Як зробити прибутковим аграрний бізнес в умовах українського Полісся

Як прибутково хазяйнувати на Поліссі, знають у поліському кластері компанії «Укрлендфармінг». Не достатньо лише застовпити землю, аби заробляти, — треба ще довести її до ладу. На Поліссі «Укрлендфармінг» хазяйнує сім років. За цей час земельний банк холдингу у цьому регіоні збільшився з 14 000 га до 47 000 га, і це в зоні ризикованого землеробства. Людям, що працюють на цій землі, вдалося перетворити бідні поліські дерновопідзолисті ґрунти на родючі лани. У чому ж секрет?

«До поля треба ставитися з ласкою та любов’ю. Без любові нічого не росте», — слушно зауважує головний агроном поліського кластеру компанії Петро Михайлішин, спостерігаючи, як саджають озимий ріпак. По полю у клубах пилюки їздить трактор, в якому автоматика контролює і вихід насіння, і обсяг добрив. Тракторист потрібен лише, аби розвернути машину чи об’їхати перепону. І агроном хвилюється, щоб працівник не заснув за кермом у зручній кабіні.

ЦЬОГО РОКУ «УКРЛЕНДФАРМІНГ» НА ПОЛІССІ ПЛАНУЄ ЗІБРАТИ 15 000 Т ПШЕНИЦІ

«Технологія у нашому розумінні — це не стандартний, а індивідуальний підхід до кожного поля з урахуванням погодних умов», — приєднується до розмови заступник директора з рослинництва «ВП Полісся» (саме так зветься поліський кластер «Укрлендфармінгу») Максим Невмержицький. Пояснює: коли дуже спекотно й усе горить, використовувати фунгіциди немає сенсу. А коли влітку часто дощить, треба робити інтегрований захист. Компанія помалу йде до впровадження точного землеробства. Побудувала на Полтавщині лабораторію, що буде робити аналіз ґрунтів і давати чіткі рекомендації стосовно їх складу та використання добрив.

«Спостерігаючи за рослинами та враховуючи рекомендації лабораторії, ми будемо розуміти, де чого бракує та вносити хімікати за потреби», — підкреслює Невмержицький. Такий індивідуальний підхід дозволяє холдингу на Поліссі збирати в середньому по 5–9 т пшениці з гектара. Невмержицький розраховує, що цього року урожайність буде не менше 7 т/га. Навіть притому, що через дощі «ВП Полісся» не встигло вчасно зібрати озимину і деяке зерно південних сортів проросло в колосках, втративши товарні якості. Постає запитання: а чи є оптимальний сорт для цієї території? У компанії кажуть, що так. Спеціально районована для Полісся ще за радянських часів «Поліська 90» й досі дає стабільно високий врожай пшениці другого класу. Особливо у складних погодних умовах, у той час коли інші сорти взагалі втрачають клас зерна. Підбираючи оптимальні для вирощування культури, робітники «Укрлендфармінгу» висаджували тут і олійний льон, і ярий ріпак. Та виявилося, що льон не витримує високих літніх температур, а ярий ріпак потребує особливої доробки, й під час збирання інших культур це нема де робити.

За словами директора «ВП Полісся» Володимира Левківського, сьогодні «Укрлендфармінг» на Поліссі вирощує переважно озимий ріпак, озиму пшеницю, жито, кукурудзу та соняшник. І це вже доволі прибутково. Навіть попри те, що погода іноді псує картину. Цього року розраховують зібрати понад 15 000 т пшениці. Окрім того, великі площі у кластері відведені під кормові культури. Бо тваринництво, особливо розведення великої рогатої худоби, завжди було одним з основних напрямів господарювання в цьому регіоні. Але для «Укрлендфармінгу» тривалий час воно лишалося соціальним проектом. Лише в останні три роки його вдалося перетворити на прибуткову галузь.

На фермі у поліському кластері «Укрлендфармінгу» 13 молочних ферм та дві м’ясні. Реформувати тваринництво почали, як завжди, зі скорочення витрат. Тут стала у пригоді канадська технологія, згідно з якою тварин увесь час утримують на вільному випасі. Це дозволило компанії зменшити витрати на електроенергію та утримання тварин та отримати молоко та м’ясо високої якості. Вже не треба було освітлювати та опалювати корівники, достатньо було лише спорудити невеличкі навіси, де череда могла б ховатися за потреби.

Багато уваги в компанії приділили оновленню поголів’я. У молочних господарствах почали розводити голштинів, у м’ясних — українську білу, таку собі поліпшену шароле. Виявилося, що симпатичні вихрасті тварини кольору пряженого молока користуються великим попитом серед тих, хто прагне займатися м’ясним тваринництвом. «Укрлендфармінг» почав їх продавати не на м’ясо, а для розмноження удвічі дорожче за собівартість вирощування. «Цікаво спостерігати за чередою на вільному випасі, — ділиться Левківський. — Здається, що вони щасливіші за худобу у стійлі. Й узимку не мерзнуть. Навіть народжують на морозі. А коли лягають спати, то усіх телят самі зганяють усередину, потім лягають корови. А бики ходять по колу й чатують». Молочне стадо «Укрлендфармінгу» на Поліссі сьогодні нараховує 3500 голів. Є ще ремонтний молодняк. Та 1500 голів разом з молодняком у череді по напряму м’ясного тваринництва. На м’ясній фермі біля села Раківщина до зимового періоду холдинг прагне добудувати майданчик для відгодівлі 1200 бичків. Інвестиційна вартість проекту становить лише близько 600 000 гривень.

А напередодні весни тривали роботи з облаштування літнього табору для тварин. Треба було огородити понад 200 га, розділити їх на кошари, залужити територію. Сьогодні там під білими хмаринками самі, немов хмарки, ходять білі корови. Уся увага на молочних фермах спрямована на голштинізацію череди. На це потрібні гроші та час. Проте голштини дають понад 20 л молока на день, що дозволяє бути надійним постачальником сировини для молокозаводів. У результаті рентабельність тваринництва в поліському кластері «Укрлендфармінгу», за словами спеціалістів холдингу, сягає понад 20% та у перерахунку на прибуток з гектара перевищує навіть показники рослинництва. До того ж, зауважує Левківський, закупівельна ціна на молоко та м’ясо, що складається останнім часом, позитивно впливає на розвиток галузі. Тому, концентруючись на товарному виробництві, «Укрландфармінг» поки що не збирається йти у переробку.

Текст та фото: Марина Брикимова

Схожі статті

Залиште коментарій

Please enter your comment!
Please enter your name here