Інтерв’ю

13 листопада 2018 17:31

«KUHN» на ринку України: рекордні продажі та новітні технології

Генеральний директор «KUHN Україна» Асад Лапш розповів виданню «LANDLORD», який попит на якісну сільгосптехніку склався серед вітчизняних аграріїв та наскільки є затребуваними інноваційні рішення

Група компаній «KUHN» з обігом близько $1 млрд не потребує особливого представлення — техніка з її логотипом працює на всіх континентах. KUHN була заснована в 1828 році, наразі до складу компанії входять чотири заводи у Франції, США, Бразилії та Нідерландах. На них виготовляються машини для обробки ґрунту і сівби, заготівлі та пакування сіна, приготування і роздачі кормів, внесення засобів захисту рослин, мінеральних та органічних добрив, подрібнення рослинних залишків тощо.

«2017-й став для нас рекордним»

Зокрема, Асад Лапш відзначив, що найбільший пік продажів техніки «KUHN» за останні чотири роки припав на 2017 рік. Нинішній маркетинговий рік він оцінює, як звичайний рік:

«Так, продажі цього року були менші, ніж минулого. Але 2017-й і для нас, і для інших постачальників техніки став роком аномально високого попиту, продажі могли бути навіть більшими — попит по окремих категоріях випереджав можливості дилерів.

Минулого року ми мали класичну картину ринку з великим відкладеним попитом, який нарешті був реалізований у придбання техніки. Адже нестабільна ситуація у країні у 2014–2015 роках стримувала бажання аграріїв оновлювати парк,  і 2017-й став для нас рекордним.

Тому я і не схильний давати негативну оцінку поточному року, коли попит сільськогосподарських підприємств знизився на 30% у порівнянні з 2017-м. Але, знову підкреслю, що наші продажі–2018 — це рівень звичайного року, якщо, звісно, не враховувати вкрай невдалі 2014-й та 2015-й».

«Фермерське господарство у 400–500 га цілком здатне придбати коштовний агрегат»

Щодо безпосередньо господарств, які здатні придбати якісну та дорогу техніку, то Асад Лаш запевняє, що такими в Україні є не тільки крупні ферми, із земельним банком від 1000–1500 га. Послугами техніки «KUHN» дедалі більше користуються й середній бізнес із земельним банком в 400-500 га.

«Зараз ситуація змінилася. Досвід минулого та поточного років чітко показує: цієї межі вже не існує, ми її не помічаємо.

Фермерське господарство у 400–500 га цілком здатне придбати коштовний агрегат. Більш того, такі господарства цілеспрямовано шукають на ринку найкращі за якістю зразки техніки, й високі ціни їх не відлякують. За багато років роботи вони вже накопичили достатньо досвіду для усвідомлення того, що техніка від провідних виробників підвищує їх конкурентоспроможність, зменшує затрати. Тому зараз я кажу так: нашим клієнтом є весь сільськогосподарський ринок країни».

Також пан Лапш розповів про цікаві новинки, які «KUHN» вже просуває на вітчизняний ринок. Так, технології електронного дозування EMC та системи розподілу CDA немає аналогів і є унікальними.

Принцип роботи системи EMC полягає в тому, що система контролює дозування на правому і лівому дисках кожної секунди. Наприклад, один диск може розкидати добрива у правий бік 80 кг, а в лівий бік — 100–120 кг. Окрім цього, EMC контролює дозування на кожному вихідному отворі. На звичайних розкидачах, якщо отвір забивається, механізатор може і не помітити проблеми та продовжувати рух. Із технологією від KUHN така проблема анулюється, адже комп’ютер зчитує, що на диск не потрапляє необхідна кількість добрив, і починає сигналізувати про це механізатору. Також система буде інформувати про порожній бункер. Якщо ж розкидач заїжджає на місцевість, де добрива вже були внесені, заслінки перекриваються.

Крім того, доволі ефективною є система коаксіального регулювання розподілу CDA, яка полягає у зміні робочої ширини та точки падіння на сам диск. Система CDA має спеціальну конструкцію дозуючих заслінок, що розташовані близько до центру диска, та дозволяє регулювати подачу добрив на лопатки, тим самим забезпечуючи постійний потік та рівномірне розкидання. Окрім цього, у CDA втілене унікальне рішення: точка скидання добрив змінюється за рахунок поворотної системи бункера, що забезпечує швидку адаптацію до різних типів добрив.

Розподіл добрив за допомогою системи CDA виходить рівномірним, точним та з низьким коефіцієнтом варіації.

Докладніше читайте в наступному номері Landlord.

Інтерв’ю

01 листопада 2018 08:20

В Україні збільшать посівні площі під високоолеїновим соняшником

Преміальна позиція: Компанія Syngenta впевнено лідирує у постачанні насіння високоолеїнового соняшника і готова взяти на себе роль координатора розвитку всього високоолеїнового сегмента

Компанія Syngenta з обігом у першому півріччі 2018 року у $7,25 млрд — один з провідних світових виробників насіння багатьох сільськогосподарських культур і засобів захисту рослин. За оцінками самої компанії, приблизно 30% усіх площ під соняшником на планеті засіваються гібридами Syngenta. При цьому через високу цінність і продуктивність насіння у грошовому вимірі соняшникові гібриди Syngenta забезпечують до 38% вартості всього врожаю. На таких ринках, як Україна, РФ і країни Східної Європи, насіння соняшника Syngenta займає лідируючи позиції. Останніми роками компанія багато уваги приділила «омолодженню» свого насіннєвого портфеля, який поповнився більш продуктивним насінням всіх культур, але особлива увага була приділена забезпеченню аграріїв якісними гібридами високоолеїнового соняшника. Саме Syngenta стала в Україні апологетом нового високоолеїнового напряму, який стрімко набирає обертів. Про майбутнє виробництва високоолеїнового соняшника та олії в Україні, проблеми ринку та перспективи розвитку нового сегмента розповів керівник з розвитку бізнесу олійних компанії Syngenta Луїс Карлос Алонсо.

У 2018 році під соняшником в Україні були зайняті приблизно 6,4 млн га ріллі. При цьому площі високоолеїнових гібридів становили, за оцінками самої ж Syngenta, всього 300 000 га (або менше 5%). Якщо високоолеїнові соняшник і олія такі вигідні для виробників, чому під ці гібриди не відведені більші площі?

