Технології     6 місяців тому

Чим фармацевтична компанія «ЕЙМ» заохочує постачальників лікарських трав


У харківській фармацевтичній компанії «ЕЙМ» усіх своїх постачальників лікарської рослинної сировини (ЛРС) знають по іменах, а серйозність намірів новачків зайнятися вирощуванням трав навчилися розпізнавати після першої телефонної розмови. Для компанії це не просто партнери, а основа бізнесу. Підприємство випускає трав’яні збори, спиртові настойки, мазі, сиропи, лікувальну косметику на натуральній основі тощо. Від якості та своєчасного постачання сировини залежить своєчасне виготовлення якісної продукції та успішність компанії.

Для виробництва «ЕЙМ» використовує понад 50 видів лікарських рослин, закуповуючи щороку близько 150 тонн сировини партіями від 200 кг до десятків тонн залежно від потреб підприємства та можливостей заготівельника. Щоб забезпечити необхідний обсяг і асортимент рослинної сировини, компанія працює з понад 50 постачальниками, імпортує сировину з Латинської Америки, Китаю, Пакистану та Європи. Але перевагу віддає українським виробникам, оскільки якість місцевої ЛРС вища. Наприклад, єгипетська календула вдвічі дешевша за вітчизняну. Але, оскільки під час піщаних бурь пісок потрапляє у квітку, якість її гірша, а вміст діючої речовини каротиноїду нижчий. Найбільш насичений липовий цвіт вирощують на Вінниччині, а найбагатша на вітамін С шипшина росте у кліматичних зонах, де мало сонячних днів. А от безсмертник піщаний виробник змушений купувати в Італії, бо у нас його не культивують.

Втім, лише третину з вітчизняних постачальників переробник вважає надійними, тобто такими, що здатні поставити сировину вчасно, обумовленого обсягу та високої якості. З них 5% – це фермери, які займаються культивуванням лікарських рослин, 29% – сертифіковані переробні підприємства, що впровадили фармацевтичну систему якості, проводять системний контроль та ідентифікацію ЛРС. Решта 66% заготівельників і постачальників мають низький ступінь надійності – можуть посеред сезону змінити вид діяльності чи, наприклад, не в змозі забезпечити належні умови для заготівлі якісної сировини. Сучасна фармація висуває наджорсткі вимоги до виготовлення лікарських препаратів зокрема і з рослинної сировини, тож виробник, зацікавлений у високій якості продукції, у свою чергу висуває вимоги до заготівельників та постачальників ЛРС відповідно до стандартів належної виробничої практики (GMP) та належної практики культивування та збирання вихідної сиро-вини рослинного походження (GACP).

Наведення мостів

Щоб налагодити перші контакти із заготівельниками, працівники «ЕЙМ» почали об’їжджати господарства і заготівельні пункти ще в далеких 1990-х. Знайомство з людьми із покоління, що розбиралося у травах, дало можливість побачити, в яких умовах той чи інший господар вирощує, заготовляє, зберігає сировину. Та це потребувало чимало ресурсів і часу. «Згодом зрозуміли, як скласти базу заготівельників легше та швидше, – ділиться досвідом заступник директора з матеріально-технічного постачання «ЕЙМ» Андрій Лещенко. – Вибрали кілька переробних підприємств, які купували сировину, розпочали співпрацю. Знайомилися з кожним, хто привозив лікарські трави навіть у мішках на велосипедах чи машині, бо на той час якісна рослинна сировина була на вагу золота. Відвідували їх господарства чи дільниці культивування, радилися, обмінювали-ся досвідом».

КОЖНА ВИРОБНИЧА ОПЕРАЦІЯ ВІДБУВАЄТЬСЯ У СТЕРИЛЬНИХ УМОВАХ

Фінанси давали компанії свободу і можливість для маневрів. Наприклад, якщо заготівельники не хотіли заготовляти дешеві, але вкрай необхідні для виробництва трави, переробник готовий був запропонувати кращу ціну. «А як пропонували більше, то заготівельники готові були й корінці пообрізати, і квіточки перебрати», – згадує Лещенко. Згодом і сам заготівельник зрозумів, що набагато вигідніше заготовити якісну сировину в меншій кількості, ніж забити горище низькосортним непотребом. За кілька років компанія стала відомою на ринку, і тепер заготівельники самі дзвонять та цікавляться, які трави планує купувати підприємство та за якою ціною.

