Хто має очі, той побачить! Утім, навіть підсліпуваті карпатські старці могли б оцінити красу нової Mazda CX‑5, якби цікавилися автомобілями. Кросовер нового покоління, який віднедавна з’явився на українському ринку, має напрочуд гарний вигляд — дизайнери вправно огранували кожен стилістичний елемент і в результаті на світ з’явився справжній брильянт. Виразні фари, рельєфний капот, експресивна решітка радіатора — від цієї красуні всі будуть у захваті.

Водночас CX‑5 фактично використовує платформу попередньої моделі, адже колісна база не змінилися — 2700 мм. Однак машина має абсолютно новий і більш динамічний дизайн — не в останнє завдяки тому, що стійки лобового скла віднесено на 35 мм назад. Це надало машині стрімкості.

До того ж сам кузов став міцнішим через збільшення частки високоміцних сталей — жорсткість на крутіння збільшилася на 15%. Авжеж, цього зовні непомітно — зате добре відчутно на поворотах, де новинка, якщо порівняти з попередньою моделлю, демонструє зменшені крени. І в будь‑якому режимі їзди вона стала тихішою — японці добре попрацювали над поліпшенням шумо­ізоляції, використавши близько 40 додаткових кілограмів шумопоглинальних матеріалів.

Салон у цілому наслідує ідеологію попередниці, але тут стало більше м’якого пластику й інших якісних матеріалів обробки. А задні сидіння тепер можна регулювати за кутом нахилу, обираючи один із двох варіантів — 24 чи 28 градусів.

Новинку оснащено знайомими по попередній генерації двигунами — бензиновими об’ємом 2 та 2,5 л й турбодизелем 2,2. Їхня потужність не змінилася (150, 194 та 175 к.с. відповідно), але агрегати модернізували задля зменшення шуму та витрати палива. Це стосується й автоматичної 6‑ступінчатої трансмісії.

Однак, отримавши нагоду проїхати на Mazda CX‑5 зі Львова до Карпат, я думаю не про нюанси застосованих технологічних рішень і місткість салону. Не без пригод, трошки поблукавши вузенькими гірськими доріжками, я навмання дістався до дивовижного карпатського села в горах — і ось уже годину насолоджуюся прозорим повітрям і запаморочливими краєвидами. Місцевий дядечко, що люб’язно запросив мене на чай на веранду свого дому, бачить моє захоплення тутешньою природою, а сам тим часом із зацікавленістю поглядає на припарковану неподалік CX‑5.

– А що, синку, чи не бажаєш ти свою чотириколісну красуню обміняти на мою хатинку? Дивись, яка гарненька та міцна.

Вельми дякую шановний, але ні. Я б, може, й зостався тут назавжди, але ж CX‑5 дозволить мені побувати не лише тут, а й по всій Україні, нанизуючи на кермо враження й насолоду від знайомства з цікавими куточками країни.

Ось як, наприклад, Полонина Руна. Гірський масив в Українських Карпатах у Закарпатській області вабить мандрівників і шукачів пригод. Зазвичай вони, щоб опинитися на одній із його вершин, використовують всюдиходи, до яких CX‑5 за визначенням не належить. Так, вона має достатній кліренс і повний привід, але в трансмісії не передбачено можливості примусово заблокувати муфту приводу задніх коліс, аби в разі потреби поліпшити прохідність. Тому, взявши за мету тутешню гору Рівна, я не без остраху почав підйом до її найвищої точки — на 1482 м.

Дорога, що веде наверх, хоча й виявилася цілком прохідною, в деяких місцях була доволі небезпечною як для суто цивільного автомобіля. Проте, на щастя, мої побоювання були марними. Миттєво реагуючи на найменше натискання педалі газу, Mazda CX‑5 вперто їхала, а деінде повзла — і з кожним подоланим метром наближала мене до хмар. Трансмісія теж не підвела — завдяки електроніці, яка вправно жонглювала крутним моментом між осями, машина впоралася й із глибокими ямами, заповненими водою, й із великим камінням, перевалюючись через яке, доводилося поперемінно вивішувати переднє та заднє колеса по різних боках автомобіля.

Тому на бездоріжжі цей кросовер — аж ніяк не хлопчик для биття. І якщо водій має хоча б базові навички позашляхової їзди, то в таких управних руках Mazda CX‑5 здатна заїхати досить далеко. І головне — самостійно повернутися назад.

Однак усе ж таки головне її призначення — жити на асфальті та тішити свого власника комфортною підвіскою, чіткими реакціями на поворот керма й невеликими кренами у віражах. І саме там у всій красі проявляє себе фірмова система G‑Vectoring Control: задля кращої керованості електроніка збільшує крутний момент на зовнішньому передньому колесі, що дозволяє автомобілю наче угвинчуватися в поворот. А володарі бензинової версії 2.5 можуть пришвидшити ритм свого життя завдяки режиму «Спорт», який робить двигун більш чутким до натискання на педаль газу, а трансмісію — швидшою в перемиканні передач.

На заміській трасі до вподоби спаде й тиша в салоні (на швидкості 130 км/год можна розмовляти, не підвищуючи голосу), і комфортні сидіння з масою регулювань — усе це дозволяє без втоми здолати кількасот кілометрів за раз. Життя разом із CX‑5 робитимуть кращім мультимедійна система із сенсорним екраном, LED‑фари (12 світлодіодів проти чотирьох раніше), підігрів керма. А безпечнішим — повний набір систем пасивної й активної безпеки, включно з ESP уже в базовому оснащенні.

Універсальних автомобілів не буває. Розробникам завжди доводиться йти на компроміс, а слідом за ними — й покупцю: під час купівлі робити ставку на найпривабливішу для нього якість — комфорт, потужність, місткість, прохідність чи оснащення. Парадокс, але інженери Mazda ще на крок наблизилися до важкодосяжного ідеалу.

До активу цього кросовера сміливо запишемо цілу низку переваг — стильний і якісний салон, потужні мотори й добре оснащення. І, що важливо, конкурентну ціну за всі ці радощі життя. А ще вона — справжня красуня. І це, якщо й не головний, але дуже вагомий мотиваційний аргумент, який разом з іншими якогось чудового дня призведе до появи в гаражі CX‑5.

Залиште коментарій

Please enter your comment!
Please enter your name here