Думка     1 рік тому

Олександр Поліводський про те, як створити незалежного земельного омбудсмена


Земельні дискусії нарешті переходять з площини «Чи потрібен ринок землі?» до питання «Як це зробити?». На мій погляд, це гарна ознака. Особливої уваги при цьому потребує питання захисту прав найслабшої сторони процесу – нинішніх власників паїв. Із впровадженням ринку землі вони отримають можливість продавати ділянки, передати у їх заставу, використовувати у фінансових механізмах та в інші способи розпоряджатися своєю власністю. Проте після запуску ринку неминуче виникнуть колізії щодо застосування нових норм законодавства. У такому випадку власники паїв, які часто не мають коштів на юридичну допомогу, можуть виявлятися вразливими у судових чи інших спорах.

Українське законодавство на сьогодні передбачає низку правових механізмів захисту прав громадян у земельній сфері. Так, у нас є поліція, суд, прокуратура, органи місцевого самоврядування та центральної влади. Ці інституції розглядають конкретні справи та випадки, однак їх вирішення одразу після запровадження ринку може бути не системним і не однаковим. Є ризик, що після запровадження ринку землі застосування новоприйнятого законодавства буде причиною тривалого розгляду та непередбачуваності результатів у кожному конкретному випадку.

Комусь потрібно узагальнювати практику, виробляти загальні рішення, поширювати отриманий досвід, упереджувати проблеми та надавати  допомогу власникам паїв на рівні найбільш резонансних справ. Цю функцію може взяти на себе Земельний омбудсмен.

Один із засадничих принципів діяльності омбудсмена – це принцип незалежності, в чиєму б підпорядкуванні не була ця посада. Більшість омбудсменів у світовій практиці, у тому числі і в Україні, є державними органами. За законодавством України державні органи фінансуються тільки  з державного бюджету. Тому створити державний орган, організаційно і фінансово незалежний від держави, – неможливо.

Є і інші питання. По-перше, це має бути нова структура – чи вписана в чинну правову систему? По-друге, скільки часу потрібно для того, щоб ця структура почала діяти (тобто: ухвалити законодавство, виділити кошти, приміщення, укомплектувати кадрами)?

Створення такої посади має відбуватися у рамках системи заходів, спрямованих на покращення правового захисту громадян у земельній сфері. Серед таких заходів ефективним є запровадження спеціалізації суддів, які розглядатимуть земельні справи, та постійне підвищення їх кваліфікації щодо практики застосування законодавства. Ці заходи, на моє переконання, повинні не створювати нових «надзвичайних органів», а удосконалювати роботу органів влади та існуючих інструментів розв’язання конфліктів. Земельний омбудсмен не повинен дублювати їх, а сприяти збільшенню довіри до правової системи – завдяки вирішенню колізійних питань. Причому робити це варто вже зараз, не чекаючи розгляду закону про обіг земель.

Задачі омбудсмена визначені світовою практикою, та й нашим досвідом. Спеціалізовані омбудсмени успішно працюють в Україні. Залишається питання, в якій структурі створити таку посаду. Можливі варіанти – парламентські Уповноважені, Уповноважені при Кабміні або при Президентові. Ще один теоретично можливий варіант – незалежний омбудсмен при громадських організаціях, однак він не матиме державно-владних повноважень.

Вважаю, що в Україні найкращим варіантом буде саме посада представника Уповноваженого з прав людини із земельних питань. Уповноважений ВР призначається парламентом. А представник Уповноваженого призначається Уповноваженим, виконує його функції та спеціалізується на певній сфері відносин, але підпорядковується Уповноваженому.

Якщо ж створювати цю посаду при Кабміні, то матиме місце конфлікт інтересів земельного омбудсмена з інтересами міністерств та самого Кабінету міністрів України.

Тепер щодо часу запровадження. Створення посади  земельного омбудсмена як представника Уповноваженого ВР не потребує змін до законів і підзаконних нормативних актів (достатньо розпорядження Уповноваженого); практично немає потреби і в додаткових бюджетних витратах, досить перерозподілити кошти, які направляються на діяльність Уповноваженого з прав людини, переставивши акценти на більш актуальні потреби. А значить, затрати часу мізерні. Цей варіант реально втілити швидко. Бо двох-трьох років на дебати у нас немає.

Запровадження такої посади шляхом прийняття закону може затягнутися на роки, та і результату ніхто не гарантує, тому такий задум може виявитися нереалічтичним. Однак запропонована модель може бути реалізована у найкоротший термін.

Олександр Поліводський, адвокат, партнер ПФ «Софія», консультант із питань земельного законодавства проекту «Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні»

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!



Читайте також