.  Риба морожена – $351,6 млн. (Ісландія – $82,2 млн.)
  • Скумбрія – $80 млн (Ісландія – $46,5 млн)
  • Мерлуза й морський минь – $77,3 млн. (США – $30 млн)
  • Оселедець – $65 млн (Норвегія – $28 млн)
  1. Риба свіжа або охолоджена – $107,3 млн (Норвегія – $93,5)
  • Форель – $20 млн. (Норвегія – $17,4 млн.)
  • Лосось атлантичний – $7,7 млн.(Норвегія – $7,6 млн.)
  • Спарові, або морські карасі – $4 млн. (Туреччина – $3,2 млн)
  1. Філе рибне та інше м’ясо риб (включаючи фарш), свіже, охолоджене або морожене- $44 млн (Ісландія – $10 млн)
  • Оселедців – $11 млн (Ісландія – $8,7 млн)
  • Мерлуза й морський минь – $4,2 млн (Аргентина – $3,5 млн)
  • Сом – $3,2 млн (В’єтнам – $3,2 млн)

 Плоди та горіхи ($526 млн)

  1. Цитрусові, свіжі або сушені$216,3 млн (Туреччина – $121,1 млн)
  • Мандарини$105 млн (Туреччина – $62,7 млн)
  • Апельсин – $53,9 млн (Туреччина – $22,8 млн)
  • Лимони і лайми – $38,2 млн (Туреччина – $25,8 млн)
  1. Банани – $144,3 млн (Еквадор – $69 млн, Коста-Рика – $48 млн)
  2. Виноград – $31 млн (Туреччина – $14,3 млн)

Різні харчові продукти – $407 млн.

  1.  Шоколад – $132,614 млн (Польща – $48,7 млн)
  2. Інші овочі, приготовлені або консервовані без додання оцту чи оцтової кислоти – $60 млн (Іспанія – $14 млн)
  3. Хлібобулочні, борошняні кондитерські вироби – $57 млн (Польща – $20,3 млн)

 Насіння олійних культур ($341 млн)

  1. Насiння соняшнику – $258,3 млн. (Туреччина – $87,6 млн)
  2. Насіння свиріпи або ріпаку$32,4 млн. (Німеччина – $18,6 млн)
  3. Інші олійні культури (кунжут, гірчиця, мак, диня та ін) – $15 млн (Індія – $3,4 млн)

Какао-продукція – $307 млн

  1. Какао-масло – $56,8 млн (Нідерланди – $28,5 млн)
  2. Какао-паста – $46,1 млн (Кот-Д’івуар – $35,5 млн)
  3. Какао-боби – $41 млн (Гана – $38,7 млн)

Раніше Landlord повідомляв, про ТОП-15 позицій українського експорту аграрної продукції.

 

Рейтинги   

19 квітня 2019 10:14

Варю каву підлеглим та активно підтримую спорт в регіоні – Євген Дудка про важливість корпоративної складової

Корпоративна етика та повага до кожного працівника – головні складові в розвикту компанії. Саме таких принципів дотримується засновник групи компаній «Вілія» Євген Дудка. Власник одного з найбільших агрохолдингів Волині не цурається готувати своїм топ-менеджерам каву та щедро винагороджувати працівників за сумлінну працю.

Такі постулати Євген Дудка озвучив у рамках проекту «Унікальний ругіон». Зокрема, власник групи компаній «Вілія» та керуючий компанії «Волинь-Зерно-Продукт» відзначив, що серце колективу не може битися без здорового корпоративного духу, побудованого на взаємоповазі та відчуття довіри.

