Думка     3 місяці тому,   Landlord

Які фактори впливають на розвиток агросектора


ВАДИМ БОДАЄВ, ВІЦЕ-ПРЕЗИДЕНТ ХОЛДИНГУ AGROGENERATION, ДИРЕКТОР КОМПАНІЇ SIGMABLEYZER

Протягом останніх двох років популярність аграрного сектора зашкалює. За цей час деякі компанії наростили м’язи, поліпшили власний фінансовий стан, набули стабільності. Проте не були створені жодні умови для надходження нових інвестицій, особливо до сектора переробки.

При цьому усі критикують аграрний сектор за те, що він виробляє переважно сировину, забуваючи, що політичні, економічні та інші ризики, які стримують надходження інвестицій, гальмують і створення потужностей з переробки.

До того ж в Україні практично немає взаємодії між бізнесом і владою, немає постійного діалогу. Посада міністра сільського господарства вакантна більше року. Про свої потреби аграрії повідомляють міністерству ситуативно, випадково зіткнувшись на ділових зустрічах із заступником міністра або виконуючим обов’язки міністра. При цьому такі стратегічні питання, як приватизація землі чи спрощення способів ведення бізнесу, які неодноразово піднімалися і учасниками ринку, і міжнародними експертами, досі не вирішені. Хоча перевірок і обмежень стало менше, але це не головний фактор, що впливає на поліпшення інвестиційного клімату. Ринок землі, який, безумовно, збільшив би надходження коштів, так і не запрацював.

Помітне пожвавлення у сфері виробництва зернових і сировинних культур — та лише тому, що тут період оборотності грошей — один рік. Ризики на рік якось можна спрогнозувати. Ось інвестор і вкладає кошти, а потім дивиться, що буде далі. Планувати інвестиційні ризики на довший період можуть тільки великі холдинги, здатні захищати свої права. Тому ми і не бачимо особливого нарощування або появи нових потужностей виробництва.

У аграріїв практично немає доступу до банківських фінансових ресурсів. Кредитні ставки, як і раніше, дуже високі.

Виходить, у найближчому майбутньому всі перспективи зводяться в кращому випадку до укрупнення компаній, які будуть виробляти той самий сировинний ресурс, і до концентрації підприємств, появи великих об’єднань. При цьому число дрібних компаній буде скорочуватися. Адже агросектор рухається у бік білого ведення бізнесу. А отже, дрібні та середні фермери, які працювали і працюють у сірій зоні, будуть вмирати або потрапляти під вплив більших компаній.

Щоб з’явився доступ до фінансових ресурсів, необхідно поліпшити бізнес-клімат, зробити спеціальні стимулюючі заходи. Необхідно на вищому рівні прийняти стратегічне рішення про те, які напрями в агросекторі потрібно розвивати в першу чергу. А цього рішення досі немає, тому що аналізу як такого немає, і стратегії немає. Кого ми підіймаємо?

Що собою являє сьогоднішній дрібний бізнес, про який нескінченно говорять у популярній, або скоріше в популістській площині? Це фактично напівнатуральне господарство, яке працює без сплати податків. А ми хочемо розвивати сільське господарство, у якого є певні критерії: по-перше, продуктивність, по-друге, ефективність і, по-третє, можливість використовувати технології. Якщо йдеться про зайнятість населення, це зовсім інша категорія, це соціальна сфера. Населення може займатися розведенням тварин, вирощуванням овочів, реалізацією своєї продукції. Для цього є ринки.  Але за рахунок розвитку натурального домашнього господарства ще жодна країна не отримала економічного зростання.

Уже три роки ми як компанія і я як представник Федерації роботодавців питаємо чиновників: де стратегія розвитку країни загалом та агросектора зокрема? Де сказано, що ми робимо із землею: продаємо — не продаємо, які напрями розвиваємо: тваринництво, птахівництво. Будь-яка компанія має свій бізнес-план, а країна не має. Напевно, прийшов час сказати: «Ми провідна галузь у країні. Давайте з нами радитися! Середній бізнес, про який всі так турбуються, загинається. І, як і раніше, працює тільки один закон — закон джунглів, згідно з яким виживає найсильніший».

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!



Читайте також

Вас зацікавить