Причина полягає в тому, що ринок високоолеїнової соняшникової олії поки розвивається дуже повільними темпами. Взагалі, останніми роками Україна значно розширила свій ринок соняшникової олії та позиції в експорті. Успішними зараз є і виробники соняшника, і безпосередньо крашери, які його переробляють. Це стосується звичайного соняшника і звичайної олії. Але ринок, споживачі все більше уваги приділяють питанням здорового харчування, і тому почало розвиватися й виробництво високоолеїнової олії. Просто потрібен час для того, щоб ринок усвідомив увесь потенціал нового напряму і провів відповідну сегментацію. Адже будь-який новий ринок — це гра, в яку грають дуже небагато людей, це не гра, до якої приєднуються всі. Дайте цифрам площ вирости більше 5%, які є зараз. Тільки тоді на новий напрям звернуть увагу не окремі гравці, а велика кількість підприємств. І ось тоді, коли кількість фермерів і переробників високоолеїнового соняшника значно зросте, Україна стане не спорадичним, а структурним гравцем на світовому ринку високоолеїнових рослинних олій.

Що Ви маєте на увазі, коли говорите про спорадичного гравця? Як це виглядає з точки зору поведінки на ринку?

Усе дуже просто. Високоолеїновий соняшник і олію з нього виробляли всього декілька українських компаній, і саме виробництво було нестабільним. Україна була, так би мовити, резервним гравцем, який починав активно діяти у разі недостатнього виробництва високоолеїнової соняшникової олії у Франції та Іспанії. Та часи змінилися — багато країн, як у ЄС, так і за його межами, вже розглядають Україну як одного з провідних гравців у високоолеїновому сегменті. За моїм прогнозом, Україна взагалі може стати номером один у постачанні високоолеїнової соняшникової олії на світовий ринок вже цього року. Навіть якщо цього не станеться, лідерство безперечно буде наступного сезону. Це докорінно змінює ставлення українських підприємців до ринку високоолеїнової олії — буде зростати кількість учасників, розширятися площі, збільшуватися обсяги виробництва.

Але якщо йти за цією логікою, то у перспективі весь світ буде прагнути перейти з вирощування звичайного соняшника до культивації високоолеїнових гібридів?

Частка високоолеїнової олії буде неодмінно збільшуватися, але на 100% такого пе­реходу ніколи не відбудеться. Для ринку потрібні обидва види соняшникової олії, як звичайна, так і високоолеїнова. У них дещо різні цілі, різна аудиторія.

У чому в такому разі переваги звичайної олії?

Звичайна соняшникова олія — продукт, збагачений всіма олеїновими кислотами та іншими мікроелементами. Вона дуже корисна як при прямому вживанні, так і при приготуванні їжі та має навіть певний фармакологічний ефект. Є статистичні дані, які доводять, що у країнах Східної Європи, Україні, РФ, де традиційно вживають соняшник і соняшникову олію, нижчий рівень захворювань шкіри. Високоолеїнова олія приваблює своєю стабільністю, її перевагою є те, що вона більш корисна для вживання дорослими, особами похилого віку, коли важливим стає питання рівня холестерину в крові. Вона рекомендована діабетикам, особам, які мають ниркові захворювання, людям з надмірною вагою. Споживачам потрібні обидва продукти, і Syngenta приділяє увагу розвитку обох напрямів.

Зараз премії на високоолеїновому ринку становлять приблизно $100– 120 за тонну олії. Це значно нижче рівня премій, які були ще декілька років тому. Якщо вирощуванням і переробкою високоолеїнового соняшника займуться багато підприємств, існує небезпека зниження рівня премій. Чи не викличе це розчарування та як наслідок відмову від високоолеїнового напряму?

Такі коливання притаманні ринкам, які ще не сформувалися. У країнах, які є на високоолеїновому ринку резервними, премія постійно коливається з дуже високою амплітудою. Але є країни, де вона майже стала фіксованою, — наприклад, ринок Франції з високим рівнем споживання високоолеїнової олії та великою часткою у загальному виробництві соняшника. Зараз ринок України трансформується — він привертає увагу великих гравців, які зацікавлені у довгостроковому партнерстві, українські агрохолдинги вже розуміють переваги в укладанні довгострокових контрактів, на два-три роки. Це докорінно змінює картину ринку, і коливання, як у минулі роки, будуть поступово згладжуватися, премія стане стабільною.

Тобто учасники ринку повинні навчитися координувати свої дії задля запобігання перегріву ринку?

Саме так, Syngenta постійно намагається переконати всіх учасників ринку звіряти годинники, вчитися працювати на стабільних преміях. Премія може бути не найвищою з можливих, головне, щоб вона була стабільною і прогнозованою.

Внутрішнє споживання високоолеїнової олії в Україні поки дуже незначне. Який з експортних ринків Ви вважаєте найбільш перспективним з огляду на те, що у ЄС виробляється багато власного високоолеїнового соняшника?

Це може здаватися нелогічним, але найбільш привабливими і перспективними для України є ринки саме країн ЄС. Незважаючи на великий обсяг власної високоолеїнової олії, європейські країни готові стабільно закуповувати додаткові обсяги продукту — тренд до здорового харчування постійно посилюється. Крім того, для українських виробників зараз є чудова нагода виходу на найбільш платоспроможний ринок світу — США. Там склалася дуже сприятлива ситуація для високоолеїнової соняшникової олії, зараз ціни на ріпакову і соєву високоолеїнову олії вищі за соняшникову. Це дуже перспективний ринок, на якому має великий сенс спробувати закріпитися. Певні можливості є і на південноамериканських ринках. Таким чином, потрібна координована політика просування українського продукту, його брендування. Адже ринки, які я перелічив, дуже привабливі, але й відрізняються високим рівнем конкуренції, працювати на них нелегко.

Що можна сказати про перспективи на азіатських ринках, особливо з огляду на високі ставки ввізного мита в Індії?

Тут важко щось сказати — мито в Індії постійно вводять, змінюють ставки, знімають. Але воно має більший вплив на експорт низькомаржинальних продуктів. Якщо в Індії сформується попит на високоолеїнову соняшникову олію, вона буде в категорії товарів з високою маржею. Більше значення має те, що в цій країні є конкурент соняшниковій високоолеїновій олії — сафлор (у невеликих кількостях він культивується і в ЄС, і на американському континенті). Олія з сафлору дуже схожа на соняшникову, адже це споріднені рослини, фактично це різновид соняшника.

Які великі корпорації можуть стати локомотивами у споживанні української високоолеїнової олії? Кого з них Ви б виділили насамперед?