«Існує таке поняття, як корпоративний дух, і його потрібно підтримувати. Так, нещодавно особисто супроводжував порибалити до Норвегії працівників, які в нашій компанії вже понад 10 років, серед них були і водії, і вантажники. Добре мати і спільні традиції. Наприклад, на Новий рік ми купуємо ялинку у горщику, а потім садимо біля офісу. Щире запитання «Як справи у твоєї дитини?» додає працівнику впевненості в тому, що компанія його цінує і поважає як людину та особистість, а не розглядає тільки як гвинтик у великому виробничому механізмі. Або, наприклад, я завжди приїжджаю до офісу на 15 хвилин раніше та роблю топ-менеджерам каву. Такі прості речі дуже підтримують дух. Працівники мають відчувати себе захищеними. У житті бувають різні кризові ситуації, і людина має знати, що є компанія, на яку він може покластися. Наші співробітники впевнені, що у разі проблеми вони отримають захист та підтримку» – підкреслив управлінець.

Читайте: Побудова агробізнесу за принципами НАТО від Євгена Дудки

Крім того, Євген Дудка додав, що на його підприємстві майже удвічі вищі зарплати, ніж середні по регіону. Також його господарство є лідером з виплати орендної плати за земельні паї та приймає активну участь у соціальних проектах:

Кількість працівників по групі підприємств налічує 1300 осіб із середнім рівнем заробітної плати 14 700 гривень, у той час як на Волині, якщо не помиляюся, середній рівень — 8700 гривень на місяць. Тобто передусім ми соціально відповідальні стосовно наших співробітників.

Більше того, ми серед лідерів на ринку з виплати орендної плати за земельні паї; маємо низку соціальних проектів — виплати стипендій відмінникам у школах, підтримка сільського спорту, долучаємося до культурного виховання молоді.

Відзначимо, раніше Євген Дудка розповів, чому однією з головних цілей його компанії «Вілія» є об’єднання фермерів у кооперативи, і які дивіденди вони від цього отримають.

Думки   

19 квітня 2019 08:58

За обслуговування 30 локомотивів General Electric Укрзалізниця заплатить 900 млн грн

Укрзалізниця через систему ProZorro оголосила тендер на надання послуг із сервісного обслуговування 30 локомотивів General Electric та пов’язаних із цим послуг. Передбачувана вартість робіт – 895,25 млн грн.

Про це повідомляє БізнесЦензор.

Аукціон проведуть 25 червня. Переможець тендеру до кінця 2027 р. має здійснювати сервісне обслуговування 30 магістральних вантажних тепловозів серії ТЕ33АС і надавати пов’язані з цим послуги.

Читайте: Nestle повністю викупила виробника соусів Торчин

Тендерні пропозиції можна подавати до 20 травня. Претендувати на участь у тендері може компанія, яка здатна підтвердити, що вона є виробником обладнання, основних запасних частин і матеріалів для виконання робіт із сервісного обслуговування магістральних вантажних тепловозів серії ТЕ33АС і пов’язаних із цим послуг, або має право на їх поставку, надане виробником локомотивів.

Для участі в тендері потрібно подати документ, виданий виробником General Electric, який підтверджує можливість надавати авторизовані послуги з сервісного обслуговування тепловозів ТЕ33АС і користування технічною, нормативною, методичною документацією на локомотив.

Як повідомляв Landlord, на Крюківському вагонобудівному заводі завершили доукомплектацію перших 30 локомотивів General Electric, які перевозитимуть вантажі в Україні.

Логістика   

18 квітня 2019 17:30

У торговельній війні США та Китаю вже виграла українська кукурудза

Фуражна кукурудза з України успішно замінила американську на ринку Китаю. Підвищилися шанси й для українських експортерів ячменю. Про такі тенденції агроринку на тлі протистояння двох потужних економік світу розповів Рено Квач, директор, Dongling Grain&Oil (Китай).

Доповідаючи на конференції «Зерно Причерномор’я», Рено Квач детально проаналізував вплив торговельної війни між США та Китаєм на економіку обох країн. На його думку, обидві країни втрачають від цього протистояння, і тому слід шукати шлях перемовин і скасовувати імпортні мита.

Втім, Рено Квач зазначає, що імпорт американської агросировини для Китаю має не вельми суттєве значення, його можна замінити імпортом з інших країн, що на даний час і відбувається. Шанси відкриваються для України, зокрема.