У середині 2000-х дефіцит ЛРС ледь не поставив крапку в історії «ЕЙМ». «Постачальникам було вигідніше продавати трави перекупникам, які одразу платили гроші. Нам з такими важко конкурувати, бо ми не купуємо сировину без попереднього аналізу», – пояснює Лещенко. До того ж, у найскладніший період через брак коштів «ЕЙМ» довело-ся закуповувати невеликі партії сировини на місяць-два роботи, а замість виплат авансів компанія змушена була домовлятися з постачальниками про розстрочку. Згодом заготівельники повернулися до співпраці з підприємством, оцінивши його надійність у порівнянні з перекупниками, які можуть замовити сировину, але «забути» її викупити через те, що ціни впали.

«Такі історії – досить розповсюджене явище, – ділиться Лещенко. – Кілька років тому так вчинили з мешканцями Лубенського району». У регіоні раніше працювала дослідна стація лікарських рослин, і селяни багато років заробляли на заготівлі ЛРС. Один із приїжджих дилерів закупив усю череду і замовив її на наступний сезон. Селяни кинулися вирощувати череду, але перекупник наступного року не приїхав, і весь урожай довелося скосити та спалити. Заготівельники дикоросів залишаються основними постачальниками сировини підприємства. Найбільшу долю ЛРС постачає приватний підприємець із Вінниччини Віктор Крук, який збирає дикороси сам та приймає від населення. Сировина від нього завжди високої якості та зібрана на безпечних ділянках, тобто досить далеко від автомагістралей, хімічних та промислових підприємств. Заготівельник вже кілька разів проходив аудит на відповідність вимогам належних виробничих практик. Відділ забезпечення якості та відділ контролю якості компанії жорстко контролюють надійність заготівельників ЛРС, тому аудити досить розповсюджені.

Чим довший ланцюжок «заготівельник – постачальник – переробник», тим більше ризиків. «Буває, що заготівельник надає на вхідний аналіз зразок сировини високої якості, а основний обсяг сировини, що надходить згодом, не відповідає нашим вимогам. У таких випадках уся партія повертається постачальнику, можемо навіть штрафні санкції застосувати, оскільки витратилися на транспортування та аналіз сировини. Та найбільше шкода дорогоцінного часу на безрезультатну роботу», – каже Лещенко.

Аби обґрунтувати такі високі вимоги до якості, компанія проводить екскурсії підприємством, що дають відвідувачам уявлення про виробництво відповідно до вимог міжнародних виробничих практик. «Щоб конкурувати у секторі лікарських препаратів із рослинної сировини, мусимо відповідати найвищим стандартам світового фармацевтичного виробництва», – зауважує Лещенко. Постачальників неякісної сировини меншає, більшість намагається забезпечувати якість, а для цього – дотримуватися технології заготовлення сировини, яка включає збір, первинну обробку і сортування, сушіння, упаковку, маркування, зберігання і транспортування.

Фермери та культури

Компанія «ЕЙМ» надійніше себе по-чуває, співпрацюючи саме з виробниками ЛРС. Однак за 24 роки, що вона присутня на фармацевтичному ринку, кількість фермерів, які культивують лікарські рослини, особливо не змінилася. Їх дуже мало, і кожен переробник прагне скласти з ними стосунки на роки та налагодити взаємовигідну спів-працю. До 2014-го компанія співпрацювала з кримським фіторадгоспом «Радуга», який вирощував до 10 найменувань ЛРС.

У директора фермерського господарства «Зималіто» Василя Ткачука з Дніпропетровщини «ЕЙМ» купує ромашку лікарську, м’яту перцеву та галегу лікарську. У власника господарства «Добротрав» Євгена Шумейка з Полтавщини – корені алтеї, ехінацеї та валеріани, у керівника підприємства «Агрофіт» Вадима Вершиніна – шавлію та м’яту. «Вершинін обрав основною культурою м’яту і багато років вчився її вирощувати, інвестував у техніку та обладнання. За його сировиною завжди черга. І Василь Ткачук, і Євген Шумейко, і Вадим Вершинін вкладають душу в свою роботу, сировина, яку вони культивують, завжди високої якості», – каже Лещенко.

ЯКІСТЬ СИРОВИНИ МАЄ ПІДТВЕРДИТИ ЛАБОРАТОРІЯ

Бажання вирощувати лікарські рослини виникає у багатьох фермерів та заготівельників. Коли ж вони дізнаються про необхідність інвестувати у якісне насіння, спеціальну техніку та приміщення для сушіння, про складну технологію збору і ручну працю у вирощуванні деяких рослин, а також про непрогнозовані ціни на сировину, відмовляються від ідеї. «Як я можу розраховувати на фермера, який дзвонить весною та розпитує про технологію? Вистачає кількох хвилин спілкування, щоб зрозуміти, що він швидше займеться культурами, які і вирощувати простіше, і ціни на які не стрибають», – пояснює Лещенко.

ТЕКСТ: ЛАРИСА СТЕПАНУШКО

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!



Читайте також

Вас зацікавить