У харчовій індустрії першими на використання високоолеїнових олій перейшли компанії, які працюють у сегменті смаження. Природно, що більша частина високоолеїнових олій у світі споживається саме корпораціями, які використовують смаження у виробничих процесах. Інші підрозділи харчової галузі підтягуються не так оперативно. Швидше за інших відреагували виробники снеків — у Європі вони взагалі перейшли на високоолеїнову олію. Також серед лідерів можна назвати й індустрію фастфудів. Після переходу на високоолеїнову олію в ЄС McDonald’s анонсувала відмову від пальмової олії на китайському ринку. Можна тільки уявити, про які обсяги споживання йдеться. Тобто перехід на споживання більш здорових олій триває по всьому світу і буде тільки прискорюватися.

Ви навели приклад Європи. Але у низці європейських країн на державному рівні запроваджується обмеження використання деяких жирів у харчовій промисловості. Може, Україні також має сенс передбачити такі обмеження на рівні державних стандартів?

Насамперед Україні треба почати переглядати харчові звички — українці вживають дуже багато насичених жирів, вони активно використовуються у харчовій промисловості. Задля здоров’я населення треба змінювати звички дуже швидко. Але треба зберігати баланс — не можна, наприклад, уявити, що масові споживачі відмовляться від м’яса. У цьому і немає жодної потреби. Але, якщо я споживаю м’ясо, навіщо мені мати в раціоні насичені жири ще й у печиві або снеках. Просто треба збалансувати споживання, йти від нього.

Який Ваш прогноз у сегменті високоолеїнової олії на 2019 рік?

Безперечно, сегмент буде зростати в усіх країнах, а в Україні, за моїми очікуваннями, наступного року високоолеїновим соняшником будуть засіяні щонайменше 350 000 га, а скоріш за все, остаточна цифра буде ближчою до 400 000 га. Тому Україні зараз треба не дивитися на інших виробників високоолеїнового соняшника, а починати грати роль лідера цього ринку.

Чи не відобразиться таке зростання на розмірі премій фермерів і чи не призведе це до певного розчарування?

Премії можуть дещо впасти. Але врахуйте, що зараз українські виробники високоолеїнового соняшника мають чудові премії. За моїми даними, розмір доходить до $50/т. Тому невелике падіння не буде катастрофою. Інша річ, що треба переходити на практику укладання контрактів на два-три роки, яка гарантує стабільний прибуток, нехай і не в такому великому розмірі.

Який розмір премій, на Ваш погляд, гарантує стабільний поступовий розвиток високоолеїнового напряму, без різких злетів і провалів?

Навіть гадки не маю і не хочу гадати. Адже на ринку все вирішує баланс попиту і пропозиції — саме це співвідношення і формує той чи інший розмір премій. Можу навести приклад французьких фермерів, які багато років працювали з фіксованою премією 26 євро/т, тобто приблизно $30–35/т. Я вважаю такий розмір премії справедливим, нижче якого спускатися не можна — фермери почнуть відмовлятися від високоолеїнового соняшника і площі будуть зменшуватися. Але тут треба врахувати, що ми маємо приклад чудового саморегулювання виробників. Фермерські господарства об’єднані у кооперативи у різних регіонах, які вирішують питання розміру площ високоолеїнового соняшника, виходячи з попиту. Кооперативи закуповують у фермерів соняшник, вони ж переробляють його і вони ж займаються реалізацією безпосередньо олії.

Текст: Михайло Дикаленко

Інтерв’ю

27 жовтня 2018 14:06

Які переваги має малий бізнес в агросекторі

Єгор Скляров, співзасновник і фінансовий директор фермерського господарства «Сейм-Агро», що на Сумщині, попри молодий вік вже має шестирічний досвід роботи в аграрній сфері. Компанія спеціалізується на рослинництві й обробляє 2300 га землі — невелику за українськими стандартами площу — і належить до групи малих і середніх фермерських господарств.

Відрізняє підприємство постать одного з керівників — Скляров закінчив КНУ імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Міжнародна економіка» й отримав ступінь MSc in Banking and International Finance в Leeds University Business School (Велика Британія). Тому і не дивно, що на своїй посаді він відповідає за питання стратегічного розвитку, фінансовий та операцій менеджмент і запроваджує нові підходи в управління фермерським господарством.

З ОСВІТОЮ НА КШТАЛТ ВАШОЇ ФАХІВЦІ ЗАЗВИЧАЙ ОБІЙМАЮТЬ ТОП-ПОСАДИ ВЕЛИКИХ КОРПОРАЦІЙ. ЧОМУ ВИ ВИРІШИЛИ ПОВЕРНУТИСЯ У СІМЕЙНУ СПРАВУ І СТАТИ ФЕРМЕРОМ?

Маючи фінансову освіту, я дивлюся на це як на інвестицію. І агросектор в цілому, і, навіть farming відносно невеликої площі, як у «Сейм-Агро», може приносити суттєві доходи. Крім того, робота на власному підприємстві дає високий ступінь свободи у прийнятті рішень, на відміну від посад у великих компаніях. Можливо, останнє і зіграло свою роль. Я не бачу себе у складі корпоративної структури зі складною ієрархією та розгалуженою підзвітністю. Тому при прийнятті рішення у мене були як монетарні, так і немонетарні стимули. Але мені важко визначити, які з них стали вирішальними.

ТОБТО ВАС МОЖНА ВВАЖАТИ ВИНЯТКОМ ІЗ ЗАГАЛЬНОГО ПРАВИЛА?

Є стереотип про українського фермера як дуже консервативну людину, про те, що серед малих і середніх фермерів немає молоді. Це зовсім не так — у колі моїх знайомих багато молодих людей, які отримали освіту МВА і знайшли себе на сімейних фермах. Інша річ, що тут склалася ситуація «не було б щастя…». На жаль, Україна у XXI столітті перетворилася на аграрну державу, і аграрний сектор найбільш прибутковий. Можливо, за інших умов молодь і шукала б себе в інших сферах, але спрацював монетарний фактор, і в українському агросекторі вже є цілий прошарок сучасних передових менеджерів, які досконально розуміють ринкові процеси.

ЯКІ ЩЕ СТЕРЕОТИПИ ЩОДО ФЕРМЕРІВ НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ ДІЙСНОСТІ?

Давайте почнемо з такого дещо провокаційного запитання: чи має розмір значення? Адже дискусія про саму модель сільськогосподарського бізнесу в Україні постійно триває. Наприклад, що треба брати за приклад: європейську практику, де середній розмір ферми становить 3 га, чи, навпаки, аргентинську модель із величезними латифундіями?