– Українська кукурудза успішно замінила американську. По пшениці ми імпортуємо всього 11%. На тлі величезного внутрішнього ринку це несуттєво, — заявив Рено Квач.

Проте Китай відчуває залежність від американської сої, сорго і ячменю, хоча у  2018 році й скоротив ці види американського імпорту майже наполовину. Сою вже доправляють до Китаю з Бразилії.

Імпорт фуражного ячменю Китай готовий наростити з України, зазначив Рено Квач.

Читайте: Торговельна війна США vs Китай: коли закінчиться і чому Трамп уже програв – Рено Квач

Не суттєво залежить Китай від США і в імпорті м’яса. Водночас, китайський експерт зазначає, що втрата США такого ринку експорту аграрної продукції, як Китай, негативно позначиться на економіці штатів.

Рено Квач, однак, сподівається на відновлення торговельних стосунків обох країн, якщо не завадять політичні причини.

– Обом сторонам варто дійти угоди, консенсусу у відносинах, – каже він.

Він визнає, що Китай через імпортні мита США на промислові товари вже відчуває суттєвий негативний вплив на економіку, і він може погіршитися з зв’язку з втратою ринку. Так, США ввели мита у квітні 2018 року. До листопада 2018 року валюта Китаю впала на 10% до долара США. Рено Квач зазначає, що Китай був змушений «дзеркально» відповідати на введення мит з боку штатів.

Як повідомляв раніше LandLord, у березні намітилася розрядка у торговельній війні США та Китаю. Так, Китай купив 1,5 млн т американської сої. Країни ведуть перемовини щодо скасування мит.

Політика   

18 квітня 2019 11:24

Урожай зернових в Україні складе 65 млн т. Експорт – 46 млн т

Такі прогнози озвучив Сергій Феофілов, генеральний директор «УкрАгроКонсалт». За його словами, найближчим часом слід очікувати підвищення інвестиційної привабливості агросектору України.

Про тенденції розвитку аграрного сектору України та світу Сергій Феофілов розповів, виступаючи на 16-й міжнародній конференції «Зерно Причорномор’я». Він підкреслив, що міжнародні експерти та фінансові інституції теж оптимістичні в своїх прогнозах щодо розвитку України та зростання її валового продукту. Прогноз «УкрАгроКонсалт» на урожай: 65 млн т, на експорт – 45-46 млн т.

– Ці амбіційні плани з виробництва основані на високій конкурентоспроможності зерна та олійних культур з України. Вірогідне значне підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору України. Швидше за все, це відбудеться наприкінці 2019 року або на початку 2020 року, – прогнозує гендиректор «УкрАгроКонсалт».

Читайте: Кількість весняних опадів найменша за останні 15 років. Як позначиться це на врожайності зернових

Разом із тим, він говорить про ризики та виклики для виробників агропродукції у світі. Один із ризиків – політична нестабільність. Проте експерт вважає, що для України цей ризик є короткостроковими, більшу роль відіграють економічні ризики. Передусім, пов’язані з розвитком глобальної економіки.

– Уповільнення росту глобальної економіки – головний виклик для аграрного сектору, – підкреслює Сергій Феофілов.

Він розповів про сценарії адаптації для виробників та експортерів. Політичне регулювання ринку, на думку експерта, є дуже суперечливим.

Тому на перший план виходять економічні важелі. Сергій Феофілов зупинився на застосуванні нових інструментів сільгоспвиробниками, а саме – спеціалізації на окремих культурах, які зумовлюють розвиток агросектору країни. Наприклад, в Україні найбільшими темпами зростають врожаї та експорт кукурудзи, у Бразилії – сої, у Росії – пшениці.

Як раніше повідомляв LandLord, у 2018 році в Україні зафіксовано рекордний урожай зернових – 70,1 млн тонн.

Рослинництво   

Показати ще