Хочу послатися на результати ґрунтовного дослідження, яке проводили фахівці Київської школи економіки. Протягом 17 років вони відстежували діяльність аграрних господарств усіх типів та розмірів в Україні. Дослідження переконливо доводить: розмір господарства не має значення, важлива не кількість гектарів, а те, як ви управляєте процесами. Тобто який дохід ви отримуєте з одного гектара.

ЧОМУ ВИ ВВАЖАЄТЕ, ЩО ЦІ РЕЗУЛЬТАТИ МАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ?

В Україні приблизно 70% усіх земель обробляється незалежними аграрними компаніями, що не входять до складу вертикально інтегрованих холдингів. Але якщо порівняти їх діяльність із фермерами Канади, яка має приблизно однакові з Україною умови за кількістю земель, рівнем опадів тощо, виходить шокуюча картина. Додана вартість, якої досягають канадські фермери, у 15 разів вища, ніж аналогічний показник вітчизняних фермерських господарств. І це притому, що середній розмір канадської ферми вчетверо менший, ніж у нас. В Україні меридіанний розмір — близько 2000 га ріллі, у Канаді — 500 га.

Цей приклад доводить, що ми маємо величезний потенціал для розвитку саме сегмента малого та середнього фермерства. Тому треба дивитися на те, які переваги мають малі та середні фермерські господарства.

ВИ ВВАЖАЄТЕ, ЩО МАЛІ СІЛЬГОСППІДПРИЄМСТВА МАЮТЬ ПЕВНІ ПЕРЕВАГИ?

Першу перевагу можна назвати модним зараз словом agility — адаптивність, або маневреність. Агросектор перебуває під постійним впливом погодних умов і надзвичайно динамічний. Малі підприємства природно більш адаптовані до швидких змін. Друга перевага — більшість фермерських господарств мають управління, яке сконцентроване у засновників. Це, на противагу великим господарствам, дає можливість прийняття стратегічних рішень у режимі 24/7, не втрачаючи ані дорогоцінного часу на погодження, ані коштів на утримання управлінського апарату. Іншими словами, малі підприємства більш гнучкі у пошуку відповіді на виклики та не мають проблем з агентуванням — людина або дуже обмежене коли осіб, які приймають рішення, і є відповідальними за його втілення Не треба чекати, поки рішення буде ухвалене, ресурси для цього будуть спущені адміністративною вертикаллю. Перевага малих і середніх сільгосппідприємств — execution, тобто швидкість виконання рішень, або, в широкому розумінні, дієвість управління.

АЛЕ ЯК ЦИМИ ПЕРЕВАГАМИ СКОРИСТАТИСЯ? ЯКІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ?

На жаль, малі підприємства здебільшого розвиваються екстенсивно. Для наздоганяючого розвитку недостатньо використовуються сучасні добрива, засоби захисту рослин, насіння від світових брендів.

Навіть у придбанні нової техніки є проблеми. Багато фермерів купують обладнання, не розуміючи, яку віддачу вони з цього отримають. Це проблема — прагнення мати «свій трактор або комбайн», незважаючи на ефект від його використання. Водночас у світовій практиці розповсюджена передача частини операцій на аутсорсинг спеціалізованим компаніям з парком новітньої техніки, сервісом і фаховим персоналом. Це значно скорочує затрати господарств і підвищує якість обробітку ґрунту і збирання врожаю.

Важливим моментом є і post harvest — дуже широка сфера з невикористаним потенціалом. Це і те, яку продукцію та як ви продаєте, як ліквідуєте свої цінові чи погодні ризики.

Можна впровадити новітні технології, smart-рішення, почати використовувати супутникові карти, дрони, придбати обладнання або сучасні засоби захисту рослин. Значно складніше змінити mindset, менталітет, своє ставлення до всіх процесів. Це дійсно головна проблема українських малих та середніх фермерських господарств.

ЯК ЦЮ ПРОБЛЕМУ ВИРІШИЛИ ВИ? ЩО З ВАШОЇ ОСВІТИ ВЖЕ ПОЧАЛИ ВПРОВАДЖУВАТИ?

Насамперед я почав дивитися на агробізнес як на будь-який інший бізнес. Такого підходу, на жаль, поки бракує у вітчизняному агросекторі. Ми використовуємо бізнес-підходи в усій нашій діяльності. Починаючи із закупівель добрив, насіння, засобів захисту рослин не через особисті знайомства з якимись посередниками (як зазвичай відбувається в Україні), а шляхом проведення тендерів між постачальниками на зрозумілих прозорих умовах.

ДО РЕЧІ, ПРО МЕНТАЛІТЕТ. ЧАСТО ВІД ФЕРМЕРІВ ДОВОДИТЬСЯ ЧУТИ, ЩО ВОНИ ДУЖЕ МАЛІ ДЛЯ ЕКСПОРТУ ПРОДУКЦІЇ…

Це ще один стереотип, який важко здолати. Навіть ферма із земельним банком у 500 га може стабільно формувати експортні партії. Усі експортні контракти відомих трейдерів починаються від 500 т зерна. Партію у 500 т кукурудзи можна легко згенерувати, навіть маючи 50 га орної землі.

ВИ ПЛАНУЄТЕ РОЗВИВАТИ ІНШІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ?

Ми постійно перебуваємо у пошуку можливостей для розвитку. Розглядаємо різні нішеві культури, але ніколи не кидаємося у новий напрям стрімголов — експериментуємо на невеликих ділянках. Тренди змінюються, кон’юнктура таких ринків дуже нестабільна.

Інтерв’ю

19 жовтня 2018 17:23

Українські молочно-товарні ферми взяли курс на укрупнення

Наскільки рентабельне виробництво молока у країні? У який бік рухається галузь? Чи варто очікувати зростання цін на молоко? Про це та багато іншого журнал Landlord поспілкувався з віце-президентом Асоціації виробників молока Ганною Лавренюк та аналітиком Асоціації Яною Музиченко.

ЯК МОЛОЧНА ГАЛУЗЬ ЗМІНИЛАСЯ ЗА ОСТАННІ П’ЯТЬ РОКІВ?

ГАННА ЛАВРЕНЮК: Українське молочне скотарство здійснило стрімкий стрибок у своєму розвитку, і особливо це помітно по змінах, що відбулися впродовж останніх п’яти років.

Молочно-товарні ферми взяли курс на інтенсифікацію та укрупнення, модернізацію та впровадження провідних світових підходів до технологій та управління молочним скотарством. Молочний напрям господарства почали трактувати як окремий бізнес, а не як придаток рослинництва чи, як самі фермери його називають, соціальний проект для підтримки лояльності пайовиків.

Кількість корів в Україні з року в рік почала скорочуватися, стало менше промислових господарств. Проте ті, що лишилися, почали збільшуватися та нарощувати продуктивність. Причому це загальносвітовий тренд.

У США, що є визнаним лідером світового молочного ринку, ще у 2013-му при будівництві сучасних молочно-товарних комплексів орієнтувалися на поголів’я не менше 1000 дійних корів. А вже сьогодні, щоб отримати банківський кредит для будівництва, ферма повинна бути розрахована мінімум на 4000 корів дійного стада. Це та кількість, яка, за оцінками ризиків, має стійку фінансову спроможність долати низький рівень цін на молоко-сировину. За оцінками DFA (Dairy Farmers of America — найбільшого у США молочного кооперативу, до складу якого входить 8000 учасників, що разом виробляють понад 28 000 000 т молока-сировини на рік, або 30% всього молока у США, володіють 42 молокозаводами та є четвертим найбільшим переробником молока у світі), через 10 років 50% молочних ферм, що утримують менше 100 корів дійного стада, зникнуть назавжди.

ЩО СОБОЮ ЯВЛЯЄ БІЗНЕС ІЗ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА В УКРАЇНІ?

ГАННА ЛАВРЕНЮК: У 2013 році в Україні налічувалася 3201 молочно-товарна ферма, а за підсумками 2017-го — 1946. Молочний напрям згорнули переважно малі ферми (до 50 голів). У загальній структурі бізнесу їх частка скоротилася з 40,4% до 27%. Частка ферм з поголів’ям 50–100 голів зросла на 4% — до 16%. Одночасно значно зросла частка середніх (100–500 голів) та великих (більше 500 голів) ферм. Перші займають 45,4% (у 2011-му — 38,6%), а другі — 11% (проти 8,9% у 2011–му). При цьому саме середні та великі господарства забезпечують основний вал виробництва промислового молока: за підсумками 2017-го — 92,1%.

За останні п’ять років завдяки застосуванню високопродуктивної генетики, впровадженню сучасних технологічних та управлінських рішень значно зросли виробничі показники підприємств. Продуктивність господарств Асоціації виробників молока (АВМ) зросла майже на 30%. За підсумками 2017-го року середньорічний надій на фуражну корову сягнув понад 8200 кг, хоча по Україні цей показник становить 6012 кг. А від початку існування АВМ він збільшився на 82%. Є низка господарств, що вже перетнули позначку в 11 000 кг. Причому росте не лише вал молока, але і його якість. Ще у 2009-му у структурі промислового молока, зданого на переробку, взагалі не виділяли молоко екстра-ґатунку. За підсумками 2017-го частка «екстра» в структурі сировини, отриманої на переробку, досягла 20%. 50% із цього обсягу забезпечують 140 господарств — учасників АВМ.

Сьогодні в Україні працює чотири молочні ферми із роботизованим доїнням, ще на двох встановлені доїльні зали типу «карусель» на 80 місць (таких до десятка по всій Європі). АВМ тісно співпрацює з кращими експертами молочного скотарства з Ізраїлю, США, Канади, провідних молочних країн Європи. Ці визнані у своїй царині фахівці теж відзначають, що українські молочно-товарні господарства впевнено наздоганяють кращі світові ферми та з кожним роком зростає кількість таких, які не поступаються їм ані за показниками продуктивності, ані за ефективністю управління.

НАСКІЛЬКИ РЕНТАБЕЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО МОЛОКА У КРАЇНІ?

ГАННА ЛАВРЕНЮК: З роками розрив у ефективності старих немодернізованих ферм та сучасних молочних комплексів поглиблюється. Причому близько 50% молочних господарств України тільки почали йти шляхом реконструкції та будівництва.

Експерти FAO з 2012 року розраховують для України так званий молочний індекс (УМІ), що вказує на рентабельність ведення молочного скотарства. На початку вересня у FAO констатували, що сім місяців із восьми у 2018-му УМІ падає. У серпні поточного року УМІ був вже на 19,6% нижчим, ніж у відповідному місяці 2017-го. Гіршою ситуація була тільки у кризових для молочної галузі України 2015–2016 роках.

Однак за цей непростий період кращі господарства досягли рентабельності на рівні 20–30%. Та це не той прибуток, який вони покладуть собі до кишені. Тут варто дещо деталізувати економіку «вхідного квитка» у молочне скотарство та очікуваного періоду повернення інвестицій.

При будівництві сучасної молочно-товарної ферми із безприв’язним утриманням, доїльним залом та холодним типом утримання витрати на одне стійло-місце (бетонні та металеві конструкції, інфраструктуру, потужності для зберігання кормів) становитимуть мінімум 6000 євро/корова. Комплектація стада високопродуктивними тваринами — орієнтовно 2000 євро/нетель. Будівництво молочного блоку із доїльним залом — знову 2000 євро/корова. За підсумками бенчмаркінгу господарств — учасників АВМ за 2017 рік, зокрема аналізу точки беззбитковості, оптимальний розмір дійного стада для стійкої економічної моделі підприємства — від 600 корів із середнім надоєм 25,6 кг. Отже, базові витрати на будівництво такої ферми сягають 6 000 000 євро. Додайте сюди ще мінімум 500 000 євро витрат на мінімально необхідну техніку («зелена лінія» для заготівлі грубих кормів, кормозмішувач). І це далеко не всі витрати. При цьому повернення інвестицій варто очікувати не раніше ніж через 7–10 років. Ферми, які почали реконструкцію ще у 2009-му, коли була створена АВМ, досі не можуть назвати себе прибутковими і продовжують інвестувати зароблені у молочному скотарстві та рослинництві кошти.

ЯКОЮ МАЄ БУТИ МОЛОЧНА ФЕРМА, АБИ ДАВАТИ ПРИБУТОК? ЧИ ІСНУЄ ІДЕАЛЬНА МОДЕЛЬ?

ГАННА ЛАВРЕНЮК: За оцінками експертів КЦ АВМ, у найближчі 10 років тенденції до укрупнення будуть виразними також в Україні, тому стійкою економічною моделлю для країни стане ферма з дійним стадом від 1200 корів. Зважаючи на значну територію України та відмінність кліматичних умов у різних регіонах, кращий вибір технологій мікроклімату, гноєвидалення тощо для кожної кліматичної зони буде свій. Однак у будь-якому випадку це безприв’язне утримання, безконтактне доїння в доїльних залах, максимальна автоматизація процесів та комп’ютеризація обліку й управління стадом.

ЯК У КРАЇНІ ЗМІНИЛИСЯ ОБСЯГИ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА ЗА ОСТАННІ РОКИ?

ЯНА МУЗИЧЕНКО: За останні п’ять років загальне виробництво молока в Україні скоротилося на 8,1% — до 10 200 000 т. Зокрема, в сільськогосподарських підприємствах виробництво за аналізований період зросло на 8% — до 2 700 000 т, а в господарствах населення скоротилося на 13% — до 7 500 000 т.

Низькі ціни на селянське молоко та старіння сільського населення призвели до скорочення поголів’я та, відповідно, й виробництва молока. Що стосується промислових господарств, то після кризи 2014–2015 років з ринку пішла велика кількість неприбуткових підприємств. Залишилися найсильніші, які працюють над продуктивністю поголів’я. Це відображається на загальному валі виробництва.

ЯКИЙ ВІДСОТОК ВІД ЗАГАЛЬНОГО ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА ПЕРЕРОБЛЯЄТЬСЯ ТА РЕАЛІЗУЄТЬСЯ ВСЕРЕДИНІ КРАЇНИ? ЯК ЗМІНИВСЯ ЦЕЙ ПОКАЗНИК ЗА ОСТАННІ РОКИ?

ЯНА МУЗИЧЕНКО: За підсумками 2017 року було перероблено 4 300 000 т, що на 4% менше, ніж у 2013-му. На внутрішньому ринку залишається трохи більше 3 000 000 т промислового молока та близько 5 000 000 т молока, що виробляються в господарствах населення і продаються через ринки або залишається на власні потреби домогосподарств.

Із них експортували близько 1 000 000 т, що на 7,3% менше, ніж у 2013 році.

ЗАКІНЧУЄТЬСЯ СЕЗОН «ВЕЛИКОГО МОЛОКА». ЧОГО У ЗВ’ЯЗКУ З ЦИМ ВАРТО ЧЕКАТИ СПОЖИВАЧАМ? ДО ЧОГО ГОТУЮТЬСЯ ВИРОБНИКИ?

ГАНА ЛАВРЕНЮК: Закінчення сезону «великого молока» завжди говорить про зростання ціни на нього. До кінця року варто очікувати зростання цін на молоко екстра-ґатунку (на партію від 10 т) до 10,4–10,6 грн/кг. Це в свою чергу відобразиться на вартості готового продукту. У поєднанні з девальвацією гривні це може вилитися у 10% зростання ціни на молочні продукти на полиці.

Традиційно у холодну пору року споживання молочних продуктів росте, хоча в Україні це й період великих комунальних платежів, що може скорегувати зростаючий тренд показників споживання. Експорт може скоротитися через той же сезонний фактор.

Текст: Марина Брикимова

Інтерв’ю

18 жовтня 2018 11:38

Що потрібно знати, аби виготовляти обладнання для виробництва борошна та круп

Влітку в Казахстані були введені в експлуатацію відразу два переробних підприємства, оснащених обладнанням від української компанії «ОЛИС». В Усть-Каменогорську запрацював завод «Вертекс-Схід» із переробки вівса продуктивністю 36 т на добу, з лінією зернових пластівців потужністю 18 т на добу. У Петропавловську на «РахатОпт» введений в експлуатацію цех з переробки зерна гречки продуктивністю 24 т на добу та інших зернових культур. Кореспонденти Landlord вирішили розпитати генерального директора компанії «ОЛИС» Олександра Верещинського про історію підприємства, його стратегію та успіхи.

ОЛЕКСАНДРЕ ПАВЛОВИЧУ, З ЧОГО ПОЧИНАЛАСЯ КОМПАНІЯ «ОЛИС»?

Історія компанії «ОЛИС» є суттєвою складовою моєї власної історії, тому дозвольте розпочати саме з неї. У 1989 році я закінчив Одеський технологічний інститут харчової промисловості та отримав кваліфікацію інженера-механіка за спеціальністю «машини та апарати по переробці зерна». У 1994-му в тому ж закладі здобув науковий ступінь кандидата технічних наук за фахом «процеси, машини та агрегати по переробці зерна». Рівно через 20 років, у 2014-му, мені було присуджено науковий ступінь доктора технічних наук з технологій переробки зерна на підставі захисту дисертації у Національному університеті харчових технологій.

Як бачите, моє життя обертається навколо зерна, а я насамперед є науковцем, дослідником та винахідником. Тому компанія «ОЛИС», що була заснована у 2005 році разом з моїми однодумцями, теж випускниками Одеського технологічного інституту харчової промисловості, стала органічним продовженням давно розпочатої роботи з підвищення ефективності існуючих і створення нових технологій та обладнання з переробки зерна та спробою широкого впровадження її результатів у промисловість. Хрестоматійний випадок: «голі ідеї» нікому не потрібні, окрім їх автора, поки не набудуть матеріалізації та визнання.

ЯКІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ВИ З ОДНОДУМЦЯМИ ВИЗНАЧИЛИ ОСНОВНИМИ ТА ЧОМУ?

Серед напрямів нашої діяльності у першу чергу — технології та обладнання з виробництва борошна та круп. Це найскладніші технології у переробці зерна. Тому це цікаво, є широке поле для наукової, дослідницької та конструкторської роботи. Саме цей напрям забезпечує високий загальний рівень усіх наших розробок. Наступний напрям — технології та обладнання для очищення зерна.

Нарощування виробництва зерна та розвиток елеваторної промисловості на наших традиційних ринках потребують надійного та високоефективного обладнання для очищення великих обсягів зерна з високою продуктивністю. Саме вирішення цього завдання є нашою метою у названому напрямі.

Ефективне виконання будь-яких технологічних операцій із зерном не можливе без оцінки його якості. Тому розробка і виробництво сучасного, точного та надійного лабораторного обладнання також є предметом особливої нашої уваги. Зазначені напрями з самого початку створення компанії «ОЛИС» окреслили обриси нашої роботи. Подальшу перспективу розвитку компанії ми бачимо у їх поглибленні, тому жодна зміна акцентів у найближче майбуття не планується.

ХТО ОСНОВНІ СПОЖИВАЧІ ВАШОГО ОБЛАДНАННЯ: СЕРЕДНІ, ДРІБНІ ГОСПОДАРСТВА АБО АГРОХОЛДИНГИ?

Споживачами продукції компанії «ОЛИС» є будь-які підприємства, що мають справу із зерном, від дрібних фермерів та приватних підприємців до великих аграрних холдингів та промислових підприємств з переробки. Наприклад, в Україні та будь-якій державі колишнього радянського простору важко знайти лабораторію з визначення якості зерна, де б не працювали наші прилади. Завдання потужного очищення зерна на багатьох підприємствах, у тому числі й європейських країн, вирішуються із застосуванням нашого обладнання. Цілий ряд відомих компаній — лідерів з виробництва борошна та круп досягли визнання також за допомогою наших технологій та обладнання.

ЩО РОБИТЬ КОМПАНІЯ, ЩОБ СТИМУЛЮВАТИ МЕНШ АКТИВНУ КАТЕГОРІЮ СПОЖИВАЧІВ?

Найкращий спосіб стимулювання споживання нашої продукції — просвітницька робота з потенційними покупцями. Часто ані інвестори, ані головні фахівці підприємств не мають достатнього рівня професійної підготовки для вибору раціональних рішень завдань розвитку. Підхід «купуємо тільки найдешевше, бо ми найрозумніші» або підхід «купуємо найдорожче, бо ми найкрутіші» є бідою великої частини наших підприємств. Користуючись нагодою, звертаюся до власників та керівників підприємств галузі — не шкодуйте коштів та часу на самоосвіту та освіту ваших фахівців, бо це найефективніші інвестиції.

Звичайно, на матеріальному рівні для стимулювання продажів нашої продукції ми та наші дистриб’ютори в інших країнах використовуємо різні державні програми та лізингові програми банківських установ. Так, в Україні більшість наших виробів підпадають під державну програму компенсації 25% вартості їх покупцям як нової сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва, а приватну ініціативу з лізингової програми придбання нашої техніки забезпечує Кредобанк — стабільна та прозора фінустанова, стратегічним акціонером якої є найбільший банк Польщі РКО Bank Polski SA.

РОЗКАЖІТЬ, ЩО САМЕ ВІДРІЗНЯЄ ВАШУ ПРОДУКЦІЮ ВІД ЗАРУБІЖНИХ АНАЛОГІВ.

Насамперед наші технології та обладнання відрізняє висока ефективність, надійність та помірна ціна. Відомо, що конкурентні показники будь-якої продукції, а особливо технічної, можуть бути забезпечені лише за умови постійного впровадження результатів науково-дослідницької та дослідно-конструкторської роботи. Так от «ОЛИС» — мабуть, єдина вітчизняна компанія, що у повному обсязі може виконувати і виконує таку роботу в галузі переробки зерна. Для цього ми створили дослідницьку лабораторію, оснащену спеціально розробленими приладами, де ми можемо моделювати та вивчати будь-які процеси переробки зерна: подрібнення, лущення, плющення, пропарювання, варіння, сушіння, просіювання тощо. У нас також споруджений та діє випробувальний стенд, де ми у різних необхідних режимах тестуємо та допрацьовуємо наші розробки. У нас є потужний та надійний партнер — підприємство «Білоцерківхлібопродукт», де ми в умовах реального виробництва проводимо промислову апробацію більшості наших технологій та обладнання.

Крім цього, у нас є найголовніше — це колектив фахівців відділу розробок та впровадження, що на належному рівні проводять перераховані роботи. Відомо, що висока вартість сучасних західних технологій чи обладнання значною мірою обумовлена високою вартістю їх розробки. У наших виробах ця частка відносно незначна, бо вона українська. Разом з тим ми успішно використовуємо новітні технології машинобудування та організації виробництва, а також комплектуючі кращих європейських виробників. Високий інтелект та умілі робочі руки українських інженерів і робітників, кооперація з кращими вітчизняними компаніями дозволяють отримати додаткові конкурентні переваги.

ЯКІ КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ РОЗРОБИЛО ВАШЕ ПІДПРИЄМСТВО, АБИ ЗРОБИТИ ПЕРЕРОБКУ БІЛЬШ ЕФЕКТИВНОЮ, ТА ЩО ЦЕ ДАЛО НА ПРАКТИЦІ?

Відомо, що результати переробки вівса значною мірою залежать від показників його якості. Більшість сучасних технологічних ліній, що пропонуються, створюються за скороченими структурами та призначені для переробки партій високонатурного вівса певних кондицій. Однак, що ж робити, коли такий овес відсутній? Технологічні лінії нашої розробки дають гарні результати на сировині з достатньо широкими коливаннями показників якості. Оригінальні технологічні прийоми, що є у нашому арсеналі, реалізуються новітніми відцентровими лущильниками, вдосконаленими паді-машинами та іншим спеціальним обладнанням, що разом забезпечує вказані переваги.

ВИ ПРОДАЄТЕ ОБЛАДНАННЯ ДО РІЗНИХ КРАЇН СВІТУ. ВІДОМО, ЩО, НАПРИКЛАД, ЗЕРНО ГРЕЧКИ, ЯКЕ ВИРОЩУЄТЬСЯ В УКРАЇНІ, ПРИБАЛТИЦІ, КАЗАХСТАНІ ЧИ ПОЛЬЩІ, МАЄ ДОСИТЬ ШИРОКИЙ ДІАПАЗОН ЗМІНИ КРУПНОСТІ ТА ПРОЦЕНТНОГО ВМІСТУ ОКРЕМИХ ЙОГО ФРАКЦІЙ. ЧИ ПОТРІБУЮТЬ ТАКІ НЮАНСИ ЗМІН У ВАШОМУ ОБЛАДНАННІ, ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ?

Звичайно, показники якості одних і тих самих видів зерна, вирощених у різних частинах світу, відрізняються. Крім того, у різних частинах світу також і різні вимоги до готової продукції. Тому забезпечення переробки зерна різного походження на традиційну готову продукцію того чи іншого регіону — одне із завдань нашої дослідницької лабораторії.

З ЯКИМИ ПОКАЗНИКАМИ КОМПАНІЯ ЗАКІНЧИЛА 2017 РІК І ЯК ВДАЛОСЯ ДОСЯГТИ ТАКИХ РЕЗУЛЬТАТІВ?

Наша компанія закінчила 2017 рік з гарними показниками. Ми збільшили обсяг продажу продукції, у тому числі й на нові ринки, провели значні інвестиції у виробничу базу, зміцнили кадри та організаційну структуру компанії. Для цього ми багато працювали, залучаючи найкращі на наш погляд інжинірингові та консалтингові компанії, у тому числі за програмою ЄБРР.

ЯКА ЧАСТКА ВАШОЇ ПРОДУКЦІЇ РЕАЛІЗОВУЄТЬСЯ В УКРАЇНІ ТА СКІЛЬКИ ЙДЕ НА ЕКСПОРТ?

Близько 60% продукції ми продаємо в Україні, решта йде на експорт. Україна — це великий ринок зерна, що активно розвивається, і тому тут працюють найкращі технології найкращих компаній з усього світу. Якщо ми при цьому тут успішно конкуруємо і розвиваємося, то, мабуть, ми дійсно чогось варті. Наша стратегія полягає у відпрацюванні на вітчизняному ринку тих рішень, що можуть бути успішними і на інших ринках.

ЯКІ, НА ВАШУ ДУМКУ, ПЕРСПЕКТИВИ РИНКУ ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ОБРОБКИ ЗЕРНА? ЯКУ ЧАСТКУ ЦЬОГО РИНКУ ЗАЙМАЄ ВАША КОМПАНІЯ?

Світовий ринок обладнання для переробки зерна величезний. На ньому у різних іпостасях працюють сотні, а, може, і тисячі компаній. Тому говорити про якусь частку ринку надто складно. Досконало ми ще не знаємо особливостей ринків багатьох країн і тільки зараз починаємо їх відкривати і вивчати. Так, наприклад, у ряді країн Африки, Близького Сходу та Азії є потреба у технологіях виробництва продуктів, що традиційні і характерні лише для певних регіонів. З іншого боку, такі технології також цікаві вітчизняним переробникам, бо дозволяли б експортувати туди свою готову продукцію з України.

ГАЛУЗЬ ПЕРЕРОБКИ ЗЕРНА, ЯКУ ОТРИМАЛА УКРАЇНА У СПАДОК ВІД СРСР, СУТТЄВО ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД РЕАЛІЙ ГЛОБАЛЬНОГО РИНКУ. ЩО ПОТРІБНО ЗМІНИТИ У РЕГУЛЯТОРНІЙ ПОЛІТИЦІ, АБИ УЧАСНИКИ РИНКУ МАЛИ ЗМОГУ ПРАЦЮВАТИ БІЛЬШ ЕФЕКТИВНО?

Звичайно, галузь хлібопродуктів Радянського Союзу була вибудована під потреби і умови господарювання, що не співпадають із сучасними реаліями. Однак це була розвинена та дуже потужна галузь. Сьогодні ми багато зерна виробляємо та дуже мало переробляємо, а це втрата значних коштів. Наша переробка завжди буде занедбаною без великих обсягів експорту хлібопродуктів. Тому регуляторна політика держави повинна допомогти зернотрейдерам перейти від банального вивезення зерна до експорту продуктів його переробки, у тому числі й глибокої переробки.

НЕЩОДАВНО ВАША КОМПАНІЯ ЗАПУСТИЛА ЗАВОД З ПЕРЕРОБКИ ВІВСА У КАЗАХСТАНІ. ЧОМУ ВИБРАЛИ САМЕ ЦЮ КРАЇНУ?

У нещодавно завершеному проекті переробки вівса у Казахстані ми були постачальниками технології та обладнання. Тому не ми, а нас обирали. Однак це також приємно, бо замовник віддав нам перевагу попри пропозиції дуже відомих європейських компаній та тому, що проект закінчився достатньо успішно.

ЯКІ ЗАРУБІЖНІ РИНКИ НАЙБІЛЬШ ПЕРСПЕКТИВНІ ДЛЯ КОМПАНІЇ «ОЛИС»? ЯКІ ТЕНДЕНЦІЇ НА ГЛОБАЛЬНОМУ РИНКУ ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ПЕРЕРОБКИ ЗЕРНА ВИ БИ ВІДМІТИЛИ?

Там, де є зерно, — це все наші перспективні ринки. На традиційні ринки, а також на ринки, де функціонують великі потоки зерна, ми постачаємо те, що продаємо і в Україні. Однак до нових для нас світових тенденцій можна віднести те, що у багатьох регіонах значна кількість зерна вирощується, зберігається та перероблюється відносно малими потоками.

ЯК ВИ БУДУЄТЕ СИСТЕМУ ОБСЛУГОВУВАННЯ ВАШОГО УСТАТКУВАННЯ НА РІЗНИХ РИНКАХ?

Сьогодні обладнання без сервісу нікому не потрібне. Таку культуру принесли в Україну західні компанії, таку культуру підтримуємо і ми, щоб просувати свої вироби. Ми маємо досить потужну групу сервісу та склад необхідних запчастин і готові впродовж найкоротшого часу забезпечити сервіс нашого обладнання, де б воно не працювало. На ринках інших країн нам у цій роботі допомагають і наші дистриб’ютори.

ЯК В УМОВАХ ЖОРСТКОЇ КОНКУРЕНЦІЇ ВАМ ВДАЄТЬСЯ ЗБЕРІГАТИ ТА ЗМІЦНЮВАТИ ПОЗИЦІЇ НА РІЗНИХ РИНКАХ?

По-перше, ми сприймаємо наших конкурентів як природне, цілком закономірне явище, що не дозволяє нам спати та багато чому вчить. Коли є здорова конкуренція — буде і розвиток. По-друге, ми знаємо, якщо зникнуть одні конкуренти — на їх місце прийдуть інші, то краще вже будуть ті, до яких ми звикли. По-третє, ми ніколи погано не відгукуємося про наших конкурентів, бо поважаємо себе. У хорошої компанії не буває поганих конкурентів. А щодо конкурентної боротьби, то кращими методами є демонстрація результатів нашого впровадження та спільна робота з фахівцями галузі на нашій дослідницькій базі та на виробництві.

ЯКИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИ ОЧІКУЄТЕ У 2018–2019 РОКАХ ДЛЯ СВОЄЇ КОМПАНІЇ?

Через низку обставин, де головними є погодні та економічні умови, наші традиційні ринки особливою активністю зараз не відрізняються. Однак, незважаючи на це, у поточному році ми також очікуємо на зростання продажів. Сподіваємося, що наступний рік відзначиться підвищенням активності покупців за рахунок відтермінованих потреб. Тим часом стараємося розширити географію збуту та поставляти наші вироби туди, куди раніше тільки мріяли.

Текст: Андрій Петров

Інтерв’ю

Показати ще